Номер провадження: 22-ц/813/2778/23
Справа № 521/1052/21
Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В.
Доповідач Заїкін А. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи 522/17537/18
Номер провадження: 22-ц/813/2778/23
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,
учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 ,
- відповідачі 1) ОСОБА_2 ,2) ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви проприйняття спадщини, за апеляційною скаргою адвоката Сімоненка Руслана Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішенняМалиновського районногосуду м. Одеси, ухвалене у складі судді Мирончук Н.В. 31грудня 2021року, повний текст рішення складений 06 січня 2022 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 місяців з дня набрання рішенням законної сили.
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є чоловік померлої - ОСОБА_2 (відповідач у справі) та - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Позивач вказує, що визначений законом України строк для прийняття спадщини був пропущений ним у зв`язку з тим, що він є іноземцем, а саме громадянином Республіки Молдова, він не був обізнаний про строки для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса.
Крім того, у позивача не було офіційної можливості звернутись до органів нотаріату, у зв`язку з тим, що він здійснив в`їзд на територію України законним шляхом до прийняття 11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України постанови Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою з 12 березня 2020 року в Україні встановлено карантин. Дію карантину було продовжено на всій території України.
Посилаючись на вищевказане, позивач зазначив, що не мав можливості виїхати за межі України і продовжував знаходитись в Одесі. На сьогоднішній день позивачу продовжено строк перебування в Україні.
Крім зазначеного, позивач вказав, що в період з серпня 2020 року по січень 2021 року він не міг фізично звернутись до нотаріуса у зв`язку із хворобою.
Після одужання та легалізації перебування на території України, позивач 22.01.2021 року звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Листом № 6/02-14 від 22.01.2021 року нотаріус повідомив про пропущення ним строків звернення із заявою про прийняття спадщини та запропонував звернутися до суду (а. с.1 - 2).
Позиція відповідачів в суді першої інстанції
Відповідач ОСОБА_3 надав до суду заяву, в якій заперечує проти задоволення позову. Вказує на те, що підстав для задоволення позову не має. Посилається на те, що батько на його користь відмовився від прийняття спадщини. Їх мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач у справі, його брат, був присутнім на похоронах і знав, що їх мати померла, але своєчасно до нотаріуса не прийшов. Подав заяву до нотаріуса лише через 11 місяців після смерті матері, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цей час він не хворів, на лікуванні він також не знаходився (а. с. 49).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Малиновського районного суду від 31 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 ..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено, чому протягом шести місяців, починаючи з 28 лютого 2020 року, він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_5 . Суду на підтвердження позовних вимог не надано жодного належного та допустимого доказу.
Більш того, позивач вказав, що саме у цей період часу він проживав безвиїзно, в м. Одесі, мав при собі паспорт. Отже у нього була можливість звернутись своєчасно до нотаріуса із заявою.
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що з 12березня 2020року вУкраїні встановленокарантин,тому позивачне мігзвернутись донотаріуса,оскільки упозивача з28.02.2020року булошість місяцівдля тогощоб звернутисьдо будь-якогонотаріуса іззаявою абонаправити такузаяву поштою,чи кур`єром.
Судом неприйнято якналежний доказнадану окремовід позовудо судуксерокопію випискиТОВ «Діагностичнийцентр «Євромедікал»з медичноїкарти хворого,датовану 10січня 2021року(а. с. 100 107).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Сімоненко Руслан Олександрович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що помилковими є висновки суду першої інстанції про неналежність доказів, а саме - виписки з історії хвороби. Помилковими є висновки суду та посилання на веб-сторінку в інтернеті щодо відсутності медичного закладу (а. с. 111 115).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.02.2022 року апеляційну скаргу адвоката СімоненкаРуслана Олександровича,діючого відімені ОСОБА_1 ,на рішенняМалиновськогорайонногосуду м.Одесивід 31грудня2021рокузалишено без руху (а. с. 121 - 122).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката СімоненкаРуслана Олександровича,діючого відімені ОСОБА_1 ,на рішенняМалиновськогорайонногосуду м.Одесивід 31грудня2021року(а. с. 139 139 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2022 року призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 140).
16 березня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.
16 березня 2023 року від адвоката Сімоненка Р.О., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншій справі.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Щодо клопотань про відкладення розгляду справи колегія суддів звертає увагу на те, що вказана справа неодноразово призначалася до розгляду на 15.09.2022 року, 10.11.2022 року, 08.12.2022 року та на 16.03.2023 року.
Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 неодноразово подавались заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою: - заява від 09.11.2022 року (а. с. 164); - заява від 08.12.2022 року (а. с. 176); - заява від 16.03.2023 року. Однак вказане не обмежує його право на представлення його інтересів представником. Крім того, вказані заяви було подано особисто ОСОБА_1 через канцелярію Одеського апеляційного суду.
Також неодноразово із клопотанням про відкладення звертався і адвокат Сімоненко Р.О., діючий від імені ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що адвокатом Сімоненко Р.О. до клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій справі не надано жодного доказу щодо наявності відповідного судового провадження, дати його відкриття, судової повістки про виклик у судове засідання. Адвокат самостійно має визначитися із пріоритетністю справи його клієнтів. Таким чином, вказані адвокатом причини неявки у судове засідання не є поважними.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Сімоненка Р.О., діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії, НОМЕР_1 (а. с. 54).
Відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Місік О.В. про прийняття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_5 (а. с. 52).
Також, відповідач ОСОБА_6 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Місік О.В. про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 (а. с. 53).
Крім того, відповідач ОСОБА_2 звернувсяі з заявою до приватного нотаріуса Місік О.В. про відмову від права на спадщину після смерті його дружини ОСОБА_5 на користь його сина - ОСОБА_6 (а. с. 51).
06.03.2020 року приватним нотаріусом Місік О.В. було відкрито спадкову справу (а. с. 55).
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_6 , його батьками є - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 64).
Відповідач ОСОБА_3 є громадянином Держави Ізраїль та має паспорт громадянина Ізраїль. Дата видачі паспорта - ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 53).
В судовому засіданні першої інстанції відповідач ОСОБА_3 пояснив, що приїхав в Україну з метою надання допомоги матері на її лікування, але мати померла. Він займався похованням матері. Наразі мешкає разом з батьком.
Згідно Свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , його батьками також є - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 9).
Відповідно до долученої позивачем до позову ксерокопії його паспорта ОСОБА_1 отримав паспорт в Республіці Молдова ІНФОРМАЦІЯ_6 . Як зазначено у паспорті він є дійсним до - ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 10). Згідно до ксерокопій аркушів 30 - 31 вказаного паспорту, останній перетин кордону позивачем ОСОБА_1 було здійснено - 21.03.2017 року (а. с. 10).
Також, згідно до вищевказаної заяви позивача до нотаріуса, він, ОСОБА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 та звернувся до приватного нотаріуса Місік О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 . Дата звернення до нотаріуса в заяві вказана - 22.01.2020 року.
Проте, зареєстрована нотаріусом дата звернення заявника ОСОБА_1 до нотаріуса 22.01.2021 року (а. с.71).
Листом від 22.01.2021 року приватним нотаріусом Місік О.В. було надано відповідь позивачу, в якій вказано, що він, ОСОБА_1 , пропустив строк звернення до нотаріуса з заявою для прийняття спадщини та запропоновано звернутися до суду (а. с. 76).
По справі виникли правовідносини з визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях ;12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суд констатує, що прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування.
Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.
Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим,Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови
від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому,необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Позивач по даній справі у позовній заяві посилається на те, що у період з серпня 2020 року по січень 2021 року він не міг фізично звернутись до нотаріуса у зв`язку із тривалою хворобою. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію виписки з медичної карти хворого, виданої ТОВ «Діагностичний центр «Євромедікал», від 10 січня 2021року.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Діагностичний центр «Євромедікал», код ЄДРПОУ 40136694, знаходиться за адресою - м. Одеса, вул. Ніжинська, 58, зареєстровано 24.11.2015.
Отже, помилковими є посилання суду першої інстанції на веб-сайт про відсутність за адресою - м. Одеса, вул. Ніжинська, 58, ТОВ «Діагностичний центр «Євромедікал, оскільки вказане спростовується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.
Матеріали справи не містять відомостей про огляд і дослідження веб-сторінки, на яку посилається суд першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вказані позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не можуть вважатись поважними, з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами справи, мати позивача - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, протягом 6 місяців з дня смерті родича особи, які вважають себе його спадкоємцями, повинні заявити своє право на спадщину.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Оскільки, часом відкриття спадщини є саме день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_2 , то саме з цієї дати, в шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 повинен був звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_5 .
Проте, у цей, встановлений законом строк, позивач ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилалася на тривалу хворобу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 22.01.2021 року (а. с. 71).
Листом від 22.01.2021 року приватним нотаріусом Місік О.В. було надано відповідь позивачу, в якій вказано, що він, ОСОБА_1 , пропустив строк звернення до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини. Запропоновано позивачу звернутися до суду (а. с. 76).
У наданій позивачем виписці з медичної карти хворого, виданої ТОВ «Діагностичний центр «Євромедікал» 10 січня 2021року, вказано, що ОСОБА_1 , дата народження якого - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 , місце роботи не вказано, знаходився у стаціонарі з 02.08.20 (а. с. 25).
Також, в графі 7 цієї ксерокопії виписки: «Короткий анамнез» печатним текстом вказано, що 2 серпня 2020 року пацієнт звернувся «за мед.доп.», зазначено висновок лікаря про лікування та вказано лікарські засоби (а. с. 26 зворотна сторона).
Однак колегія суддів звертає увагу, що з висновку лікаря не вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі.
Крім того, враховуючи тривалість хвороби позивача - з 02 серпня 2020 року по 10 січня 2021 року та відповідний строк для прийняття позивачем спадщини, який тривав - з 29 лютого 2020 року до 29 серпня 2020 року, апеляційний суд вважає, що позивач мав достатньо часу для звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів поважності пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.
Крім того, позивачем не було надано доказів, що у період з 29 лютого 2020 року ОСОБА_1 був об`єктивно позбавлений можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в інший, передбачений законом спосіб, без особистої присутності у нотаріуса (поштове відправлення, довіреність на вчинення від свого імені необхідних дій іншій особі тощо). Сама по собі та обставина, що позивач проходив курс лікування, не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 766/3301/16-ц від 30.06.2021 року.
Колегія суддівзвертає увагу,що позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що поза межами періоду лікування його стан здоров`я був настільки важкий, що перешкоджав йому у своєчасній реалізації своїх спадкових прав. Позивач також мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правовапозиція міститьсяу постановахВерховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 381/4482/16-ц, від 11.11.2020 року по справі № 750/262/20.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до положень частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів критично відноситься до доводів позовної заяви, оскільки позивачем не обґрунтовано поважність причин пропуску звернення із заявою про прийняття спадщини та не надано належних да допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Сімоненка Руслана Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом її викладення в редакції мотивувальної частини даної постанови.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Сімоненка Руслана Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
РішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2021 року змінити.
Викласти мотивувальну частину рішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2021 року в редакції мотивувальної частини даної постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 23 березня 2023 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2023 |
Оприлюднено | 24.03.2023 |
Номер документу | 109738905 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Заїкін А. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні