Рішення

від 22.03.2023 по справі 670/129/23

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/129/23

Провадження № 2/670/79/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику)сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Віньковецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Віньковецького районного суду із позовною заявою, у якій просить визнати виконавчий напис № 2460/71, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 28.06.2021 року, таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимогипозивач обґрунтовувавтим,що 20.02.2023 року із автоматизованої системи виконавчого провадження йому стало відомо, що на виконанні у Віньковецькому відділі державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 66734514 від 07.09.2021 року, відкрите на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення з нього на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів. Позивач вказує, що виконавчий напис вчинений без достатньої правової підстави, з порушенням норм законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок і підстави для вчинення виконавчих написів нотаріусом. Зокрема, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом за відсутності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості та встановлювали прострочення виконання зобов`язань, а також підстав виникнення у відповідача прав кредитора.

Ухвалою судді від 27.02.2023 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України,однак клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило,та у встановлений судом строк відзив на позов відповідач не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, у зв`язку з чим відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили.

Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін також не надходили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом досліджуються надані письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач,оскільки інших суду не представлено.

Вирішуючи питання, передбачені ст. 264 ЦПК України, суд зазначає таке.

Позивач ОСОБА_1 надіслав до суду письмову заяву, в якій справу просив розглянути за його відсутності в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача, ТзОВ «Фінансова компанія управління активами», С.К. Велікданов також надіслав до суду письмову заяву, в якій заявлені ОСОБА_1 вимоги визнав повністю, та у зв`язку з цим просив стягнути із відповідача судовий збір у розмірі 537 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуОстапенко ЄвгеномМихайловичем вчиненовиконавчий написза реєстровимномером № 246071про стягненняз ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3622721 від 11.12.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (ТМ MYCREDIT) (код ЄДРПОУ 39861924), правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> (код ЄДРПОУ 35017877), за період з 20.06.2021 року по 28.06.2021 року, у сумі 12508,37 гривень, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 8483,37 гривень, та 25,00 гривень плата за вчинення виконавчого напису, всього 29321,95 гривень.

За заявою ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» постановою старшого державного виконавця Віньковецького районноговідділу державноївиконавчої служби уХмельницькому районіХмельницької областіЦентрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Щебетюк І.І. від 08.09.2021 року відкрито виконавче провадження № 66734514 щодо виконання виконавчого напису № 246071, виданого 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача -- Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, заборгованості у розмірі 12508,37 гривень.

Спірний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 3425-ХІІ Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

За змістом ст. 87 Закону № 3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному прядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 1 ст. 88 Закону № 3425-ХІІ нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у цьому Переліку.

Із положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, слідує, що таке стягнення здійснюється за нотаріально посвідченими договорами. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

До цього Переліку постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (яка набрала чинності 10 грудня 2014 року) були внесені зміни. Зокрема, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» перелік був доповнений розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Із положень указаного розділу слідує, що до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання такого виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині вказаних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

У свою чергу, боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року (справа № 645/1979/15-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

У зв`язку з набранням законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріус вправі вчинити виконавчий напис про стягнення грошових сум лише за нотаріально посвідченими договорами.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року (справа № 172/1652/18).

Таким чином досліджені докази вказують на те, що приватний нотаріус Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис від 28.06.2021 року № 246071 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на підставі кредитного договору № 3622721 від 11.12.2020 року, який не був посвідчений нотаріально та не вказує на безспірність заборгованості боржника, у зв`язку з чим мають місце підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, його позов задоволено повністю, а відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, із ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь Держави належить стягнути 50відсотків судовогозбору, що складає 536,80 гривень, а решту 536,80 гривень судового збору компенсувати за рахунок державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 87, ст. 88, ст. 89 Закону України «Про нотаріат», ст. 2, ст. 3, ст. 206, ст. 137, ст. 141, ст. 142, ст.ст. 263-265, ст. 268, ст. 273, ст. 274 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуОстапенко ЄвгеномМихайловичем від 28 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 246071, виданий про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь стягувача -- Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, заборгованості за кредитним договором № 3622721 від 11.12.2020 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (ТМ MYCREDIT) (код ЄДРПОУ 39861924), правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> (код ЄДРПОУ 35017877), за період з 20.06.2021 року по 28.06.2021 року включно, у сумі 12508,37 гривень, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту -- 4000,00 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами --8483,37 гривень, та 25,00 гривень плата за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> (код ЄДРПОУ 35017877, м. Ірпінь вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, Київська область, 08200) на користь Держави 536,80 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 22.03.2023 року.

Суддя О.М. Волкова