Рішення

від 25.10.2007 по справі 2/465-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.07

          Справа № 2/465-07.

За

позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

                             ОСОБА_1, м. Суми

До

відповідача:  Приватного підприємства

«Тристан»,  м. Охтирка

                             Сумська область

про

стягнення: 7937 грн. 27 коп. 

                         Суддя

Соп'яненко О.Ю.

При секретарі судового засідання Маслову В.В.

За

участю представників:

позивача

- ОСОБА_2.

відповідача

- Кутовий Я.А.

       Суть спору: позивач просить суд стягнути

з відповідача 5854 грн. 27 коп. заборгованості, 80 грн. 97 коп. - 3 % річних,

431 грн. 81 коп. пені, 270 грн. 22 коп. інфляційних збитків, відповідно до

договору № 374 від 03.04.2007р., укладеного між сторонами, а також судові

витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме 102 грн. витрат по держмиту, 118

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1300 грн.

витрат на отримання юридичних послуг, відповідно до договору про надання

юридичних послуг № б/н від 05.09.2007р., укладеного між позивачем та Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2.

Відповідач

подав в судове засідання відзив на позовну заяву № 577/1 від 20.09.2007р., в

якому частково визнає позовні вимоги позивача в частині заборгованості по

оплаті за поставлений товар у сумі 5854 грн. 27 коп.; в повному обсязі визнає

вимоги про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового

процесу в розмірі 118 грн.; вимоги про сплату державного мита просить

задовольнити в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Позивач

подав письмові пояснення від 24.10.2007р., де зазначає, що відповідно до

Постанови Верховного Суду України № 36/207 від 03.02.2004р., громадяни можуть

вести свої справи в господарському суді особисто або через своїх представників,

що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України №

13-рп/2000 від 16.11.2000р., яким визначено, що відповідно до положень ч. 2 ст.

3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і

спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод

людини с головним обов'язком держави. Конституція України гарантує права і

свободи людини і громадянина (ч. 2 ст. 22), які не можуть бути обмежені. З

метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини і громадянина

Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в ч. 1 ст.

59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на

правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної

особи одержати юридичні (правові) послуги. Держава в особі відповідних органів

визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження, до

яких відносяться і суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову

допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України.

Розглянувши

матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши представника

позивача  суд встановив:

03.04.2007р.

між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1., м. Суми та

Приватним підприємством  «Тристан», м.

Охтирка, було укладено договір № 347, відповідно до якого позивач

зобов'язувався передати у власність відповідача товари для відпочинку

торгівельної марки «GRILLY», а також інші супутні товари, а відповідач -

прийняти товари та оплатити їх вартість.

Позивач

в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ним, відповідно до умов

укладеного між сторонами договору, поставив відповідачу товари на суму 7354

грн. 27 коп., а відповідач отримав від позивача товари у кількості та по цінах,

згідно видаткових накладних:

№

53 від 05.04.2007 року на суму 1529 грн. 04 коп.,

№

54 від 06.04.2007 року на суму 2438 грн. 16 коп.,

№

55 від 07.04.2007 року на суму 2561 грн. 04 коп.,

№

56 від 07.04.2007 року на суму 826 грн. 03 коп.

Відповідно

п. 3.7 вказаного договору, передбачено, що оплата за товар повинна проводитись

відповідачем через кожні 14 календарних днів по мірі реалізації товару.

В

судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду справи відповідач за

отриманий товар від позивача частково розрахувався на суму 500 грн.

Таким

чином, станом на 06.08.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем за

отриманий товар становить 5854 грн. 27 коп., що повністю підтверджується

матеріалами справи, а саме: розрахунком позовних вимог, видатковими накладними

№ 53 від 05.04.2007 року на суму 1529 грн. 04 коп., № 54 від 06.04.2007 року на

суму 2438 грн. 16 коп., № 55 від 07.04.2007 року на суму 2561 грн. 04 коп., №

56 від 07.04.2007 року на суму 826 грн. 03 коп.

Відповідно

до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А

порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Ст.

526 Цивільного кодексу України, передбачає, що зобов'язання має виконуватись

належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно

ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як

встановлено в судовому засіданні, відповідач порушив терміни розрахунків по

договору № 347 від 03.04.2007р., укладеного між сторонами.

Оскільки

відповідач доказів сплати боргу за поставлений товар суду не подав, то позовні

вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар

обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 5854 грн. 27 коп.

Відповідно

до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання).

У

відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань» № 543/96 від 22.11.1996р. та р. 5 договору,

укладеного між сторонами, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного

банку України позивачем відповідачу була нарахована пеня у розмірі 431 грн. 81

коп. Вимоги позивача щодо стягнення пені у вищевказаному розмірі правомірні і

такі, що підлягають задоволенню.

Ст.

625 Цивільного кодексу України, визначає, що боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не

передбачено інший розмір відсотків. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення

з відповідача 3% річних в сумі 80 грн. 97 коп. та 270 грн. 22 коп. збитків від

інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач

у своїх позовних вимогах просив суд стягнути з відповідача 1300 грн. витрат на

отримання юридичних послуг, відповідно до договору про надання юридичних послуг

№ б/н від 05.09.2007р., укладеного між позивачем та Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_2., але суд відмовляє в задоволенні позовних

вимог в цій частині, оскільки, відповідно ст. 44 Господарського процесуального

кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що

підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським

судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх

знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи.

На

підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і

підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь

позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 5854 грн. 27 коп., 431

грн. 81 коп. пені, 270 грн. 22 коп. інфляційних збитків, 80 грн. 97 коп. 3 % річних,

а в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно

ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на

відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись

ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського 

процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства

«Тристан» (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1в ПІБ м. Охтирка, МФО ОСОБА_2, код ОСОБА_3) на

користь  Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_2 п\р ОСОБА_4в СФ АКБ «Укрсоцбанк»,

МФО НОМЕР_2, код та ІПН НОМЕР_3) 5854 грн. 27 коп. боргу, 431 грн. 81 коп.

пені, 270 грн. 22 коп. інфляційних збитків, 80 грн. 97 коп. 3 % річних,  85 грн. 68 коп. витрат по держмиту та 118

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог -

відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

СУДДЯ                                                                             

СОП'ЯНЕНКО  О.Ю.