Постанова

від 21.03.2023 по справі 200/1112/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року справа №200/1112/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. у справі № 200/1112/22 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом Фермерського господарства ІРС до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

19 січня 2022 року позивач, Фермерське господарство ІРС звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 00/14727/0901 від 14 грудня 2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Фермерське господарство ІРС отримало податкове повідомлення-рішення № 00/14727/0901 від 14 грудня 2021 року про накладення адміністративного штрафу в розмірі 500 000,00 грн за порушення ч.ч. 1, 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР, що виразилося у зберіганні пального без відповідної ліцензії.

Відповідно до Наказу відповідача № 1988-п від 16 листопада 2021 року було проведено фактичну перевірку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з 16 листопада 2021 року за період діяльності з 1 січня 2021 року по 25 листопада 2021 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, та контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів.

Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що відповідно до Договору поставки № ДП070921/1 від 7 вересня 2021 року та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 7 вересня 2021 року № оРН-0907/14 ТОВ Термінал на адресу ФГ ІРС реалізовано паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 5545 л.

ФГ ІРС отримало ліцензію на право зберігання пального виключно для власних потреб чи промислової переробки від 13 вересня 2021 року № 05310414202100207.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем з 7 вересня 2021 по 13 вересня 2021 (до отримання відповідної ліцензії) здійснювалось зберігання дизельного палива без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, чим порушено ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що знайшло своє відображення у акті № 13893/05/99/31/09/34433759 від 23 листопада 2021 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача було застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу розміром 500 000,00 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 00/14727/0901 від 14 грудня 2021 року є неправомірним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Видами діяльності ФГ ІРС є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (код 01.11); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код 01.41); розведення свиней (код 01.46); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19); роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (код 47.89).

Позивач використовує в своєї діяльності численну техніку, в тому числі техніку, що належить позивачу, та техніку, що використовується позивачем за довіреністями, зокрема: комбайни, трактори, ЗИЛ, навантажувач, загальна місткість баків якої становить 6 620 літрів.

У вересні 2021 року позивач проводив польові роботи, що підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, та купував у ТОВ Термінал дизельне пальне, яким заправляв вказані транспортні засоби. Зокрема після відвантаження купленого пального воно було розлито по бакам власної та орендованої техніки для проведення польових робіт.

Факт зберігання пального у будь-якій ємності, що можливо було би віднести до акцизного складу, - посадовими особами відповідача не було встановлено це є лише припущенням посадових осіб податкового органу, зробленими в результаті аналізу документації підприємства, а саме видаткової та товарно-транспортної накладної на пальне в кількості 5 545 л.

Посадові особи відповідача не з`ясували обставин фізичного зберігання позивачем пального із врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустили помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального (надходження та оприбуткування) із фізичним зберіганням пального.

Позивач наполягає, що ним не порушувались приписи ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а саме не здійснювалось зберігання дизельного палива без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

Враховуючи наведене, висновки перевірки, викладені в акті від № 13893/05/99/31/09/34433759 від 23 листопада 2021 року, є недостовірними, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення № 00/14727/0901 є необґрунтованим та неправомірним (а.с. 1-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. у справі № 200/1112/22 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Донецькій області від № 00/14727/0901 від 14 грудня 2021 року, яким на Фермерське господарство ІРС накладено штрафну санкцію (штраф) у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до Наказу Головного управління ДПС у Донецькій області № 1988-п від 16 листопада 2021 року було проведено фактичну перевірку ФГ ІРС за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Верхньокам`янське, вул. Землянова, 275 а у період з 16 листопада 2021 року тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 1 січня 2021 року по 25 листопада 2021 року, з метою здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, та контролю за дотриманням платником порядку здійснення обігу підакцизних товарів.

Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що відповідно до Договору поставки № ДП070921/1 від 7 вересня 2021 року та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 7 вересня 2021 № оРН-0907/14 ТОВ Термінал на адресу ФГ ІРС реалізовано паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 5 545 л.

ФГ ІРС отримало ліцензію на право зберігання пального виключно для власних потреб чи промислової переробки від 13 вересня 2021 року № 05310414202100207.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до документів, наданих до перевірки (видаткових та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів) на адресу ФГ ІРС 7 вересня 2021 року реалізовано ТОВ Термінал дизпаливо в кількості 5545 л .

Таким чином, позивачем з 7 вересня 2021 по 13 вересня 2021 (до отримання відповідної ліцензії) здійснювалось зберігання дизельного палива без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, чим порушено ст. 15 Закону України № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що знайшло своє відображення у акті № 13893/05/99/31/09/34433759 від 23 листопада 2021року.

На підставі зазначеного акту винесене податкове повідомлення-рішення № 00/14727/0901 від 14 грудня 2021 року, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу розміром 500 000,00 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 481/95-ВР місце зберігання пального - це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності, або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що зберігання пального здійснюється суб`єктом господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій. Суб`єкти господарювання отримають ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи на місцях роздрібної торгівлі, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензії на право зберігання пального не отримується на місці зберігання пального, що використовується: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримаються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями державного резерву; суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафтовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб`єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального нормами Закону № 481/95-ВР не передбачено.

Враховуючи зазначене, при здійсненні зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб (із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального або на право зберігання пального для власних потреб, відповідно до вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

За розглядом матеріалів перевірки та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального Головним управлінням ДПС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/14727/0901, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за зберігання пального без наявності ліцензії у сумі 500 000,00 грн (а.с. 91-97).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Фермерське господарство ІРС, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34433759, зареєстроване місцезнаходження: 84525, Донецька область, с. Верхньокам`янське, вул. Зарічна, 48 а; види діяльності: основний - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (а.с. 120-122, 29-39).

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, відокремлений підрозділ ДПС без статусу юридичної особи, код ЄДРПОУ ВП 44070187; зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 114).

16 листопада 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято наказ № 1988-п Про проведення фактичної перевірки Фермерське господарство ІРС, відповідно до якого на підставі вимог ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України наказано провести фактичну перевірку Фермерського господарства ІРС за адресою: 84525, Донецька область, с. Верхньокам`янське, вул. Зарічна, 48 а, з 16 листопада 2021 року тривалістю не більше 10 діб, перевірку провести за період діяльності з 1 січня 2021 року по 25 листопада 2021 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів (а.с. 18 ).

Як зазначено в акті № 13893/05/99/31/09/34433759 від 23 листопада 2021 року, перевіркою встановлено здійснення у період 7 вересня 2021 року по 12 вересня 2021 року зберігання пального для власного споживання, на місці зберігання за адресою: Україна, 84525, Донецька обл., Бахмутський р-н, село Верхньокам`янське, вул. Землянова, буд. 275 А, без отримання ліцензії на зазначене місце зберігання у обсягах 5545 л (на 7 вересня 2021 року) та 5320 л (станом на 12 вересня 2021 року), код УКТ ЗЕД 2710194300; вказано, що для зберігання зазначеного пального фермерським господарством ІРС використовувались 2 (дві) ємності (бочки металеві) об`ємом 5 куб.м та 8 куб.м, які відповідно акту приймання-передачі майна було отримано ФГ ІРС 20 серпня 2021 року. 31 серпня 2021 року (вх. № 9250923003) та 10 вересня 2021 року (вх. № 9261278850) до ГУ ДПС у Донецькій області (Бахмутська ОДПІ) були надані повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП), в яких зазначено про 2 бочки за місцем знаходження: Донецька обл., Бахмутський р-н, село Верхньокам`янське, вул. Землянова, буд. 275 А.

Також в акті зазначено, що факт отримання та зберігання ФГ ІРС пального за адресою: Донецька обл., Бахмутський р-н, село Верхньокам`янське, вул. Землянова, буд. 275 А у період з 7 вересня 2021 року по 12 вересня 2021 року підтверджується наступними документами: - договором ДП070921/1 від 7 вересня 2021 року на постачання паливно-мастильних матеріалів ТОВ Термінал, код ЕДРПОУ 31366203, партіями на адресу ФГ ІРС у кількості, зазначеної у супровідних документах; - акцизною накладною № 170 від 7 вересня 2021 року, складеної за фактом реалізації 7 вересня 2021 року пального (дизельне паливо) код УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 4619 кг, або 5541,03 л, приведених до температури 150С, на адресу місця зберігання пального Донецька обл., Бахмутський р-н, село Верхньокам`янське, вул. Землянова, буд. 275 А […] виключно для потреб власного споживання. У акцизній накладної № 170 від 7 вересня 2021 року зазначено (коди операцій для складання в одному примірнику 3, умови оподаткування напрямок 0, використання 0); - товарно-транспортною накладною форми 1-ТТН від 7 вересня 2021 року № РН-0907/14, відповідно до якої ТОВ Термінал, код ЕДРПОУ 31366203, через автопідприємство здійснило постачання дизельного пального, код УКТ ЗЕД 2710194300, у кількості 4619 кг, або 5541,03 л, приведених до температури 15 0С, з пункту навантаження м. Краматорськ, вул. Усурійська, 2, до пункту розвантаження: Україна, 84525, Донецька обл., Бахмутський р-н, село Верхньокам`янське, вул. Землянова, буд. 275 А, з використанням транспортного засобу з номером державної реєстрації НОМЕР_1 дизельне паливо було отримано головою ФГ ІРС ОСОБА_1 ; - відомістю з обліку дизельного пального ФГ ІРС у період 7 вересня 2021 по 12 вересня 2021 року, відповідно до якої 7 вересня 2021 року ФГ ІРС отримало 5545 л, приведених до температури 150С, 8 вересня 2021 року було використано 50 л, 9 вересня 2021 року було використано 75 л, 10 вересня 2021 року було використано 100 л, станом на 12 вересня 2021 року залишок пального становив 5 320,0 л.

Вказано також, що під час перевірки було встановлено, що у господарській діяльності ФГ ІРС використовується дві одиниці транспорту комбайн та трактор та що заправка пального з місця зберігання у паливні баки комбайну та трактору здійснюється за допомогою портативного переносного насосу.

Згідно висновків перевірки, викладених в акті, перевіркою встановлені порушення позивачем ч.ч. 1, 8 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (зі змінами та доповненнями) (а.с. 68).

Як вбачається з акту інвентаризації пального від 19 листопада 2021 року (додаток № 1 до акту перевірки), складеного відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України під час проведення перевірки в присутності керівника фермерського господарства, перевіряючими встановлена наявність фактичних залишків пального (дизпалива) у кількості 200,0 літрів в металевій ємності (бочці) об`ємом 5,0 т (а.с. 69).

14 грудня 2021 року на підставі акту фактичної перевірки від 23 листопада 2021 року, керуючись пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/14727/0901, яким на позивача за порушення ч.ч. 1, 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР, що виразилося у зберіганні пального без відповідної ліцензії, застосовано суму штрафної санкції у розмірі 500 000,00 грн (а.с. 57-58).

Листом від 14 грудня 2021 року (вих. № 15844/05-99-09-01-14) дане повідомлення-рішення направлено на адресу позивача (а.с. 19).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Термінал (Постачальник) укладено договір поставки № ДП070921/1 від 7 вересня 2021 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцеві паливно-мастильні матеріали на умовах, визначених у договорі (п. 1.1); ціна, асортимент, кількість (об`єм) та порядок поставки кожної партії товару погоджується сторонами та відображається у рахунку-фактурі та видаткових накладних (п. 1.2). Товар поставляється узгодженими партіями кількість товару погоджується сторонами та зазначається у супровідних документах (видаткових накладних, актах прийому-передачі) (п. 3.1) (а.с. 12-15).

На виконання вказаного договору ТОВ ТЕРМІНАЛ поставило позивачу через фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (автопідприємство) транспортним засобом НОМЕР_2 дизпаливо ДП-Л-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) у кількості 5 545,00 дм3 на суму 136 407,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № оРН-0907/14 від 7 вересня 2021 року та товарно-транспортною накладною № оРН-0907/14 від (а.с. 17, 16).

Відповідно до матеріалів справи, а саме - технічних паспортів, свідоцтв про реєстрацію, договору купівлі-продажу, - позивач використовує в своєї діяльності техніку, що належить позивачу, та техніку, що належить іншим особам та використовується позивачем у господарській діяльності:

- комбайн зернозбиральний Енисей КЗС-950, 16623АН;

- ЗИЛ 138А, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- Камаз-5320 вантажний (самоскид), реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- трактор колісний Т-150К (об`єм паливного баку 400л), реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

- навантажувач Т-156, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

- трактор колісний Т-150К;

- комбайн John Deere 9660iWTS, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

- трактор колісний Беларус-892, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;

- трактор колісний МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;

- МАЗ-54329, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;

- трактор ДТ75;

- ЗИЛ 133ГЯ, реєстраційний номер НОМЕР_11 (а.с. 28, 59-61, 22-23, 40-56, 71-72).

За наданою позивачем довідкою, загальна місткість баків техніки, яка перебуває у користуванні позивача та використовується ним у господарській діяльності, становить 6 620 літрів (а.с. 28).

Згідно звіту позивача про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, посівна площа склала 55,32 га (соняшник, код 0520) (а.с. 62-64).

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року позивачем отримано ліцензію реєстраційний номер 05310414202100207, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки; термін дії до 13 вересня 2026 року; адреса зберігання: АДРЕСА_1 , загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 13 000,00 літрів (а.с. 10).

Як вбачається з листа-відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 1 лютого 2022 року, наданої представнику позивача у відповідь на його запит від 31 січня 2022 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 здійснювалось перевезення автомобілем МАЗ 5337 АЦ-9 спец. вантажний паливоцистерна номер НОМЕР_2 паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 5545л; замовник - ТОВ ТЕРМІНАЛ, пункт навантаження м. Краматорськ, вул. Уссурійська, 2; вантажоодержувач ФГ ІРС, пункт розвантаження Донецька область, Бахмутський район, с. Верхньокам`янське, вул. Землянова 275А. У листі зазначено, що після прибуття до вантажоодержувача ФГ ІРС, дизельне паливо було розлито по бакам наданої техніки (а.с. 104-106).

Будучи не згодним зі спірним повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 1 лютого 2022 року про відкриття провадження у справі відповідачу було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

9 лютого 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, але докази на підтвердження зазначеного у відзиві до відзиву додано не було.

Станом на час розгляду справи такі докази відповідачем суду також не надані.

Враховуючи приписи ч.ч. 2, 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, крім іншого, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодекс України (надалі також - ПК України).

До функцій контролюючих органів, згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, зокрема, належить здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв,тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально - технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності № 222-VШ від 2 березня 2015 року, орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Отже, що відповідач є контролюючим органом, вповноваженим нормами ПК України здійснювати контроль за наявністю у відповідних суб`єктів господарювання відповідних ліцензій.

Згідно ст. 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст. 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності однієї з підстав, зазначених у цьому пункті.

Суд зазначає, що правомірність проведення у листопаді 2021 року фактичної перевірки позивача не є спірною в межах цієї справи.

Спірним питання у справі накладення на позивачу штрафу у зв`язку із встановленням під час проведення фактичної перевірки факту зберігання позивачем в певний проміжок часу палива без наявності ліцензії на таке зберігання.

Відповідно до ст. 1 Закону України 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Згідно ч. 8 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно […].

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Податковому кодексі України.

Підпункт 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає, що пальним є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу;

Згідно п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 відноситься до пального - важких дистилятів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР […] зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: […] зберігання пального без наявності ліцензії 500 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем отримана ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки з терміном дії з 13 вересня 2021 року до 13 вересня 2026 року (а.с. 10).

Отже, виявлення при проведенні перевірки у листопаді 2021 року 200 літрів дизпалива в одній із двох ємностях (металевій бочці об`ємом 5000 тон) за адресою АДРЕСА_1 200 літрів дизпалива - відповідало умовам отриманої ліцензії.

Разом із цим штрафні санкції на позивача накладені податковим органом виходячи з того, що під час перевірки було встановлено: факт купівлі Фермерським господарством ІРС 7 вересня 2021 року пального (дизпалива) в об`ємі 5 545 літрів; наявність у позивача 2 (двох) ємностей (бочок металевих) об`ємом 5 куб.м та 8 куб.м, які відповідно акту приймання-передачі майна були отримані ФГ ІРС 20 серпня 2021 року; надання позивачем контролюючому органу 31 серпня 2021 року та 10 вересня 2021 року повідомлень за формою 20-ОПП (копії повідомлень суду не надані), в яких зазначено про наявність 2 бочок за місцем знаходження: Донецька обл., Бахмутський р-н, село Верхньокам`янське, вул. Землянова, буд. 275 А; наявності у позивача відомості з обліку дизельного пального ФГ ІРС (копії відомості суду не надано), згідно якої: 7 вересня 2021 року ФГ ІРС отримало 5545 літрів, з 8 вересня 2021 року по 10 вересня 2021 року використало 225 л, станом на 12 вересня 2021 року залишок пального становив 5 320,0 л.

Посадовими особами відповідача під час перевірки був встановлений факт придбання позивачем пального до моменту отримання ліцензії (до 12 вересня 2021 року), факт наявності у позивача двох металевих бочок (об`ємом 5 та 8 тонн), наявність в одній із них (об`ємом 5 тонн) станом на 19 листопада 2021 року 200 л дизпалива, та припущення, що куплене 7 вересня 2021 року та невикористане до отримання ліцензії (до 12 вересня 2021 року) пальне фермерським господарством зберігалось саме в цих бочках.

При цьому можливість відвантаження (зливу) придбаного 7 вересня 2021 року дизпалива (в кількості 5 545 літрів) безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, які використовувались позивачем у сільськогосподарській діяльності під час проведення польових робіт (загальний об`єм паливних баків яких складає 6 620 літрів) як про це зазначає позивач, перевіряючими врахована не була.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що відповідачем наданими в межах даної справи доказами достовірно не доведено факт зберігання позивачем пального в наявних в нього металевих ємностях для власного зберігання без отримання ліцензії у період з 7 по 12 вересня 2021 року.

Крім цього суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону № 481/95-ВР зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Разом із цим Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального і під поняттям споруди, обладнання, ємності. При цьому, якщо загальні визначення понять споруда та обладнання є більш чітко окресленими, то поняття ємність таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року (справі № 540/4291/20) застосував норми ст.ст. 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами пп. 14.1.6, 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами пп. 14.1.6, 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлені як виключення з визначення акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 ПК України не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Згідно з пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України платником єдиного податку четвертої групи є сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності на балансі у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії - для цього також необхідно встановити - чи не має ознак зберігання позивачем пального, які згідно з нормами пп. 14.1.6, 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України виключають визначення акцизного складу та/або акцизного складу пересувного.

Зазначену позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 200/11016/20-а.

Встановлення факту отримання позивачем пального 7 вересня 2021 року навіть у випадку достовірного встановлення, що 19 листопада 2021 року у металевій бочці зберігалось саме дизпаливо, яке було придбане фермерським господарством 7 вересня 2021 року, не було б достатнім для висновку, що позивач вчинив правопорушення, за яке встановлена відповідальність, передбачена абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-В.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить висновків перевіряючих щодо віднесення території/ємності, де зберігалось дизпаливо в об`ємі 200 літрів (станом на 19 листопада 2021 року), до акцизного складу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись наведеними нормативно-правовими приписами, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність податковим органом факту зберігання позивачем пального без отримання ліцензії, а отже, і наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених абз. 8 ч. 2 ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. у справі № 200/1112/22 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. у справі № 200/1112/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 21 березня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко