Постанова

від 21.03.2023 по справі п/811/2065/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа №П/811/2065/15

касаційне провадження № К/9901/16031/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 (суддя - Притула К.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Шлай А.В., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія - Феліз» до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 25.06.2015 №0000932202, №0000942202.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "ТК Тікса", ТОВ "Спецбілд", ПП "Північбуд", ТОВ "Юкатан Груп", ПП "Пегас Буд", ТОВ "Авесбуд", ТОВ "Будресурс К", ТОВ "Астарта Трейд М", ТОВ "Вінтерсол", ТОВ "Салкон-2012", ПП "Полі-Маркет", ПП "Нодіс Інтертрейд", ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг", ТОВ "НВП "Інструментальний центр", ТОВ "Монрей", ПФ "РПИБ Гидропневмопроект", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ТОВ "ДФК", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , ПП "Ком Інтер Трейд", ПП "Трістар Торг", ТОВ "Пі Груп", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 06.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0000932202, №0000942202.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.07.2017 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав не дослідження судами питання великої кількості фінансово-господарських взаємовідносин вказаних господарюючих суб`єктів зі значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів, яких, як встановлено контролюючим органом, вони не мали. Суд касаційної інстанції зазначив, що судами не перевірялось питання правомірності діяльності ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», не надано оцінку посиланням відповідача на наявність вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-К, відповідно до якого, директора (засновника) цих двох підрядних організацій визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України (фіктивне підприємство).

За наслідками нового розгляду справи, Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 12.09.2017 адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 25.06.2015 №0000932202, №0000942202.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.12.2017 скасував постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Інспекції від 25.06.2015 №0000932202 в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1543396,23 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1028930,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 514 465, 41 грн, та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що платником правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП "ТК Тікса", ТОВ "Спецбілд", ПП "Північбуд", ТОВ "Юкатан Груп", ПП "Пегас Буд", ТОВ "Авесбуд", ТОВ "Астарта Трейд М", ТОВ "Вінтерсол", ПП "Полі-Маркет", ПП "Нодіс Інтертрейд", ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг", ТОВ "НВП "Інструментальний центр", ТОВ "Монрей", ПФ "РПИБ Гидропневмопроект", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ТОВ "ДФК", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , ПП "Ком Інтер Трейд", ПП "Трістар Торг", ТОВ "Пі Груп", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення у визначеній частині підлягають скасуванню.

Відмовляючи у іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесені суми податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Салкон-2012", ТОВ "Будресурс К", оскільки вироком Автозаводського районного суду м. Кремечука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к встановлено, що зазначені суб`єкти господарювання створені та задіяні для прикриття незаконної діяльності, а особу, яка є засновником та власником вказаних контрагентів визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України за створення фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Будресурс-К", ТОВ "Салкон-2012".

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення першої інстанції та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав: наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача; відсутності у зазначених юридичних осіб достатніх трудових ресурсів, основних фондів; наявності недоліків у первинних документах; наявності у матеріалах справи свідчень колишніх працівників контрагентів.

У доводах касаційної скарги відповідач не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та з встановленням яких він не погоджується.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 11.06.2015 № 79/11-23-22-02/31146326 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.3, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.11 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 5785289,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198,3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 5936033,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015:

№ 0000932202, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 8904050,00 грн, з яких: за основним платежем в сумі 5936033,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2968017,00 грн;

№ 0000942202, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8677934,00 грн, з яких: за основним платежем в сумі 5785289,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2892645,00 грн.

Висновки про порушення висновувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами, які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.

Такий висновок зроблено контролюючим органом на підставі того, що на вказаних вище підприємствах відповідно до звітів форми 1-ДФ працювало недостатньо працівників, з аналізу номенклатури податкових накладних цих підприємств вбачається, невідповідність придбаних товарів та послуг та реалізованих товарів та послуг ("підміна товару"), у субпідрядника відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби інші умови ведення господарською діяльності. З посиланням на наявність довідок про відсутність за місцем знаходження та актів про неможливість проведення зустрічної звірки, контролюючий орган зазначає, що підприємства-контрагенти не знаходяться за своїми адресами, мають у ланцюгах своїх постачальників фіктивні підприємства. Також відповідач зазначає про відкрите кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України стосовно посадових осіб ТОВ "Салкон-2012", ТОВ "Будресурс К".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України, статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами та суб`єктами господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач (замовник) мав господарські операції з: ПП «ТК «Тікса» (підрядник) за договорами підряду від 04.08.2014 № 82/10, від 26.08.2014 № 51-Е, ТОВ «Юкатан Груп» (підрядник) за договорами підряду від 08.09.2014 №59-Т, від 27.09.2014 №78, ТОВ «Вікторія-Феліз» (виконавець) за договором про надання послуг від 24.04.2013 №8381/13, ПП «Пегас Буд» (виконавець) за договором від 16.05.2013 № 148/С, ТОВ «Авесбуд» (виконавець) за договором від 14.05.2013 № 529, ТОВ «Вінтерсол» (виконавець) за договором про надання послуг від 24.12.2012 № 1212, предметом яких було відповідно: виконання аварійно-відновлювальних робіт (АВР), ремонтно-профілактичних робіт на волоконно-оптичних лініях зв`язку (ВОЛЗ), виконання комплексу робіт (послуг) по обслуговуванню енергогосподарства БС, енергообслуговуванню об`єктів від пересувних дизельгенераторів аварійно-відновлювальних робіт електротехнічного обладнання на об`єктах згідно вимог нормативних документів; виконання будівельних-монтажних, ремонтних робіт на ВОЛЗ, комплексу ремонтно-профілактичних робіт (охоронно-роз`яснювальних робіт, фарбування замірних стовпчиків, водовідвід, земляні роботи) на волоконно-оптичних лініях зв`язку (ВОЛЗ); виконання інших будівельних робіт, тощо відповідно до будівельних норм та правил.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, додаткові угоди, протоколи узгодження договірної ціни до договорів підряду.

Отримані роботи (послуги) безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю Товариства, використано позивачем у своїй господарській діяльності.

Позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з постачальниками за договорами постачання, купівлі-продажу з: ПП «ТК «Тікса» за договорами від 03.09.2014 №55, від 25.08.2014 №19, від 28.08.2014 № 23, № 24, від 01.09.2014 №35, ПП «Північбуд» за договором від 03.04.2014 №35/3, ТОВ «Авесбуд» за договором від 24.09.2013 №19/24, ТОВ «Астарта Трейд-М» за договором від 29.03.2013 № 0329, ТОВ «Вінтерсол» за договором від 02.02.2013 №2, ТОВ «Монрей» за договором від 08.11.2013 №8/11/13, ПФ «РПИБ Гидропневмопроект» за договором від 11.03.2014 №311, ПП «Ком Інтер Трейд» за договором від 02.12.2013 № 21213, ПП «Трістар-Торг» за договорами від 05.05.2014 № 5/05/14, від 25.06.2014 № 25/06/2014, від 01.08.2014 № 35/08/2014, предметом яких було постачання товарно-матеріальних цінностей, зокрема, муфти, будівельних матеріалів, обладнання, фарби, сталі, люків, металевих предметів, цегли, труб, кабелів, проволоки стальної, металевої продукції, інструментів, обладнання, тощо.

На підтвердження виконання зазначених договорів, подальше використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем надано до суду видаткові і податкові накладні, платіжні доручення, акти списання матеріалів, рахунки-фактури, акти здачі виконаних (наданих) автотранспортних послуг, товарно-транспортні накладні, виписки по особовому рахунку.

Позивач (підрядник) мав господарські взаємовідносини з субпідрядниками, підрядниками, виконавцями робіт: ТОВ «Спецбілд» за договором субпідряду від 20.12.2013 №2013; ПП «Північбуд» за договорами субпідряду від 08.10.2013 №810, від 15.01.2014 № 395/1, від 21.01.2014 №101/14; ПП «Астарта Трейд-М» за договором субпідряду від 22.10.2012 №2410; ПП «Полі-Маркет» за договорами підряду від 09.06.2014 № 906/13-Д, від 12.05.2014 № Е/205; ПП «Нодіс Інтертрейд» за договорами будівництва об`єктів, надання послуг з комплексно-геодезичного вишукування забудованих території; ПП «Полі-Маркет» за договорами підряду від 21.04.2014 № 49302-д, від 12.05.2014 № 02в-1205, від 14.05.2014 № 02в-1405, від 13.06.2014 № 02в-1306, від 19.06.2014 № 02в-1906, від 20.05.2014 № 02в-2005, ПП «Трістар-Торг» за договором від 06.05.2014 №6/05/14 про виконання робіт з використання готової продукції, предметом яких відповідно було виконання комплексу робіт (послуг) по обслуговуванню енергогосподарства БС, об`єктів від пересувних дизельгенераторів, по аварійно-відновлювальним роботам електротехнічного обладнання на об`єктах, ремонтно-профілактичних робіт на ВОЛЗ ПрАТ «МТС Україна», виконання будівельних, монтажних робіт (послуг), монтажу інженерних мереж в адміністративних межах Північного, Західного, Південного та Кримського територіального управління ПрАТ «МТС Україна», виконання комплексу робіт по підтриманню характеристик передачі та механічних параметрів волоконно-оптичних кабелів (ВОК), аварійно-відновлювальних робіт (АВР), ремонтно-профілактичних робіт на волоконно-оптичних лініях зв`язку (ВОЛЗ), проведення робіт і послуг по обслуговуванню енергетичного господарства та БС, комплексу робіт по енергообслуговуванню об`єктів від пересувних дизельгенераторів, виконання робіт по будівництву відгалуження від ВОЛЗ до площадок ВОЛЗ на відповідних дільницях, виконання оцинковки модуля заземлення (згідно креслень) та виготовлення корпусу коробочки КВП, в об`ємах у строки, обумовлені окремими додатковими угодами до договорів, згідно з вимогами нормативних документів, будівельних норм та правил.

На підтвердження зазначених господарських взаємовідносин позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, додаткові угоди, протоколи узгодження договірної ціни до договорів субпідряду, платіжні доручення, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, ліцензії на право виконання будівельних та монтажних робіт, монтажу інженерних мереж, акти на оприбуткування готової продукції, На підтвердження вказаних договорів позивачем надано до суду податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, змінні рапорти на механізми, акти приймання виконаних будівельних робіт, тощо.

Позивачу (покупцю) поставлялися товарно-матеріальні цінності, зокрема, будівельні матеріали, обладнання, запчастини, канцелярські товари, кондиціонери, прилади, тощо, його постачальниками, зокрема, ТОВ «НПВ «Інструментальний Центр», ТОВ «Пі Груп», ТОВ «Монрей», ПФ «РПИБГидропневмопроект», Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Ком Інтер Трейд», ТОВ «ДФК», ТОВ «Спецбілд», ТОВ «КГБ Фудс Трейдінг», ПП «Трістар-Торг», на підтвердження чого позивачем надано видаткові і податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, рахунки-фактури.

Використання отриманого товару, (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджено документами бухгалтерського обліку, актами списання матеріалів, актами оприбуткування готової продукції, тощо.

Вказані господарські взаємовідносини позивача із зазначеними вище контрагентами щодо придбання (отримання) товарів (робіт, послуг) належним чином відображено в податковому обліку платника, суми витрат включені ним до складу витрат, суми податку на додану вартість включено платником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що підтверджується наявними в справі податковими деклараціями з податку на додану вартість (в тому числі додатками до них), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Факт здійснення зазначених господарських операцій між позивачем та наведеними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами та документами про ведення господарської діяльності, копії яких наявні в матеріалах справи, та аналіз яким надано судами попередніх інстанцій, якими установлено, що такі документи відображають зміст та обсяг господарських операцій, підтверджують їх здійснення.

Зауважень щодо достатності та правильності оформлення первинних документів, наданих позивачем в підтвердження виконання умов вказаних договорів акт перевірки не містить, податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача та суб`єктів господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб`єкти господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких суб`єктів господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (виконаних робіт, наданих послуг), руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає доводи скаржника про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, необхідних основних засобів та доказів сертифікації товару, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами попередніх інстанцій та надано відповідну оцінку.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення Інспекції від 25.06.2015 №0000932202 в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1543396,23 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1028930,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 514 465, 41 грн, в якій суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Салкон-2012", ТОВ "Будресурс К" не є предметом касаційного оскарження, колегія суддів не переглядає судові рішення попередніх інстанцій в цій частині.

При цьому колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої укладений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок суду за результатом розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що судом апеляційної інстанції досліджено факт порушення кримінального провадження та встановлено наявність протоколів допиту свідків, їх свідчень, вироку відносно посадових осіб ТОВ "Салкон-2012", ТОВ "Будресурс К", які підписували договори з позивачем та відносно яких встановлено фіктивність і неможливість укладання таких договорів.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судом апеляційної інстанції частині.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентами у визначеній частині. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова