Постанова

від 22.09.2020 по справі 420/2955/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2955/20 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника апелянта Головного управління ДПС в Одеській області - Жукової Т.О.

представника позивача ТОВ Агентство Пожежної Безпеки ОПАЛ - Бєліна М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агентство пожежної безпеки ОПАЛ до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 р. №0007970509, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Агентство пожежної безпеки ОПАЛ звернулось з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень, просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.03.2020 р. №0007970509.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність з боку ТОВ АПБ ОПАЛ встановлених податковим органом порушень податкового законодавства, оскільки при формуванні податкового кредиту в межах періоду який перевірявся, позивач у повному обсязі дотримувався вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні робіт, виконаних у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з ТОВ БК БУД-МІСТО . При цьому, позивач зазначав, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагента ТОВ БК БУД-МІСТО має виключно інформативний характер, та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства, в той час як отримані від ТОВ БК БУД-МІСТО роботи позивачем використані у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агенство пожежної безпеки ОПАЛ .

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.03.2020р. №0007970509.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт у додатково наданих на усунення недоліків апеляційної скарги обґрунтувань (т. 4 а.с. 206-216) зазначив, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права; допустив неправильне застосування норм матеріального права; не повно з`ясував обставини справи, оскільки не дослідив технічну можливість виконання робіт (послуг, товарів) тими контрагентами, які вказані в первинних документах з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідність трудових ресурсів), понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ БК БУД-МІСТО .

У відзиві на апеляційну скаргу, товариство з обмеженою відповідальністю Агентство пожежної безпеки ОПАЛ , послалось на неналежне оформлення акту перевірки та зазначило про правомірність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що в період з 14 по 20 лютого 2020 року, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області від 06.02.2020р. №362/05-08, №361/05-08, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 04.02.2020р. №323, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ БК БУД-МІСТО за лютий-квітень 2019року.

За результатами перевірки складений акт №130/15-32-05-09/37468564 від 27.02.2020р. в якому контролюючий орган зафіксував заниження позивачем податку на додану вартість за лютий-квітень 2019 року, що підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.п. а п.198.1 та абз.1 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, та розділ 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016р. №21. таких висновків податковий орган дійшов внаслідок встановлення відсутності у ТОВ БК БУД-МІСТО необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень, а також внаслідок віддаленості позивача від його контрагента.

На підставі акту перевірки №130/15-32-05-09/37468564 від 27.02.2020 р. апелянт прийняв податкове повідомлення-рішення №0007970509 від 19.03.2020р. (т. 1 а.с. 16), яким збільшив позивачу податкові зобов`язання з ПДВ на суму 832569 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 208142 грн.

Також, відповідно до матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю БК БУД-МІСТО (Підрядник) укладені договори про виконання робіт №109/2018 від 01.11.2018р., №108/2018 від 01.11.2018р., №112/2018 від 02.11.2018р., №16/2019 від 08.01.2019р., за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати власними силами і засобами електро-монтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, монтаж повітроводів, у т.ч. монтажні роботи систем протипожежної безпеки, роботи з внутрішнього протипожежному водопроводу і автоматичній установці системи спринклерного пожежогасіння, монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції, у вказаних Замовником приміщеннях (Об`єкт).

Відповідно до договорів підряду №109/2018 від 01.11.2018р., №114/2018 від 02.11.2018р., №132/2018 від 12.11.2018р., №15/2018 від 08.01.2019р., №40/2019 від 30.01.2019р., №41/2019 від 30.01.2019р., №42/2019 від 31.01.2019р., №43/2019 від 30.01.2019р., №44/2019 від 30.01.2019р., укладених між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК БУД-МІСТО (Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: Електро-монтажні роботи, в т.ч. монтаж і росключеня коробок, монтаж клем, демонтаж та монтаж кабельної продукції, монтаж фільтруючих вентиляторів, решіток, термостата, сальників.

Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна,6; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. монтаж автоматичної системи водяного пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водогону.

Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Генуезька,1; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. роботи з внутрішнього протипожежного водогону.

Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна,16а; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. роботи з системи внутрішнього протипожежного водогону.

Робота проводиться на об`єкті Замовника за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 16а; монтаж повітропроводів, в т.ч. монтаж системи вентиляції.

Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м Дружний , ділянка 11,12; монтажні роботи, в т.ч. роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій.

Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 62/29, 62/30, 62/32, 62/33; монтаж вітропроводів, в т.ч. монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції.

Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м Дружний , масив 10, ділянки 31, 32, 38; монтаж водопровідних мереж, в т.ч. монтаж систем внутрішнього протипожежного водогону.

Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м Дружний , ділянки 11, 12; монтаж водопроводів, в т.ч. монтаж системи димовидалення.

Роботи проводяться на об`єкті Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м Дружний , ділянки 11, 12.

Згідно з договором на виконання проектних робіт №112/2018 від 02.11.2018р., укладеним між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю БК БУД-МІСТО (Підрядник), Підрядник зобов`язується виконати проектні роботи з розробки проектно-кошторисної документації по блискавкозахисту на об`єкті Замовника за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Воробйова, 5, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити розроблену Підрядником документацію.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт владних повноважень допустив порушення низки принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів (надання послуг, виконання робіт), та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до матеріалів справи, наданих позивачем копій: податкових накладних, платіжних доручень, договірних цін, рахунків на оплату, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів приймання виконаних будівельних робіт, - зазначені документи складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.п. 201.1, п.п 201.7 ст. 201 ПК України, та відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому, у розумінні ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами.

Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності реального, та фактичного постачання товару (надання послуг, виконання робіт).

Також, апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентом позивача, та наданими позивачем до перевірки податковими накладними, були включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За таких обставин, датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентом податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі дотримання ним таких умов:

1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції;

2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ;

3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який не спростований доводами апеляційної скарги, про те, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, і податковими накладними, які складені контрагентом позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1 ст. 201 ПК України.

Так, за приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Апеляційна скарга не містить доводів та до не неї не додано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, на час видачі позивачу податкових накладних, не був зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість, та не сплачував у встановленому порядку відповідні суми податку до бюджету.

Доводи апелянта щодо отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, не ґрунтуються на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, які виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги які стосуються наявності в базі даних інформації щодо відсутності в періоді, який перевірявся, у контрагента позивача необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень.

При цьому апеляційний суд зазначає, що посилання на наявність в базі даних податкового органу інформації, не може слугувати достатньою підставою для безумовного висновку щодо недійсності фінансово-господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ "БК БУД-МІСТО".

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив технічну можливість виконання робіт (послуг, товарів) тими контрагентами, які вказані в первинних документах з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідність трудових ресурсів), понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ БК БУД-МІСТО . Апеляційний суд зазначає, що апелянт, суб`єкт владних повноважень, який за законом зобов`язаний виконувати в повному обсязі свої функції передбачені ПК України, не може посилатись як на підставу для скасування судового рішення, на не дослідження судом першої інстанції певних обставин, які не були дослідженні податковим органом у спосіб та в порядку встановленому законом. Інакше б таке означало перекладання функцій фіскального органу на суд, що є недопустимими, адже завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не вчинення судом дій замість суб`єктів владних повноважень.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апелянт, як в апеляційній скарзі, так і в обґрунтуваннях обмежився лише цитування норм права, не зазначивши при цьому у чому саме полягає таке порушення.

Оскільки суд першої інстанції в повному обсязі дослідив надані позивачем докази які повністю підтверджують належним чином оформлення первинних документів, пов`язаність операції з господарською діяльністю позивача наявність у всіх учасників господарських операцій спеціальної податкової правосуб`єктності, а доводи податкового органу та надані ним про безтоварність укладених правочинів не ґрунтуються на нормах законодавства України, та є припущеннями, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний суд відхиляє посилання податкового органу в апеляційній скарзі на здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, адже саме по собі здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, на момент видачі ТОВ Агенство пожежної безпеки ОПАЛ податкових накладних, не був зареєстрований у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачував у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом суду не надано.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2-12, 72-77, 242, 308, 310, 315, 316, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 420/2955/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.