Постанова

від 21.03.2023 по справі 580/4229/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4229/22 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Зоря" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2022 р. у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарство "Зоря" про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті місця особами з інвалідністю у 2021 році в сумі 35381 грн. 25 коп. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 4331 грн. 43 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від "08" вересня 2022 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Фермерське господарство «Зоря» всупереч Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, у продовж 2021 року не подавало до Черкаського обласного центру зайнятості звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з інформацією про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку.

Також суд першої інстанції, враховуючи правила заокруглення до цілої одиниці, дійшов висновку, що у фермерського господарства «Зоря» фактично у 2021 році працювало осіб з інвалідністю - 0 осіб (3 місяці (фактичний час працевлаштованої особи з інвалідністю) / 12 місяців = 0,25 особи, тобто з урахуванням заокруглення становить 0 осіб).

Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі недопустимих доказів, оскільки позивач всупереч Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», якою припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», витребував у відповідача звіт форми 10-ПОІ та надіслав запити до ГУ ДПС у Черкаській області та Чорнобаївської районної філії Черкаського обласного центу зайнятості.

Також скаржник зазначив, що обов`язок з працевлаштування особи з інвалідністю в господарства виник у серпні 2021 року, коли число працюючих осіб досягло 8, у зв`язку з цим здійснювався пошук відповідного працівника, якого в жовтні того ж року працевлаштовано.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фермерське господарство «Зоря» подало позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік Форма №10-ПОІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 8 осіб, з них працівників, яким встановлено інвалідність - 0.

Листом від 19.07.2022 №1244/01-28 позивач повідомив фермерське господарство «Зоря», що відповідно до поданого ним звіту, останній не виконав норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції. Також у листі зазначено, що в разі їх несплати буде нараховано пеню та ініційовано звернення до суду. Згідно розрахунку сума заборгованості адміністративно-господарських санкцій становить 35381 грн. 25 коп. та 4331 грн. 43 коп. складає пеня.

Оскільки у визначені законом строки Фермерське господарство «Зоря» адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несплату не сплатило, Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №875-XII).

Відповідно до положень частини третьої статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. На законодавчому рівні визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. Під час здійснення розрахунків кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» встановлено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Статтею 20 Закону №875-ХІІ встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки.

- Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування осіб з інвалідністю.

- Обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

- Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу, передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

- До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

- Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі №817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18.

Отже, суди під час розгляду справи мають перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Вимогу щодо інформування служби зайнятості про вакансії містить Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані своєчасно та у повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (пп. 4 п. 3 ст. 50 Закону).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316.

Суд першої інстанції достовірно встановив, що фермерське господарство «Зоря» упродовж 2021 року не подавало до Черкаського обласного центру зайнятості звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з інформацією про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку, про що свідчить лист Чорнобаївської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 05.09.2022 № 35,01-16/89.

Також суд першої інстанції правильно врахував, що Фермерське господарство «Зоря» з 18.10.2021 прийняло на роботу водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи, однак фактично вказана особа пропрацювала у відповідача у продовж 2021 року майже 3 місяці, тому з врахуванням правила заокруглення до цілої одиниці, вважається, що у фермерського господарства «Зоря» фактично у 2021 році працювало осіб з інвалідністю - 0 (3 місяці (фактичний час працевлаштованої особи з інвалідністю) / 12 місяців = 0,25 особи, тобто з урахуванням заокруглення становить 0 осіб).

Доводи скаржника про те, що обов`язок з працевлаштування особи з інвалідністю в господарства виник у серпні 2021 року, коли число працюючих осіб досягло 8, колегія суддів не враховує оскільки роботодавець не надав жодних доказів того, що кількість штатних працівників зросла до 8 і більше осіб саме у серпні 2021 року, а не раніше. Крім того, листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.03.2022 №/5/23-00-24-01-02 підтверджується, що Фермерське господарство «Зоря» протягом 2021 року використовувало найману працю з числа 8 осіб. Більше того, згідно з відомостями, які містяться у звіті Фермерського господарства «Зоря» про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік Форма №10-ПОІ, який поданий позивачу, середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 8 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність, 0 працівників.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17.

Як зазначалось, відповідач звітність за формою №3-ПН не подавав, у тому числі з дати відкриття вакансії (з серпня 2021 року), тож, оскільки відповідач вчасно не повідомив центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, то застосування до нього адміністративно-господарських санкцій не є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконаний покладений на нього законодавством обов`язок зі створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням осіб з інвалідністю, про створення робочого місця саме для осіб з інвалідністю, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри з працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача.

Отже, оскільки сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 35381 грн. 25 коп. та пені у розмірі 4331 грн. 43 коп. відповідачем не сплачена, то позовні вимоги Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів скаржника про недотримання позивачем вимог Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2115-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 №303, у зв`язку з витребуванням у відповідача звіту форми 10-ПОІ, колегія суддів їх відхиляє, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на адресу відповідача направив інформаційний лист від 06.05.2022 № 808/01-28, у якому роботодавцю роз`яснено, що відповідно до Закону України «Про захист суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2115-IX у поточному році продовжено термін подання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, встановлений Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70.

Тобто, 01 березня 2022 року не є кінцевою датою подання звітів № 10- ПОІ за 2021 рік. Ця дата Законом від 03.03.2022 № 2115-ІХ перенесена на три місяці після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Водночас, цим листом повідомлено відповідача про те, що Фондом проведено аналіз звітів відповідача щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якого встановлено невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. У зв`язку з чим, відповідачу запропоновано надати звіт за Формою10-ПОІ чи спростувати висновки відділення Фонду.

Відповідач добровільно направив на поштову адресу позивача лист та документи (звіт за формою 10-ПОІ, копії довідки МСЕК №354110, пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, наказу про прийняття на роботу від 16.10.2021 №20).

Позивач, в свою чергу, в межах повноважень, розглянув надані відповідачем документи та повідомив про невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Безпідставним також є аргумент скаржника про проведення Фондом перевірки у період дії Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2115-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 №303, оскільки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, повноваження з проведення перевірок у сфері працевлаштування покладені виключно на органи Держпраці.

Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Зоря" залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2023 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків