Ухвала

від 21.03.2023 по справі 184/56/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/56/22

Провадження № 1-кп/0182/418/2023

У Х В А Л А

Іменем України

21.03.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополь кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушень за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2022 за №12022041340000016 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шолохове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, одруженого, працюючого на посаді керівника СФГ «Гончаров», який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої

юридичної особи ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Землі, на яких розташовуються пам`ятки культурної спадщини, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення (ст. 53 Земельного Кодексу України) і відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» перебувають виключно у державній власності.

Згідно ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України, а із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 14 «Про охорону культурної спадщини», об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Згідно п.2 ч.І ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», курган - нерухомий археологічний об`єкт культурної спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням голови районної державної адміністрації від 14.03.2014 №Р-99/0/321-14 «Про охорону пам`яток археології Нікопольського району» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико- культурного призначення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру нерухомих пам`яток України по Дніпропетровській області Нікопольського району, за обліковими номерами №3443-4 - 3443-5 знаходяться нерухомі археологічні об`єкти культурної спадщини - кургани.

Також встановлено, що зазначені кургани розташовані в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1222987000:01:006:0373; 1222987000:01:006:0375, з цільовим призначенням «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 6,3044 га., 6,3049 га. відповідно.

Так, в межах земельної ділянки з кадастровим номером №1222987000:01:006:0373 з цільовим призначенням «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 6,3044 га., яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі по тексту - Витяг) належить на праві приватної власності ОСОБА_7 та на підставі договору оренди між ОСОБА_7 та СФГ «Гончаров» перебуває у користуванні у СФГ «Гончаров» (договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.10.2015, строк дії договору оренди 15 років), з місцезнаходженням на околиці села Шолохове Нікопольського району Дніпропетровської області, розташований курган №3443-4, площею 0,0707 га, навколо якого встановлено охоронну зону, а площа пам`ятки з охоронною зоною становить 0,1963 га.

Також, в межах земельної ділянки з кадастровим номерам №1222987000:01:006:0375 з цільовим призначенням «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 6,3049 га., яка згідно Витягу, належить на праві приватної власності ОСОБА_8 та на підставі договору оренди між ОСОБА_8 та СФГ «Гончаров» перебуває у користуванні у СФГ «Гончаров» (договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22.11.2015, строк дії договору оренди 15 років), з місцезнаходженням на околиці села Шолохове Нікопольського району Дніпропетровської області, розташований курган №3443-5, площею 0,2827 га, навколо якого встановлено охоронну зону, а площа пам`ятки з охоронною зоною становить 0,5027 га.

Площу та місце розташування обох вищевказаних курганів та їх охоронних зон зазначено в технічній документації по геодезичній зйомці і визначенню місця розташування пам`яток історико-культурного призначення на території Шолохівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, розробленій ТОВ «Верхньодніпровське землевпорядне підприємство» на підставі договору №2/3-2 від 12.02.2004, укладеного з обласним центром з охорони історико-культурних цінностей про проведення геодезичних робіт по встановленню місцезнаходження пам`яток.

Так, ОСОБА_3 , який є головою СФГ «Гончаров», під час укладення договорів оренди з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було достовірно відомо про існування та фактичне місце розташування на вказаних земельних ділянках двох вищезазначених курганів, які були відображені в плані меж орендованих земельних ділянок (далі - План) з кадастровими номерами 1222987000:01:006:0373; 1222987000:01:006:0375, так як даний План є невід`ємною складовою державного акту на право власності на земельну ділянку та його копія надавалася ОСОБА_3 .

Навесні 2021 року (більш точної дату в ході досудового слідства встановити не надалось можливим) ОСОБА_3 проводив культиваційні та посівні роботи на орендованих земельних ділянках з кадастровими номерами 1222987000:01:006:0373; 1222987000:01:006:0375, в межах яких знаходяться вищезазначені кургани.

В порушення вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність на території земельних ділянок з кадастровими номерами 1222987000:01:006:0373; 1222987000:01:006:0375 об`єктів археології - курганів, а також про заборону ведення земельних робіт в межах насипу кургану та в його охоронній зоні, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення цілісності курганів і бажаючи їх настання, з метою швидшого і безперешкодного виконання робіт з посіву насіння ячменю, особисто, використовуючи оснащену для культиваційних робіт власну сільськогосподарську техніку - трактор «Беларус-82.1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в квітні 2021 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, зорав, а в подальшому засіяв насінням ячменю всю площу курганів за №: 3443-4, №3443-5 та їх охоронні зони. Тим самим, ОСОБА_3 самовільно зайняв земельні ділянки особливо цінних земель, з їх охоронними зонами, загальною площею 0,1963 га та 0,5027 га відповідно, що є державною формою власності.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №874-ДКУ930/АП/09/01/-21 від 13.08.2021, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_9 , за результатами візуального обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 1222987000:01:006:0373; 1222987000:01:006:0375 встановлено, що СФГ «Г ончаров» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва єдиним масивом та агротехнічним засобом використовує, також, земельні ділянки історико-культурного призначення, на яких повинні розміщуватися об`єкти культурної спадщини - кургани (№3443-4 загальна площа пам`ятки з охоронною зоною 0,1963 га, №3443-5 загальна площа пам`ятки з охоронною зоною 0,5027 га). Згідно з наявною інформацією, СФГ «Гончаров» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує земельні ділянки історико- культурного призначення, на яких повинні розміщуватися об`єкти культурної спадщини - кургани, за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Таким чином, ОСОБА_3 самовільно зайнято земельні ділянки історико-культурного призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,699 га в районі земельних ділянок із кадастровими номерами 1222987000:01:006:0373; 1222987000:01:006:0375 на території Шолохівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель та земель в охоронних зонах.

В судовому засідання захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки та закриття відносно нього кримінального провадження. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 перестав бути суспільно небезпечною особою. Він вперше вчинив кримінальне правопорушення не великої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю зазначеного правопорушення, добровільно повністю усунув виявлені порушення шляхом звільнення земельної ділянки, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Відповідно до медичних довідок, ОСОБА_3 страждає на постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2 ступінь А.Г., ризик високий, різне зниження зору на правому оці, тромбоз ЦВС правого ока, катаракта обох очей, а тому вважає, що наявні підстави для закриття кримінального провадження згідно ст.48 КК України.

Обвинувачений клопотання свого захисника підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що вину визнає, щиро кається у вчиненому, в повній мірі відшкодував завдану шкоду, земельну ділянку не використовує.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Встановлено, що згідно обвинувального акта складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження №12022041340000016 від 04.01.2022 року, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до положень ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України,є нетяжким злочином.

Відповідно до ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12, передбачено, щодлязастосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можнавизнатитакою,щопересталабутисуспільно небезпечною,у разі, коли вона сама або обстановканавколонеї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК - право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання.

У разі, коли суд зробить висновок про те, що, незважаючи на істотну зміну зовнішньої обстановки, суспільна небезпечність вчиненого діяння не відпала або винна особа не перестала бути суспільно небезпечною, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України не допускається.

Під зміною обстановки, внаслідок якої діяння втратило суспільну небезпечність, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому.

Таким чином, враховуючи що ОСОБА_3 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, не використовує земельну ділянку та внаслідок зміни обстановки перестав бути суспільно небезпечним, а також те, що захисник та обвинувачений просили закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченого у зв`язку із зміною обстановки, клопотання слід задовольнити і звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження за ч.2 ст.197-1 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Заходи забезпечення не застосовувались.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 285, 369, 372 КПК України, ст.ст. 44, 48 КК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК України на підставі ст.48 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12022041340000016 від 04.01.2022 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022041340000016 від 04.01.2022 - закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Заходи забезпечення не застосовувались.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення

Суддя: ОСОБА_1