Рішення

від 22.03.2023 по справі 320/10929/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року Справа №320/10929/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації від 23 лютого 2022 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації призначити та виплатити державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» з 17 лютого 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації від 23 лютого 2022 року про відмову у призначенні допомоги сім`ям з дітьми;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації призначити та виплатити допомогу на дітей одиноким матерям відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з 17 лютого 2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини зазначені за ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, середньомісячний сукупний дохід має у розмірі 860 грн., що є щомісячною одноразовою допомогою на одну дитину при народженні, має у власності частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 24,7 кв.м. та частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 31,7 кв. м., що не виділені в натурі та є частками житла, у сукупності складає 22,025 кв.м., посилаючись на Порядок №1751 в редакції Закону № 632 від 22.07.2020 та застосовуючи п. 10 Порядку №250 у відповідній редакції, вказує, що враховуючи площу житла, що їй належить 22,025 кв. м. не перевищує встановлені норми та є меншою за 52,5 кв. м. площі, яка була б підставою для відмови у призначенні спірних допомог від держави. 17.02.2022 позивач звернулась до відповідача із відповідними заявами та отримала відмови, такі дії та рішення відповідача по відмові в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям, вважає протиправними, рішення такими, що підлягають скасуванню.

01.12.2022, ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 3 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

22.12.2022 позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

27.12.2022, ухвалою суду провадження у справі відкрито, ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав належним чином 27.12.2022, що підтверджується наявною у справі довідкою про доставку ухвали суду від 27.12.2022 засобами електронної пошти.

Станом на дату вирішення справи, відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву та витребувані судом докази.

Будь-яких клопотань, заяв від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

За ч. 5 та ч. 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані позивачем, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданий Вишгородським РВ ГУ УМВС України у Київській області 10.09.1997, РНОКПП НОМЕР_2 . Проживає та зареєстрована - квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №217, що підтверджується наданою до справи копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , видане Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18.05.2021.

В даному свідоцтві записано: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 .

Згідно наданого Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00030780393, вбачається реєстрація актового запису народження від 18.05.2021 за № 00142433483, в якому відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України: відомості про батька - ОСОБА_3 ; відомості про матір - ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.09.2011, ВРН №328454, виданого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори, вбачається отримання у спадок ОСОБА_1 однієї другої частини квартири АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.1996 виданого Вишгородською міською радою згідно розпорядження (наказу) №30 від 22.03.1996 та зареєстрованого у Вишгородському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №23, номер запису 36/13 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 33042819, номер витягу 29187464 від 02.03.2011. Ця квартира однокімнатна загальною площею 31,7 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м. Реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (РПВН) 33042819. Спадкова справа №541 за 2009 рік, номер реєстрації 2-2259.

Витягом про державну реєстрацію прав від 10.10.2011 №31590397 підтверджено державну реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на частки вказаної вище квартири згідно свідоцтва про право на спадщину 2-2259. Форма власності визначена приватна.

З наданої копії свідоцтва про право власності на житло виданого 15.12.1997 №156 виконавчим комітетом Вишгородської міської ради слідує реєстрація згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності щодо квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири становить 24,7 кв. м. Реєстрація записана в реєстрову книгу за №70/50.

Площа квартири АДРЕСА_1 , що становить 24,7 кв. м. підтверджена технічними характеристиками, виданими Вишгородським бюро технічної інвентаризації, записами за травень 1992 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2022 ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про призначення допомоги сім`ям з дітьми, а саме щодо допомоги одиноким матерям та рішенням від 23.02.2022 Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації відмовлено у призначенні допомоги одинокій матері (з урахуванням доходу) з підстав наявності у володінні більше однієї квартири - АДРЕСА_1 .

Також, окремим рішеннями від 23.02.2022 Управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації відмовлено ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у зв`язку із наявністю у «володінні сім`ї більше однієї квартири» - АДРЕСА_1 .

На звернення від 16.08.2022 на Урядову «гарячу лінію», ОСОБА_1 отримала відповідь від Вишгородської районної військової адміністрації, в якій позивача повідомлено, що в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям їй було відмолено оскільки у володінні сім`ї є більше однієї квартири.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів і вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В даній справі позивач наполягає на наявності у неї з дати звернення до відповідача, а саме з 17.02.2022 права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям та допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Суд зазначає наступе.

Порядок та умови надання допомоги одиноким матерям визначено Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2021 №1751 (далі - Порядок №1751, у відповідній редакції).

Закон № 2811-XII відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частинами 1, 4 та 5 статті 1 Закону № 2811-XII визначено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У вказаному Законі № 2811-XII в статі 2 визначено, що

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше;

сім`я з дітьми - поєднане родинними зв`язками та зобов`язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування, прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу;

середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому до середньомісячного сукупного доходу сім`ї не включається допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час здійснення зазначених заходів, а також інші доходи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Статтю 3 Законі № 2811-XII призначається такий вид державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям.

Дана стаття Закону № 2811-XII також передбачає, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім`ям з дітьми.

Абзацом 1 статті 4 Закону № 2811-XII визначено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За абзацом 1 статті 5 Закону № 2811-XII допомога у зв`язку з вагітністю та пологами (крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону), допомога при народженні дитини, допомога при усиновленні дитини, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомога на дітей одиноким матерям, допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення (абз. 1 та 2 ст. 6 Закону № 2811-XII).

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення (абз. 4 ст. 6 Закону №2811-XII).

Зокрема за вказаним Законом №2811-XII в статті 18-1 визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

За ст. 18-2 Закону №2811-XII допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців (ст. 18-3 Закону №2811-XII).

Статтями 23 та 24 Закону №2811-XII визначено, що рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку. Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім`ям з дітьми, несуть відповідальність згідно з законом. Вказані норми кореспондуються із п.п. 50 та 51 Порядку №1751.

Відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми №1751 останній визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», серед іншого, допомога на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку).

Пункти 33-38 Порядку №1751 кореспондуються із положеннями за вищевказаними ст.ст. 18-1-18-3 Закону №2811-XII.

В пункті 33 Порядку №1751, серед іншого, вказано, що допомога на дітей одиноким матерям не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні та допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

Згідно п. 35 Прядку №1751 для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються, серед переліченого, такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку; 5) копія свідоцтва про народження дитини.

Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації.

Згідно п. 35-2 Порядку №1751 допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо відповідно, у власності сім`ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території в Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271; 2015 р., № 70, ст. 2312), а також житла, отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету; житлових приміщень у гуртожитках.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною або дуальною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно (п. 36 Порядку №1751).

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви. Про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення (п. 43 Порядку №1751).

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви (п 44 Порядку №1751).

Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім`ям з дітьми, повинен давати роз`яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів (п. 45 Порядку №1751).

Відповідно до абз. 1 п. 48 Порядку №1751 органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обгрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги.

За п. 49 Порядку №1751 органи соціального захисту населення мають право перевіряти матеріальне та майнове становище сімей з дітьми.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за її призначенням.

Згідно п. 49-1 Порядку №1751 перевірка достовірності відомостей, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням допомоги сім`ям з дітьми, проводиться на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу, зокрема, з: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок); Державного реєстру актів цивільного стану громадян, - про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті отримувача державної допомоги сім`ям з дітьми або дитини із складу сім`ї.

Для підтвердження таких даних використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін`юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством, після введення в експлуатацію відповідних технічних і програмних засобів.

Відповідно, за вказаними вище нормами ст.ст. 18-1-18-3 Закону №2811-XII право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку та призначається така допомога незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Та така допомога надається у розмірі та за умов визначених ст.18-3 Закону №2811-XII.

Вказаними вище пунктами 33-38 Порядку 1751 визначено які документи має подати особа на отримання вказаної допомоги, право органу, що приймає заяви та призначає допомогу на перевірку відомостей поданих особою на предмет їх достовірності шляхом відправлення до уповноважених органів, організацій та підприємств відповідних запитів, в разі необхідності надавати допомогу у вигляді роз`яснень щодо оформлення допомоги.

Суд зазначає, що положення Закону №2811-XII передбачають обставини та підстави припинення чи призупинення виплати допомоги сім`ям з дітьми, та вказаний вище Порядок передбачає саме підставу за якої не призначається спірний вид допомоги, а саме згідно п. 35-2 Порядку №1751 допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо у власності сім`ї є друга квартира (будинок).

Щодо державної допомоги малозабезпеченим сім`ям суд зазначає, що Порядок та умови надання вказаної державної соціальної допомоги визначені Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2020 року № 1768-ІІІ (далі - Закон № 1768-ІІІ) та Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250).

Закон № 1768-ІІІ спрямований на реалізацію конституційних гарантій прав громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

У розумінні Закону № 1768-ІІІ

державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї;

сім`я - особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. До складу сім`ї включаються чоловік, дружина; рідні та усиновлені діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотири місяці) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом із батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їхньому утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю та не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім`ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;

малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї.

Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України (ст. 3 Закону № 1768-ІІІ).

Згідно ст. 4 Закону № 1768-ІІІ призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону № 1768-ІІІ передбачено, що скарга на рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.

Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, несуть відповідальність згідно з законом (ст. 14 Закону № 1768-ІІІ).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 250 цей Порядок визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

За приписами пункту 3 Порядку № 250 призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Пунктом 5 Порядку № 250 передбачено, що для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Підпунктом 3 пункту 10 Порядку №250 визначені підстави, коли державна соціальна допомога не призначається, зокрема:

у власності малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271; 2015 р., № 70, ст. 2312), а також житла, отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету; житлових приміщень у гуртожитках.

Пунктом 21 Порядку №250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).

Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.

За п. 24 Порядку №250 перевірка достовірності відомостей, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги, проводиться на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу, зокрема, з: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок); Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерть особи, якій призначено державну соціальну допомогу, або смерть члена сім`ї.

Виходячи з вищезазначеного Закону № 1768-ІІІ передбачено такий вид допомоги як допомога малозабезпеченим сім`ям вбачається, що допомога малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та така сім`я з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї. Та, порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення даної допомоги визначений Порядком №250, з п. 10 якого вбачається, відповідно, що державна соціальна допомога не призначається, якщо у власності малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок).

Суд вважає необхідним у даній справі врахувати, що чинним законодавством не надано чіткого визначення та підстави отримання статусу такого як «одинока матір», тому застосуванню у справі підлягає визначення «одинокої матері», яке було вперше викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, за якою одинокою матір`ю була визнана «жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, або вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама».

Відповідно, суд вважає необхідним визначити, що одинокою матір`ю є жінка, яка виховує дитину, у якої запис про батька у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Такі жінки згідно чинного законодавства мають право на пільги, щомісячні допомоги, додаткові виплати та іншу допомогу від держави.

Враховуючи наявні у справі докази, суд вважає підтверджені обставини та статус позивача як одинокої матері наданим Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00030780393.

Також, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як зазначено вище, в розумінні Закону №2811-ХІІ сім`я з дітьми - це поєднане родинними зв`язками та зобов`язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування, прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу та згідно Закону №1768-ІІІ сім`я - це особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Також, зокрема, до складу сім`ї включаються чоловік, дружина; рідні та усиновлені діти зазначених осіб віком до 18 років.

Відтак, суд вважає необхідним зазначити, що в даній справі до позивача відноситься поняття сім`ї з урахуванням вищевказаних норм та понять діючого законодавства, яка складається із позивача ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 .

У суду відсутні інші належні та достатні докази, які б спростовували зазначені вище висновки суду.

Як встановлено, із рішень про відмову в наданні державної соціальної допомоги одиноким матерям та допомоги малозабезпеченим сім`ям випливає, що причиною відмови позивачу ОСОБА_1 в наданні запитуваних допомог слугувала та обставина, що у «володінні сім`ї є більше однієї квартири». Тобто, відповідач вважає, що у володінні ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 існує більше однієї квартири.

Виходячи з обставин відмови в наданні допомоги позивачу як одинокій матері та малозабезпеченій сім`ї, судом встановлено та зазначено вище, що позивач є одинокою матір`ю, має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис щодо батька дитини вчинений за ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України та підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00030780393, отримала у вересні 2011 року у спадок частини квартири №13 із загальної площі 31,7 кв. м. та житлової площі 17,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та має частку із загальної площі 24,7 кв. м. приватизованої комунальної квартири у 1997 році за АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що частки квартири АДРЕСА_2 наявні обставини реєстрації за нею права власності на дану частку, що підтверджено Витягом від 10.10.2011 № 31590937.

Щодо квартири АДРЕСА_1 вбачається наявність спільної сумісної власності між членами родини позивача.

Та із вказаних документів, відповідач зробив висновок, що у сім`ї позивача у «володінні» є більше однієї квартири - квартира за АДРЕСА_1 , що позбавляє її право на отримання спірних соціальних допомог.

Спірним питанням є те чи передбачає чинне законодавство поняття «власності чи володінні сім`ї та малозабезпеченої сім`ї другої квартири (будинку)» враховуючи, що в даній справі позивач має частку з квартири отриманої у спадок та свою відповідну частку у праві спільної сумісної власності за другим об`єктом, який відповідач саме вважає наявними обставини володіння другої квартири у сім`ї позивача.

Враховуючи вищезазначені положення п. 10 Порядку №250 та п. 35-2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної соціальної допомоги одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям на час виникнення між сторонами спірних правовідносин передбачають, що соціальна допомога не призначається у разі, коли у «власності» малозабезпеченої сім`ї та одинокої матері є друга квартира (будинок), у зв`язку з чим мається на увазі відмова з підстав наявності у власності другої квартири (будинку), а не їх часток.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, враховуючи також обставини не використання останнім процесуального обов`язку щодо доведення правомірності та законності прийнятих спірних рішень шляхом надання до суду усіх необхідних та наявних доказів згідно абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, доведення на підставі яких документів, за наслідками яких вчинених дій, було встановлено наявність у позивача саме у «власності» другої квартири, що позбавляє таку особу права на віднесення її до малозабезпеченої сім`ї та одинокої матері, яка може претендувати на спірний вид допомоги від держави.

На підставі наявних у справі документів, наданих позивачем доказів, судом не встановлено реєстрацію за позивачем права власності на друге житло, у вигляді квартири чи будинку за АДРЕСА_1 , вона має частку у спільній сумісній власності, відтак відсутні докази наявності у сім`ї ОСОБА_1 у власності більше однієї квартири.

Суд враховує посилання позивача у позові на лист Мінсоцполітики України від 02.09.2020 №12391/0/2-20/56 з оглядом типових питань у зв`язку прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», за яким зроблено Мінсоцполітики свої висновки щодо застосування п. 10 Порядку №250 та визначено що соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) та мається на увазі саме наявність другої квартири (будинку), а не їх часток. Та, такі висновки, позиція Мінсоцполітики України для суду носять рекомендаційний характер, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Суд вважає безпідставним посилання позивача щодо визначення та обрахування розміру частки майна, що їй належить за заповітом та вирахована із спільної сумісної власності, що була приватизована в 1997 році за родиною позивачки, оскільки такий розмір площі допустимої чи така, що є граничною для отримання допомоги малозабезпеченим сім`ям які мають у власності другу квартиру (будинок) була передбачена вказаним Порядком №250 в редакції від 22.04.2020 (які застосовувались з 05.05.2020) та згідно внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632, яка передбачала застосування з 1 липня 2020 року, умови до загальної площі житла на момент звернення позивача із заявами від 17.02.2022 до уповноваженого органу, не передбачені, відповідно до особи, яка претендувала до державної допомоги за вказаними Законами та нормативно-правовими актами законодавцем не висунуто.

Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд приходить до висновку, що спірні рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, що є наслідком визнання таких протиправними та їх скасування.

Суд вважає необхідним захистити встановлені порушені права позивача на отримання допомоги як одинока матір та допомогу малозабезпеченій сім`ї шляхом зобов`язання відповідача призначити та виплачувати спірні види допомог з моменту звернення позивача, а саме з 17.02.2022.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами відповідно письмовими, речовими і електронними доказами.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За наслідками розгляду справи за п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України суд має вирішити питання щодо розподілу судових витрат по справі

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем по справі сплачено судовий збір за звернення до суду з вказаним позовом у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується належними доказами у справі, та враховуючи задоволення позву судом, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказана сума судового збору в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73-77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації від 23 лютого 2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193815, вул. Набережна, 6-А, м. Вишгород, Київська область, 07301) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» з 17 лютого 2022 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації від 23 лютого 2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги сім`ям з дітьми.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193815, вул. Набережна, 6-А, м. Вишгород, Київська область, 07301) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) допомогу на дітей одиноким матерям відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з 17 лютого 2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193815, вул. Набережна, 6-А, м. Вишгород, Київська область, 07301) витрати по сплаті судового збору в сумі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.