Постанова

від 21.03.2023 по справі 140/7292/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7292/22 пров. № А/857/2596/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року, головуючий суддя Сорока Ю.Ю., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2022 року позивач ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2022/001803 від 27.10.2022 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000096/2 від 27.10.2022 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що документи, які подані до митного оформлення, містили всю необхідну інформацію щодо вартості поставлених товарів. Відповідач безпідставно поставив під сумнів подані йому документи і необґрунтовано витребував документи за відсутності на це правових підстав

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД на підставі контракту №10/22 від 19.10.2022 року укладеного з контрагентом (продавцем) POLKO Piotr Polkowski 05-250 Radzymin ul.Zielona, 2, Polska PL1251432358 придбано електрогенератори:

Товар 1 - Генератор електричний дизельний FOGO модель FD 300 ACG, потужність 300 kVa/240 kW, номінальний струм 432 А, напруга 400 V, 50 Hz Виробник FOGO Sp.z.o.o. Рік випуску 2015 - вартість згідно умов контракту: 11500 Євро; Генератор електричний дизельний Siltec модель P275HE, потужність 275 kVa/220 kW, номінальний струм 397 А, напруга 400 V, 50 Hz Виробник Siltec Sp.z.o.o. Рік випуску 2006 - вартість згідно умов контракту: 7200 Євро;

Товар 2 - Генератор електричний дизельний Olimpian модель GEP83-3, потужність 82.5 kVa/66 kW, номінальний струм 119 А, напруга 400 V, 50 Hz Виробник CATERPILLAR OVERSEAS S.A. Рік випуску 2004 - вартість згідно умов контракту: 3500 Євро.

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №22UA205050069030U8 від 26.10.2022 року та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, зокрема: рахунок-фактуру №41/EX/22FV від 22.10.2022 року; автотранспортна накладну №5993673 від 22.10.2022 року; декларацію про походження товару №41/EX/22FV від 22.10.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 26.10.2022 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №10/22 від 19.10.2022 року; договір про надання послуг митного брокера №71AGR від 01.04.2016 року.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

згідно п.3.1 Контракту від 19.10.2022 року №10/22 оплата за товар здійснюється шляхом перерахування 100%передоплати відповідно до інвойсів, а товар має прибути до України протягом 180 днів з моменту здійснення такої оплати. Декларантом було надано інвойс від 22.10.2022 року №41/EX/22FV та платіжне доручення від 26.10.2022 року б/н. В той же час, декларантом було надано CMR від 22.10.2022 року №5993673, в якій зазначено, що завантаження товарів відбувалося 22.10.2022 року, а фактично товари прибули в Україну 25.10.2022 року. Таким чином, умови передоплати, передбачені п.3.1 Контракту не було виконано.

Тобто, нормою п.3.1 Контракту від 19.10.2022 року №10/22 передбачена імперативна умова щодо здійснення поставки - товар може прибути в Україну лише після отримання продавцем попередньої оплати.

Водночас, відповідно до поданих декларантом документів, оплата товару була здійсненна вже після фактичного прибуття товарів в Україну, тобто на умовах післяплати, що не було передбачено сторонами в укладеному ними договорі.

Це свідчить про порушення договірних зобов`язань ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД, а також викликає обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної декларантом вартості товару.

Підтверджують сумніви митного органу також ті факти, що наданий декларантом додаток до контракту до Контракту від 27.10.2022 року №1 щодо внесення змін до п.3.1 Контракту (зміни умов передоплати) був підписаний вже після перетину митного кордону оцінюваними товарами та після подання митної декларації в роботу, а також те, що в наданих декларантом фактурах на закупівлю товарів продавцем в третіх осіб від 18.10.2022 року №29/10/2022 та від 09.06.2022 року №07/06/22 вартість товарів є вищою, ніж їх вартість згідно інвойсу від 22.10.2022 року №41/EX/22FV, згідно якого оформляються оцінювані товари.

Згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

виписку з бухгалтерської документації;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом було надано: фактури на закупівлю товарів продавцем в третіх осіб від 13.10.2022 року №1/10/2022/H-GK, від 09.06.2022 року №07/06/22, від 18.10.2022 року №29/10/2022; підтвердження оплати по цим фактурам від 26.10.2022 року б/н, копію митної декларації країни відправлення №22PL301010E1270505 від 24.10.2022 року, додаток до Контракту від 27.10.2022 року №1.

В наданих декларантом фактурах на закупівлю товарів продавцем в третіх осіб від 18.10.2022 року №29/10/2022 та від 09.06.2022 року №07/06/22 вартість товарів є вищою, ніж їх вартість згідно інвойсу від 22.10.2022 року №41/EX/22FV, згідно якого оформляються оцінювані товари.

Крім того, наданий декларантом додаток до Контракту від 27.10.2022 року №1 щодо внесення змін до п.3.1 Контракту (зміни умов передоплати) був підписаний після перетину митного кордону оцінюваними товарами та після подання митної декларації в роботу, отже дані зміни не можуть стосуватися даної поставки товарів.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від 27.10.2022 року №121.

Враховуючи вищевказані обставини, а також лист декларанта від 27.10.2022 року №121, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000096/2 від 27.10.2022 року, митну вартість товару визначено на рівні: Товар №1 - 8057,6617 Євро за шт. (МД від 26.01.2022 року №UA100160/2022/850624); Товар №2 - 7526,5998 Євро за шт. (МД від 16.11.2021 року №UА500500/2021/223353), а також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2022/001803 від 27.10.2022 року.

В подальшому товар випущено у вільний обіг згідно МД 22UA205050069425U8 від 28.10.2022 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000096/2 від 27.10.2022 року, а також карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2022/001803 від 27.10.2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган правомірно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000096/2 від 27.10.2022 року, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2022 року №UA205050/2022/001803.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до положень пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою - другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Як встановлено частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, потрібно зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За змістом частини другої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно частини п`ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої-п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною третьою статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Нормами статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що між документами, які були подані декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, були розбіжності, зокрема: згідно п.3.1 Контракту від 19.10.2022 року №10/22 оплата за товар здійснюється шляхом перерахування 100% передоплати відповідно до інвойсів, а товар має прибути до України протягом 180 днів з моменту здійснення такої оплати. Декларантом було надано інвойс від 22.10.2022 року №41/EX/22FV та платіжне доручення від 26.10.2022 року б/н.

В той же час, декларантом було надано CMR від 22.10.2022 року №5993673, в якій зазначено, що завантаження товарів відбувалося 22.10.2022 року, а фактично товари прибули в Україну 25.10.2022 року. Таким чином, умови передоплати, передбачені п.3.1 Контракту не було виконано.

Тобто, нормою п.3.1 Контракту від 19.10.2022 №10/22 передбачена імперативна умова щодо здійснення поставки - товар може прибути в Україну лише після отримання продавцем попередньої оплати.

Водночас, відповідно до поданих декларантом документів, оплата товару була здійсненна вже після фактичного прибуття товарів в Україну, тобто на умовах післяплати, що не було передбачено сторонами в укладеному ними договорі.

Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно митної вартості товарів, зокрема, її заниження.

Крім цього, в наданих додатково декларантом фактурах на закупівлю товарів продавцем в третіх осіб від 18.10.2022 року №29/10/2022 та від 09.06.2022 року №07/06/22 вартість товарів є вищою, ніж їх вартість згідно інвойсу від 22.10.2022 року №41/EX/22FV, згідно якого оформляються оцінювані товари.

Наданий декларантом додаток до Контракту від 27.10.2022 №1 щодо внесення змін до п.3.1 Контракту (зміни умов передоплати) був підписаний вже після перетину митного кордону оцінюваними товарами та після подання митної декларації в роботу, отже дані зміни не можуть стосуватися даної поставки товарів.

Таким чином, митним органом встановлено, що вартість задекларованого позивачем товару нижча ніж фактурах на закупівлю товарів продавцем в третіх осіб від 18.10.2022 №29/10/2022 та від 09.06.2022 року №07/06/22, враховуючи недоліки в документах, зокрема, додаток до Контракту від 27.10.2022 №1 щодо внесення змін до п.3.1 Контракту (зміни умов передоплати) був підписаний вже після перетину митного кордону оцінюваними товарами.

Натомість декларант відмовився від надання інших додаткових документів, про що повідомлено митницю листом від 27.10.2022 року №121.

Таким чином, враховуючи розбіжності в поданих до митного оформлення документах, а також неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, неможливо встановити дійсну вартість таких товарів, митним органом правомірно прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі №140/7292/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький