Постанова

від 21.03.2023 по справі 420/2955/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 420/2955/20

адміністративне провадження № К/9901/28284/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/2955/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Пожежної Безпеки «ОПАЛ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (головуючий суддя Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство Пожежної Безпеки «ОПАЛ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0007970509.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, звернулось з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №420/2955/20 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 21 березня 2023 року.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 340 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 14 по 20 лютого 2020 року, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області від 06.02.2020 №362/05-08, №361/05-08, наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 04.02.2020 №323, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «БК БУД-МІСТО» за лютий-квітень 2019 року.

За результатами перевірки складений акт №130/15-32-05-09/37468564 від 27.02.2020, в якому контролюючий орган зафіксував заниження позивачем податку на додану вартість за лютий-квітень 2019 року, що підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1 та абз.1 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, та розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 №21.

Таких висновків податковий орган дійшов внаслідок встановлення відсутності у контрагента позивача ТОВ «БК БУД-МІСТО» необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень, а також внаслідок віддаленості позивача від його контрагента.

На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0007970509 від 19.03.2020, яким збільшив позивачу податкові зобов`язання з ПДВ на суму 832569грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 208142грн.

Не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про його скасування. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні робіт, виконаних у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "БК БУД-МІСТО". При цьому, податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагента позивача, має виключно інформативний характер, та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства. Окрім того, отримані від ТОВ "БК БУД-МІСТО" роботи ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» використано у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що на підставі досліджених судом наявних у матеріалах справи письмових доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ», відповідно до принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податків окреслених у Акті перевірки вимог податкового законодавства. Належним чином оформлені первинні документи підтверджують пов`язаність операції з господарською діяльністю позивача, наявність у всіх учасників господарських операцій спеціальної податкової правосуб`єктності, а доводи податкового органу про безтоварність укладених правочинів не ґрунтуються на нормах законодавства України, припущення є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом, посилаючись на наявну податкову інформацію. Згідно з позицією відповідача, викладеною у касаційній скарзі, висновки щодо відсутності у позивача права на формування даних податкового обліку за господарськими операціями обґрунтовуються встановленими під час перевірки обставинами, що масштабні будівельні роботи виконані контрагентом, як підрядною організацією, з урахуванням відсутності трудових ресурсів, відповідного устаткування, потужностей та механізмів. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагента виконати договірні умови правочинів. Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до Акту перевірки в періоді, який перевірявся, податковим органом не встановлено реальність виконання господарських операцій, а саме підрядних робіт ТОВ "БК БУД-МІСТО" на користь ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ»

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК БУД-МІСТО" (Підрядник) укладено Договори про виконання робіт №109/2018 від 01.11.2018, №108/2018 від 01.11.2018, №112/2018 від 02.11.2018, №16/2019 від 08.01.2019, за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати власними силами і засобами електро-монтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, монтаж повітроводів, у т.ч. монтажні роботи систем протипожежної безпеки, роботи з внутрішнього протипожежному водопроводу і автоматичній установці системи спринклерного пожежогасіння, монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції, у вказаних Замовником приміщеннях (Об`єкт).

Відповідно до Договорів підряду №109/2018 від 01.11.2018, №114/2018 від 02.11.2018, №132/2018 від 12.11.2018, №15/2018 від 08.01.2019, №40/2019 від 30.01.2019, №41/2019 від 30.01.2019, №42/2019 від 31.01.2019, №43/2019 від 30.01.2019, №44/2019 від 30.01.2019, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК БУД-МІСТО" (Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: Електро-монтажні роботи, в т.ч. монтаж і росключеня коробок, монтаж клем, демонтаж та монтаж кабельної продукції, монтаж фільтруючих вентиляторів, решіток, термостата, сальників. Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Індустріальна,6; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. монтаж автоматичної системи водяного пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водогону. Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Генуезька,1; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. роботи з внутрішнього протипожежного водогону. Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: м.Одеса, вул.Каманіна,16а; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. роботи з системи внутрішнього протипожежного водогону. Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: м.Одеса, вул.Каманіна,16а; монтаж повітропроводів, в т.ч. монтаж системи вентиляції. Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Лиманка, ж/м «Дружний», ділянка 11,12; монтажні роботи, в т.ч. роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій. Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,62/29, 62/30, 62/32, 62/33; монтаж вітропроводів, в т.ч. монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції. Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Лиманка, ж/м «Дружний», масив 10, ділянки 31, 32, 38; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. монтаж систем внутрішнього протипожежного водогону. Роботи пров

Згідно з Договором на виконання проектних робіт №112/2018 від 02.11.2018, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК БУД-МІСТО" (Підрядник), Підрядник зобов`язується виконати проектні роботи з розробки проектно-кошторисної документації по блискавкозахисту на об`єкті Замовника за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Воробйова,5, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити розроблену Підрядником документацію.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що як встановлено судом та вбачається з наявних у справі документів, а саме: податкових накладних, платіжних доручень, договірних цін, рахунків на оплату, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів приймання виконаних будівельних робіт, останні складено з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального, та фактичного постачання товару (надання послуг, виконання робіт).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, на момент видачі ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» податкових накладних, не був зареєстрований у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачував у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом суду не надано.

Судами відзначено, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Між тим, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем в межах розгляду цієї адміністративної справи, належними та допустимими доказами існування таких обставин, не доведено, як власне не доведено і здійснення ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ», та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» використано отримані від ТОВ "БК БУД-МІСТО" підрядні роботи з метою виконання зобов`язань в межах Договорів підряду №10М/18 від 27.06.2018р., №3М/19 від 20.02.2019р., укладених з ТОВ «Аль-Софія», Договорів підряду №8М/18 від 11.05.2018р., №6М/18 від 11.05.2018р., укладених з ТОВ «Алькарм-Буд».

З урахуванням викладеного, суди констатували, що господарські операції позивача з ТОВ "БК БУД-МІСТО" підтверджуються наданими до суду та наявними у матеріалах справи Податковими накладними, Платіжними дорученнями, Договірними цінами, Рахунками на оплату, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, Підсумковими відомостями ресурсів, Локальними кошторисами на будівельні роботи, Актами приймання виконаних будівельних робіт, котрі складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню «первинні документи», наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з`ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

Судами розглянуто доводи відповідача про наявність в базі даних інформації щодо відсутності у перевіряємому періоді у контрагента позивача необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень. Разом з тим, суди дійшли правильного висновку, що лише посилання на наявність в базі даних податкового органу інформації, не може слугувати достатньою підставою для безумовного висновку щодо недійсності фінансово-господарських правовідносин між ТОВ «Агенство пожежної безпеки «ОПАЛ» та його контрагентом ТОВ "БК БУД-МІСТО". Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суди правильно зауважили, що податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем послуг від зазначеного вище контрагента, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «БК БУД-МІСТО».

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення судами норм права не доведено.

Поряд з цим, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Крім того, колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, оскільки позиції Верховного Суду у згаданих відповідачем справах сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 340, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в справі №420/2955/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду