Постанова

від 16.03.2023 по справі 160/13355/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2023 року справа № 160/13355/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 160/13355/22 (суддя Лозицька І.О) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» (далі - відповідач) до бюджету в розмірі 1866219,29грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу до бюджету в розмірі 867507,69 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0004921201 від 20.12.2016 року, №0005671201 від 20.06.2017 року, №0001981201 від 21.02.2017 року та №0001971201 від 21.02.2017 року, №0117141215 від 22.05.2018 року та №0117151215 від 22.05.2018 року, №0021391423 від 16.08.2018 року та №0021411423 від 16.08.2018 року залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом процесуальних норм, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, позивач просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги позивач зазначає, що суд належним чином не перевірив та не з`ясував, з якого саме моменту сума податкових зобов`язань стала узгодженою, тобто з якого моменту починається відлік строку для звернення до суду з даним позовом. Не враховано судом і доводи позивача, що строк позовної давності на період карантину зупиняється, як і в період дії правового режиму воєнного стану, введеного в Україні. Вважає, що контролюючим органом позовну заяву подано до суду в межах строку, встановленого законодавством.

Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.

У судовому засіданні представник відповідача стверджував про законність оскарженої ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для її скасування. Наполягає, що суд зробив правильні висновки про пропуск позивачем строків на звернення до суду з даним позовом. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Позивач надіслав суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив розглядати справу у відсутність представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Так, суд першої інстанції, залишаючи частину позовних вимог позивача без розгляду, вказав, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежало виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача.

Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись визначеного законом порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строку звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, суд зазначив, що доказів, що пропуск строку на подання позовної заяви до суду у цій справі, зокрема, в частині стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих у 2016-2018 роках, зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, позивач до заяви не надав. Суд вважав, що запровадження карантину у країні не є підставою для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2022 року позивачем було направлено позовну заяву про стягнення податкового боргу до суду першої інстанції (а.с.1-3).

01.09.2022р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків. Суд вказав на необхідність подати позивачу заяву про поновлення строків звернення до суду з даним позовом, із зазначенням інших підстав для його поновлення, а ніж наведені в позовній заяві, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку та докази на їх підтвердження.

12.09.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 144-145).

Вирішуючи в підготовчому судовому засіданні обставини та підстави пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, суд встановив, що позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг, який виник внаслідок не сплати визначених контролюючим органом грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень, зокрема, №0004921201 від 20.12.2016 року, №0005671201 від 20.06.2017 року, №0001981201 від 21.02.2017 року та №0001971201 від 21.02.2017 року, №0117141215 від 22.05.2018 року та №0117151215 від 22.05.2018 року, №0021391423 від 16.08.2018 року та №0021411423 від 16.08.2018 року на загальну суму 867507,69 грн.. Водночас, з даним позовом Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулося лише 31.08.2022 року, тобто з пропуском 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, зазначені податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу ще у 2016-2018 роках, що підтверджується відповідними відмітками у повідомленнях про вручення поштового відправлення.

З огляду на це, суд залишив частину позовних вимог позивача без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України, відповідно до якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В той же час, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про необхідність залишення без розгляду частини позовних вимог передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми права у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18, висловив думку, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Вказана позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 12.10.2021 у справі № 819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі № 640/26239/20.

В даному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції терміном звернення до суду контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу, є 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг, зокрема і у розмірі 867507,69 грн, який виник внаслідок несплати визначених контролюючим органом грошових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями: №0004921201 від 20.12.2016 року, №0005671201 від 20.06.2017 року, №0001981201 від 21.02.2017 року та №0001971201 від 21.02.2017 року, №0117141215 від 22.05.2018 року та №0117151215 від 22.05.2018 року, №0021391423 від 16.08.2018 року та №0021411423 від 16.08.2018 року.

Позов до суду подано 31.08.2022 року.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз зазначених вище положень зумовлює висновок про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про існування податкового боргу.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Суд, приймаючи рішення про залишення частини позовних вимог без розгляду, не встановив: з якого періоду вважаються узгодженими зобов`язання відповідача, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях, чи податкова вимога, приєднана до матеріалів позову сформована у тому числі і з сум зобов`язань, нарахованих наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, чи оскаржувались платником податків такі рішення контролюючого органу з нарахування зобов`язань та податкова вимога в адміністративному порядку чи у судовому порядку. Тобто, з якого моменту сума податкових зобов`язань вважається узгодженою, та набула статусу податкового боргу.

Встановлення таких обставин впливає на визначення судом періоду, від якого має розпочинатися відлік строку в 1095 днів, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. Без встановлення цього періоду (початку відліку визначеного законом присічного строку та його закінчення), є передчасними висновки суду щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з такими позовними вимогами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, оскаржену ухвалу - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.317, ст.ст.320, 322, 325, 328,329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 160/13355/22 - скасувати.

Справу № 160/13355/22 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак