Постанова

від 21.03.2023 по справі 686/22733/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22733/21

Провадження № 22-ц/4820/111/23

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Афадєєва В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2022 року, суддя Приступа Д. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області про скасування містобудівних умов та обмежень, повідомлень про початок будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта,

встановив:

У вересні ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, про скасування містобудівних умов та обмежень, повідомлень про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

В обґрунтування позову вказав, що йому на праві приватної власності належать індивідуальний (садибний) житловий будинок та дві земельних ділянки із кадастровими номерами 6810100000:02:004:005 та 6810100000:02:004:0006, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На сусідній земельній ділянці, по АДРЕСА_2 , проводилося будівництво блокованої 2-х поверхової килимової житлової забудови, замовниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_3 .

Вищевказане будівництво проведено з порушеннями чинного законодавства України, будівельних норм і правил, законних прав та інтересів позивача.

ОСОБА_1 просив суд скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 , затверджені наказом Управління архітектури та містобудування Управління архітектури та містобудування Департаменту земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 03.04.2018 року № 88; скасувати реєстрацію поданих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ХМ 061182321467, яке зареєстроване Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області 14.08.2018 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ХМ 061182621217, яке зареєстроване Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області 19.09.2018 року; скасувати реєстрацію поданої ОСОБА_2 та ОСОБА_4 декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області 12.10.2018 року за реєстраційним номером ХМ 141182851736.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, доповнивши вимогою про усунення перешкод у здійсненні ним права власності щодо належного йому нерухомого майна, житлового будинку та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок відповідачів самочинно збудованого житлового будинку, який знаходиться на відстані 3,25 м - 3,75 м від його житлового будинку, на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:02:006:0424, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2022 року заяву про зміну предмета позову повернуто позивачу, а провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що судом безпідставно було відкладено вирішення поданого ним клопотання про зміну предмету позову. Визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу, якщо відповідний спосіб захисту стосується захисту приватноправових інтересів. Вимога про скасування управлінських рішень органу державного будівельного контролю є похідною від цивільно-правової вимоги майнового характеру, що вказує на те, що розгляд справи слід проводити саме в порядку цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали оскаржуване судове рішення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві просив суд розгляд справи провести без його участі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником індивідуального (садибного) житлового будинку та двох земельних ділянок із кадастровими номерами 6810100000:02:004:005 та 6810100000:02:004:0006, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

На суміжній земельній ділянці, що за адресою АДРЕСА_2 , проводилося будівництво блокованої 2-х поверхової килимової житлової забудови, замовниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експертного дослідження №558ед/018 від 22.02.2018 року, складеного за результатами проведення будівельно-технічної експертизи судовим експертом ОСОБА_5 , відстань від будівлі житлового будинку позивача, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:02:004:0005, за адресою АДРЕСА_1 , до житлового будинку, який знаходиться на ділянці суміжного землекористувача ОСОБА_2 (межа А-Б згідно державного акту серії ЯЗ №119876), становить 3,25 м - 3,75 м, що не відповідає вимогам державних будівельних норм і правил, а саме п. 3.25. та п. 3.13. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Закриваючи провадження у справі та повертаючи заяву позивача про зміну предмета позову, суд виходив із того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, зазначивши при цьому, що у цих правовідносинах відповідачами здійснено владні управлінські функції, тому спір має не приватно-правовий, а публічно-правовий характер.

Вказаний висновок не є обґрунтованим з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Верховного Суду 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16).

В позовній заяві ОСОБА_1 послався на порушення своїх прав як суміжного землевласника. При цьому зазначав, що він є власником індивідуального (садибного) житлового будинку та двох земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з якими, за адресою АДРЕСА_2 , здійснювалося будівництво блокованої 2-х поверхової килимової житлової забудови, замовниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Позивач вказав на те, що спірне будівництво призвело до порушення його цивільних прав та інтересів як власника вищевказаного нерухомого майна, оскільки було проведено з порушенням державних будівельних норм і правил та негативно впливає на стан належних йому житлового будинку та земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на норми цивільного та земельного законодавства (зокрема, ст.ст. 319, 373, 375, 391 ЦК України, ст.ст. 90, 152 ЗК України), які спрямовані на захист прав власника, в тому числі власника земельної ділянки.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будівництва, яке, як ствердив ОСОБА_1 , завдало шкоди його цивільним правам та інтересам, а тому у позивача виникла необхідність захисту цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим він звертався до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому звернувся з позовом до суду.

У даному випадку предметом спору є запобігання вчиненню дій, що порушують права користування нерухомим майном, тобто створюють небезпеку порушення цивільних прав. Позивач, як власник сусідньої земельної ділянки, вправі порушувати питання про захист своїх прав, зокрема, щодо законності передачі земельної ділянки, яка розташована поруч, у користування іншій особі, а також щодо здійснення забудови цієї земельної ділянки, у тому числі щодо проведення таких дій у відповідності до містобудівної документації, будівельних норм і державних стандартів.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.

Крім того, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, цей спір не є публічно-правовим і належить до цивільної юрисдикції, оскільки саме зміст і характер правовідносин є вирішальними під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №914/2006/17).

Однією із визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений загрозою порушення приватного права та інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спір, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосується його речового права, тому справу необхідно розглядати у порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі №583/3270/15-ц).

Слід також визнати обґрунтованим посилання апелянта на безпідставне затягування судом першої інстанції розгляду заяви про зміну предмету позову, яка була подана до суду 22.08.2022 року, її розгляд неодноразово судом відкладався без відповідного правового обґрунтування, і була вирішена лише 28.10.2022 року, разом із закриттям провадження у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність між сторонами ймовірного спору, який має адміністративно-правовий характер, є помилковими і такими, що не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та вимогах згаданих вище норм права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від28жовтня 2022рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова