Постанова

від 21.03.2023 по справі 712/8648/22

НЕ ВКАЗАНО

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/351/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/8648/22 Категорія: 312000000 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Нерушак Л.В., Новікова О.М.

секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про порушення прав споживача на отримання послуги газопостачання, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 22.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача як споживач ГК НАФТОГАЗ з заявою, в якій просив надати технічну документацію на газопровід, що проходить через його квартиру та провести демонтаж газопроводу в його квартирі або зняти опломбування на запірній арматурі. Жодної відповіді він не отримав.

30 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача як споживач ГК НАФТОГАЗ, з заявою, в якій просив надати газопостачання шляхом зняття опломбувань запірної арматури в квартирі протягом двох днів. Жодної відповіді він не отримав.

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , особисто звернувся до відповідача за місцем його розташування (через телефон КПП було повідомлено, що заява від 30.09.2022 року зареєстрована за № 02-2526 від 03.10.2022 року). В подальшому припинено розмову зі службовою особою відповідача.

12 жовтня 2022 року позивач відправив попередження відповідачу, що протягом трьох днів буде вимушений звертатися до суду. Жодної відповіді не отримав.

На думку позивача, відповідачем порушено його право як споживача на постачання газу, і власника квартири - газове обладнання не має технічних посвідчень (різка і зварювання трубопроводу, гарантія на запірну арматуру). Накладення пломбування відбулось 22.09.2014 року у зв`язку зі спірними відносинами, оскільки нарахування за газ проводились за нормами, а по факту ОСОБА_1 не користувався газом і на неодноразові звернення припинити газопостачання відповідач не звертав уваги.

Зазначав, що відповідач припинивши газопостачання, не звернувся до суду за стягненням фіктивного боргу, його мовчазність більше як 8 років, вказує, що борг є надуманим.

Відповідач відмовлявся встановити лічильник газу, хоч встановлення лічильників проводилось в будинку. Лише 05.06.2020 року ним встановлено лічильник та при перевірці технічного стану запірних арматур встановлено витоки газу і накладено повторно опломбування на запірну арматуру.

Позивач вказував, що він має право користуватись послугою газопостачання як інші власники квартир будинку. Крім того ненадання технічної документації, яка надає гарантії на виконані роботи по трубопроводу, на справну роботу запірної арматури, життя у такій квартирі наводить страх, власник квартири зазнає душевних страждань у зв`язку з чим виникають підстави для відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати АТ ««Оператор газорозподільноїсистеми «Черкасигаз»надати технічну документацію і гарантії на виконані зварювальні роботи і роботу запірної арматури в квартирі АДРЕСА_1 ; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільноїсистеми «Черкасигаз»відновити газопостачання шляхом зняття опломбувань в квартирі АДРЕСА_1 ; стягнути моральну шкоду з АТ «Оператор газорозподільноїсистеми «Черкасигаз»на користь ОСОБА_1 в сумі 10000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки за змістом пункту 15 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 відновлення газопостачання здійснюється Оператором ГРМ за погодженням постачальника, то поновлення газопостачання у спірних правовідносинах відноситься до функцій як Оператора ГРМ (АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»), так і постачальника (ГК «Нафтогаз»). У випадку встановлення обґрунтованості вимог позивача про безпідставну бездіяльність у відновленні газопостачання, обов`язок щодо його відновлення підлягає покладенню на обох виконавців комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу. Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/18624/18.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом до Оператора газорозподільної системи «Черкасигаз» про зобов`язання відновити газопостачання споживачу, позивачем не був залучений до участі у справі у якості співвідповідача постачальник та виконавець у розумінні п. 1 ч. 2 ст.6Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» комунальних послуг з постачання природного газу - газопостачальна компанія «Нафтогаз».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не до всіх суб`єктів, які повинні відповідати за позовом, що є підставою для відмови у його задоволенні. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц.

Вирішуючи позовну вимога про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» надати технічну документацію і гарантії на виконані зварювальні роботи і роботу запірної арматури в квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не є управителем багатоквартирного будинку, на якого у розумінні п. 3 ч. 4 ст. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладений обов`язок вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та/або договором документацію багатоквартирного будинку, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати технічну документацію і гарантії на виконані зварювальні роботи і роботу запірної арматури у квартирі позивача.

Оскільки в ході судового розгляду не було встановлено порушення прав позивача як споживача, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди також були відхилені судом першої інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить суд: задовольнити заперечення на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 січня 2023 року; скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2023 року і ухвалити нове рішення про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі вказує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зазначає, що суддя Марцішевська О.М. зобов`язана була взяти самовідвід, оскільки розглядала справу №712/2192/15-ц, в результаті розгляду якої йому було відмовлено у задоволені позову до ПАТ «Черкасигаз» про зобов`язання відновити газопостачання за виміром об`єму споживання газу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вказує, що не міг заявити відвід судді, оскільки не був повідомлений про перше судове засідання.

Зазначає, що ним не отримано відзив на позову заяву, що позбавило його можливості заявити клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, а також викласти свої мотиви незгоди з доводами відповідача.

Стверджує, що умисне ненадання відзиву на позовну заяву позивачу ОСОБА_1 відповідачем позбавило змагальності сторін, рівності прав.

Апелянт вказує, що суд не міг з`ясувати повністю обставини та їх доведеність, не допустивши до правосуддя позивача, лише після отримання відповіді на відзив суд міг би з`ясувати всі обставини та встановити їх доведеність.

У доданих до апеляційної скарги запереченнях на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 січня 2023 року вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом не з`ясовано обставини та зроблено передчасні висновки.

Вказує, що суддя, маючи особисті інтереси, відстежила за трекінгом рух поштових відправлень на офіційному сайті ДП «Укрпошта», де причини повернення поштових відправлень не вказані. Тому висновок суду передчасний.

Вважає, що відповідач умисно вказав стаціонарний номер телефонного зв`язку, щоб надіслання СМС повідомлення отримувачу автоматично не відбулося, повідомлення про отримання відправлень «Експрес» листоноші приносять у випадках відсутності на супровідній адресі номеру телефона адресата, у зв`язку з чим повідомлення ОСОБА_1 не приносилось та поштове відправлення було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

На думку апелянта його фактично не допущено до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» вказує, що 15.11.2022 року Соснівським районним судом м. Черкаси постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Позивач не був позбавлений можливості заявити про відвід суду та подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зазначає, що у матеріалах справи є всі належні докази на підтвердження позиції відповідача, в тому числі підтвердження надіслання відповідачем копії відзиву з доданими до нього доказами позивачу, а саме, додано поштову квитанцію від 06.12.2022 року про відправлення з описом на адресу позивача: АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо направлення відповідачу копії відзиву з додатками, а твердження позивача про умисне не надання відповідачем відзиву на позовну заяву є необґрунтованим та надуманим.

Вважає, що в порушення ст. 81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів, та відповідно, не довів незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення суду.

Разом з тим, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, належно оцінивши докази та прийняв обґрунтоване рішення.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Черкасигаз» та ОСОБА_1 12 лютого 2015 року був укладений типовий договір № 9967148 про надання населенню послуг з газопостачанню.

З 22 вересня 2014 року надання послуг газопостачання припинено згідно з актом про відключення газових приладів шляхом опломбування крану. Припинення надання послуг з газопостачання відбулось в зв`язку з наявністю заборгованості по оплаті за спожитий газ в сумі 543,26 грн.

27 травня 2015 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2015 року по цивільній справі 712/2192/15-ц було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасигаз» про зобов`язання відновити газопостачання за виміром об`єму споживання газу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Судом встановлено, що відмова ПАТ «Черкасигаз» у встановленні в 2014 році ОСОБА_1 безоплатно лічильника газу не суперечила Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з яким у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі встановлення лічильників здійснюється за графіком до передбаченого вказаним законом граничного строку 01 січня 2018 року, при цьому позивач не звертався до ПАТ «Черкасигаз» з приводу встановлення лічильника за свій рахунок.

Регулятором - НКРЕКП постановою № 1687 від 04 червня 2015 року було припинено надання послуг з постачання природного газу відповідачем, шляхом анулювання дії ліцензії ПАТ «Черкасигаз» з постачання природного газу за регульованим тарифом з 1 липня 2015 р. В зв`язку з викладеним, відповідач з 01 липня 2015 року не здійснює господарську діяльність з постачання природного газу. Натомість з 01 липня 2015 року здійснює діяльність виключно з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу в межах ліцензійної території міста Черкаси та Черкаської області на підставі Ліцензії на розподіл природного газу, що видана відповідно до постанови НКРЕКП №840 від 29.06.2017 р.

31 грудня 2015 року ПАТ «Черкасигаз» було направлено ОСОБА_1 лист про укладання договору розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до плану-графіку встановлення лічильників газу по м. Черкаси позивачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , лічильник газу встановлено 05 червня 2020 року.

05 червня 2020 року актом АТ «Черкасигаз» № 618/6 припинено газопостачання за адресою АДРЕСА_3 у зв`язку з переопломбуванням.

05 червня 2020 року укладено договір між ОСОБА_1 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про відповідальне зберігання № 7209967148 та акт про прийом до експлуатації встановленого побутового газового лічильника.

22 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Черкасигаз» з заявою про надання технічної документації на газопровід, який проходить через його квартиру, провести демонтаж газопроводу в його квартирі або зняти опломбування на замірній арматурі.

Відповідно до довідки № 1559145-В від 30 вересня 2022 року наданої Нафтогаз за адресою АДРЕСА_3 по рахунку о/р НОМЕР_1 відсутня заборгованість за користування природним газом.

30 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Черкасигаз» з заявою про надання газопостачання шляхом зняття опломбувань запірної арматури в квартирі.

20 жовтня 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» надано відповідь на лист від 30 вересня 2022 року в якій зазначено, що газопостачання квартири АДРЕСА_1 припинено 22 вересня 2014 року через наявність заборгованості за спожитий природний газ. Станом на дату звернення порушення не було усунуто.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно застосувавши положення статтей 23, 714, 1167 ЦК України, Законів України «Про ринок природного газу», «Про житлово-комунальні послуги», Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у справі - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» є оператором газорозподільної системи, отже з ним може укладатись договір лише про розподіл природного газу, з чим погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя Марцішевська О.М. в порушення норм процесуального закону не заявила самовідвід у зв`язку із розглядом нею справи №712/2192/15-ц, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтями 36 і 37 ЦПК України передбачено підстави для відводу (самовідводу) судді.

Позивач, стверджуючи про необхідність заявлення самовідводу, мотивував свої доводи тим, що даним складом суду йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог у справі № 712/2192/15-ц.

Частиною 4 статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, незгода позивача із судовим рішенням при розгляді справи за його позовом не є підставою для самовідводу (відводу) судді.

Твердження апелянта про те, що у зв`язку з неповідомленням його про перше судове засідання, він не міг вчасно звернутися із заявою про відвід судді, не заслуговують на увагу, оскільки після отримання ОСОБА_1 ухвали про залишення без руху його позовної заяви та в подальшому ухвали про відкриття провадження у справі, він достовірно знав результати автоматизованого розподілу справи між суддями та визначеного суддю доповідача, однак правом на подання заяви про відвід судді у строки, передбачені частиною 3 статті 39 ЦПК України, не скористався.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом принципу змагальності сторін, оскільки позивачем не отримано відзиву на позовну заяву, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять докази направлення відповідачем поданого відзиву на адресу ОСОБА_1 (а.с. 73), та відомості щодо його отримання останнім (роздруківка трекінгу відправлення 1802807922850) (а.с. 78-79).

Розглядаючи заперечення апелянта на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 січня 2023 року, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Позивачем на адресу місцевого суду було подано клопотання від 27 грудня 2022 року про притягнення відповідача до відповідальності та прискорення розгляду справи. В обґрунтування клопотання позивач вказував ненадання відповідачем копії відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 січня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 27 грудня 2022 року відмовлено.

Ухвала суду обґрунтована тим, що враховуючи наявні у матеріалах справи підтвердження надіслання відповідачем копії відзиву і доданих до нього доказів позивачу, судом не встановлено підстав для накладення штрафу на відповідача відповідно до ст. 148 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з огляду на таке.

Частиною 1 статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2022 року відкрито провадження у даній справі.

Указану ухвалу направлено судом учасникам засобами поштового зв`язку та згідно з поштовим повідомленням № 1800108812184 була отримана відповідачем 22 листопада 2022 року, отже п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву тривав з 23 листопада 2022 року по 07 грудня 2022 року.

Згідно з доданою до відзиву поштовою квитанцією відповідачем копію відзиву було направлено позивачу 06 грудня 2022 року поштовим відправленням за № 1802807922850 з описом вкладення за адресою, вказаною у позовній заяві.

Відповідно до трекінгу відстеження поштових відправлень на офіційному сайті ДП «Укрпошта» поштове відправлення за № 1802807922850 повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Тобто, відзив на апеляційну скаргу відповідачем направлено в межах встановленого судом строку для подачі відзиву та у відповідності до вимог статті 178 ЦПК України.

Доводи, наведені у запереченнях на ухвалу суду від 03 січня 2023 року, на думку колегії суддів є непереконливими, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2023 року без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді