Ухвала

від 21.03.2023 по справі 514/1424/22

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа№ 514/1424/22

Провадження по справі № 1-кп/514/82/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162270000199 від 27.04.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ламбрівка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України

В С Т А Н О В И В :

В провадження Тарутинського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022162270000199 від 27.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України.

Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання у складі суду за участю сторін.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акту, просив відмовити у прийнятті цивільного позову.

Захисник ОСОБА_6 не заперечував щодо призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акту, просив відмовити у прийнятті цивільного позову.

Представник потерпілого ОСОБА_5 не заперечувала щодо призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акту, просила прийняти цивільний позов.

Суд, заслухавши думки учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, дійшов таких висновків.

Вказане кримінальне провадження підлягає розгляду Тарутинським районним судом Одеської області.

Підстав для закриття чи зупинення провадження по справі немає.

Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.

За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, яке належить здійснити суддею одноособово у відкритому судовому провадженні.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник та представник потерпілого.

Виходячи із положень пункту 6 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні суд має право доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Відповідно до частини 5 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність доручити органу пробації, скласти та надати суду досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Щодо цивільного позову поданого прокурором Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором, який повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Так, у позовній заяві прокурором зазначено, що звернення прокурором до суду з позовом спрямовано на захист інтересів держави оскільки встановлено факт своєчасного неподання до суду органом Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, свідчать про неналежне здійснення таким органом владних повноважень.

Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року по справі № 922/901/17 викладено наступну правову позицію з приводу підстав для представництва прокурора.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3) ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3) ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3) ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до вимог ч. 3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17.

Суд вважає необхідним зауважити на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

Таким чином, прокурором при зверненні до суду з вказаним позовом не виконано вимоги ч.4 ст. 56 ЦПК України.

У відповідності до ч.4 статті 56 ЦПК України, невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦК України.

Згідно до ч.4 ст. 185 ЦК України, у разі відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Кримінальне провадження на підставі частини першої статті 31 КПК України належить здійснювати суддею одноособово, а також з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені частиною другою статті 27 КПК України, відсутні.

Усі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені статтею 315 КПК України, вирішені.

Згідно із частиною першою статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Керуючись статтями 314-316, 369, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 березня 2023 року об 11 годині 40 хвилин, про що повідомити зацікавлених осіб.

Викликати до участі у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 .

Про час та місце проведення судового засідання повідомити прокурора та Болградський районний сектор №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.

Доручити Болградському районному сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області скласти та надати суду досудову доповідь відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити строк представлення досудової доповіді до Тарутинського районного суду Одеської області до 30 березня 2023 року.

Справу розглядати суддею одноособово.

Цивільний позов прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 в інтересах держави в особі Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок незаконної порубки дерев, завданої кримінальним правопорушенням - вважати неподаною та повернути прокурору.

Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1