Ухвала

від 22.03.2023 по справі 758/3017/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3017/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «І.А.С.» про припинення трудових правовідносин, -

В С Т А Н О В И Л А:

У провадження Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «І.А.С.» про припинення трудових правовідносин.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач звернувся до суду в порядку ЦПК України, оскільки спірні правовідносини між сторонами, як зазначає позивач, виникли з приводу бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді її заяви, як директора підприємства ТОВ «І.А.С.», щодо звільнення з вказаної посади за власним бажанням.

Дослідивши подану позовну заяву, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України). Так, вказаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Позивачем заявлено вимогу щодо визнання припиненими трудових відносин її, як керівника підприємства із ТОВ «А.І.С» та зобов`язання ТОВ «А.І.С.» звільнити її з посади директора вказаного підприємства, оскільки подана нею заява про звільнення досі не розглянута. Враховуючи ці обставини позивач вважає, що вказаний спір виник з трудових правовідносин, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом із тим, проаналізувавши положення законодавства про працю та правозастосування у спорах, що виникають із трудових правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Зважаючи на те, що керівник юридичної особи виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.

Такий порядок призначення та звільнення керівника юридичної особи пов`язаний з тим, що керівник згідно з нормами ЦК України та ГК України входить до складу виконавчого органу цієї юридичної особи, який підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників юридичної особи.

Призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

В установчому документі юридичної особи визначають повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень.

Призначаючи керівника, юридична особа з ним укладає контракт (трудовий договір), у якому визначаються його права, обов`язки, відповідальність, умови найму та звільнення, строк дії контракту тощо.

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові КГС ВС від 19.01.2022 у справі №911/719/21, незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У вказаній постанові КГС ВС також зробив висновок щодо підвідомчості даної категорії справ господарським судам, та такий підтверджений правовою позицією, викладеною у постанові КЦС ВС від 09.11.2022 у справі №761/20061/21.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18).

Разом із тим, дослідивши докази, долучені на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку встановленого статтею 38 КЗпП України щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України. Цією статтею передбачено випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду (п. 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №904/2530/18).

Таким чином, у даному випадку позивачем не доведено порушення його прав саме внаслідок недотримання ним законодавчо визначеної процедури для звільнення з посади директора товариства. Водночас можливість позивача ініціювати проведення інших загальних зборів товариства, з дотриманням нормативних вимог і вимог статуту товариства щодо належного повідомлення самого товариства та всіх його учасників про проведення таких зборів, може мати наслідком або прийняття відповідного рішення загальними зборами товариства, або бути підставою для звернення до суду з новим позовом про захист своїх прав.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.5 ст.186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються безпосередньо реалізації учасниками товариства їх корпоративних прав, тому даний позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «І.А.С.» про припинення трудових правовідносин.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що заявлені нею позовні вимоги до ТОВ «І.А.С.» про припинення трудових правовідносин підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя Леся БУДЗАН