Постанова

від 21.03.2023 по справі 440/3560/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 440/3560/18

адміністративне провадження № К/9901/29314/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фермерського господарства «АГРО ПЛЮС 7» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 (Алєксєєва Н.Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі №440/3560/18.

встановив:

Фермерське господарство «АГРО ПЛЮС 7» (далі - ФГ «АГРО ПЛЮС 7») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 07.05.2018 № 0005441405 та № 0005431405.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками повторного апеляційного перегляду, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У доводах касаційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області зазначає, що ФГ «АГРО ПЛЮС 7» здійснювало безтоварні операції з придбання паливних карток у ПП «Блискавка Мрій», які в дійсності не придбавалися, а такі дії полягали лише в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФГ «АГРО ПЛЮС 7» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Блискавка Мрій» за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 та контрагентами-покупцями товарів/послуг, придбаних у вищевказаного постачальника.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.04.2018 №506/16-31-14-05-09/36956075, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за лютий 2017 року на загальну суму ПДВ 190246 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд 19 Декларації) за лютий 2017 року на загальну суму 9751 грн.

Відповідач свої висновки обґрунтовує тим, що ФГ «АГРО ПЛЮС 7» по взаємовідносинах з ПП «Блискавка Мрій» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів, які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів, а саме: по ланцюгу постачання ПП «Блискавка Мрій» здійснюється реалізація товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню недостовірних документів; відсутність у ПП «Блискавка Мрій» матеріально-технічної і технологічної можливості, трудових ресурсів; декларація з ПДВ за лютий 2017 року підприємством ПП «Блискавка Мрій» не подавалась.

На підставі названого акта перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області 07.05.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0005441405, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 190246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 47561,50 грн.;

№ 0005431405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року на суму 9751,00 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами також встановлено, 13.02.2017 між ФГ «АГРО ПЛЮС 7» (покупець) та ПП «Блискавка Мрій» (продавець) укладений договір поставки нафтопродуктів № К1302, згідно якого продавець зобов`язується передати покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти по бланкам внутрішнього обігу (надалі - паливні картки) продавця, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі або накладній, та/або акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару - літр.

В рамках виконання вказаного договору, ФГ «АГРО ПЛЮС 7» у лютому 2017 року придбало у ПП «Блискавка Мрій» продукцію (паливні картки) на загальну суму 1199984 грн., в т.ч. ПДВ 199997,40 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору № К1302 від 13.02.2017 право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання накладної або акту прийому-передачі. Тобто, умовами цього договору встановлено альтернативу стосовно документального оформлення факту набуття права власності на придбаний товар, а саме таке право оформляється або накладною або актом приймання-передачі.

Відповідно до акту прийому передачі від 13.02.2017 продавець згідно договору № К1302 від 13.02.2017 передав, а замовник прийняв паливні талони (картки) на нафтопродукти (бензин А95). Згідно цього, акту, підприємство позивача набуло у власність 5140 талонів по 10 літрів кожний. Загальна вартість придбаного товару склала 1199984,40 грн. (у тому числі ПДВ 1199997,40 грн.).

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Блискавка Мрій» з придбання нафтопродуктів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: акт прийому передачі від 13.02.2017; податкову накладну від 14.02.2017 № 62.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП «Блискавка Мрій», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки з банку.

Позивачем до суду також надавалися журнали-ордери по рахунку 631 та оборотно-сальдові відомості за лютий 2017 року, які свідчать оприбуткування товару, придбаного у ПП «Блискавка Мрій» за перевіряємий період.

Оцінивши подані платником докази суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

На момент здійснення спірної господарської операції позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.01.2020, судом апеляційної інстанції з`ясовано наступне.

Так, щодо доводів відповідача про неможливість використання придбаного відповідно до паливних карток бензину марки А-95 на автомобілі марки ГАЗ-САЗ 3507 (відсутність технічної можливості щодо використання бензину придбаної марки), з`ясовано, що відповідно до договору № 1602/2017, укладеного між ФГ «Агро Плюс 7» (продавець) та ПП «Болвар» (покупець), продавець зобов`язується передати покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти по бланкам внутрішнього обігу (надалі паливні картки) продавця, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними в рахунках-фактурі або накладній та/або акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару літр.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000009 від 20.02.2017 підприємством позивача передано товар (паливні картки у кількості 5140 штук) Загальна вартість реалізованого товару склала 1204980,48 грн. (у тому числі ПДВ 200830,08 грн.).

Таким чином, придбаний у ПП «Блискавка мрій» товар (паливо) не використовувався для заправки автомобіля ГАЗ-САЗ 3507, а був реалізований на адресу ПП «Болвар», що цілком відповідає виду діяльності підприємства позивача, а саме: оптова торгівля нафтопродуктами, оскільки у ФГ «АГРО ПЛЮС 7» є наявним КВЕД 47.30 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, який охоплює, в тому числі і торгівлю бензином. Від цієї операції підприємством позивача отримано економічний ефект у вигляді прибутку.

Що стосується ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 761/28699/18 у кримінальному провадженні № 32016100100000027 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, з`ясовано, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена судом ухвала у справі № 761/28699/18 стосується відмови у накладенні арешту на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку складського приміщення ТОВ «ТД «Еталон». Перебування ПП «Блискавка мрій» у складі «конвертаційного центру» стосуються обґрунтування поданого слідчим у межах вказаної справи клопотання про накладення арешту на майно, але таке клопотання було відхилено судами як необґрунтоване в межах цього кримінального провадження.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових чи будь-яких інших осіб контрагента позивача, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо протиправної діяльності господарюючого суб`єкту.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірна господарська операція здійснена позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинила реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №440/3560/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова