Постанова

від 16.03.2023 по справі 372/4266/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 372/4266/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3402/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Потабенко Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Обухівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про визнання батьківства та стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року,

встановив:

у листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, якому просила суд встановити батьківство відповідача щодо її доньки ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 10 000 грн. та аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку відповідача.

Також позивач звернулась до суду з клопотанням про призначення судової генетично-молекулярної експертизи, на вирішення якої поставити питання чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_4 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року клопотання було задоволено, призначено у справі судову генетично-молекулярну експертизу, провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із клопотанням про призначення у справі судової генетично-молекулярної експертизи, позивач посилалась на те, що відповідач не визнає своє батьківство відносно її доньки ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а для встановлення біологічного батьківства відповідача необхідні спеціальні знання, у зв`язку з чим просила призначити експертизу, на вирішення якої поставити питання чи є відповідач ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року клопотання було задоволено, призначено у справі судову генетично-молекулярну експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1 , провадження у справі зупинено.

Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання про призначення експертизи, керувався положеннями ст. 103 ЦПК України та виходив з того, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі представник відповідача посилався на те, що питання про призначення експертизи було вирішено судом із порушенням норм процесуального права, оскільки оскаржувана ухвала була постановлена судом на стадії розгляду справи після закриття підготовчого провадження. Однак, такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України визначено, що завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Частиною 2 ст. 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, тощо.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).

Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Окрім того, відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2022 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Клопотання про призначення у справі експертизи було подано представником позивача 31 травня 2022 року. 01 червня 2022 року представником позивача ОСОБА_9 було подано клопотання про розгляд клопотання про призначення експертизи за його відсутності.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 червня 2022 року підготовче провадження у справі було закрито, а питання про призначення експертизи вирішено в судовому засіданні 11 серпня 2022 року.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

В даному випадку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, а тому скасування ухвали суду з підстав порушення ним норм процесуального права щодо розгляду відповідного клопотання після закриття підготовчого провадження, з урахуванням подання клопотання до постановлення такої ухвали, було б проявом надмірного формалізму та може призвести затягування розгляду справи та порушення прав дитини.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач скористався своїм право та висловив заперечення на клопотання про призначення експертизи, тобто питання було вирішено судом з урахуванням думки всіх учасників справи.

Доводи апелянта про те, що судом безпідставно не було взято до уваги запропоновані ним питання на вирішення експертизи, є неспроможними, оскільки клопотання про призначення експертизи сам відповідач не заявляв. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем у справі є ОСОБА_2 та спір у позивача виник саме з ним, а тому призначення за її клопотанням експертизи, на вирішення якої поставлено питання щодо батьківства відносно дитини ОСОБА_8 інших осіб, є безпідставним. Крім того, заявляючи до суду пропозицію щодо поставлених на вирішення експерту питань щодо батьківства відносно дитини батька та колишнього чоловіка позивача ОСОБА_1 , представник відповідача не просив покласти на ОСОБА_2 витрати на проведення відповідних досліджень та не вказував, у зв`язку з чим на його думку вони мають бути оплачені позивачем.

У відповідності до ч.ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ч. 5 вищевказаної статті суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення та відповідає меті цивільного судочинства, постановлене з урахуванням прав дитини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2023 року.

Головуючий

Судді