Рішення

від 15.03.2023 по справі 193/46/22

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/46/22

Провадження 2/193/77/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2023 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н.О.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

представника відповідачів ОСОБА_7 ,

третіх осіб: ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , третя особа без самостійних вимог, на стороні відповідачів: ОСОБА_10 , про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача і третіх осіб

14 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення їх від права на успадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_11 , після смерті якого відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та на дві земельні ділянки, площами 7,82 га та 7,737 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями всього цього спадкового майна ОСОБА_11 є позивач, як його рідний брат та інші його рідні брати і сестри, зокрема відповідачі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Позивач зазначив, що спадкодавець ОСОБА_11 був інвалідом ІІ групи з дитинства, глухонімий, не грамотний, жестової мови не знав, приготувати їсти чи попрати одяг хисту не мав, після смерті батьків, останній залишився проживати один у батьківській хаті по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим був безпорадний та потребував сторонньої допомоги. Проте, незважаючи на чималу кількість рідних братів та сестер, допомогу спадкодавцю ОСОБА_11 надавав тільки позивач, який і оформив опікунство над ним.

Посилаючись на те, що після смерті батьків сторін, коли спадкодавець залишився проживати один і до дня смерті останнього, на відміну від позивача, жодна з відповідачок, жодного разу, будь-яким чином не допомагали в його утриманні і після його смерті згадали лише про його спадщину, це і змусило його звернутися до суду з названим позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , посилаючись на обставини викладені у позові, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що відповідачки проживали далеко від спадкодавця, тільки він проживав поруч з ним на одній вулиці, фактично один навпроти одного, тому і постійно доглядав за ним та допомагав йому, зокрема щороку він купував йому дрова на зиму та наймав перевізників і вантажників для їх доставки до будинку спадкодавця, він лагодив йому піч у будинку. Щодня, тричі на день, він або його дружина готувала для брата ОСОБА_11 страви. Інколи спадкодавець приходив сам до них їсти, інколи він відносив їжу йому додому. Сплачував за нього комунальні послуги. Оскільки він був опікуном брата ОСОБА_12 , то за нього він отримував пенсію, яка була біля 3000 грн., а також орендну плату за дві земельні ділянки. Саме з цих грошей він і утримував брата. Вказав, що спадкодавець ОСОБА_11 жив у своїй хаті сам, міг самостійно розпалювати піч, одягатися, він сам собі поравмся по господарству, разом з ним вони удвох розпилювали та кололи дрова. ОСОБА_11 часто наймали місцеві мешканці за горілку для виконання ним посильної роботи (перенести вантаж, колоти дрова, тощо). Після того, як брат вживав алкогольні напої, йому доводилося постійно його шукати по селі та нести додому п`яного. ОСОБА_13 любив працювати, у 70-х роках він працював разом з батьками у одному колгоспі, зокрема на кузні молотобійцем, власною працею заробив собі земельний пай. З жовтня 2020 року його стан здоров`я погіршився і він припинив виконувати фізичну роботу, у тому числі на прохання жителів села. Пояснив, що він (позивач) не звертався до сестер за допомогою в утриманні брата, оскільки вважав, що вони проживали далеко і мали свої сім`ї та свої клопоти. В один з днів січня 2021 року до нього не прийшов їсти брат, він занепокоївся, прийшов до нього додому, а він лежав у одній з кімнат на підлозі майже непритомний. Тоді він викликав сестер, бо розумів, що брат довго не житиме. Сестри, відповідачки у справі, приїхали та допомогли його помити. Через кілька днів брат помер. На його похованні були присутні відповідачки у справі. Допомогу на поховання йому надав орендар, який користувався землею спадкодавця.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що ніхто з відповідачів не зголосився бути опікуном їхнього рідного брата ОСОБА_11 , який потребував сторонньої допомоги. Йому допомагав лише позивач. Не зважаючи на те, що сам позивач про таку допомогу сестер не просив, на його переконання вони повинні були самі, як рідня, як майбутні спадкоємці, добровільно пропонувати будь-яку допомогу та безпосередньо надавати її, не питаючи про це позивача. Зокрема вони могли б виконувати хоча б інколи елементарну будь-яку хатню роботу (попрати одяг, прибрати у хаті, зварити їсти чи привести їжі з собою, тощо), але цього жодною з відповідачок зроблено не було, відтак вважає, що відповідачі свідомо ухилися від надання допомоги спадкодавцю, який цього потребував, а тому вимоги про усунення відповідачів від успадкування всієї спадщини після смерті ОСОБА_11 вважає обґрунтованими і просив їх задовольнити.

Треті особи, без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримали позов ОСОБА_1 . При цьому додатково ОСОБА_8 пояснив, що рішення про те, щоб саме позивач був опікуном над спадкодавцем, вирішувала вся рідня, більше ніхто, окрім позивача, не зголосився бути опікуном брата, тому вважає, що позивач, який самостійно 10 років опікувався за своїм рідним братом-інвалідом, заслужив на все спадкове майно після його смерті. Крім того пояснив, що ще за життя їхніх батьків, з усією великою родиною було досягнуто домовленостей, що батькову земельну ділянку успадкують всі його сини, материну - всі дочки, а належну земельну ділянку безпосередню братові ОСОБА_11 , який був самий безпомічний серед них, успадкує його опікун. Вказав, що сестри напрочуд рідко навідували брата, а в ті нечасті зустрічі з ними спаювали його алкоголем і нічим в його утриманні не допомагали.

Відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні пред`явлені до них позовні вимоги не визнали.

Зокрема ОСОБА_3 пояснила, що вона 2-3 рази на місяць навідувала брата ОСОБА_12 . Коли вона приїжджала до нього, то він завжди просив її дати йому сигарети чи ковбасу. Він міг сам себе обслуговувати, самостійно без проблем пересувався пішки, йому необхідно було лише зварити їсти. Приймав їжу без сторонньої допомоги. Крім того брат ОСОБА_13 утримував у підсобному господарстві свиню, яку самостійно годував. Наголосила, що брат ОСОБА_13 не зміг би проживати з будь-ким із інших братів чи сестер, оскільки вони всі проживали у віддалених населених пунктах, тоді як ОСОБА_11 виріс у селі Новоподільске, зростав у батьківській хаті, і після їх смерті залишився там проживати. Його всі у селі знали і він майже всіх знав, тому з огляду на те, що він був інвалідом з дитинства, глухонімий та неграмотний, у знайомому середовищі, серед знайомих йому людей ОСОБА_12 було значно б комфортніше проживати. Саме через це вони всі погодилися, щоб опікуном ОСОБА_12 був їхній брат, позивач у справі ОСОБА_1 , який проживав з ним у одному селі, на одній вулиці, в окремому будинку навскоси. При цьому вони всі домовилися, що за життя брата ОСОБА_11 , позивач, який буде ним опікуватися, може користуватися на свій розсуд усіма двома вищевказаними земельними ділянками, але після смерті ОСОБА_12 вони поділять цю спадщину за законом порівну. Однак, вважає, що позивач неналежним чином здійснював за ним догляд, інколи бив його, ОСОБА_13 ходив у брудному одязі, був не охайний, постійно хотів їсти, саме через це він наймався до місцевих мешканців за продукти харчування для виконання різних посильних робіт. Наголосила, що якби позивач належним чином доглядав його, зокрема купав, то виявив би своєчасно у нього на тілі велику грижу та відвіз би його до лікарні для надання необхідної медичної допомоги, але він цього не робив. У січні 2021 року їй зателефонував позивач і попросив допомогти йому помити брата для надання медичної допомоги на що вона разом з іншими відповідачками погодилися і вони всі відразу приїхали. Прибувши до помешкання, де проживав їхній брат ОСОБА_13 , вони виявили, що у хаті було дуже брудно, речі розкидані, піч завалена сміттям остигла, у хаті було прохолодно, приготовленої їжі не було. Брат лежав на підлозі брудний у забрудненому одязі, ледве живий, був непритомний. У його носі була сажа. Вона з сестрами його помила, на його тілі був великий наріст, очевидно грижа, а вже наступного дня він помер.

Інші відповідачки, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , загалом надали пояснення у судовому засіданні аналогічні тим, що надавала ОСОБА_3 , насамперед вони теж повідомили, що до жодної з них за допомогою в утриманні брата ОСОБА_12 позивач не звертався. При цьому зазначили, що до села Новоподільске вони особисто з`являлися не часто, 2-4 рази на рік, але коли приїздили, то завжди навідували свого брата ОСОБА_12 , але він не завжди пускав їх до своєї хати, показував простими жестами, що якщо він їх пустить, то позивач його потім поб`є.

Представник відповідачів - ОСОБА_7 підтримав поданий ним раніше відзив та додатково пояснив, що незважаючи на те, що ОСОБА_11 був інвалідом дитинства, мав вади слуху, був не грамотний, але фізично останній був цілком здоровий. Недієздатний чи обмежений дієздатний він визнаний не був. ОСОБА_11 дійсно перебував на обліку в медичному закладі, як інвалід з дитинства, але на стаціонарному лікуванні у медичних закладах жодного разу не перебував. Доказів, що спадкодавець хворів на якісь інші хвороби позивач не надав. У період з 1976 по 1999 рік спадкодавець працював у колгоспі XXII з`їзду КПРС, колгоспі ім. Лесі Українки, отримав сертифікат на земельну частку (пай), як член цього колгоспу. Він проживав окремо від позивача, який був опікуном, самостійно пересувався, допомагав місцевим мешканцям, у тому числі і самому позивачеві, зокрема пиляти дрова. Позивач, як опікун, повинен був забезпечувати проходження медичного огляду свого підопічного, але він цього ніколи не робив. Наголосив, що спадкодавець не був безпорадним, оскільки міг самостійно себе обслуговувати. Стан здоров`я його був задовільний. Позивач ніколи не звертався до відповідачів, які проживали у інших населених пунктах, за допомогою в утриманні їхнього брата, але коли він попросив у січні 2021 року їх приїхати, то вони всі відразу це виконали, зокрема вони всі прибули за викликом та покупали ОСОБА_11 для подальшого надання йому медичної допомоги. За таких підстав вважає позов необґрунтований та безпідставний, а тому у його задоволенні просив повністю відмовити.

Третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_10 заперечила проти позовних вимог позивача, вважає що спадщина після смерті брата ОСОБА_12 повинна розділитися між ними усіма порівно. Вона особисто не часто його навідувала, і не мала можливості бути його опікуном, оскільки утримувала власну дитину-інваліда.

Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі

Ухвалою судді від 27 січня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Крім того за цією ж ухвалою, згідно клопотання позивача, його було звільнено від сплати судового збору (т.1, а.с.9, 39, 40).

За названою ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. копію спадкової справи за р./№67676121 (номер у нотаріуса 109-2021) після смерті ОСОБА_11 (т.1, а.с.79-248).

14.02.2022 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_7 (т.1, а.с.51-57).

19.04.2022 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, за змістом якої останній просив усунути відповідачів від права на успадкування усього спадкового майна після смерті ОСОБА_11 (т.1 а.с.250-257).

За протокольною ухвалою суду від 19 квітня 2022 року задоволено клопотання представників сторін про виклик та допит в судовому засіданні свідків, зокрема з боку позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а з боку відповідачів - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (т.1, а.с.58-60, т.2 а.с. 2-3, 16-17).

За клопотанням представників сторін витребувано з Софіївської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_23 (т.2, а.с. 58-168).

За ухвалою суду від 26 липня 2022 року задоволено клопотання представника відповідачів про витребування із Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку перебування на обліку пенсіонера по інвалідності померлого ОСОБА_11 з зазначенням розміру отриманої пенсії станом на 2020 рік (т.2, а.с.173-174, 178).

За ухвалою суду від 19 серпня 2022 року задоволено клопотання представника відповідачів про витребування із Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відомостей щодо отримання пенсії пенсіонера по інвалідності ОСОБА_11 (т.2, а.с.188).

За ухвалою суду від 25 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с.2).

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 (т.1, а.с. 23).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно у вигляді:

1)земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,737 га, що розташована на території Вакулівської територіальної громади (Нововасилівська сільська рада) Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, за кадастровим номером: 1225285200:02:003:0159 (т.1 а.с.258);

2)земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,82 га, що розташована на території вищеназваної територіальної громади, за кадастровим номером: 1225285200:02:001:0021 (т.1 а.с.18,19);

3)житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18).

Названі вище земельну ділянку площею 7,82 га та житловий будинок ОСОБА_11 успадкував у цілих частках після смерті матері ОСОБА_23 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору про поділ спадкового майна від 06 грудня 2012 року (т.1 а.с.17,18,197).

Як видно з матеріалів спадкової справи, заведеної 20.05.2021 після смерті ОСОБА_11 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р./№67676121 (номер у нотаріуса 109-2021), із заявами про прийняття спадщини звернувся 20.05.2021 його рідний брат, позивач ОСОБА_1 (т.1, а.с.80,83,86), а 31.05.2021 його рідні сестри, відповідачки у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.104,105-109, 110,111-116, 117,118-123, 124,125-130).

Інший рідний брат спадкодавця, третя особа, на стороні позивача, ОСОБА_8 24.05.2021 подав до вказаного нотаріуса заяву про відмову від спадщини на користь позивача ОСОБА_1 (т.1 а.с.91,92,95).

Третя особа, на стороні відповідачів, ОСОБА_10 , яка доводиться рідною сестрою спадкодавцю, 24.05.2021 подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини на користь відповідачів у справі - інших сестер ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.96,99-103).

У зв`язку з недосягненням між спадкоємцями згоди щодо поділу спадкового майна після смерті ОСОБА_11 за законом у рівних частках та звернення позивача до суду з цим позовом нотаріусом зупинено видачу свідоцтв про право на спадщину до вирішення цього спору у суді (т.1 а.с. 129-232).

Спадкодавець на момент смерті проживав сам та був зареєстрований один у належному йому, раніше успадкованому після смерті матері, житловому будинку по АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.87).

Як видно з довідок КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Вакуліської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 22.11.2021 та від 06.12.2021, спадкодавець ОСОБА_11 , 1958 р.н., знаходився на обліку у названій амбулаторії, але зв`язку з переїздом у інше приміщення його амбулаторна картка не збереглася. Останній мав інвалідність ІІ групи та потребував опікунської допомоги (т.1, а.с.20,21).

Про те, що спадкодавець був інвалідом ІІ групи свідчить і його пенсійне посвідчення (т.1, а.с.24).

Згідно відомостей з КП «Софіївська центральна лікарня» Софіївської селищної ради від 22.02.2022 ОСОБА_11 на диспансерному обліку в лікарів цієї лікарні не знаходився і за період з 2015 року по 23.01.2021 на стаціонарному лікуванні не перебував (т.2, а.с.14).

Згідно рішення виконкому Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за № 17 від 14.10.2011 позивача ОСОБА_1 призначено опікуном його рідного брата ОСОБА_11 , який за станом здоров`я (інвалід дитинства) потребує постійного стороннього догляду (т.1, а.с.22).

Матеріалами справи встановлено, що не заперечував у судовому засіданні і сам позивач, саме він, як опікун, отримував за ОСОБА_11 у натуральній та грошовій формах орендну плату з користування належними його земельними ділянками площею 7,737 га та 7,82 га на підставі договорів оренди землі з СФГ «Славія» та відповідно ФГ «Перемога-1» з 2011 по 2020 роки, у тому числі допомогу на поховання спадкодавця (т.2, а.с.12,13,45,199-201).

Крім того, ОСОБА_11 отримував пенсію по інвалідності, у різні періоди, зокрема з січня 2020 року по січень 2020 року у розмірі від 2438,92 грн. до 2698,79 грн. (т.2, ас. 180,234-247).

Як встановлено з показань свідка ОСОБА_22 у судовому засіданні, що також не заперечував і сам позивач, пенсію за ОСОБА_11 , який був не грамотний та не міг писати, отримував саме він, ОСОБА_1 , про що він ставив власний підпис у відповідних платіжних відомостях.

Крім того, з показання свідків зі сторони позивача у судовому засіданні судом були встановлені такі обставини:

Зокрема свідок ОСОБА_19 пояснив, що він проживає по сусідству з позивачем і підтвердив, що його брат ОСОБА_11 проживав окремо від нього. Позивач йому усьому допомагав, зокрема білив хату, вирубував чагарники на подвір`ї спадкодавця, дружина та сам позивач готували для ОСОБА_11 їжу. Позивач наймав за гроші людей, які привозили ОСОБА_11 дрова. Сам ОСОБА_24 теж допомагав позивачеві, зокрема колов йому дрова. Був у хаті ОСОБА_12 , там було чисто та прибрано. Спадкодавець страждав на епілепсію. З усіх рідних сестер ОСОБА_11 бачив лише 1-2 рази відповідачку ОСОБА_3 . Всіх інших рідних сестер ОСОБА_11 бачив разом лише на похоронах останнього.

Свідок ОСОБА_15 , який є рідним племінником сторін, підтвердив допомогу позивача у заготівлі дров на зиму своєму братові ОСОБА_11 , який здійснював це щонайменше на протязі останніх 5 років. Вказав, що ОСОБА_11 не був лежачий, самостійно ходив до позивача їсти. Скарг від нього на ОСОБА_1 він не чув. Рідні сестри відвідували свого брата інваліда дуже рідко.

Свідок ОСОБА_16 , житель с. Новоподіське, повідомив, що ОСОБА_13 був інвалідом, але разом з тим був досить роботящим, зокрема останній допомагав йому по господарству, чистив навоз, колов дрова, за виконану роботу він давав ОСОБА_25 цигарки та продукти харчування. Позивач був його опікуном. ОСОБА_13 вихвалявся, що у нього було нове взуття та одяг. Сестри бували не часто, але коли і заходили у гості до ОСОБА_12 то нічого йому не допомагали. У хаті ОСОБА_11 було чисто, він самостійно ходив та щось порався у себе по господарству, міг і їсти собі сам приготувати. Зокрема утримував курей, собаку, яких він сам годував. ОСОБА_13 самостійно садив город, садив сорго з якого в`язав віники. Коли він хворів, то його брат ОСОБА_26 возив його до лікарні, куди саме не знає, у тому числі возив його до стоматолога, де йому вирвали хворі зуби. Інколи між братами були сварки, але ОСОБА_11 скарг у будь-якій формі на дії свого опікуна - ОСОБА_1 не виражав.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що до 2015 року він проживав по сусідству з братами ОСОБА_27 . Позивач, як опікун над своїм братом - інвалідом ОСОБА_12 , допомагав йому у всьому, зокрема годував його, сигарети давав. Опікувався тим, щоб до брата не приходили мешканці села з низькою соціальною відповідальністю і не спаювали його алкоголем. Сам ОСОБА_11 був загалом фізично здоровий, міг самостійно колоти дрова, які привозив для нього брат ОСОБА_26 . ОСОБА_1 теж допомагав йому фізичною працею. Свідок ОСОБА_14 , співмешканка третьої особи у справі, племінника сторін ОСОБА_9 , пояснила, що ОСОБА_11 після смерті батьків залишився проживати у батьківській хаті. Через те, що ОСОБА_13 був інвалідом, всі його рідні брати і сестри узгодили, щоб саме ОСОБА_1 був його опікун. Вона разом зі співмешканцем щодня або через день навідувалися до ОСОБА_11 і жодного разу скарг від нього на свого опікуна вона не чула. У хаті та на подвір`ї завжди у нього було чисто та прибрано. Ніколи не бачила щоб ОСОБА_11 навідували його сестри, тим паче, щоб вони йому допомагали.

Свідок ОСОБА_18 , як колишній голова Нововасилівської сільської ради, пояснив, що він проживав неподалік братів ОСОБА_28 та ОСОБА_12 . ОСОБА_13 був інвалідом, а ОСОБА_26 його опікуном, тому він постійно за ним доглядав. Наголосив, що ОСОБА_24 , незважаючи на вади здоров`я (глухонімий) любив працювати, через що його часто наймали місцеві мешканці для виконання різної посильної роботи по господарству, а вони розраховувалися з ним продуктами харчування, до того ж він часто допомагав і своєму брату ОСОБА_1 .

З показань свідків з боку відповідачів суд з`ясував таке.

Насамперед свідок ОСОБА_20 , двоюрідна сестра сторін, пояснила, що ОСОБА_11 був глухонімим, інколи у нього виникали приступи епілепсії, але психічно та фізично він був здоровий. Все життя він працював у колгоспі, а потім на фермі. До дня своєї смерті він постійно був на ногах та підробляв у односельчан. Він проживав у батьківській хаті після їхньої смерті один. Бачила вона його не часто, як правило раз на рік після Великодня на проводках. Завжди коли вона його зустрічала, то він був неохайно вбраний і від нього був неприємний запах. У його хаті було брудно. ОСОБА_13 показував їй простими жестами, що ОСОБА_1 погрожував йому фізичною розправою, а інколи і бив його.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що він проживав у с. Новоподільске у період з 2003 по 2018 рік неподалік родини ОСОБА_27 . Коли померли батьки ОСОБА_11 , то він залишився проживати у їхній хаті сам, а його брат ОСОБА_1 був його опікуном. ОСОБА_13 постійно підробляв у односельчан, зокрема колов/пиляв по найму їм дрова. Часто, коли бачив його по селу, то він просив пригостити його сигаретами.

Свідок ОСОБА_22 , листоноша с. Новоподільське, окрім зазначених вище судом її показань, пояснила, що ОСОБА_11 завжди знав, коли вона має принести йому пенсію, чекав на неї. Замовляв у неї продукти харчування, ніколи не скаржився на ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно з вимогами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи з частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19) від 18 грудня 2020 року у справі № 761/19573/15-ц (провадження № 61- 5357св20 )

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Матеріалами справи встановлено, що також не заперечувалося сторонами, спадкодавець ОСОБА_11 був інвалідом ІІ групи, останній з дитинства був позбавлений слуху і здатності говорити. Після смерті своїх батьків, які все життя ним опікувалися, він залишився проживати один у батьківській хаті в с. Новоподільске Софіївського району Дніпропетровської області.

Як стверджують відповідачі, рішення про те щоб опікуном над їхнім братом ОСОБА_11 серед усіх інших його рідних братів та сестер був саме позивач, узгоджувалося між ними усіма.

Суд погоджується з доводами відповідачів щодо того, що оскільки ОСОБА_11 виріс у селі Новоподільске, зростав у батьківській хаті, і після їх смерті залишився у ній проживати, у цьому селі всі знали спадкодавця і він майже всіх знав, тому з огляду на те, що він був інвалідом з дитинства, глухонімий та неграмотний, у знайомому середовищі, серед знайомих йому людей ОСОБА_11 було значно комфортніше проживати, ані ж у інших його братів і сестер, які проживали у віддалених населених пунктах, тоді як позивач ОСОБА_1 проживав з ним у цьому самому селі, на одній вулиці, в окремому будинку навскоси.

Варто зазначити, що сам лише факт, що спадкодавець був позбавлений слуху і здатності говорити, був не грамотний не може свідчити про його безпорадний стан, оскільки безпорадний стан - це стан особи, у якому вона не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги і піклування.

Судом установлено, що обмежено дієздатним або недієздатним ОСОБА_11 за життя в установленому законом порядку не визнавався.

Позивачем та його представником не надано суду жодних доказів, які свідчать про те, що спадкодавець мав фізичні чи психічні вади здоров`я через які потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги.

Разом з тим, з показань свідків, як зі сторони позивача ( ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ) так і зі сторони відповідачів ( ОСОБА_20 ОСОБА_21 ) судом встановлено, що спадкодавець самостійно пересувався, порався по господарству, міг самостійно приготувати собі нескладну страву, мав цілком задовільний фізичний стан здоров`я, був працелюбний, тривалий час працював разом з батьками у колгоспі, а згодом на фермі. Місцеві мешканці його часто наймали для виконання роботи по господарству (колоти дрова, вичищати гній, тощо).

Допомагав ОСОБА_11 по господарству і своєму опікуну позивачеві ОСОБА_1 , що останній не заперечував у судовому засіданні, при цьому він також підтвердив, що ОСОБА_11 міг сам одягатися, щось собі сам порався по господарству, самостійно приходив до нього харчуватися.

Приведені докази свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_11 самостійно забезпечував свої життєві потреби, те, що позивач сплачував за нього комунальні послуги, купував продукти харчування, одяг, дрова на зиму, викликано тим, що спадкодавець не міг це виконувати самостійно не через неможливість усвідомлення своїх дій чи керувати ними або тяжку хворобу, а саме через свою неграмотність, не писемність, відсутність слуху і здатності говорити. До того ж всі ці витрати позивач ніс винятково з доходів спадкодавця, які він отримував за нього у вигляді щомісячної пенсії у розмірі 2438,92 грн. -2698,79 грн. та щорічних орендних виплат за два земельні паї, зокрема він щороку отримував з одного земельного паю 3,5 тон зерна та 300 кг. насіння соняшника, а з іншого - 20000-22000 грн.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що будь-яка з відповідачок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 свідомо ухилялася від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_11 та того, що останній потребував допомоги саме від сестер, враховуючи те, що його доглядом займався рідний брат, - позивач по справі ОСОБА_1 , який проживав з ним по сусідству і, як законний його опікун, саме він у першу чергу повинен був надавати йому допомогу.

При цьому, сам позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував, що він ніколи не звертався за допомогою до сестер, вказував, що вони проживали від спадкодавця віддалено і у кожної з них малися свої клопоти.

Таким чином, у ході судового розгляду справи позивачем не доведено факту ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги так само як і можливості надання ними такої допомоги, зважаючи на те, що кожна з них проживала у іншому населеному пункті; не надано належних та допустимих доказів перебування спадкодавця саме у безпорадному стані і потреба спадкодавця в допомозі саме від відповідачок чи принаймні когось однієї з них, а тому позовні вимоги позивача суд знаходить необгрунтованими у зв`язку з чим у їхньому задоволенні належить повністю відмовити.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц (провадження № 61-5921св18), від 30 травня 2018 року у справі № 753/21722/13-ц (провадження № 61-21194св18) та 18 липня 2018 року у справі № 390/1635/15-ц (провадження № 61-7243св18).

Щодо судових витрат (судового збору).

Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір та інші витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи покладаються на позивача. Між тим, враховуючи те, що позивача за ухвалою суду від 27 січня 2022 року звільнено від сплати судового збору, то в силу вимог ч. 7 ст. 142 ЦПК України судові витрати понесені відповідачами, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Водночас, відповідачами не надано суду будь-яких доказів понесення ними витрат на професійну правничу допомогу чи на залучення свідків.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_10 , про усунення від права на спадкування,- залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце прож.: АДРЕСА_2 :

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце прож.: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце прож.: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце прож.: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце прож.: АДРЕСА_6 ;

Треті особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення суду виготовлено 22.03.2023.

Суддя О.В. Томинець