Постанова

від 21.03.2023 по справі 500/3556/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3556/22 пров. № А/857/2886/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бочуля" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 500/3556/22 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Бочуля" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення 09.01.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 13.01.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство "Бочуля" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 16.11.2021 року на підставі акту перевірки № 5230/19-00-09-01/42627895 від 29.10.2021 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми С № 00051340901 про застосування до Позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону № 481 штрафу у розмірі 500 000,00 гривень.

Не погоджуючись з правовою позицією ГУ ДПС у Тернопільській області, Позивачем подана скарга від 15.12.2021 року на податкове повідомлення-рішення № 00051340901 від 16.11.2021 року до Державної податкової служби України, що підтверджується накладною Express mail від 15.12.2021 року, а копія скарги надіслана в ГУ ДПС у Тернопільській області, що підтверджується накладною Pony Express № 29-9943-4328 від 15.12.2021 року. 13.09.2022 року адвокатом Самуляком М.Ю. отримано поштове відправлення № 0405352249300 із рішенням ДПС України від 07.09.2022 року про результати розгляду скарги, яким ДПС України вирішила залишити без змін ППР № 00051340901 від 16.11.2021 року, а скаргу представника Позивача адвоката Самуляка М.Ю. - без задоволення.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 00051340901 від 16.11.2021 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 500/3556/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що цистерна для зберігання пального придбана фермерським господарством лише в 2021 році. У 2020 році дизельне паливо розливалося у ємкості об`ємом 5 літрів, що не спростовано відповідачем.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 500/3556/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено факт зберігання ФГ Бочуля в період з 01.04.2020р. по 15.09.2021р. на паливному складі за адресою: Тернопільська обл., Теребовлянський р-н., с. Ладичин пального (дизпалива) без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, чим порушено вимоги частини першої статті 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон № 481 ).

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.11.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Фермерське господарство Бочуля.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності Позивача є: основний - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, та інші: 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.46 Розведення свиней, 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

29.10.2021 року на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 18.10.2021 року № 1385-п Про проведення фактичної перевірки ФГ Бочуля (код ЄДРПОУ 42627895) та направлень на перевірку від 18.10.2021 року № 2964/09-01, № 2965/09-01, № 2966/09-01, службовими особами Відповідача було складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС № 5230/19-00-09-01/42627895.

Перевіркою встановлено, згідно Акту перевірки, що: на паливному складі за адресою: с. Ладичин Теребовлянського р-ну Тернопільської області, де здійснює свою діяльність ФГ Бочуля (код ЄДРПОУ 42627895) на підставі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного проживання чи промислової переробки реєстраційний № 19140414202100119 від 16.09.2021 року з терміном дії з 16.09.2021 року до 16.09.2026року, отримано пальне важкі дистиляти (дизпаливо) за кодом УКТЗЕД 2710194300 в період з 01.04.2020 року по 15.09.2021 року на загальну кількість 4055,47 літрів приведених до температури 15 градус за Цельсієм, що підтверджується акцизними накладними на пальне, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно п. 231.6 cm. 231 ПК України, та товарно-транспортними накладними на пальне, а саме:

-Акцизна накладна дата складання 03.04.2020 року .№ 2695, особа, що реалізує пальне ТОВ Магістр-Д (код ЄДРПОУ 21141124) транспортним засобом номер державної реєстрації ВО4354ВІза адресою місця зберігання пального яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки с. Ладичин Теребовлянського р-ну код КОАТУУ 612508500 в кількості 2025,96 літрів, приведених до температури 15 градус за Цельсієм, товарно-транспортна накладна № 200403/9 від 03.04.2020 року.

-Акцизна накладна дата складання 15.09.2020 року № 9527, особа, що реалізує пальне ТОВ Магістр-Д (код ЄДРПОУ 21141124) транспортним засобом номер державної реєстрації ВО4354ВІза адресою місця зберігання пального яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки с. Ладичин Теребовлянського р-ну код КОАТУУ 612508500 в кількості 2029,51 літрів, приведених до температури 15 градус за Цельсієм, та товарно-транспортна накладна № 200915/22 від 15.09.2020року.

Перевіркою встановлено факт зберігання ФГ Бочуля (код ЄДРПОУ 42627895) в період з 01.04.2020 року по 15.09.2021 року на паливному складі за адресою: с. Ладичин Теребовлянського р-ну Тернопільської області пального (дизпалива) без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Акту перевірки містить наступний висновок: порушення ч. 1 cm. 15 Закону України № 481/95 -ВР від 19.12.1995 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального із змінами та доповненнями.

16.11.2021 року на підставі акту перевірки № 5230/19-00-09-01/42627895 від 29.10.2021 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми С № 00051340901 про застосування до Позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону N 481 штрафу у розмірі 500 000,00 гривень.

Не погоджуючись з правовою позицією ГУ ДПС у Тернопільській області, Позивачем подана скарга від 15.12.2021 року на податкове повідомлення-рішення № 00051340901 від 16.11.2021 року до Державної податкової служби України, що підтверджується накладною Express mail від 15.12.2021 року, а копія скарги надіслана в ГУ ДПС у Тернопільській області, що підтверджується накладною Pony Express № 29-9943-4328 від 15.12.2021 року.

13.09.2022 року адвокатом Самуляком М.Ю. отримано поштове відправлення № 0405352249300 із рішенням ДПС України від 07.09.2022 року про результати розгляду скарги, яким ДПС України вирішила залишити без змін ППР № 00051340901 від 16.11.2021 року, а скаргу представника Позивача адвоката Самуляка М.Ю. - без задоволення.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням форми С № 00051340901 про застосування на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону N 481 штрафу у розмірі 500 000,00 гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 1 Закону № 481/95-ВР передбачає, що наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

З аналізу наведених правових норм слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) та у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Суть спору полягає у тому, що позивач вказує на факт зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів, натомість відповідач вказує на те, що про факт зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, свідчать відомості реєстру акцизних накладних за період з 01.04.2020 року по 15.09.2021, відповідно до яких за акцизною накладною 03.04.2020 року .№ 2695 позивач придбав 2025,96 л дизпалива, за акцизною накладною 15.09.2020 року № 9527 - 2029,51 л дизпалива.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області лише встановлено факт отримання позивачем пального в певний період часу. Проте матеріалами фактичної перевірки не підтверджується факт зберігання позивачем у спірний період пального.

Отже, факт отримання позивачем пального не є доказом його зберігання протягом певного часу.

Відповідач не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у межах спірних правовідносинах з урахуванням видів його господарської діяльності і наявних у нього транспортних засобів та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Крім цього, під час перевірки заміри залишку пального, а також їх реальний об`єм представники ГУ ДПС у Тернопільській області не здійснювали.

Водночас, оскільки перевірка проведена 29.10.2021, то відповідач не міг встановити та зафіксувати факт зберігання пального до моменту отримання відповідної ліцензії, тобто до 16.09.2021, і, як наслідок, констатувати порушення вимог статті 15 Закону №481/95-BP.

В акті перевірки також не вказано, у якій ємності чи споруді, розташованій за адресою: : с. Ладичин Теребовлянського р-ну Тернопільської області, позивач зберігав пальне, що було отримане ним 3 квітня та 15 вересня 2020 року.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факту зберігання позивачем пального, а висновки акта фактичної перевірки базуються лише на припущеннях, які не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому податкове повідомлення-рішення від 16.11.2021 форми С № 00051340901 про застосування штрафних санкцій на суму 500000,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір 7500 грн. 00 коп., а за подання апеляційної скарги 11250 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлений позов задоволений судом у повному обсязі, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення на його користь позивача судових витрат в частині сплати судового збору в розмірі 18750,00 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. 308, 310, 311, 313, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бочуля" задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 500/3556/22 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми С № 00051340901 від 16.11.2021 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (ЄДРПОУ 44143637) на користь Фермерського господарства "Бочуля" (ЄДРПОУ 42627895) судовий збір у розмірі 18750,00 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 21.03.2023 року