Постанова

від 19.07.2023 по справі 193/46/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5173/23 Справа № 193/46/22 Суддя у 1-й інстанції - Томинець О.В. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мірути О.А.,

суддів Хейло Я.В., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання- Тимофєєва В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Софіївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 15березня 2023року запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,про усуненнявід правана спадкування (суддя ТоминецьО.В.) ухваленого в приміщенні Софіївського районного суду Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 22 березня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення від права на успадкування .

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_9 , після смерті якого відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та на дві земельні ділянки, площами 7,82 га та 7,737 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями всього цього спадкового майна ОСОБА_9 є позивач, як його рідний брат та інші його рідні брати і сестри, зокрема відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позивач зазначив, що спадкодавець ОСОБА_9 був інвалідом ІІ групи з дитинства, глухонімий, не грамотний, жестової мови не знав, приготувати їсти чи попрати одяг хисту не мав, після смерті батьків, останній залишився проживати один у батьківській хаті по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим був безпорадний та потребував сторонньої допомоги. Проте, незважаючи на чималу кількість рідних братів та сестер, допомогу спадкодавцю ОСОБА_9 надавав тільки позивач, який і оформив опікунство над ним.

Просив суд, усунути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від права на успадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчинила необхідних дій.

Відповідачі у справі повинні були самі, як рідні сестри та майбутні спадкоємці, добровільно пропонувати будь-яку допомогу та безпосередньо надавати її, не питаючи про це позивача.

Посилання суду першої інстанції про те, що обмежено дієздатним або недієздатним ОСОБА_9 за життя в установленому законом порядку не визнавався є припущенням, оскільки рішенням виконкому Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за № 17 від 14.10.2011 року, позивача ОСОБА_1 призначено опікуном рідного брата ОСОБА_9 , який за станом здоров`я (інвалід дитинства) потребує постійного стороннього догляду.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не дходив.

Відповідно до частини 3статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги , просив її задовольнити.

У судове засідання ОСОБА_2 , не з`явилась про день та час слухання справи повідомлена належним чином.

У судовому засіданні ОСОБА_3 , заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

У судовомузасіданні ОСОБА_5 , заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні: ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_10 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

У судове засідання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , не з`явились про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 (т.1, а.с. 23) який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно у вигляді:

1)земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,737 га, що розташована на території Вакулівської територіальної громади (Нововасилівська сільська рада) Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, за кадастровим номером: 1225285200:02:003:0159 (т.1 а.с.258);

2)земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,82 га, що розташована на території вищеназваної територіальної громади, за кадастровим номером: 1225285200:02:001:0021 (т.1 а.с.18,19);

3)житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Вакулівської сільської ради ОСОБА_9 на момент смерті був зареєстрований та проживав один у належному йому, раніше успадкованому після смерті матері, житловому будинку по АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.87).

Згідно довідок КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Вакуліської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 22.11.2021 та від 06.12.2021, спадкодавець ОСОБА_9 , 1958 р.н., знаходився на обліку у названій амбулаторії, але зв`язку з переїздом у інше приміщення його амбулаторна картка не збереглася. Останній мав інвалідність ІІ групи та потребував опікунської допомоги (т.1, а.с.20,21).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_9 отримував пенсію призначену у зв`язку з інвалідністю ІІ групи (т.1, а.с.24).

Згідно відомостей з КП «Софіївська центральна лікарня» Софіївської селищної ради від 22.02.2022 ОСОБА_9 на диспансерному обліку в лікарів цієї лікарні не знаходився і за період з 2015 року по 23.01.2021 на стаціонарному лікуванні не перебував (т.2, а.с.14).

Згідно рішення виконкому Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за № 17 від 14.10.2011 позивача ОСОБА_1 призначено опікуном його рідного брата ОСОБА_9 , який за станом здоров`я (інвалід дитинства) потребує постійного стороннього догляду (т.1, а.с.22).

Матеріалами справи встановлено, що не заперечував у судовому засіданні і сам позивач, саме він, як опікун, отримував за ОСОБА_9 у натуральній та грошовій формах орендну плату з користування належними йому земельними ділянками площею 7,737 га та 7,82 га на підставі договорів оренди землі з СФГ «Славія» та відповідно ФГ «Перемога-1» з 2011 по 2020 роки, у тому числі допомогу на поховання спадкодавця (т.2, а.с.12,13,45,199-201).

Крім того, ОСОБА_9 отримував пенсію по інвалідності, у різні періоди, зокрема з січня 2020 року по січень 2020 року у розмірі від 2438,92 грн. до 2698,79 грн. (т.2, ас. 180,234-247).

Відповідно до спадкової справи, заведеної 20.05.2021 після смерті ОСОБА_9 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р./№67676121, із заявами про прийняття спадщини звернулися 20.05.2021 позивач ОСОБА_1 рідний брат спадкодавця (т.1, а.с.80,83,86), а 31.05.2021 відповідачки у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -рідні сестри спадкодавця (т.1 а.с.104,105-109, 110,111-116, 117,118-123, 124,125-130).

24.05.2021 ОСОБА_6 рідний брат спадкодавця подав заяву про відмову від спадщини на користь позивача ОСОБА_1 (т.1 а.с.91,92,95).

Третя особа, на стороні відповідачів, ОСОБА_7 , яка доводиться рідною сестрою спадкодавцю, 24.05.2021 подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини на користь відповідачів у справі інших сестер ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.96,99-103).

Постановою приватного виконавця Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. 14.01. 2022 року відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з недосягненням між спадкоємцями згоди щодо поділу спадкового майна після смерті ОСОБА_9 (т.1 а.с. 229).

Судом першої інстанції було допитано свідків, які надали пояснення щодо суті спору.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що також не заперечував і сам позивач, що пенсію за ОСОБА_9 , який був не грамотний та не міг писати, отримував ОСОБА_1 , про що він ставив власний підпис у відповідних платіжних відомостях.

Крім того, з показань свідків зі сторони позивача у судовому засіданні судом були встановлені такі обставини:

Зокрема свідок ОСОБА_12 пояснив, що він проживає по сусідству з позивачем і підтвердив, що його брат ОСОБА_9 проживав окремо від нього. Позивач йому в усьому допомагав, зокрема білив хату, вирубував чагарники на подвір`ї спадкодавця, дружина та сам позивач готували для ОСОБА_9 їжу. Позивач наймав за гроші людей, які привозили ОСОБА_9 дрова. Сам ОСОБА_8 теж допомагав позивачеві, зокрема колов йому дрова. Був у хаті ОСОБА_13 , там було чисто та прибрано. Спадкодавець страждав на епілепсію. З усіх рідних сестер ОСОБА_14 бачив лише 1-2 рази відповідачку ОСОБА_2 . Всіх інших рідних сестер ОСОБА_9 бачив разом лише на похоронах останнього.

Свідок ОСОБА_15 , який є рідним племінником сторін, підтвердив допомогу позивача у заготівлі дров на зиму своєму братові ОСОБА_9 , який здійснював це щонайменше на протязі останніх 5 років. Вказав, що ОСОБА_9 не був лежачий, самостійно ходив до позивача їсти. Скарг від нього на ОСОБА_1 він не чув. Рідні сестри відвідували свого брата інваліда дуже рідко.

Свідок ОСОБА_16 , житель с. Новоподіське, повідомив, що ОСОБА_17 був інвалідом, але разом з тим був досить роботящим, зокрема останній допомагав йому по господарству, чистив навоз, колов дрова, за виконану роботу він давав ОСОБА_18 цигарки та продукти харчування. Позивач був його опікуном. ОСОБА_17 вихвалявся, що у нього було нове взуття та одяг. Сестри бували не часто, але коли і заходили у гості до ОСОБА_13 то нічого йому не допомагали. У хаті ОСОБА_9 було чисто, він самостійно ходив та щось порався у себе по господарству, міг і їсти собі сам приготувати. Зокрема утримував курей, собаку, яких він сам годував. ОСОБА_17 самостійно садив город, садив сорго з якого в`язав віники. Коли він хворів, то його брат ОСОБА_19 возив його до лікарні, куди саме не знає, у тому числі возив його до стоматолога, де йому вирвали хворі зуби. Інколи між братами були сварки, але ОСОБА_9 скарг у будь-якій формі на дії свого опікуна - ОСОБА_1 не виражав.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що до 2015 року він проживав по сусідству з братами ОСОБА_21 . Позивач, як опікун над своїм братом інвалідом ОСОБА_13 , допомагав йому у всьому, зокрема годував його, сигарети давав. Опікувався тим, щоб до брата не приходили мешканці села з низькою соціальною відповідальністю і не спаювали його алкоголем. Сам ОСОБА_9 був загалом фізично здоровий, міг самостійно колоти дрова, які привозив для нього брат ОСОБА_19 . ОСОБА_1 теж допомагав йому фізичною працею.

Свідок ОСОБА_22 , співмешканка третьої особи у справі, племінника сторін ОСОБА_8 , пояснила, що ОСОБА_9 після смерті батьків залишився проживати у батьківській хаті. Через те, що ОСОБА_17 був інвалідом, всі його рідні брати і сестри узгодили, щоб саме ОСОБА_1 був його опікуном. Вона разом зі співмешканцем щодня або через день навідувалися до ОСОБА_9 і жодного разу скарг від нього на свого опікуна вона не чула. У хаті та на подвір`ї завжди у нього було чисто та прибрано. Ніколи не бачила щоб ОСОБА_9 навідували його сестри, тим паче, щоб вони йому допомагали.

Свідок ОСОБА_23 , як колишній голова Нововасилівської сільської ради, пояснив, що він проживав неподалік братів ОСОБА_24 та ОСОБА_13 . ОСОБА_17 був інвалідом, а ОСОБА_19 його опікуном, тому він постійно за ним доглядав. Наголосив, що ОСОБА_8 , незважаючи на вади здоров`я (глухонімий) любив працювати, через що його часто наймали місцеві мешканці для виконання різної посильної роботи по господарству, а вони розраховувалися з ним продуктами харчування, до того ж він часто допомагав і своєму брату ОСОБА_1 .

З показань свідків з боку відповідачів встановлено наступні обставини.

Свідок ОСОБА_25 , двоюрідна сестра сторін, пояснила, що ОСОБА_9 був глухонімим, інколи у нього виникали приступи епілепсії, але психічно та фізично він був здоровий. Все життя він працював у колгоспі, а потім на фермі. До дня своєї смерті він постійно був на ногах та підробляв у односельчан. Він проживав у батьківській хаті після їхньої смерті один. Бачила вона його не часто, як правило раз на рік після ОСОБА_26 на проводках. Завжди коли вона його зустрічала, то він був неохайно вбраний і від нього був неприємний запах. У його хаті було брудно. ОСОБА_17 показував їй простими жестами, що ОСОБА_1 погрожував йому фізичною розправою, а інколи і бив його.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що він проживав у с. Новоподільске у період з 2003 по 2018 рік неподалік родини ОСОБА_21 . Коли померли батьки ОСОБА_9 , то він залишився проживати у їхній хаті сам, а його брат ОСОБА_1 був його опікуном. ОСОБА_17 постійно підробляв у односельчан, зокрема колов/пиляв по найму їм дрова. Часто, коли бачив його по селу, то він просив пригостити його сигаретами.

Свідок ОСОБА_11 ,листоноша с.Новоподільське,окрім зазначенихвище судомїї показань,пояснила,що ОСОБА_9 завжди знав,коли вонамає принестийому пенсію,чекав нанеї.Замовляв унеї продуктихарчування,ніколи нескаржився на ОСОБА_1 .

Позиція апеляційного суду

Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено факту ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги так само як і можливості надання ними такої допомоги, зважаючи на те, що кожна з них проживала у іншому населеному пункті; не надано належних та допустимих доказів перебування спадкодавця саме у безпорадному стані і потреба спадкодавця в допомозі саме від відповідачок чи принаймні когось однієї з них.

Колегія суддів погодджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтями1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною п`ятоюстатті 1224 ЦК Українипередбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі№ 756/11676/16-ц(провадження № 61-34600св18), від 25 березня 2019 року у справі№ 766/810/17(провадження № 61-37615св18), від 29 червня 2021 року у справі№ 750/9209/20-ц.

У постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі№ 404/2163/16-ц(провадження № 61-15926св18), від 19 червня 2019 року у справі№ 491/1111/15-ц(провадження № 61-14655св18), від 02 березня 2020 року у справі№ 133/1625/18(провадження № 61-1419св20) суд касаційної інстанції зазначив, що підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі№ 337/6000/15-ц(провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі№ 404/2163/16-ц(провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

При цьому, необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Таким чином,позбавлення особи права спадкувати- це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі№ 200/21452/15-ц(провадження № 61-18578св18) зазначив, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначалося, що безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами в медичних документах.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином,ухилення характеризуєтьсяумисною формою вини.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2021 року у справі№ 742/1475/19.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Самий лише факт перебування особи у безпорадному стані не є достатньою підставою для усунення судом спадкоємця від права на спадкування.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладеногоу пункті 6постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятоїстатті 1224 ЦК Українистосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другійстатті 1259 ЦК України.

Виходячи з наведеного, правило частини п`ятоїстатті 1224 ЦК Українистосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно доСімейного кодексу Українине були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другійстатті 1259 ЦК України.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечувалося сторонами, спадкодавець ОСОБА_9 був інвалідом ІІ групи, останній з дитинства був позбавлений слухуіздатностіговорити. Після смерті своїх батьків, які все життя ним опікувалися, він залишився проживати один у батьківській хаті в с. Новоподільске Софіївського району Дніпропетровської області.

Таким чином, матеріалами справи не доведено факт перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреби і звернення до відповідачів за допомогою та їх ухилення від такої допомоги, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що спадкодавець мав фізичні чи психічні вади здоров`я через які потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги.

Посилання позивачав апеляційнійскарзі нате,що зарішеннямвиконкому Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за № 17 від 14.10.2011 року, позивача ОСОБА_1 призначено опікуном рідного брата ОСОБА_9 , який за станом здоров`я (інвалід дитинства) потребує постійного стороннього догляду, колегія суддів до уваги не бере, оскільки особа яка потребує постійного догляду це та особа, яка не може самотужки забезпечувати побутове самообслуговування, а не та, яка знаходиться в безпорадному стані і потребує постійного стороннього догляду.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тане заперечуєтьсясторонами,спадкодавець ОСОБА_9 ,який бувінвалідом ІІгрупи, начас смертіпроживав одину батьківськійхаті вс.Новоподільське Софіївськогорайону Дніпропетровськоїобласті.

Позивач ОСОБА_1 разом з дружиною надавали допомогу, ОСОБА_9 зокрема: білили хату, вирубували чагарники на подвір`ї спадкодавця, дружина та сам позивач готували для ОСОБА_9 їжу, проте надання допомоги та піклування про брата, не може свідчити про безпорадність стану спадкодавця ОСОБА_9 обумовленого неможливістюусвідомлення своїхдій чикерування нимиабо тяжкухворобу.

Медичних документів, на підтвредження безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_9 позивачем ОСОБА_1 а ні суду першої, а ні апеляційної інстанції не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, щобудь-яка з відповідачок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 свідомо ухилялася від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_9 та того, що останній потребував допомоги саме від сестер,враховуючи те, що його доглядом займався рідний брат, позивач по справі ОСОБА_1 , який проживав з ним по сусідству і, як законний його опікун, саме він у першу чергу повинен був надавати йому допомогу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перебування спадкодавця саме у безпорадному стані і потреба спадкодавця в допомозі саме від відповідачок чи принаймні когось однієї з них, позивачем не доведено факту ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги так само як і можливості надання ними такої допомоги.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: