Постанова

від 15.03.2023 по справі 2-2880/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1471/23 Справа № 2-2880/11 Суддя у 1-й інстанції - Бакуменко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2022 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Поліс», стягувач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому листі по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК - ЛТД», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2022 року заяву ТОВ «ФК «Поліс», стягувач: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», боржник: ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому листі задоволено. Замінено позивача у справі №2-2880/11 з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс». Замінено стягувача за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року, кредитним договором №3/К- гр від 25 березня 2009 року та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс». Замінено стягувача за виконавчим листом, виданим ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року, кредитним договором №3/К-гр від 25 березня 2009 року та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс».

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Поліс» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Апеляційна скарга мотивована тим, що норми процесуального права, зокрема, ст.442 ЦПК України, не передбачають заміну стягувача за рішенням суду або заміну стягувача з виконавчим листом, який був виданий на виконання рішення суду. Натомість, нормами ст.442 ЦПК України передбачено саме заміну сторони (стягувача, боржника) виконавчого провадження її правонаступником, тому суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Поліс». Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не було взято до уваги обставини, які були встановлені в постанові Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року по даній справі.

ТОВ «ФК «Поліс», відповідно до ст.360 ЦПК України, подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2022 року представник ТОВ «ФК «Поліс» адвокат Савенко Є.О. звернулася до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі, в якій просила замінити позивача у справі №2-2880/11 з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс»; замінити стягувача за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року, кредитним договором №3/К- гр від 25 березня 2009 року та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс»; замінити стягувача за виконавчим листом, виданим ПАТ «Всеукраїнськийакціонерний банк» на виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року, кредитним договором №3/К-гр від 25 березня 2009 року та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс».

Заява мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11, з урахуванням ухвал про виправлення описок у зазначеному рішенні від 07 листопада 2012 року та від 06 листопада 2014 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» стягнуто заборгованість за Кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року в сумі 289 837,53 грн та заборгованість за Кредитним договором №3/К-гр від 25 березня 2009 року в сумі 15 814 929,32 грн та судові витрати у сумі 1 820,00 грн.

Так, стягнута заборгованість виникла на підставі Кредитних договорів №5/К-в від 11 квітня 2008 року і №3/К-гр від 25 березня 2009 року, що були укладені між Банком та ТОВ «АПК, ЛТД» (Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2017 року у справі №5009/2090/12 ТОВ «АПК, ЛТД» ліквідовано) та забезпечені Договором поруки від 11 квітня 2008 року та Договором поруки від 25 березня 2009 року відповідно, укладеними між Банком, ТОВ «АПК, ЛТД» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «АПК, ЛТД» перед Банком за зазначеними кредитними договорами.

18 квітня 2014 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист на виконання Рішення від 27 вересня 2011 року.

23 червня 2016 року ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-2880/11 Банку було поновлено строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання, у зв`язку з існуванням для цього поважних причин. Зокрема, в тим, що виконавчий лист виданий 18 квітня 2014 року із зазначенням при цьому строку пред`явлення до виконання до 04 лютого 2014 року. Тобто, виконавчий лист було видано Банку після спливу строку для його пред`явлення до виконання.

Водночас, заявник зазначав, що Банком виконавчий лист до виконання пред`явлено не було і виконавчі провадження не відкривались.

Разом з тим, в результаті укладення ряду договорів відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Поліс» набуло права вимоги до ТОВ «АПК, ЛТД» та Боржника за кредитними договорами №5/К-в від 11 квітня 2008 року та №3/К-гр від 25 березня 2009 року, які укладені між Банком й ТОВ «АПК, ЛТД» та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року:

15 березня 2017 року між Банком (як первісним кредитором) та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» (як новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Банк відступив, а ТОВ «ФК Інвест-Кредо» набуло належні Банку права вимоги за Кредитними договорами на загальну суму 42 825 424,90 грн. Окрім того, 20 липня 2017 року між Банком та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» було укладено 2 окремі договори про відступлення прав вимоги за Договорами поруки;

06 червня 2017 року між ТОВ «ФК Інвест-Кредо» (як первісним кредитором) та ТОВ «ІКЦРП» (як новим кредитором) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесіі), відповідно до умов якого ТОВ «ІКЦРП» набуло право вимоги за Кредитними договорами на загальну суму 42 825 424,90 грн. Окрім того, 20 липня 2017 року між ТОВ «ФК Інвест-Кредо» та ТОВ «ІКЦРП» було укладено 2 окремі договори про відступлення прав вимоги за Договорами поруки;

09 серпня 2017 року між ТОВ «ІКЦРП» та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» укладено Договір про відступлення прав вимоги (цесіі), відповідно до умов якого ТОВ «ФК Інвест-Кредо» (як новий кредитор) набуло права вимоги за Кредитними договорами на загальну суму 42 825 424,90 грн. При цьому, відповідно по положень п.п. 1.1.18., 1.1.21. та 2.2. Договору відступлення з ТОВ «ФК Інвест-Кредо» набуло право вимоги за Договорами поруки на зазначену вище суму.

09 серпня 2017 року між ТОВ «ФК Інвест-Кредо» та ТОВ «Бонапарт» укладено Договір про відступлення прав вимоги (цесіі), відповідно до умов якого ТОВ «Бонапарт» (як новий кредитор) набуло права вимоги за Кредитними договорами на загальну суму 42 825 424,90 грн. Відповідно по положень п.п. 1.1.18., 1.1.21. та 2.2. зазначеного Договору відступлення ТОВ «Бонапарт» набуло право вимоги за Договорами поруки на зазначену вище суму. Відповідно до п. 2.3. цього ж Договору відступлення право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладення даного договору.

18 лютого 2022 року між ТОВ «Бонапарт» та ТОВ «ФК «Поліс» було укладено Договір відступлення права вимоги №18/02/22, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Поліс» (як новий кредитор) набуло права вимоги за Кредитними договорами на суму, зокрема, 42 825 424,90 грн. Відповідно по положень п.п. 1.1.6., 2.2., 2.8. даного Договору відступлення ТОВ «ФК «Поліс» набуло право вимоги за Договорами поруки на зазначену вище суму. Відповідно до п. 2.5. цього ж Договору відступлення право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладення даного договору.

З огляду на вищевикладене, представник заявника вважав, що наразі ТОВ «ФК «Поліс» є кредитором Боржника за зобов`язаннями зі сплати заборгованості, стягнутої рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11.

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Поліс» про заміну сторони у виконавчому листі, суд першої інстанції виходив з того, що така заява ґрунтується на вимогах закону. При цьому, вказував, що підстав для відмови у задоволені заяви щодо заміни сторони її правонаступником судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

У своїй скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Поліс» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Натомість, задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Поліс», суд першої інстанції врахував, що із такими вимогами Товариство до суду не зверталося, адже за змістом заяви ТОВ «ФК «Поліс» заявник просив:

- замінити позивача у справі №2-2880/11 з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс»;

- замінити стягувача за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року, кредитним договором №3/К- гр від 25 березня 2009 року та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс»;

- замінити стягувача за виконавчим листом, виданим ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі №2-2880/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року, кредитним договором №3/К-гр від 25 березня 2009 року та договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «ФК «Поліс».

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Поліс».

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20), на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відповідно до відкриття виконавчого провадження можливою є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі.

Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тобто, якщо виконавче провадження не відкрито, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у даній справі, судом установлено, що ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» виконавчий лист не отримувало та виконавче провадження з виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за Кредитним договором №5/К-в від 11 квітня 2008 року в сумі 289 837,53 грн, заборгованості за Кредитним договором №3/К-гр від 25 березня 2009 року в сумі 15 814 929,32 грн та судових витрат у сумі 1 820,00 грн не відкривалося, а тому ТОВ «ФК «Поліс» обґрунтовано звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі.

Доводи апеляційної скарги про те, що заміна стягувача у виконавчому листі не може бути здійснена, оскільки виконавчі листи суд не видавав, колегія суддів також відхиляє з огляду на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 31 жовтня 2018 року у справі №2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх постановах Верховний Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Тобто, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що первісний стягувач здійснив відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи, а тому втратив матеріально-правову та процесуальну заінтересованість в отриманні такого виконавчого листа та не зобов`язаний вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача ТОВ «ФК «Поліс», яке набуло прав вимоги за договором відступлення прав вимоги №18/02/22.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сама лише відсутність виконавчого листа не є та не могла бути перешкодою у матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах Товариства після Банку.

Таким чином, районний суд, враховуючи, що виконавче провадження з виконання рішення суду не відкрито, а звернутися із заявою про видачу виконавчого листа Товариство позбавлено можливості без вирішення судом питання про процесуальне правонаступництво стягувача, дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «Поліс» щодо заміни сторони у виконавчому листі, адже до відкриття виконавчого провадження відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження триває з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Відповідно, можливо замінити лише стягувача чи боржника у виконавчому листі, при цьому, відсутність виконавчого листа не може бути перешкодою у процесуальному правонаступництві стягувача, оскільки без процесуального правонаступництва правонаступник у матеріальних правовідносинах позбавлений можливості отримати виконавчий лист на виконання рішення суду та здійснити захист своїх порушених прав шляхом виконання рішення суду.

Такий висновок також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 16 червня 2021 року по справі №0417/7776/2012 (провадження №61-5419св21).

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова