Постанова

від 21.02.2023 по справі 910/9040/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. Справа№ 910/9040/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.02.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.11.2022

у справі № 910/9040/22 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд"

про стягнення боргу, ціна позову 192522,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Микитівський гранітний кар`єр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд" про стягнення заборгованості у сумі 192522,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 60/19 від 20.02.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/9040/22 позов Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" Миколаївської області задоволено.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на корсить позивача 192522 грн боргу, 2887,83 грн витрат по оплаті судового збору.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин отримання відповідачем товару за укладеним між сторонами договором, та відсутністю доказів його оплати відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи скаржника зводяться до такого

- надані позивачем на підтвердження своїх вимог копії видаткових накладних №1904005 від 19.04.25019, №2304006 від 23.04.2019, №405007 від 04.05.2019 на загальну суму 212769,00 грн, викликають у відповідача обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, оскільки у відповідача відсутні оригінали або копії таких видаткових накладених, крім того наявні сумніви щодо справжності та належності проставлених на них підписів особами, а саме Оніщуком Р.О.

- позивач поставив товар відповідачу без попередньої оплати, що не відповідає пункту 5.1 договору;

- від дати виникнення спірного боргу та датою зверненням позивача з претензією та позовом минуло 2 роки і 9 місяців, при цьому жодна переписка між сторонами щодо наявності заборгованості за такий період відсутня.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про призначення експертизи, яке мотивовано необхідністю встановлення факту належності або підроблення підпису, на той час директора відповідача - Оніщука Р.О. на видаткових накладних.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачем подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, 20 лютого 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Микитівський гранітний кар`єр" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд" (покупець) укладено договір поставки № 60/19 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити в термін продукцію, в асортименті, кількості відповідно до специфікації, що є невід`ємною його частиною, або на підставі заявок покупця.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна на продукцію являється договірною ціною між постачальником і покупцем з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації до діючого договору і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Розрахунки за продукцію здійснюються згідно видаткових або товарно-транспортних накладних за кожну партію.

Поставка товару постачальником покупцю узгоджується і зазначається сторонами у специфікаціях або заявках відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010 (п. 4.1. договору).

Згідно з п.п. 4.6. договору у разі відсутності підписаних заявок на товар або рахунків, товар приймається та сплачується покупцем на підставі підписаних видаткових накладних.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що покупець здійснює передплату у розмірі 100% від вартості замовленої партії продукції згідно виставленого рахунку або специфікації.

Згідно специфікації № 1 до договору постачальник зобов`язується здійснити поставку 2000 т щебня гранітного фракції 0х70 (С-5) загальною вартістю 440000 грн.

Згідно специфікації № 2 до договору постачальник зобов`язується здійснити поставку 1000 т щебня гранітного фракції 0х70 (С-5) загальною вартістю 220000 грн. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP "Інкотермс" в редакції 2010 р. на склад покупця. Вартість доставки становить 250000 грн.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1. договору встановлений з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що на виконання договору на підставі видаткових накладних №19004005 від 19.04.2019, №405007 від 04.05.2019 та №2304006 від 23.04.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію - щебінь 0-70 на загальну суму 212679,00 грн. До матеріалів справи позивачем додано завірені представником позивача - В`ячеславом Гулайєм копії вказаних видаткових накладних (позов було сформовано в системі «Електронний суд»).

Водночас, як стверджує позивач, відповідач за поставлену йому продукцію розрахувався частково, здійснив оплату по видатковій накладній №19004005 від 19.04.2019 у сумі 20247,00 грн, а видаткові накладні №405007 від 04.05.2019 та №2304006 від 23.04.2019 взагалі оплачені не були, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаними видатковими накладними складає 192522,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією №18/08-2022 від 18.08.2022, у якій просив виконати обов`язок за договором та здійснити оплату отриманої відповідачем продукції на суму 192522,00 грн.

Відповіді на претензію відповідачем не надано.

В заперечення проти позову, відповідач вказав, що між сторонами дійсно було укладено договір №60/19 від 20.02.2019, однак посилався на відсутність у нього заборгованості по оплаті поставленого товару за договором з огляду на відсутність у сторін первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської операції з постачання товару. Видаткові накладні №№ 1904005 від 19 квітня 2019 року, 2304006 від 23 квітня 2019 року, 405007 від 4 травня 2019 року викликають сумніви у відповідача щодо їх справжності та належності проставлених підписів особи з боку його товариства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників відповідача, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом вище, згідно видаткових накладних №19004005 від 19.04.2019, №405007 від 04.05.2019 та №2304006 від 23.04.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію - щебінь 0-70 на загальну суму 212679,00 грн. Дані накладні підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Зі сторони покупця накладні підписана Оніщуком Р.О., який у спірний період був керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд".

Суд зазначає, що видаткові накладні №19004005 від 19.04.2019, №405007 від 04.05.2019 та №2304006 від 23.04.2019 містять усі обов`язкові реквізити первинного документа визначені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, товар, кількість, вартість, хто прийняв (покупець), хто передав (постачальник), підписи, дата, місце операції.

Суд звертає увагу на ті обставини, що позов, і відповідно додатки до нього (спірні накладні) подано через систему електронний суд. Видаткові накладні №19004005 від 19.04.2019, №405007 від 04.05.2019 та №2304006 від 23.04.2019 належним чином завірені представником позивача - Вячеславом Гуляйєм. У суду не виникає сумнівів щодо достовірності даних доказів, оскільки на них міститься відмітка «З оригіналом згідно», представник, прізвище, ім`я, дата посвідчення копії.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що у сторін відсутні первинні документи, які б підтверджували здійснення господарської операції з постачання товару є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів також зауважує, що пояснень особи, якою було підписано видаткові накладні зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд" - Оніщука Р.О. щодо належності йому підпису на спірних видаткових накладних надано не було.

Крім того, за змістом п. 8 під. 3 розділу 2 Правил організації діловодства та архівного збереження документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року відбиток печатки засвідчує підпис посадової особи, яка підписала документ.

Доказів того, що протягом спірного періоду належна відповідачу печатка вибула з його володіння суду не надано. Тому доводи відповідача з цього приводу є непереконливими. Вказане стосується і доводів стосовно справжності та належності проставлених на накладних підписів особами, а саме Оніщуком Р.О.

В той же час, суд наголошує на необхідності дотримання принципу добросовісної поведінки учасників цивільних правовідносин, та недопустимості суперечливої поведінки.

Верховний Суд, ухвалюючи постанову по справі № 520/13586/18 від 12.01.2022, зазначив про те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedid venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.»

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначає, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказами поставки позивачем продукції, адже, підтверджують факт виконання умов договорів з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Твердження апелянта про те, що позивач поставив товар відповідачу без попередньої оплати, що не відповідає пункту 5.1 договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно пункту 4.6. договору у разі відсутності підписаних заявок на товар або рахунків, товар приймається та сплачується покупцем на підставі підписаних видаткових накладних.

Крім того, щодо доводів відповідача про відсутність у нього оригіналів чи копій видаткових накладних, колегія суддів зазначає, що разом із претензією №18/08-2022 від 18.08.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача і копії таких накладних. Щодо отримання претензії відповідач не заперечує.

Так, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Втім, станом на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, доказів які б свідчили про здійснення покупцем оплати поставленої постачальником за договором продукції в матеріалах справи не міститься. Доказів протилежного відповідачем не надано.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд" простроченої заборгованості перед ТОВ Приватним акціонерним товариством "Микитівський гранітний кар`єр" у розмірі 192522,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного здійснення оплати за поставлений йому товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, у зв`язку з чим з відповідача за підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" заборгованість у сумі 192522,00 грн.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта на ті обставини, що згідно 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позов подано в межах встановленого вказаної статтею строку, а обставини звернення з позовом через 2 роки і 9 місяців від дати виникнення спірного боргу не позбавляє позивача права на захист його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про призначення експертизи, яке мотивовано необхідністю встановлення факту належності або підроблення підпису, на той час директора відповідача - Оніщука Р.О. на видаткових накладних.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що відповідачем дійсно було подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке судом першої інстанції розглянуто не було. Разом з тим, колегія суддів, розглянувши аналогічне клопотання відповідача, подане до суду апеляційної інстанції, дійшла до висновку про його необґрунтованість та відмову у задоволенні. Таки чином, дані обставини не вплинули на прийняття законного та обґрунтованого рішення судом першої інстанції.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/9040/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/9040/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі №910/9040/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9040/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.03.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська