Постанова

від 01.10.2020 по справі 440/3560/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 р.Справа № 440/3560/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Алєксєєва Н.Ю., м. Полтава) від 19.11.2018 року (повний текст складено 22.11.2018 року) по справі № 440/3560/18

за позовом Фермерського господарства "АГРО ПЛЮС 7"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФГ "АГРО ПЛЮС 7", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018 р. № 0005441405, № 0005431405.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих відповідачем в акті перевірки, господарські операції з ПП "Блискавка Мрій" щодо придбання нафтопродуктів мали реальний характер, оформлені належними первинними, бухгалтерськими, договірними, складськими документами відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . В подальшому придбаний у зазначеного контрагента товар у вигляді паливних карток реалізовано ПП Болвар , і вказана господарська операція визнана відповідачем реальною.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 р. апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 р. скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ФГ "АГРО ПЛЮС 7".

Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 р. касаційну скаргу Фермерського господарства "АГРО ПЛЮС 7" задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 р. у справі № 440/3560/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 440/3560/18.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ "АГРО ПЛЮС 7" (ідентифікаційний код 36956075) 06.09.2010 р. зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією, номер запису про державну реєстрацію 15691020000000712. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та є, зокрема, платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 369560716035.

В період з 10.04.2018 р. по 16.04.2018 р. ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлення від 05.04.2018 р. № 910 та наказу від 05.04.2018 р. № 867, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФГ "АГРО ПЛЮС 7" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Блискавка Мрій" за період з 01.02.2017 р. по 28.02.2017 р., та контрагентами-покупцями товарів/послуг, придбаних у вищевказаного постачальника.

Проведеною перевіркою встановлено заниження ФГ "АГРО ПЛЮС 7" податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за лютий 2017 року на загальну суму 190246 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2017 року на загальну суму 9751,00 грн.

Відповідач свої висновки обґрунтовує тим, що ФГ "АГРО ПЛЮС 7" по взаємовідносинах з ПП "Блискавка Мрій" здійснювало безтоварні операції з придбання товарів, які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів, а саме: 1) по ланцюгу постачання ПП "Блискавка Мрій" здійснюється реалізація товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню недостовірних документів; 2) відсутність у ПП "Блискавка Мрій" матеріально-технічної і технологічної можливості, трудових ресурсів; 3) декларація з ПДВ за лютий 2017 року підприємством ПП "Блискавка Мрій" не подавалась.

У зв`язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018 р.: 1) № 0005441405, яким ФГ "АГРО ПЛЮС 7" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 190246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 47561,50 грн.; 2) № 0005431405, яким ФГ "АГРО ПЛЮС 7" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року на суму 9751,00 грн.

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що первинна документація позивача відповідає вимогам щодо оформлення податкової та фінансової звітності, а висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, і оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто, паперове оформлення операцій з продажу товару покупцями (з урахуванням руху коштів по ланцюгу), не є доказом економічної діяльності з постачання відповідного товару та свідчить про те, що контрагент взагалі не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у покупців . Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок встановлений Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями). Отже, згідно проведеної перевірки встановлено, факти які свідчать про те, що ФГ "АГРО ПЛЮС 7" по взаємовідносинах з ПП "БЛИСКАВКА МРІЙ" здійснювало безтоварні операції придбання товару, який в дійсності не придбавався, а лише полягав в документальному оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів.

На підставі цього вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 13.02.2017 р. між ФГ "АГРО ПЛЮС 7" (покупець) та ПП "Блискавка Мрій" (продавець) укладений договір поставки нафтопродуктів № К1302, згідно якого продавець зобов`язується передати покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти по бланкам внутрішнього обігу (надалі - паливні картки) продавця, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі або накладній, та/або акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару - літр (а.с. 38-40).

Передача нафтопродуктів здійснюється покупцю цілодобово по паливним карткам продавця, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження нафтопродуктів з АЗС, що обслуговують паливні картки продавця. Адреси АЗС надаються додаткового згідно карти-схеми (п. 3.2 договору № К1302 від 13.02.2017).

На виконання вищевказаного договору, позивачем було отримано від ПП "Блискавка Мрій" карти-схеми з адресами АЗС продавця, які обслуговують паливні картки (а.с. 143).

В рамках виконання вказаного договору, ФГ "АГРО ПЛЮС 7" у лютому 2017 року придбало у ПП "Блискавка Мрій" продукцію (паливні картки) на загальну суму 1199984 грн., в т.ч. ПДВ 199997,40 грн.

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Блискавка Мрій" з придбання нафтопродуктів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: акт прийому передачі від 13.02.2017; податкову накладну від 14.02.2017 № 62 (а.с. 41-43). На підставі вищезазначеної податкової накладної позивачем було включено до складу податкового кредиту за лютий 2017 року суму 199997,40 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Блискавка Мрій", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки з банку (а.с. 44-48). Зі змісту вказаних виписок слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП "Блискавка Мрій" за придбаний товар, про що зазначено в акті перевірки позивача.

Позивача до суду також надавалися журнали-ордери по рахунку 631 та оборотно-сальдові відомості за лютий 2017 року, з яких вбачається оприбуткування товару, придбаного у ПП "Блискавка Мрій" за перевіряємий період (а.с. 152-155), згідно яких відображено прихід та розхід товару, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Судовим розглядом встановлено, що перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача, транспортування товару було можливе легковим автомобілем завдяки невеликим габаритам придбаного товару ( паливні картки).

В постанові Верховного Суду від 16.01.2020 р. про скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 р., яким скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 р. про задоволення позову, зазначено про помилковість висновків апеляційного суду.

Розглянувши матеріали справи з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.01.2020 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2 договору № К1302 від 13.02.2017 р. право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання накладної або акту прийому-передачі. Тобто, умовами цього договору встановлено альтернативу стосовно документального оформлення факту набуття права власності на придбаний товар, а саме таке право оформляється або накладною або актом приймання-передачі.

Відповідно до акту прийому передачі від 13.02.2017 р. продавець згідно договору № К1302 від 13.02.2017 р. передав, а замовник прийняв паливні талони (картки) на нафтопродукти (бензин А95). Згідно цього, акту, підприємство позивача набуло у власність 5140 талонів по 10 літрів кожний. Загальна вартість придбаного товару склала 1199984,40 грн. (у тому числі ПДВ 1199997,40 грн.). На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину також складено податкову накладну.

Колегія суддів зазначає, що за положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За правилами пп. а п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Операції, які дають право платнику податку на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника

Враховуючи наведене, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Дослідивши податкову накладну, виписану ПП "Блискавка Мрій" на користь ФГ "АГРО ПЛЮС 7" в результаті здійснення у лютому 2017 року спірної господарської операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для визнання її такою що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість поставлених товарів, ціну постачання. Наданий позивачем акт прийому-передачі придбаного товару (палива) є належним доказом отримання цього товару у власність підприємством позивача.

Що стосується ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 р. у справі № 761/28699/18 у кримінальному провадженні № 32016100100000027 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. ч. 1, 3 ст. 212 КК України, колегія суддів зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена судом ухвала у справі № 761/28699/18 стосується відмови у накладенні арешту на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку складського приміщення ТОВ ТД Еталон . Перебування ПП Блискавка мрій у складі конвертаційного центру стосуються обґрунтування поданого слідчим у межах вказаної справи клопотання про накладення арешту на майно, але таке клопотання було відхилено судами як необґрунтоване в межах цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не надано до суду копій вироків відносно посадових осіб підприємства позивача чи його контрагента. Сама по собі наявність кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента позивача не є свідченням вчинення безтоварних операцій з ФГ Агро Плюс 7 .

Щодо висновків про неможливість використання придбаного відповідно до паливних карток бензину марки А-95 на автомобілі марки ГАЗ-САЗ 3507 (відсутність технічної можливості щодо використання бензину придбаної марки), колегія суддів зазначає, що відповідно до договору № 1602/2017, укладеного між ФГ Агро Плюс 7 (продавець) та ПП Болвар (покупець), продавець зобов`язується передати покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти по бланкам внутрішнього обігу (надалі - паливні картки) продавця, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними в рахунках-фактурі або накладній та/або акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару - літр.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000009 від 20.02.2017 р. підприємством позивача передано товар (паливні картки у кількості 5140 штук) Загальна вартість реалізованого товару склала 1204980,48 грн. (у тому числі ПДВ 200830,08 грн.).

Таким чином, придбаний у ПП Блискавка мрій товар (паливо) не використовувався для заправки автомобіля ГАЗ-САЗ 3507, а був реалізований на адресу ПП Болвар , що цілком відповідає виду діяльності підприємства позивача, а саме: оптова торгівля нафтопродуктами, оскільки у ФГ АГРО ПЛЮС 7 є наявним КВЕД 47.30 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, який охоплює, в тому числі і торгівлю бензином. Від цієї операції підприємством позивача отримано економічний ефект у вигляді прибутку.

Отже, позивачем наведені переконливі доводи, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. В свою чергу, контролюючий орган, на який в силу приписів ст. 77 КАС України, покладено обов`язок щодо доведення правомірності прийнятих ним рішень, таких доводів не навів.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 440/3560/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 440/3560/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 440/3560/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 09.10.2020 року