Постанова

від 01.06.2023 по справі 758/3017/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/3017/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/8411/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Загороднього С.А.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «І.А.С.» про припинення трудових правовідносин,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом про припинення трудових правовідносин.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач звернувся до суду в порядку ЦПК України, оскільки спірні правовідносини між сторонами, як зазначає позивач, виникли з приводу бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді його заяви як директора підприємства ТОВ «І.А.С.» щодо звільнення з вказаної посади за власним бажанням.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

23.05.2023 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду.

Не погоджуючись із таким висновком апелянт звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 липня 2019 року у справі №520/11437/16-ц та від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18, де вказано, що вимога директора товариства про визнання припиненими трудових відносин з товариством є способом захисту трудових прав працівника, тобто є трудовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зазначав, що його спір має розглядатися саме в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки таким обставинам суд першої інстанції надав оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Незалежно від того, чи перераховані апелянтом усі постанови, у яких викладена правова позиція касаційного суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Як вірно зазначав суд першої інстанції, позивачем заявлено вимогу щодо визнання припиненими трудових відносин між ним як керівником господарського товариства та ТОВ «А.І.С», а також вимогу про зобов`язання ТОВ «А.І.С.» звільнити її з посади директора вказаного підприємства, оскільки подана заява про звільнення досі не розглянута. Враховуючи ці обставини позивач вважає, що вказаний спір виник з трудових правовідносин, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на те, що керівник юридичної особи виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників. Такий порядок призначення та звільнення керівника юридичної особи пов`язаний з тим, що керівник згідно з нормами ЦК України та ГК України входить до складу виконавчого органу цієї юридичної особи, який підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників юридичної особи. Призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників юридичної особи. В установчому документі юридичної особи визначають повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень. Призначаючи керівника, юридична особа з ним укладає контракт (трудовий договір), у якому визначаються його права, обов`язки, відповідальність, умови найму та звільнення, строк дії контракту тощо. Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вірно послався на правову позицію, викладену у постанові КГС ВС від 19.01.2022 у справі №911/719/21, в якій зазначено, що незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, але й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У вказаній постанові КГС ВС прямо зробив висновок щодо підвідомчості даної категорії справ господарським судам, що також підтверджено правовою позицією КЦС ВС, викладеною у постанові від 09.11.2022 у справі №761/20061/21.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України. Цією нормою передбачені також випадки віднесення справ до юрисдикції господарських судів у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п. 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №904/2530/18).

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвали Подільського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько