Постанова

від 21.03.2023 по справі 645/1100/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» березня 2023 року

м. Харків

справа № 645/1100/22

провадження № 22ц/818/542/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О. О.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , представниця заявника ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2023 року в складі судді Бондарєвої І.В.

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Заява мотивована тим, що 12 вересня 2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком та надав необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області йому відмовлено у призначенні пенсії, оскільки дані про його прізвище, ім`я та по батькові на титульній сторінці трудової книжки та в дипломі про вищу освіту не відповідають його паспортним даним, у зв`язку з чим періоди роботи і проходження навчання не зараховані до страхового стажу. Зокрема, на титульній сторінці його трудової книжки ім`я та по батькові не відповідає паспортним даним (а саме вказано російською « ОСОБА_1 », натомість мало б бути « ОСОБА_1 »), а також по батькові в дипломі не відповідає даним паспорту (а саме вказано « ОСОБА_1 », натомість мало б бути « ОСОБА_1 »).

Вказав, що через допущені помилки в персональних даних та розбіжності між його ім`ям та по батькові у паспорті та у трудовій книжці і дипломі він наразі не може реалізувати своє конституційне право на соціальний захист. У зв`язку з чим йому необхідно встановити факт належності йому правовстановлюючих документів.

Просив встановити факт належності йому трудової книжки НОМЕР_1 та диплому НОМЕР_2 , що виданий Харківським ордену Леніна політехнічним інститутом імені В.І. Леніна.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2023 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1статті 255 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права, тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом розгляду є встановлення факту належності йому документів - трудової книжки і диплому про освіту, а не встановлення факту наявності трудового стажу чи оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів Пенсійного фонду України. Встановлення факту в подальшому надасть йому можливість реалізувати свої права на пенсійне забезпечення. Його ім`я та по батькові у дипломі та трудовій книжці не збігаються з даними паспорту, тож факт приналежності йому таких документів може бути встановлений у порядку окремого провадження.

03 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заінтересована особа вважала, що судове рішення є законним. Доводи апеляційної скарги є надуманими. Зазначила, що оскільки встановлення факту належності правовстановлюючого документу пов`язано з правом призначення пенсії, існує спір про право, тому справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Просила справу розглядати без участі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В суді апеляційної інстанції заявник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Вважав, що вимога щодо встановлення факту належності йому трудової книжки та диплому повинна розглядатися в окремому провадженні.

Судова колегія,заслухавши суддю-доповідача,пояснення з`явившихсяучасників справи,дослідивши матеріалисправи,обговоривши доводиапеляційної скаргивважає,що апеляційнускаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсіїмає розглядатися за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ізстаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеногозакономвиду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першоїстатті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір, та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що у трудовій книжці та у дипломі про вищу освіту допущено помилки у написанні його імені та по батькові. У зв`язку з цими помилками Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило йому у призначенні пенсії через неможливість зарахування періодів роботи та навчання до страхового стажу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204650015675 від 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки по батькові не відповідає паспортним даним, та підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки, завірений печаткою не першого підприємства, на якому заповнювалася трудова книжка, що не відповідає вимогамІнструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20 червня 1974 року №162. Період проходження навчання не зарахований до стажу, оскільки ім`я в дипломі не відповідає даним паспорту (а. с. 12).

Отже, метою встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме трудової книжки та диплому, є реалізація заявником права на пенсійне забезпечення.

Чинне законодавство не передбачає можливості підтвердження трудового стажу судовим рішенням. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. У пункті 26 наведеного вище Порядку визначено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження (розділ IV ЦПК України).

Зазначене відповідає висновкам, які викладено у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21, провадження № 61-11108св21, від 25 листопада2020 року у справі № 636/4087/19 провадження № 61 - 13847св20.

3 урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності йому трудової книжки серії НОМЕР_1 , в якій його ім`я і по батькові не відповідає паспортним даним (а саме вказано російською « ОСОБА_1 », натомість мало б бути « ОСОБА_1 »), а також диплому про вищу освіту, де його по батькові не відповідає даним паспорту (а саме вказано « ОСОБА_1 », натомість мало б бути « ОСОБА_1 ») за загальним правилом можуть бути предметом розгляду суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.

Заявник як в обґрунтуванні заяви, так і в прохальній частині не просив встановити факт перебування у трудових відносинах чи факт наявності його права на пенсію, не оскаржує дії та рішення заінтересованих осіб, а просив встановити самефакт належностійому правовстановлюючихдокументів - трудової книжки і диплому про вищу освіту, що викликає лише юридичні наслідки, зокрема, виникнення права на зарахування періоду роботи і навчання до трудового стажу для призначення пенсії, що відповідає положенням частини 1статті 315 ЦПК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність публічно-правового спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і закриття провадження у справі.

На підставі викладеного відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правиламиЦПК України.

Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2023 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 21 березня 2023 року.