Постанова

від 21.03.2023 по справі 910/1841/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 910/1841/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорногуза М.Г.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, повний текст якого складений 29.09.2022

у справі № 910/1841/22 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення збитків в сумі 158 086,08 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних № 50971985, № 50967645, № 50957109, № 50961929, № 50822741, № 51017697.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, подавши до суду відзив на позовну заяву, який судом першої інстанції не прийнято до розгляду, як такий, що поданий до суду з порушенням встановленого судом строку, тоді як клопотання про продовження строку, встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено збитки у вигляді нестачі вантажу в сумі 158 086,08 грн. та судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки при перевезенні вантажу за залізничними накладними: № 50971985, № 50967645, № 50957109, № 50961929, № 50822741, № 51017697, що було здійснено відповідачем, останнім не було дотримано обов`язку зі збереження вантажу, прийнятого до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу відбулась не з вини відповідача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з грубим порушенням норм матеріального і процесуального справа, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- докази, які позивач надав на підтвердження вартості втраченого вантажу, є неналежними, так як відповідні довідки підписані ТОВ «ЦЗФ Курахівська» та начальником відділу планування та інвестицій, а не головним бухгалтером;

- відповідачем, разом з відзивом на позовну заяву подано клопотання № НЮ-1/821 від 22.02.2022 про витребування доказів, яке судом першої інстанції необґрунтовано ухвалою від 26.05.2022 залишено без розгляду ;

- позивачем не було надано доказів на підтвердження сплати вартості втраченого вугілля, а відтак, не доведено реальності завданих збитків, що виключає можливість стягнення останніх.

Також у апеляційній скарзі апелянт просив суд, в порядку п. 6 ч. 267 ГПК України, витребувати від позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результату аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», встановленого «Інструкцією з обліку видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому, затвердженою наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17.09.1996 № 466, які містіть інформацію щодо відсотка вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними № . № 50971985, № 50967645, № 50957109, № 50961929, № 50822741, № 51017697.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022, справу №910/1841/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1841/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/1841/22.

01.12.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22 залишено без руху, а також надано Акціонерному товариству «Українська залізниця» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу за адресою: вул. Нагорна, 1-а. с. Вовчанка. Мар`їнський район. Донецька область. 85621 або ж на електронну пошту за посиланням: BondarAndV@dtek.com.

02.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, про усунення недоліків.

В період з 26.12.2022 по 08.01.2023 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/87/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/1841/22, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю..

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю., клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/1841/22 - задоволено, апелянту поновлено вказаний строк, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 по справі №910/1841/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

22.02.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- за змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою не вказано про те, що довідка щодо вартості вантажу дійсна тільки при наявності підпису головного бухгалтера, а відсутність вказаного підпису є підставою для визнання відповідних довідок неналежним доказом на підтвердження вартості фактичних збитків;

- показники наявної у вугіллі вологи та золи, що входять до його негорючої частини баласту, впливають на якість вугілля як палива і в розумінні п. 27 Правил видачі вантажів не відноситься до тих відмінних ознак, які впливають на властивість вантажу зменшувати свою масу при його перевезенні;

- Статут залізниць України не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу,

просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Станом на 21.03.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідач про витребування у позивача додаткових доказів з підстав, які будуть викладені нижче.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У жовтні 2021 року позивачем відповідно до Технічних умов було завантажено та передано для перевезення відповідачу вугілля кам`яне марки Г(Г1) у вагони:

- № 53168167 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50971985;

- № 51806305 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50971985;

- № 54040431 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 50967645;

- № 60308806 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50967645;

- № 53547857 в кількості 68,800 тон по залізничній накладній № 50957109;

- № 52530722 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 50957109;

- № 56166630 в кількості 69,000 тон по залізничній накладній № 50957109;

- № 59725069 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 54783386 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 53166641 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 62468269 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 55420418 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 55331516 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 53171864 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 60351913 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 67747832 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 60034105 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50961929;

- № 56323850 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 50822741 (досильна № 46827747),

№ 62083316 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 51017697.

Під час перевезення відповідачем вугілля за вище зазначеними накладними на станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля у вказаних вагонах, про що складено наступні комерційні акти:

№ 388103/1343 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 53168167 у кількості 2 450 кг;

№ 388103/1346 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 51806305 у кількості 1 700 кг;

№ 388103/1345 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 54040431 у кількості 1 150 кг;

№ 388103/1347 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 60308806 у кількості 1 100 кг;

№ 388103/1335 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 53547857 у кількості 1 200 кг;

№ 388103/1336 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 52530722 у кількості 4 150 кг;

№ 388103/1337 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 56166630 у кількості 3 950 кг;

№ 388103/1338 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 59725069 у кількості 2 800 кг;

№ 388103/1340 від 08.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 56323850 у кількості 1 150 кг;

№ 388103/1359 від 11.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 62083316 у кількості 1 900 кг;

№ 410006/284/1367 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 54783386 у кількості 3 200 кг;

№ 410006/285/1368 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 53166641 у кількості 3 200 кг;

№ 410006/286/1369 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 62468269 у кількості 4 600 кг;

№ 410006/287/1370 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 55420418 у кількості 3 500 кг;

№ 410006/288/1371 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 55331516 у кількості 4 300 кг;

№ 410006/289/1372 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 53171864 у кількості 8 750 кг;

№ 410006/290/1373 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 60351913 у кількості 6 050 кг;

№ 410006/291/1374 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 67747832 у кількості 5 250 кг;

№ 410006/292/1375 від 06.10.2021, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні № 60034105 у кількості 4 500 кг.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 158 086,08 грн., які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні за вказаними вище залізничними накладними.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Питання, пов`язані з перевезенням вантажів, в тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908-928 ЦК України, статтями 306-315 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За правилами ст. 908 ЦК України та ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За змістом ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105);

Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 ст. 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст.ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, комерційні акти № 388103/1343 від 08.10.2021, № 388103/1346 від 08.10.2021, № 388103/1345 від 08.10.2021, №388103/1347 від 08.10.2021, № 388103/1335 від 08.10.2021, № 388103/1336 від 08.10.2021, № 388103/1337 від 08.10.2021, № 388103/1338 від 08.10.2021, № 388103/1340 від 08.10.2021, № 388103/1359 від 11.10.2021, № 410006/284/1367 від 06.10.2021, № 410006/285/1368 від 06.10.2021, № 410006/286/1369 від 06.10.2021, № 410006/287/1370 від 06.10.2021, № 410006/288/1371 від 06.10.2021, № 410006/289/1372 від 06.10.2021, № 410006/290/1373 від 06.10.2021, № 410006/291/1374 від 06.10.2021, № 410006/292/1375 від 06.10.2021 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому є належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси вантажу, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Згідно з приписами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу:

- у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п. 6);

- перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. (п. 5);

Згідно з п. 1.2 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінка тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

Зі спірних залізничних накладних слідує, що завантаження у спірні вагони було здійснено вантажовідправником - позивачем, який, вжив заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, а саме, маркував вантаж чотирма повздовжними бороздами по всьому вагону вапном.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною 3 ст. 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки накладні таких відміток не містять.

Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов`язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; д)зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція),і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Опис стану вантажу у спірних комерційних актах, а також те, що в місцях зафіксованих заглиблень на поверхні вантажу нанесене відправником маркування відсутнє, свідчить про явно видимий характер нестачі вантажу, і дає підстави вважати, що втрата вантажу сталася під час його перевезення внаслідок крадіжки шляхом виїмки з поверхні вантажу через відкритий верх вагону.

Вказані обставини свідчать про відповідальність саме відповідача як перевізника за спірну нестачу. Доказів іншого відповідачем суду не надано.

Стаття 131 Статуту залізниць України передбачає, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

У свою чергу стаття 133 Статуту залізниць України передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику.

Можливість передачі права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній).

Вантажоодержувач зробив на залізничних накладних переуступний напис відправнику вантажу - позивачу на пред`явлення претензії та позову до відповідача. Переуступний напис засвідчений підписами директора та головного бухгалтера, печаткою підприємства-вантажоодержувача.

Відповідно до ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644:

- вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто;

- при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

1) 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

2) 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

3) 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

4) 0,5% маси всіх інших вантажів;

- норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Колегія суддів вважає вірним те, що, позивачем сума норми природної втрати та граничного розходження визначено в розмірі 1 %.

Щодо посилань відповідача на необхідність витребування від позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результату аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», встановленого «Інструкцією з обліку видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому, затвердженою наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17.09.1996 № 466, які містіть інформацію щодо відсотка вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними № . № 50971985, № 50967645, № 50957109, № 50961929, № 50822741, № 51017697, колегія суддів зазначає про таке.

Про таку характеристику вантажу, як стан вологи має бути зазначено у спірних залізничних накладних, які є двосторонніми угодами на перевезення вантажу.

Аналогічна правова позиція щодо того, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам`яного вугілля) відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеній в залізничній накладній, неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах, зокрема, від 15.03.2021 у справі №910/5038/20, від 25.01.2021 у справі №910/118/20, від 07.08.2018 у справі №910/23346/16, від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.

У спірних залізничних накладних, вантаж до перевезення за якими був прийнятий відповідачем без зауважень, зазначено про те, що вологість вантажу становить 0 %.

За таких обставин відсутні, як підстави для витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження вологості спірного вугілля, так і підстави для визначення розміру норм природної втрати та граничного розходження на рівні 2 % відсутні.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наданих позивачем довідок вартість вантажу згідно залізничних накладних: № 50971985 від 03.10.2021 за 1 тону без ПДВ становить 2 419,13 грн. (з ПДВ 2 902,96 грн.); № 50967645 від 03.10.2021 за 1 тону без ПДВ становить 2 414,41 грн. (з ПДВ 2 897,29 грн.); № 50957109 від 02.10.2021 за 1 тону без ПДВ становить 2 450,20 грн. (з ПДВ 2 940,24 грн.); № 50961929 від 02.10.2021 за 1 тону без ПДВ становить 2 585,69 грн. (з ПДВ 3 102,83 грн.); № 50822741 від 25.09.2021 за 1 тону без ПДВ становить 2 218,74 грн. (з ПДВ 2 662,49 грн.); № 51017697 від 06.10.2021 за 1 тону без ПДВ становить 2 488,74 грн. (з ПДВ 2 986,49 грн.).

Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що надані позивачем довідки є неналежними доказами, так як відповідні довідки підписані ТОВ «ЦЗФ Курахівська» та начальником відділу планування та інвестицій, а не головним бухгалтером та, з вказаного приводу, зазначає про те, що:

- при визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14);

- положеннями чинного законодавства не визначено того, що довідка щодо вартості вантажу дійсна тільки при наявності підпису головного бухгалтера, а відсутність вказаного підпису є підставою для визнання відповідних довідок неналежним доказом на підтвердження вартості фактичних збитків.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження сплати вартості втраченого вугілля, а відтак не доведено реальності завданих збитків, що виключає можливість стягнення останніх колегією суддів до уваги не приймаються, так як положення Статуту залізниць України не вимагають надання доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі вантажу в сумі 158 086,08 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/1841/22.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1841/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді М.Г. Чорногуз

Є.Ю. Шаптала