Постанова

від 15.03.2023 по справі 640/7182/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7182/22 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" та Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобуд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074655/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1561182, 00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 173674, 00 грн. у повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074668/0706, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1966679, 00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 393336, 00 грн., у повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «С» від 11.10.2021 № 0750570707, яким застосовано суму фінансових (штрафних) санкцій у сумі - 500000,00 грн. у повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «С» від 11.10.2021 № 0750550707, яким застосовано суму фінансових (штрафних) санкцій у сумі - 500000, 00 грн. у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які в своїй сукупності, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також, позивачем зазначено, що за змістом акта перевірки встановлено об`єктивний предметний зв`язок господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг будівельних механізмів від спірних постачальників з фактами фінансово-економічної господарської діяльності ТОВ «Мостобуд», тобто результатами реальної підприємницької економічної діяльності платника податку, що на думку позивача, слугує підставою для висновку про очевидність розумної економічної причини, ділової мети придбаних послуг охорони та придбання товару, а відтак і про достовірність змісту первинних документів прийнятих до відображення у бухгалтерському обліку, у тому числі й відносно учасників, умов та обставин господарських взаємовідносин. В обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального» позивачем зазначено, що зберігання дизельного пального за податковою адресою позивача чи на складах у спеціальних стаціонарних ємностях, цистернах чи резервуарах які знаходяться на балансі позивача чи на правах оренди відповідачем не встановлено. Вказано, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що відповідає роз`ясненню ДФС України від 15.08.2019 № 3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону № 481, суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.10.2021 № 0750570707, № 0750550707.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та надання неправильної оцінки наявним у справі доказам, та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.02.2023.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 26.10.2022 в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу відповідача до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.02.2023 для спільного розгляду апеляційних скарг.

20.02.2023, під № 7763 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

22.02.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву до 01.03.2023.

01.03.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву до 15.03.2023.

01.03.2023 до суду стороною позивача було надано письмові пояснення по питаннях, які були задані судом у судовому засіданні.

У судовому засіданні представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" вимоги власної апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, щодо апеляційної скарги відповідача - заперечували проти її задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні власну апеляційну скаргу підтримав, а скаргу позивача вважав такою, що не підлягає задоволенню.

15.03.2023 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі направлень від 29.07.2021 № 13776/26-15-07-06-02-18, № 13776/26-15-07-07-01, №13778/26-15-07-10-03, № 13779/26-15-07-08-04, №13826/26-15-07-09-06 та на підставі наказу від 02.07.2021 № 5427-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 15.12.2011 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мостобуд»:

пункту 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 на загальну суму 1387508,00 грн., у тому числі: за 2019 рік - 694695,00 грн., з а 2020 рік - 692813,00 гривень;

пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на за березень 2019 на суму 71575 грн., за квітень 2019 на суму 55586 грн., за травень 2019 на суму 45298 грн., за червень 2019 на суму 273405 грн., за липень 2019 на суму 1201 грн., за листопад 2019 на суму 120671 грн., за грудень 2019 на суму 220814 грн., за січень 2020 на суму 205674 грн., за березень 2020 на суму 579119 гривень;

підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1200640,78 грн. в т.ч.: за жовтень 2017 року - 118170,07 грн., за серпень 2019 року - 247629,3 грн., за вересень 2019 року - 79652,95 грн., за жовтень 2020 року - 434929,55 грн., за листопад 2020 року - 221653,71 грн., за грудень 2020 року - 98605,2 гривень;

підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) військовий збір до бюджету у сумі 89942,9 грн. в т.ч.: за серпень 2019 року - 20372,77 грн., за вересень 2019 року - 6637,73 грн., за жовтень 2020 року - 36244,18 грн., за листопад 2020 року - 18471,11 грн., за грудень 2020 року - 8217,11 гривень;

пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 із змінами і доповненнями, щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за вересень 2019, лютий 2020, квітень 2020, жовтень 2020 та листопад 2020 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.08.2021 № 66100Ж5/26-15-07-06-02-10/38039364.

На підставі встановлених порушень та висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві 08.10.2021 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0074655/0706, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1387508,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 173674,00 грн.;

- № 0074668/0706, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1573343,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 393336,00 грн.

Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві 11.10.2021 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0750570707, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн., за порушення частини восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

- № 0750550707, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн., за порушення частини восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що акті перевірки зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ «ДІПІ ЕЙР ГАЗ» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та розрахунки між суб`єктами, однак, безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС не зазначило, яке місце зберігання пального ним встановлено. Поряд з цим, в акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). В акті зазначено, про використання орендованих газових балонів для зберігання в них скрапленого газу та його використання на місцях виконання робіт. Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд першої інстанції дійшов висновку, що не встановлення під час перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії. Крім того, відповідачем взагалі не обґрунтовано винесення двох однакових за змістом податкових-повідомлень рішень за одне й те ж саме порушення, не надано пояснень за який період були встановлені порушення позивачем, на які контролюючий орган посилається в оскаржуваних рішеннях.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виснував, що реальність/товарність господарських операцій позивача з його контрагентами є непідтвердженою, адже позивачем надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, платіжні доручення), проте надані суду документи не конкретизують об`єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг. Позивачем не додано первинних документів, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей та на підставі яких можна було визначити хто і як здійснював перевезення товару придбаного позивачем у контрагентів для здійснення послуг матеріалами, походження яких неможливо встановити первинними документами. Що стосується виконання надання послуг із поставлення товару найменування якого міститься в специфікаціях встановлено, що воно здійснювалось практично всіма контрагентами в період взаємовідносин з однієї адреси у м. Маріуполі, відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, за висновками суду першої інстанції, позивачем не додано жодного доказу, зокрема, внутрішнього переміщення основних засобів, накладних на внутрішнє переміщення, тощо, а позивачем не обґрунтовано мети залучення контрагентів із різних віддалених регіонів від міста будівництва, оскільки в період взаємовідносин останнім обрано контрагентів, які за юридичною адресою знаходяться в м. Маріуполі, Донецької області, м. Харків.

Доводи апеляційної скарги позивача:

- апелянт наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції про те, що до матеріалів справи не було додано доказів на підтвердження транспортування товару від постачальників на адресу позивача є безпідставник, позаяк, по усім договорам поставок сторонами визначено поставку на умовах Інкотермс (в редакції 2010 року): DDP - будівельний майданчик покупця на об`єктів будівництва Подільський мостовий перехід м. Києва за рахунок та транспортом постачальника, що виключає документальне оформлення руху тмц та його зберігання на складських приміщеннях;

- у частині висновків суду про те, що обрано контрагентів, які за юридичною адресою знаходяться в м. Маріуполі, Донецької області, м. Харків, апелянт вказує на те, що вимогами податкового законодавства не передбачено обмеження в частині вибору контрагентів за їхнім місцем розташування, як і не передбачає доведення мети залучення контрагентів з певним місцем реєстрації;

- апелянт вважає, що суд помилково не прийняв до уваги те, що достовірність задекларованих показників податкового обліку за наслідками господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами підтверджується документально, а саме, у достатньому обсязі розкритими документами первинного бухгалтерського обліку.

Доводи апеляційної скраги відповідача:

- у позивача відсутні в перевіряємому періоді ліцензії на право зберігання пального, хоча за даними Єдиного реєстру акцизних накладних, на адресу позивача було поставлено дизельне пальне та скрапленого газу в балонах, що є достатнім для констатування перевіркою порушення норм ч. 8 ст. 15 Закону України № 481.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV, кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV, підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи.

Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше, це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України, обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань. Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України, підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції виснував, що реальність/товарність господарських операцій позивача з його контрагентами є непідтвердженою, адже позивачем надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, платіжні доручення), проте надані суду документи не конкретизують об`єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, а саме, не додано первинних документів, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей, зберігання тощо. Крім того,

позивачем не додано доказів внутрішнього переміщення основних засобів, накладних на внутрішнє переміщення, тощо, та не обґрунтовано мети залучення контрагентів із різних віддалених регіонів від міста будівництва, оскільки в період взаємовідносин останнім обрано контрагентів, які за юридичною адресою знаходяться в м. Маріуполі, Донецької області, м. Харків.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Тагбуд-Девелоп» (нова назва ТОВ «Мак-Каверн», код ЄДРПОУ -43274540); - ТОВ «Адога Універс» (код ЄДРПОУ - 43275261); - ТОВ «Бітерс» (код ЄДРПОУ - 43047508); - ТОВ «Фокс Юніон» (код ЄДРПОУ - 42774994); - ТОВ «ІБ Фірм» (код ЄДРПОУ - 42678316); - ТОВ «Спецбілд.ЮА» (код ЄДРПОУ - 42555135); ТОВ «Аркадус» (код ЄДРПОУ - 42870682); - ТОВ «Квест-Трейд ЛТД» (код ЄДРПОУ - 42609169); - ТОВ «Моторликс» (код ЄДРПОУ - 42458212), у позивача виникло право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Так, між ТОВ «Мостобуд» (Замовник) та ТОВ «Фокс Юніон» (Виконавець) укладено договір надання послуг від 27.11.2019 №ТОВ-43/2, відповідно до якого виконавець надає послуги будівельними механізмами з обслуговуючим персоналом, а Замовник приймає і здійснює своєчасне і повне фінансування наданих послуг. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікація, акти надання послуг, довідки про виконані роботи/послуги/, податкові накладні та платіжне доручення. Проте, відповідачем зазначено, що надані первинні документи не містять необхідну інформацію щодо транспортування (ким та за чий рахунок здійснено вантажно-розвантажувальні роботи, послуги перевезення, не зазначено пункт навантаження та фактична адреса доставки). Не зазначено відомості про автомобілі, про вантаж (найменування та кількість вантажу), обсяг вантажних перевезень (у тоннах або тонно-кілометрах), умови перевезень, не зазначена адреса доставки.

Між ТОВ «Мостобуд» (Замовник) та ТОВ «Спецбілд.ЮА.» (Виконавець), укладено договір надання послуг від 02.01.2019 № ТОВ-16, відповідно до якого, виконавець надає послуги будівельними механізмами з обслуговуючим персоналом, а Замовник приймає і здійснює своєчасне і повне фінансування наданих послуг. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікації, акти надання послуг, довідки про виконані роботи/послуги/, податкові накладні та платіжні доручення.

Також, між ТОВ «Мостобуд» (покупець) та ТОВ «Спецбілд.ЮА.» (продавець) укладено договір від 15.05.2019 №15-05/1, відповідно до якого, продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця продукцію (далі-Товар), а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору. На підтвердження виконання умов договору надані: видаткова накладна, податкова накладна, договір про відступлення права вимоги та платіжне доручення.

Також, між ТОВ «Мостобуд» (покупець) та ТОВ «Моторликс» (постачальник) укладено договір поставки від 01.03.2020 №ТОВ-18, відповідно до якого, постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, матеріали. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікація, акт прийому-передачі, податкова накладна та платіжне доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Покупець) та ТОВ «Адога Універс» (Постачальник), укладено договори поставки від 28.02.2020 №ТОВ-17, від 28.01.2020 №ТОВ-16 відповідно до яких, постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, матеріали. На підтвердження виконання умов договорів надані: специфікації, акти прийому-передачі, акти надання послуг, податкові накладні, договір про відступлення права вимоги та платіжні доручення.

Також, між ТОВ «Мостобуд» (Покупець) та ТОВ «Квест-Трейд ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки від 26.04.2019 №ТОВ-31 відповідно до якого, постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, матеріали. На підтвердження виконання умов договору надані: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договір про відступлення права вимоги та платіжне доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Замовник) та ТОВ «Бітерс» (Виконавець) укладено договір надання послуг від 24.02.2020 №ТОВ-15, відповідно до якого, Виконавець надає послуги будівельними механізмами з обслуговуючим персоналом, а Замовник приймає і здійснює своєчасне і повне фінансування наданих послуг. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікація, акти надання послуг, довідки про виконані роботи/послуги/, податкові накладні та платіжне доручення.

Також, між ТОВ «Мостобуд» (Покупець) та ТОВ «Бітерс» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.03.2020 №ТОВ-18/1 відповідно до якого, постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, матеріали. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікація, акти прийому-передачі, податкові накладні та платіжне доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Покупець) та ТОВ «Тагбуд-Девелоп» (Постачальник) укладено договори поставки від 09.12.2019 №ТОВ-50, від 09.01.2020 №ТОВ-01 відповідно до яких, постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, Компресор ПКС-10,5 (б/у), вагончик-побутівку (б/у) На підтвердження виконання умов договорів надані: специфікації, видаткова накладна, акт прийому-передачі, податкові накладна, та платіжні доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Замовник) та ТОВ «Тагбуд-Девелоп» (Виконавець) укладено договір надання послуг від 02.01.2020 №ТОВ-04/1, відповідно до якого, виконавець надає послуги будівельними механізмами з обслуговуючим персоналом, а Замовник приймає і здійснює своєчасне і повне фінансування наданих послуг. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікація, акти надання послуг, довідки про виконані роботи/послуги/, податкові накладні та платіжне доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Орендар) та ТОВ «Тагбуд-Девелоп» (Орендодавець» укладено договір оренди від 20.12.2019 №ТОВ-51 відповідно до якого, орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове строкове платне користування 40, 978 т металеву опалубку тіла опори. На підтвердження виконання умов договору надані: акти прийому-передачі, податкова накладна та платіжне доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Покупець) та ТОВ «ІБ Фірм» (Постачальник) укладено договори поставки від 15.11.2019 №ТОВ-40/1, від 06.12.2019 №ТОВ-46 відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, вагончики-побутівки, матеріали. На підтвердження виконання умов договорів надані: специфікації, акти прийому-передачі, податкові накладні, та платіжні доручення.

Також, між ТОВ «Мостобуд» (Замовник) та ТОВ «ІБ Фірм» (Виконавець) укладено договір надання послуг від 02.01.2020 №ТОВ-04/1, відповідно до якого, Виконавець надає послуги будівельними механізмами з обслуговуючим персоналом, а Замовник приймає і здійснює своєчасне і повне фінансування наданих послуг. На підтвердження виконання умов договору надані: специфікація, акт надання послуг, довідки про виконані роботи/послуги/, податкова накладна та платіжне доручення.

Між ТОВ «Мостобуд» (Покупець) та ТОВ «Аркадус» (Постачальник) укладено договір поставки від 19.07.2019 №ТОВ-35, договір про надання послуг від 26.04.2019 № ТОВ-32, договір субпідряду від 20.05.2019 №ТОВ-30, відповідно до яких, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, матеріали. На підтвердження виконання умов договорів надані: специфікації, видаткові накладні акти надання послуг, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про виконані роботи, податкові накладні, договір відступлення права вимоги та платіжні доручення.

Дослідивши надані позивачем документи на виконання договорів зазначених вище контрагентів, колегія суддів вважає, що позивачем надано документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, платіжні доручення). На підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань на об`єкті, що знаходиться за адресою - м. Київ, будівельний майданчик ТОВ «Мостобуд» на будівництві Подільського мотового переходу через р. Дніпро в м. Києві позивачем надані довідки про виконані роботи та акти надання послуг.

З акта перевірки вбачається, що за результатом проведеного дослідження руху придбання товарів та надання послуг зазначених в договорах з контрагентами позивача по ланцюгу постачання, співставлення звітних документів, податкових декларацій наданих до перевірки та іншої податкової інформації, що надійшла засобами АС «Податковий блок» та за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податковим органом не встановлено законного джерела походження товару в кількості, яка реалізована постачальниками на адресу ТОВ «МОСТОБУД», що ставить під сумнів реальність господарських операцій, враховуючи відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, складських приміщень, транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення) як власного так і орендованого, забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо надання послуг та придбання товарів; надані документи не надають можливість ідентифікації, що придбані позивачем у контрагентів товари були реалізовані таким контрагентам іншими особами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що основний вид діяльності позивача будівництво житлових і нежитлових будівель.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не додано первинних документів, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей та на підставі яких можна було визначити хто і як здійснював перевезення товару придбаного позивачем у контрагентів, як і не додано документів зберігання, адже судом було залишено поза увагою те, що як було наведено в обґрунтуваннях позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, по усім договорам поставок сторонами визначено поставку на умовах згідно правил Інкотермс (в редакції 2010 року): DDP - будівельний майданчик покупця на об`єкті будівництва Подільський мостовий перехід м. Київ за рахунок та транспортом постачальника. Більш того, умовами вказаних договорів визначено, що право власності на матеріали переходять у власність покупця після передачі постачальником покупцю з підписанням видаткової накладної.

Тобто, істотними умовами договорів поставок обумовлено, що товар перевозиться за рахунок та силами постачальника безпосередньо па будівельний майданчик, а не на склад покупця, що, в свою чергу, виключає документальне оформлення руху ТМЦ та його зберігання на будь-яких складських приміщеннях, та виключає внутрішнє переміщення основних засобів, як було наведено в рішенні суду першої інстанції.

До того ж, сама по собі товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару і набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а лише містить інформацію про господарську операцію перевезення.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом лише на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак, колегія суддів вважає, що така податкова інформація носить виключно інформативний характер, не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач, крім того, відповідачем так і не було надано цієї інформації на паперових носіях задля її аналізу та можливості її перевірити, а всі доводи податкового органу в цій частині ґрунтуються на припущеннях, до того ж, стосуються походження джерела товару контрагентів позивача, а не самого позивача.

Крім того, не можна не оминути й те, що відповідачем у акті перевірки встановлено, що розрахунки між покупцем (ТОВ «Мостобуд») та постачальниками товарів, послуг будівельних механізмів проводились у безготівковій формі, а заборгованість за проведеними операціями відсутня, крім того, контролюючим органом підтверджується в акті перевірки відображення операцій з розрахунку за придбаний товар та послуги будівельних механізмів у регістрах бухгалтерського обліку за період охоплений плановою документальною перевіркою, що свідчить про документальне підтвердження зміни майнового стану платника податків, як ключової ознаки реальності здійсненої господарської операції.

На підтвердження виконання вище наведених договорів позивач надав, як відповідачу під час проведення перевірки, так і до суду копії таких документів, як довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту), розрахунок загальновиробничих витрат до акту, реєстр виконаних будівельних робіт.

Тобто, за змістом акта перевірки, встановлено об`єктивний предметний зв`язок господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг будівельних механізмів від спірних постачальників з фактами фінансово-економічної господарської діяльності ТОВ «Мостобуд», тобто результатами реальної підприємницької економічної діяльності платника податку, що слугує підставою для висновку про наявність розумної економічної причини, ділової мети придбаних послуг та придбання товару, а відтак, і про достовірність змісту первинних документів прийнятих до відображення у бухгалтерському обліку, у тому числі й відносно учасників, умов та обставин господарських взаємовідносин.

Отже, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які, в своїй сукупності, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені вище первинні документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 ПК України, і містять у собі усі необхідні відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, а тому, фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних грошових сум до складу валових витрат, відповідно до змісту первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та зареєстровані ДПС України у ЄРПН.

Крім того, податковим органом не встановлено відсутність у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж неузгодженість їх змісту з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чи невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Крім того, досліджуючи питання правомірності використання контролюючими органами будь-якої інформації з інформаційно-аналітичних внутрішніх систем податкового органу, зокрема й АІС «Податковий блок» у цілях перевірки задекларованих платником податків даних податкового обліку, колегія суддів не встановила наявності у податкового органу доведеної та повної інформації щодо обставин/фактів, які ставили б під сумнів господарські операції позивача з контрагентами, як і не було вказано на наявність відкритих кримінальних проваджень та їх результатів - вироку суду, які могли б бути взяті судом до уваги, як доказ по справі.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем обрано контрагентів, які за юридичною адресою знаходяться в м. Маріуполі, Донецької області, м. Харків, колегія суддів вважає їх безпідставними та немотивованими, адже вимогами податкового законодавства не передбачено обмеження платника податків в частині вибору контрагентів за їхнім місцем розташування, як і не передбачено доведення таким платником податків мети залучення контрагентів з певним місцем реєстрації.

Колегією суддів було проаналізовано надані позивачем до позовної заяви документи первинного бухгалтерського обліку позивача з його контрагентами, а також, надані позивачем на запит суду під час апеляційного розгляду 01.03.2023 письмові пояснення з детальним аналізом господарських взаємовідносин позивача з його постачальниками. Крім цього, взято також до уваги і інформацію, зазначену відповідачем на арк. 43 акта перевірки щодо перебування у позивача штату найманих працівників, а саме: за основним місцем роботи - 79 працівників; за цивільно-правовим договором - 32 працівника. Беручи до уваги викладене вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності документального підтвердження даних податкового обліку щодо податкового кредиту з ПДВ та фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток задекларованого за наслідками господарських взаємовідносин з спірними постачальниками.

Тож, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Колегією суддів не надавалась оцінка доводам сторони позивача у частині процедурних порушень, допущених відповідачем під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки, оскільки, у даному випадку, судом надається перевага аналізу суті спірних правовідносин процедурним питанням.

Контролюючий орган, на порушення вимог статті 77 КАС України, не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак, не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" слід задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 р. - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074655/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1561182,00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 173674, 00 грн. у повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074668/0706, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1966679,00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 393336,00 грн.

Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 11.10.2021 № 0750570707, № 0750550707 в частині порушень позивачем частини восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що за результатом аналізу бази даних ЄРАН-2019 встановлено, що контрагентами - постачальниками ТОВ "СК АЛЬЯНС 2006" (код 39142102) та ТОВ "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" (код 36858311) в адресу ТОВ "МОСТОБУД" зареєстровано акцизні накладні з кодом операції « 3», напрям використання « 0», в місце зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. Згідно з даними інформаційного ресурсу ДПС - ТОВ "МОСТОБУД" не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального. У ТОВ "МОСТОБУД" в перевіряємому періоді відсутні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Нормами абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій у розмірі 500000 гривень. Водночас, така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

У силу змісту частини восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Так, частиною тридцять другою статті 15 Закону № 481/95-ВР, встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Тож, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального, позаяк, сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального, не є достатньою обставиною для його кваліфікації, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

У акті перевірки вказано, що перевіркою було зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ «ДІПІ ЕЙР ГАЗ» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та розрахунки між суб`єктами.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував, що безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС не зазначило, яке місце зберігання пального ним встановлено, як і не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

В акті зазначено, про використання орендованих газових балонів для зберігання в них скрапленого газу та його використання на місцях виконання робіт.

Колегія суддів наголошує на тому, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Зазначене вбачається, як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Проте, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії.

Враховуючи те, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, не встановлення під час перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії. Крім того, відповідачем взагалі не обґрунтовано винесення двох однакових за змістом податкових-повідомлень рішень за одне й те ж саме порушення, не надано пояснень за який період були встановлені порушення позивачем, на які контролюючий орган посилається в оскаржуваних рішеннях.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідача, представником апелянта не спростовано вказаних висновків суду першої інстанції, а всі посилання та доводи щодо факту зберігання позивачем пального, ґрунтуються на припущеннях та є недоведеними, при цьому, що сторона позивача вказані обставини заперечує, надавши обґрунтовані пояснення з цього приводу, а саме, використання придбаного пального шляхом його заправлення безпосередньо в паливні баки, а щодо скрапленого газу - при виконанні будівельних робіт на майданчику, зокрема, при зварювальних роботах. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги посилався лише на обставини фіксації факту отримання та зберігання палива позивачем на основі даних з реєстру акцизних накладних, проте в частині встановлення перевіркою факту такого зберігання поза межами паливних баків чи балонів для використання зварювальних робіт, доводи апелянта ґрунтувалися не на встановлених перевіркою фактах, а на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 11.10.2021 № 0750570707, № 0750550707. Доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що стороною відповідача було доведено обґрунтованість і законність оскаржуваного наказу про призначення в порядку переведення позивача на іншу посаду, тож, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з прийняттям нової постанови в цій частині про задоволення позову. Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 р. - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074655/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1561182,00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 173674, 00 грн. у повному обсязі; форми «Р» від 08.10.2021 № 0074668/0706, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1966679,00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 393336, 00 грн.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074655/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1561182, 00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 173674, 00 грн. у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 08.10.2021 № 0074668/0706, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1966679, 00 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 393336, 00 грн.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 р. - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 19381,80 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня 80 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 20.03.2023.