Рішення

від 14.03.2023 по справі 522/3209/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3209/21

Провадження №2/523/930/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р.Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю,

Установив

23 лютого 2021 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , через свого представника, адвокатське об`єднання «Автопоміч» адвоката Мелех Д. О., з позовом про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю матері.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.05.2018 року поїзд №63 Дніпро Одеса-Головна (ВЛ80Т №1439 ТЧ-7 Знам`янка) на 1508 км ПК5 в районі платформи Одеса-Мала допустив наїзд на ОСОБА_2 , яка внаслідок наїзду загинула.

За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018161470001119 та розпочато досудове розслідування.

Для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки необхідно: 1) факт заподіяння шкоди; 2) причинно-наслідковий зв`язок між подією та заподіянням шкоди.

Як вбачається з Постанови про закриття кримінального провадження від 25 листопада 2019 року, в даному випадку має місце і перший і другий елемент, котрі необхідні для відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Власником потяга є AT "Укрзалізниця", що підтверджується листом відповіддю на адвокатський запит від 02.09.2020 вих №Ц-4-80/2806-20.

Крім того, ОСОБА_3 (машиніст даного потяга) працює в виробничому підрозділі служби локомотивного господарства Локомотивне депо Знам`янка, що підтверджується №140 від 01.09.2020 року.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином загиблої ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач просив стягути з відповідача моральну шкоду, котру він оцінив у 200000 гривень.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шенцевої О. П. від 02 березня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Суворовського районного суду м. Одеси.

Зазначена цивільна справа надійшла на адресу суду 29 червня 2021 року та передана судді 30 червня 2021 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 01 липня 2021 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строкдля подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для поданнявідзиву на позовну заяву. (а.с. 41,42).

Позивач в судове засідання не з`явився. Ним подано до суду заяву, в якій ОСОБА_1 підтримав пред`явлені позовні вимоги, просить розглянути справу у його відсутність. (а.с. 19,30).

Представник відповідача ОСОБА_4 за час розгляду справи надавала відзив на позовну заяву. (а.с. 69-74). Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки 29 травня 2018 року за фактом службового розслідування аварії Комісією складено Акт форми ЦРБО-2.

Згідно п.п. 8, 9 акту службового розслідування встановлено, що 25 травня 2018 року 09 год. 38 хв. поїзд №63 сполученням Дніпро-Одеса, електровоз ВЛ80т №1439 приписки виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам,янка», під керуванням локомотивної бригади виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам^янка» у складі машиніста електровоза ОСОБА_5 , помічника машиніста ОСОБА_6 вагою 975 т, довжиною 68 осей, при швидкості 47-48 км/год, зупинено на 1508 км пк4 по непарній колії (у межах низької пасажирської платформи з.п. «Одеса-Мала»), гальмівний шлях склав 250 м., із застосуванням екстреного гальмування для попередження наїзду на сторонню людину, яка знаходилась на міжколії, на звукові сигнали великої і та малої гучності не реагувала, наїзд попередити не вдалось.

Відповідно до п. 2.5. Правил, ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів. Згідно 2.6. Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.)

В даному випадку потерпіла грубо порушила вищевказані Правила, вона самостійно, умисно залишалась на коліях не покидаючи їх до моменту її зіткнення з потягом, під яким необхідно розуміти її таку протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого наслідку, а саме потрапляння під поїзд.

В даному випадку згідно п.12 Акту встановлено, що вини робітників залізничного транспорту немає.

Машиніст діяв відповідно до вимог п.п. 16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №50/1854 від 25.02.1997, і з метою уникнення наїзду подавав сигнали великої гучності, на які потерпіла не реагувала, при швидкості 47-48 км/год, застосував екстрене гальмування.

На думку відповідача, оскільки в даній справі відповідачем до суду не надано висновок судово-психологічної експертизи, яка може бути доказом для визначення можливого розміру грошової компенсації за завдані особі страждання (моральну шкоду), тому і підстав для задоволення позовних вимог не має.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні 25.05.2018 року поїзд №63 Дніпро Одеса-Головна (ВЛ80Т №1439 ТЧ-7 Знам`янка) на 1508 км ПК5 в районі платформи Одеса-Мала допустив наїзд на ОСОБА_2 , яка внаслідок наїзду загинула.

За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018161470001119 та розпочато досудове розслідування.

Досудовим розслідуванням було встановлено, що смерть ОСОБА_2 , 1936 року народження, настала від наїзду потягом. Інших тілесних ушкоджень, окрім тих, що спричинені потягом, у неї на тілі не було виявлено, також не було виявлено етилового спирту в крові.

Постановою слідчого Верхньодніпровського СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 25 листопада 2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018161470001119 було закрите, що підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За наведених вище обставин та з досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що між наїздом на ОСОБА_2 , 1936 року народження, та смертю останньої наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що в результаті наїзду на його матір та її смерті, йому спричинена моральна шкода, оскільки він втратив близьку людину. Його та загиблу матір об`єднував спільний побут. Спричинену йому моральну шкоду оцінює в 200 000.00 грн., враховуючи глибину, характер та тривалість страждань, невідворотність понесеної втрати та з урахуванням зусиль, які необхідно докласти для відновлення морального стану.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу, спричиненої моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно дост.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Відповідно доч.1,2,5 ст.1187ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки електропотяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини.

Також судом встановлено, що власником потяга, котрий здійснив наїзд на ОСОБА_2 , 1936 року народження, є AT "Укрзалізниця", що підтверджується листом відповіддю на адвокатський запит від 02.09.2020 вих №Ц-4-80/2806-20.

Крім того, ОСОБА_3 (машиніст даного потяга) працює в виробничому підрозділі служби локомотивного господарства Локомотивне депо Знам`янка, що підтверджується №140 від 01.09.2020 року.

Тому АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем у справі, оскільки є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

На підставі вищевказаного судом встановлено, що позивач наділений правом вимагати відшкодування йому спричиненої моральної шкоди в результаті смерті його матері, яка сталася внаслідок наїзду на неї електропотягу.

Згідно роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права ( справи Войтенко проти України, Науменко проти України.)

Частиною 3 ст. 23 ЦК Українипередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що в результаті наїзду електропотягу на матір позивача, що мало наслідком спричинення їй смерті, позивачу була спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для нього людини.

Окрім того, суд приймає доводи сторони відповідача щодо того, що 29 травня 2018 року за фактом службового розслідування аварії Комісією складено Акт форми ЦРБО-2.

Згідно п.п. 8, 9 акту службового розслідування встановлено, що 25 травня 2018 року 09 год. 38 хв. поїзд №63 сполученням Дніпро-Одеса, електровоз ВЛ80т №1439 приписки виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам,янка», під керуванням локомотивної бригади виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам^янка» у складі машиніста електровоза ОСОБА_5 , помічника машиніста ОСОБА_6 вагою 975 т, довжиною 68 осей, при швидкості 47-48 км/год, зупинено на 1508 км пк4 по непарній колії (у межах низької пасажирської платформи з.п. «Одеса-Мала»), гальмівний шлях склав 250 м., із застосуванням екстреного гальмування для попередження наїзду на сторонню людину, яка знаходилась на міжколії, на звукові сигнали великої і та малої гучності не реагувала, наїзд попередити не вдалось.

Відповідно до п. 2.5. Правил, ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів. Згідно 2.6. Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.)

Машиніст діяв відповідно до вимог п.п. 16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №50/1854 від 25.02.1997, і з метою уникнення наїзду подавав сигнали великої гучності, на які потерпіла не реагувала, при швидкості 47-48 км/год, застосував екстрене гальмування.

Згідно п.12 Акту встановлено, що вини робітників залізничного транспорту немає.

З чого суд вважає за можливе врахувати положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 100000.00 грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі на думку суду буде співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою, та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 000.00 грн., оскільки згідно ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10,12, 211, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , 100000 (сто тисяч) грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір на користь держави в сумі по 1000 (одну тисячу) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 березня 2023 року.

Суддя