Постанова

від 21.03.2023 по справі 583/2210/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м.Суми

Справа №583/2210/20

Номер провадження 22-ц/816/260/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Абрамовича Олексія Володимировича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2022 року, у складі судді Ільченко В.М., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, повний текст якого виготовлено 02 грудня 2022 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Охтирська міська рада в особі відділу Державного архітектурно-будівельного контролю, про заборону проведення будівельних робіт, зобов`язання приведення будівлі у попередньо існуючий стан,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником нежитлових приміщень, на другому поверсі адмінбудівлі літ «А,А1» загальною площею 523,3 кв.м. та воріт за планом № 4, металевих, що розташовані в АДРЕСА_1 . Власником частини нежитлових приміщень на першому поверсі цієї будівлі є ОСОБА_2 . З березня 2020 року в належних відповідачу нежитлових приміщеннях проводяться будівельні роботи. На даний час, без відповідних дозвільних документів, проведені роботи з втручанням в несучі конструкції будівлі: демонтована частина цегляної кладки в несучих стінах першого поверху, вибита частина стіни з метою влаштування дверних отворів та більших за розмірами віконних отворів. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 червня 2020 рок за її заявою, вжиті заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 особисто та/або через уповноважених нею третіх осіб у будь-який спосіб та будь-яким чином проводити будівельні, ремонтні чи будь-які інші роботи, які пов`язані з втручанням, зміною в несучі конструкції в приміщення першого поверху двоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

Посилаючись на те, що самочинне проведення будівельних робіт створює загрозу завдання збитків іншим співвласникам та життю і здоров`ю людей, уточнивши свої вимоги за наслідками проведення додаткової будівельно-технічної експертизи (т. 2, а.с. 69-70), просила суд ухвалити рішення, яким:

заборонити ОСОБА_2 особисто та/або через уповноважених нею третіх осіб у будь-який спосіб та будь-яким чином проводити будівельні, ремонтні чи будь-які інші роботи, які пов`язані з втручанням, зміною в несучі стіни, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт та оформлення права власності чи права користування на земельну ділянку в нежитловому приміщенні першого поверху загальною площею 225,2 кв. м двоповерхової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1857039459102, номер об`єкта в РПВН 17105050 влаштовувати дверні чи віконні отвори, розбирати цегляну кладку стін, проводити монтаж або демонтаж вікон, дверей;

зобов`язати ОСОБА_2 привести нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 225,2 кв.м двоповерхової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1857039459102, номер об`єкта в РПВН 17105050 у попередньо існуючий стан, а саме:

на стіні головного фасаду будівлі у прорізах № 1, № 4, № 5, № 6 (Схема 1 до висновку експерта від 11.01.2022 № СЕ-19/119-21/11951-БТ) демонтувати металопластикові віконні блоки розмірами 2,05х3,10 (Н) м, в кількості 4 шт, у прорізах № 2, № 3 демонтувати металопластикові вітражі з вмонтованими дверними блоками, розмірами 2,05х3,10 (Н) м, у кількості 2 шт та у прорізі № 7 демонтувати вітраж з розмірами 2,05х3,10 (Н)м, в кількості 1 шт;

у прорізах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 закласти цегляною кладкою товщиною 510 мм підвіконні частини отворів на висоту 850 мм у кількості 6 шт, об`єм цегляної кладки становить 2,6 куб. м;

у прорізі № 7 закласти цегляною кладкою товщиною 120 мм, отвір площею 5,83 кв.м до його зменшення до розміру дверного отвору 1,0х2,0 (Н) м;

у прорізах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 виконати монтаж віконних блоків розмірами 2,05х2,25 (Н) м в кількості 6 шт;

у прорізі № 7 виконати монтаж металевого дверного блоку розміром 1,0х2,0 (Н) м в кількості 1 шт;

демонтувати внутрішню стіну з газосилікатних блоків поз. 1 товщиною 250 мм, що розділяє загальне приміщення залу на дві частини з площами 104,5 кв.м та 56,1 кв.м;

демонтувати внутрішні міжкімнатні перегородки з газосилікату поз. 2 товщиною 100 мм, загальною площею 57,67 кв.м;

демонтувати прокладену електричну проводку;

у приміщенні кафе демонтувати меблі, технологічне обладнання, морозильну камеру, металеві конструкції другого ярусу та сходів, будівельні матеріали з поверхонь опорядження стін, стель та підлоги;

демонтаж опорядження поверхні стіни фасаду, виконаного за системою «Ceresit» на основі мінеральної вати товщиною 100 мм;

демонтаж опорядження поверхні стіни головного фасаду декоративним розрідженим настилом з дерев`яних планок.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неврахування судом першої інстанції доказів та обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зібраними по справі доказами було встановлено проведення відповідачем без відповідних на те дозвільних документів, будівельних робіт в належній їй частині нежитлового приміщення, з втручанням в несучі стіни, в наслідок яких утворилися тріщини в стінах.

Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що будівля АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, що вказує на те, що вона є належним позивачем за вимогами про знесення самовільного будівництва. Самовільне втручання відповідача в несучі конструкції, безпосередньо зачіпають її права, як співвласника.

Вважає, що судом першої інстанції не були взяті до висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 квітня 2014 року у справі №2-6977/11 та від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13.

На переконання заявника апеляційної скарги, є помилковим висновки суду першої інстанції про відсутність істотного порушення будівельних норм та правил при проведенні реконструкції приміщення.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 січня 2020 року у справі 822/2149/18 щодо застосування ст. 376 ЦК України, вважає, що відсутні правові підстави для узаконення проведеного відповідачем самочинного будівництва.

Колегія суддів не вбачає підстав для врахування поданого відповідачем ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу, оскільки в порушення вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, відповідачем не було надано доказів надсилання його копії іншим учасникам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 02 квітня 2013 року ОСОБА_1 придбала у власність нежитлове приміщення другого поверху у двоповерховій адміністративній будівлі, зазначені в технічному паспорті літерами «А, А1» загальною площею 523,3 кв.м та ворота за планом № 4, металеві, розташовані в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, за кадастровими номерами 5910200000:11:009:0017, 5910200000:11:009:0022, наданій в оренду згідно договору оренди з Охтирською міською радою від 08 квітня 2003 року ( т. 1, а.с. 7, 8 ).

ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлове приміщення, що розміщене на першому поверсі, загальною площею 225,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1, а.с. 22).

11 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до міського голови м. Охтирка з проханням здійснити перевірку законності здійснення будівельних робіт в нежитловому приміщенні першого поверху будівлі по АДРЕСА_1 та призупинити самочинне будівництво ( т. 1, а.с. 20).

Відділом архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради 11 червня 2020 року була надана відповідь за вих. № 13-17/39, згідно якої для опрацювання звернення відділом ДАБК ОМР 11 червня 2020 року було здійснено вихід для перевірки законності проведення будівельних робіт власницею нежитлового приміщення на першому поверсі двоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Встановлено виконання будівельних робіт по реконструкції приміщення з втручанням в несучі конструкції, демонтажем частини несучої стіни без реєстрації дозвільного документа на право виконання підготовчих та будівельних робіт, що вважається самочинним будівництвом. В зв`язку з встановленням постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 карантину на усій території України та зупиненням постановою КМУ від 13 березня 2020 року № 2019 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» дії Порядку № 553 відсутня можливість здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю (т.1, а.с. 21-22).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2020 року частково задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову до суду, шляхом заборони ОСОБА_2 особисто та/або через уповноважених нею третіх осіб у будь-який спосіб та будь-яким чином проводити будівельні, ремонтні чи будь-які інші роботи, які пов`язані з втручанням, зміною в несучі конструкції в приміщенні першого поверху двоповерхової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, до вирішення спору по суті ( т. 1, а.с. 23-24).

Згідно інформації виконавчого комітету Охтирської міської ради від 18 грудня 2020 року за вих. № 01-14/3533, право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0901 га, кадастровий номер 5910200000:11:009:002 ОСОБА_2 не оформлено, договір оренди між ОСОБА_2 та Охтирською міською радою відсутній. Відповідно до генерального плану міста Охтирка, затвердженого рішенням міської ради 10 липня 2007 року № 325-МР та плану зонування території міста Охтирка, затвердженого рішенням міської ради від 28 серпня 2014 року № 1192-МР територія по вул. Незалежності, 4 м. Охтирка знаходиться в зоні підприємств 1-5 класу шкідливості. Переважні види використання цієї зони: виробничі і промислові підприємства 1-V класів відповідно до державних санітарних норм; усі підприємства, установи і організації, що дозволені для підприємств I-V класу шкідливості. Супутні види дозволеного використання: адміністративні організації, офіси, контори; приміщення обслуговуючого персоналу, чергового аварійного персоналу, охорони підприємств; виробничо-лабораторні корпуси; науково-дослідні, проектні і конструкторські організації, пов`язані з обслуговуванням підприємств; об`єкти складського призначення різного профілю; об`єкти технічного і інженерного забезпечення підприємств; підприємства громадського харчування (кафе, їдальні, буфети), безпосередньо пов`язані з обслуговуванням виробничих та промислових підприємств; зелені насадження спеціального призначення; розсадники рослин для озеленення промислових територій і санітарно-захисних зон; відкриті стоянки тимчасового збереження автомобілів, майданчики транзитного транспорту з місцями зберігання автобусів, вантажних і легкових автомобілів; об`єкти пожежної охорони. У період 2019-2020 р.р. до відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради заяв від ОСОБА_2 щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проведення будівельних робіт в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 не надходило (т.2, а.с. 76).

Згідно акту перевірки відділу державного архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради від 21 вересня 2021 року № 1, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності перевірено дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Реконструкція нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ФО ОСОБА_2 , було виявлено наявність таких порушень: будівельні роботи виконані без відповідного дозвільного документа на право виконання будівельних робіт, а саме без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, в порушення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; відсутній документ, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, об`єкт є самочинним будівництвом. Крім того, станом на 08 вересня 2021 року фактично будівельні роботи на об`єкті завершені та ОСОБА_2 здійснює експлуатацію приміщення кафе, яке не прийняте в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (т.2, а.с. 79-85).

За наслідками проведеної перевірки відділом ДАБК Охтирської міської ради ОСОБА_2 внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 2 вересня 2021 року, а саме підготувати та подати до відділу ДАБК Охтирської міської ради для реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 » а також ввести в експлуатацію об`єкт реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 до 21 листопада 2021 року (т.2, а.с. 78).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2020 року за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Абрамовича О.В. по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом Ольговським В.В. 07 червня 2021 року складено висновок №СЕ-19/119-21/292-БТ (т.1, а.с. 204-220), в якому на задані судом питання, експертом були надані наступні відповіді:

1.У 2020 році під час реконструкції нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проведені такі роботи: демонтаж віконних і дверних блоків у прорізах зовнішньої стіни головного фасаду з наступним розбиранням цегляної кладки підвіконної частини стіни; монтаж металопластикових віконних блоків в кількості 4 шт. та металопластикових вітражів з вмонтованими дверними блоками в кількості 3 шт.; влаштування внутрішньої стіни, яка розділяє загальне приміщення залу на дві частини; облаштовано приміщення кафе з групою допоміжних приміщень; зведені перегородки, частково прокладено електричну проводку, виконано цементну стяжку підлоги, частково виконано шпаклювання стін, опорядження поверхонь керамічною плиткою; утеплення стін головного фасаду та оздоблення його декоративним настилом.

2.Будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення проводилися з втручанням в несучі конструкції будівлі, які не можна вважати суттєвим втручанням. Виконання даних робіт не може мати наслідки у виді завдання шкоди будівлі. Розрахунок несучої здатності цегляного простінка наведений у додатку 2 (згідно розрахунку, фактичне навантаження на простінок 30,33 тс, у той час як несуча здатність простінка при висоті 3,1 м складає 54,93 тс, отже видалення підвіконних частин стіни не можна вважати суттєвим втручанням в несучі конструкції будівлі).

У нежитловому приміщенні другого поверху будівлі, яке належить ОСОБА_1 , виявлено декілька волосяних тріщин у підвіконних частинах стіни і місці закладки віконного отвору. Характер виявлених тріщин та ширина їх розкриття свідчить про відсутність їх впливу на несучу здатність цегляних стін.

На досліджуваному об`єкті будівельні роботи виконуються без відповідного дозвільного документу, що вважається самочинним будівництвом.

3.Для приведення нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі у попередньо існуючий стан необхідно провести наступні роботи:

демонтувати металопластикові віконні блоки розмірами 2,05х3,10 (Н) м в кількості 4 шт., металопластикові вітражі з вмонтованими дверними блоками, розмірами 2,05х3,10 (Н) м, в кількості 2 шт. та вітраж розмірами 2,05х3,80 (Н) м в кількості 1 шт. на стіні головного фасаду будівлі;

закласти цегляною кладкою, товщиною 510 мм, підвіконні частини отворів на висоту на 850 мм у кількості 6 шт.;

закласти цегляною кладкою, товщиною 120 мм, отвір до розміру дверного отвору 1,0х2,0 (Н) м;

монтаж віконних блоків розмірами 2,05х2,25 (Н) м в кількості 6 шт.;

монтаж металевого дверного блоку розміром 1,0х2,0 (Н) м в кількості 1 шт.;

демонтувати внутрішню стіну з газосилікатних блоків, що розділяє загальне приміщення залу на дві частини з площами 104,5 кв. м та 56,1 кв. м;

демонтувати внутрішні міжкімнатні перегородки з газосилікату;

демонтувати прокладену електричну проводку;

у приміщенні кафе демонтувати меблі, технологічне обладнання, морозильну камеру, металеві конструкції другого ярусу та сходів, матеріали з поверхонь опорядження стін, стель та підлоги;

демонтаж утеплення стін головного фасаду та декоративного настилу оздоблення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2021 року, за клопотанням представника позивача, у цій судовій справі було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено тій же експертній установі.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-21/11951-БТ, складеного 11 січня 2022 року (т. 2, а.с. 40-54) за наслідками проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, судовим експертом встановлено:

1.У 2020 році під час реконструкції нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проведені такі роботи:

демонтаж віконних і дверних блоків у прорізах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 розмірами 2,05х2,25 (Н) м, в кількості 6 шт. в стіні головного фасаду будівлі з наступним збільшенням отворів шляхом розбирання цегляної кладки підвіконної частини стіни, що збільшило загальну висоту кожного отвору на 850 мм до загального розміру 1,05х3,10 (Н) м;

демонтаж металевого дверного блоку у прорізі № 7, розмірами 1,0х2,0 (Н) м в кількості 1 шт з правого боку в стіні головного фасаду кафе з наступним збільшенням його, що виконано шляхом розбирання цегляної стіни товщиною 120 мм та збільшенням дверного отвору до розміру 2,05х3,82 (Н) м;

монтаж металопластикових віконних блоків у прорізах № 1, № 4, № 5, № 6, розмірами 2,05х3,10 (Н) м у кількості 4 шт., металопластикових вітражів з вмонтованими дверними блоками у прорізах № 2, № 3, розмірами 2,05х3,10 (Н) м, в кількості 2 шт. та у прорізі № 7 вітражу, розмірами 2,05х3,80 (Н) м у кількості 1 шт в стіні головного фасаду будівлі, з наступним опорядженням укосів;

загальне приміщення залу, шляхом влаштування внутрішньої стіни з газосилікатних блоків, товщиною 250 мм, розділено на 2 частини з площами 104,5 кв.м та 56,1 кв.м;

у частині приміщення, що розташоване з правого боку головного фасаду будівлі, проведено будівельні роботи, монтаж обладнання та облаштовано приміщення кафе. Кафе має групу допоміжних приміщень у двох рівнях. Улаштовано металеві та кам`яні сходи, виконано опорядження внутрішніх поверхонь стін і стель водоемульсійними сумішами, керамічною плиткою та декоративним розрідженим настилом з дерев`яних планок. Покриття підлоги оздоблене керамічною плиткою. В приміщенні встановлено меблі;

у частині приміщення, що розташоване з лівого боку головного фасаду будівельні роботи тривають: зведено внутрішні міжкімнатні перегородки з газосилікату товщиною 100 мм, частково прокладено електричну проводку, виконано цементну стяжку підлоги, частково виконано шпаклювання стін, опорядження їх поверхонь шпаклювальними сумішами та керамічною плиткою;

проведено утеплення стін головного фасаду за системою «Ceresit» на основі мінеральної вати. На фасаді кафе виконано оздоблення частини його площі декоративним розрідженим настилом з дерев`яних планок.

2.Будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення проводилися з втручанням в несучі конструкції будівлі без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постанови КМУ «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 04.04.2011 № 466 та вважаються самочинним будівництвом.

3.Для приведення нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі у попередньо існуючий стан необхідно провести наступні роботи:

на стіні головного фасаду будівлі у прорізах № 1, № 4, № 5, № 6 (Схема 1 до висновку експерта від 11.01.2022 № СЕ-19/119-21/11951-БТ) демонтувати металопластикові віконні блоки розмірами 2,05х3,10 (Н) м, в кількості 4 шт, у прорізах № 2, № 3 демонтувати металопластикові вітражі з вмонтованими дверними блоками, розмірами 2,05х3,10 (Н) м, у кількості 2 шт та у прорізі № 7 демонтувати вітраж з розмірами 2,05х3,10 (Н) м, в кількості 1 шт;

у прорізах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 закласти цегляною кладкою товщиною 510 мм підвіконні частини отворів на висоту 850 мм у кількості 6 шт, об`єм цегляної кладки становить 2,6 куб. м;

у прорізі № 7 закласти цегляною кладкою товщиною 120 мм отвір площею 5,83 кв.м до його зменшення до розміру дверного отвору 1,0х2,0 (Н) м;

у прорізах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 виконати монтаж віконних блоків розмірами 2,05х2,25 (Н) м в кількості 6 шт;

у прорізі № 7 виконати монтаж металевого дверного блоку розміром 1,0х2,0 (Н) м в кількості 1 шт;

демонтувати внутрішню стіну з газосилікатних блоків поз. 1 товщиною 250 мм, що розділяє загальне приміщення залу на дві частини з площами 104,5 кв.м та 56,1 кв.м;

демонтувати внутрішні міжкімнатні перегородки з газосилікату поз. 2 товщиною 100 мм, загальною площею 57,67 кв.м;

демонтувати прокладену електричну проводку;

у приміщенні кафе демонтувати меблі, технологічне обладнання, морозильну камеру, металеві конструкції другого ярусу та сходів, будівельні матеріали з поверхонь опорядження стін, стель та підлоги;

демонтаж опорядження поверхні стіни фасаду, виконаного за системою «Ceresit» на основі мінеральної вати товщиною 100 мм;

демонтаж опорядженняповерхні стіниголовного фасадудекоративним розрідженимнастилом з дерев`янихпланок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими доказами не доведено факт спричинення чи можливість спричинення шкоди майну чи життю і здоров`ю позивача, внаслідок самочинно здійснених відповідачем будівельних робіт по реконструкції належного їй приміщення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року№ 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок повністю узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).

Згідно з вимогами ст. 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

За змістом статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

На вказаному судам наголошено у пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» і до аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідностідоположеньст.ст.77,79,80ЦПКУкраїни,належнимиєдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами, що у період з 2020 року ОСОБА_2 здійснила реконструкцію належного їй на праві власності нежитлового приміщення, розміщеного на першому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 . Будівельні роботи виконувалися без повідомлення про виконання про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМУ №466 від 13 квітня 2011 року та вважаються самочинним будівництвом.

Позивач, стверджує, що здійсненою відповідачем без відповідних дозвільних документів реконструкцією, порушуються її права як співвласника будівлі АДРЕСА_1 , а тому вважає, що проведені відповідачем в належному їй на праві приватної власності нежитловому приміщенні, будівельні та оздоблювальні роботи, прокладена електропроводка, встановленні меблі та технічне обладнання підлягає демонтажу.

Проте, позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що проведені відповідачем будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення, які проводилися із втручанням в несучі конструкції будівлі, призвели до порушення прав позивача, як власника нежитлових приміщень, що розміщені в цій же будівлі.

За результатами проведеної судовим експертом судової будівельно-технічної експертизи було встановлено, що хоча будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення і проводилися з втручанням в несучі конструкції будівлі, їх не можна вважати суттєвим втручанням. Виконання даних робіт не може мати наслідки у виді завдання шкоди будівлі. У нежитловому приміщенні другого поверху будівлі, яке належить ОСОБА_1 , виявлено декілька волосяних тріщин у підвіконних частинах стіни і місці закладки віконного отвору. Характер виявлених тріщин та ширина їх розкриття свідчить про відсутність їх впливу на несучу здатність цегляних стін.

Крім того, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, відсутність істотних порушень будівельних норм та правил при проведенні реконструкції приміщень, вказує і проведений Відділом державної архітектурно-будівельного контролю позаплановий захід. ОСОБА_2 зобов`язано підготувати та подати до відділу ДАБК Охтирської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт, приписів про знесення самочинно проведеної реконструкції уповноваженим органом не видавалося.

Колегія суддівзвертає увагуі наположення п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою КМУ від 07 червня 2017 року за №403, яким встановлено, що роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Тобто, з вказаного слідує, що самочинними можуть бути визнані лише будівельні роботи з реконструкції належних відповідачу нежитлових приміщень за вказаною адресою, що пов`язані із втручанням в несучі конструкції цього нерухомого майна.

Разом з тим, позивач просить зобов`язати відповідача демонтувати не лише металопластикові віконні блоки та дверного блоку, із закладенням цегляною кладкою підвіконних частин отворів, а й демонтувати внутрішні міжкімнатні перегородки, опоряджені поверхні стін фасаду будинку, проведену електричну проводку, встановлені меблі та технічне обладнання, не обґрунтувавши при цьому, яким чином вони зачіпають її права та інтереси, як власника інших приміщень в цій будівлі.

Доводи апеляційної скарги, що проведені відповідачем будівельні роботи з реконструкції, порушують її права як співвласника будівлі АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається із наданих сторонами правовстановлюючих документів на нерухоме майно, сторонами у власність набувалися не частина адміністративної будівлі за вказаною адресою, а конкретно визначені приміщення в цій будівлі.

Колегія суддів вважає безпідставними також і ствердження позивача про те, що відсутність згоди її, як користувача земельної ділянки, на якій розміщене нежитлове приміщення, в силу ч. 4 ст. 376 ЦК України є безумовною підставою для знесення проведеного відповідачем самочинного будівництва, адже як встановлено зібраними по справі доказами, в результаті проведеної відповідачем реконструкції конфігурація та площа самого належного їй нежитлового приміщення не змінилася. Крім того, відповідач також є користувачем земельною ділянки на якій розміщене належні їй приміщенні у вказаній будівлі.

Щодо заявлених позивачем вимог про заборону відповідачу проводити будівельні, ремонтні чи будь-які роботи, пов`язані з втручанням, зміною в несучі конструкції, то колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України, судовому захисту підлягають порушені лише ті права та інтереси особи, які на час звернення до суду з позовом вже були порушені, невизнані чи оспорені.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті б Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК Україниповно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішень не впливають.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 березня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук