Рішення

від 20.03.2023 по справі 367/4240/18

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4240/18

Провадження № 2/367/270/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

при секретарі судових засідань Валюх В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк», в подальшому змінено назву на АТ «Сенс банк»), третя особа: Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності.

В обґрунтування позову зазначено, що 24 вересня 2011 року ОСОБА_2 вийшла заміж, у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_3 . Дана обставина підтверджується паспортом громадянина України, що виданий 11 грудня 2011 року Ірпінським МВ ГУ МВС України у Київській області.

11.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 028/25-387, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 56 320,00 швейцарських франків на строк до 10.09.2022 року із сплатою 9,25% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до вищезазначеного договору, 11.09.2007 року був укладений Договір іпотеки № 028/15-504, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. реєстровий номер 4702з.

16 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на адресу позивача ОСОБА_2 направлено лист вихідний номер 08305-185/19912, в якому було попередження, що у разі не виконання умов Договору стягнення буде звернено на заставне майно, а справу буде передано до судових органів, з покладанням на неї оплати нотаріальних послуг, державного мита та інших витрат, пов`язаних з розглядом судової справи.

Оскільки вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" ОСОБА_2 не виконала, 07.09.2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на їхню користь боргу в сумі 1795648, 05 грн.

30 грудня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області ухвалив заочне рішення по справі № 367/6494/15-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором № 028/25-387 від 11.09.2007 року.

Розглядаючи справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції своїм рішенням задовільнив вимоги позивача, ухваливши заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором № 028/25-387 від 11.09.2007року в сумі 1795 648, 05 грн. та судові витрати в сумі 3654,00 грн.

На підставі вище зазначеного рішення Ірпінським міським судом Київської області 21.06.2016 року видано виконавчий лист № 367/6494/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним Договором № 028/25-387 від 11.09.2007року в сумі 78 212,71 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17 липня 2015 року 1795 648, 05 грн. та судові витрати в сумі 3654,00 грн.

На підставі виконавчого листа № 367/6494/15-ц від 21.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 51647148 від 13.07 2016 року про відкриття виконавчого провадження.

04.05.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна зареєструвала за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 за ціною 12284 грн. Підстава виникнення права власності, зазначена у витягу: договір іпотеки, серія та номер 4702з від 11.09.2007 року, видавник Ковальчук С.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; письмова вимога, серія та номер 908, виданий 21.03.2018 року, видавник ПАТ «УКРСОЦБАНК»; рекомендоване поштове повідомлення, серія та номер б/н, виданий 21.03.2018 видавник: ПАТ «УКРПОШТА».

Позивач вважає, що державна реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 є незаконною з наступних підстав.

Відповідно до п.4.5 Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

п.4.5.1.На підставі рішення суду;

п.4.5.2.На підставі виконавчого напису нотаріуса суду;

п.4.5.3 Шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» або;

п.4.5.4. Шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі- покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» або;

п.4.5.5 Шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Отже, звертає увагу суду на те, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» відповідно до п.4.5 Іпотечного договору скористалось своїм правом та за своїм вибором звернулось до суду та отримало рішення, яким задоволено його вимоги та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним Договором № 028/25-387 від 11.09.2007 року в сумі 78 212,71 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17 липня 2015 року 1795 648, 05 грн. та судові витрати в сумі 3654,00 грн.

Відповідно до п. 4.5.3. іпотечного Договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Позивач зазначає про те, що окремий договір про задоволення вимог банку між позивачем та банком не укладався.

Позивач вказує про те, що з урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст.37Закону України"Проіпотеку" Законом України від 25.12.2008 "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін.

Оскільки договір іпотеки було укладено 11 вересня 2007 року, то відповідно до Закону України"Проіпотеку" у редакції від 23.02.2006 року, передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі.

Отже, позивач стверджує, що з огляду на вище наведене, норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 25.12.2008 року не давали Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» законних підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пункті 4.5.3. іпотечного договору № 028/15-504.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що для того, щоб переоформити право власності на майно в порядку іпотечного застереження відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 25.12.2008, власник квартири (іпотекодавець) повинен прийти до нотаріуса або до державного реєстратора із іпотекодержателем та надати письмову згоду на таке відчуження, таку згоду власник квартири не надавав.

Іпотечний договір, на підставі якого відчужено квартиру АДРЕСА_1 , втратив чинність 16 липня 2011 року, що підтверджується наступним.

Відповідно до п.6.3 іпотечного Договору № 028/15-504 від 11.09.2007 року, Іпотечний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору№ 028/25-387 від 11.09.2007 року, у разі не виконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених у п. п. 3.3.9, 3.3.10. цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користуванням кредитом вважається таким, що сплив та відповідно Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови повернення коштів.

Відповідно до розрахунку сплати кредитних коштів, які надані позивачем до суду, останній платіж, який був зроблений відповідачем в рахунок погашення кредиту - 16.03.2011 року, а тому, за визначенням пункту 4.5 договору, користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 16 липня 2011року.

Оскільки, строк основного зобов`язання було змінено на 16 липня 2011 року, то і договір іпотеки № 028/15-504 від 11.09.2007 року діяв до 16 липня 2011 року, однак банк звернувся до державного реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області лише 04.05.2018 року. Тобто, державна реєстрація квартири АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» була вчинена на підставі іпотечного договору, який втратив чинність.

Дана позиція щодо зміни строку основного зобов`язання виражена у постанові № 6-249цс15 судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 02.12.2015 року відносно позивача «Укрсоцбанк».

Відповідно доп.61порядку державноїреєстрації речовихправ таїх обтяженьзатвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25грудня 2015ром за№ 1127в редакціїпостанови КабінетуМіністрів Українивід 23серпня 2015року №553,для державноїреєстрації прававласності напідставі договоруіпотеки,що міститьзастереження прозадоволення вимогіпотекодержателя шляхомнабуття прававласності напредмет іпотеки,також подаються: копіяписьмової вимогипро усуненняпорушень,надісланої іпотекодержателеміпотекодавцеві таборжникові,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця;документ,що підтверджуєнаявність фактузавершення 30-денногостроку змоменту отриманняіпотекодавцем таборжником,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця,письмової вимогиіпотекодержателя уразі,коли більштривалий строкне зазначенийу відповіднійписьмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, але позивач звертає увагу суду на те, що 13 липня 2016 року головним державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Азановим Юрієм Петровичем накладено арешт на все майно (рухоме та нерухоме), що належить боржнику ОСОБА_2 , адреса майна: АДРЕСА_2 , в межах суми звернення стягнення 1799 302,05 грн.

Разом з тим, позивач зазначає про те, що державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна при вчиненні відчуження майна позивача не виконала вимоги Закону України № 629-VIIIвід 16.07.2015 «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вказує також про те, що спірна квартира - це єдине житло позивача, загальна площа якого становить 26, 8 кв. м, що підпадає під дію зазначеного вище Закону. Щоб переоформити право власності на майно в порядку іпотечного застереження, власник квартини (іпотекодавець) повинен прийти до державного реєстратора із іпотекодержателем та надати письмову згоду на таке відчуження, таку згоду власник квартири не надавав, отже державний реєстратор своїм рішенням знехтував Закон України № 629-VIIIвід 16.07.2015 про мораторій, більш того в даній квартирі прописані та постійно проживають двоє малолітніх дітей.

З врахуванням викладеного, позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40937807 від 04.05.2018 року, номер запису про право власності: 26001578, вчинене ОСОБА_4 , реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області. Витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння. Поновити правовласності наквартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 . Стягнути з відповідача судові витрати в сумі 2114,40грн.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Пархоменко О.В. від 08.06.2018 по справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 23.01.2020 справу прийнято до провадження судді Саранюк Л.П.

Ухвалою суду від 06.08.2020 замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 11.10.2021 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.09.2022 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.02.2023 змінено назву відповідача з АТ «Альфа-Банк» на «Сенс-Банк».

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просить задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, до суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності, в задоволенні позову просять відмовити.

До суду від представника відповідача надходив відзив на позовну заяву, згідно якого зазначають про те, що 11.09.2007 між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладено договір кредиту №028/25-387, відповідно до якого Банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 56320,00 швейцарських франків зі сплатою 9,25% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10.09.2022 на умовах, визначених договором. На забезпечення кредитних зобов`язань між сторонами укладено іпотечний договір №028/15-504 від 01.09.2007, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_3 . У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору за ОСОБА_2 станом на 06.03.2018 утворилась заборгованість у розмірі 78276,25 швейцарських франків. Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, в тому числі, вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору. Зазначає про те, що в іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань. Вказує також про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» надіслало ОСОБА_2 повідомлення-вимогу вих.№908 від 21.03.2018 про обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджена ОСОБА_2 , що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Зважаючи на викладене, представник відповідача зазначає про правомірність рішення Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, оскільки воно прийнято з наданням ПАТ «Укрсоцбанк» всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у відповідності до ЗУ «Про іпотеку».

Третя особа - Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» в судове засідання свого представника не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 11.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та яке станом на дату розгляду справи змінило назву на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 028/25-387, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 56 320,00 швейцарських франків на строк до 10.09.2022 року із сплатою 9,25% річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення кредитних зобов`язань між сторонами 11.09.2007 року був укладений Договір іпотеки № 028/15-504, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/6494/15-ц від 30 грудня 2015 року позов Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором № 028/25-387 від 11.09.2007 року - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 028/25-387 від 11.09.2007 року в сумі 1795 648, 05 грн. та судові витрати в сумі 3654,00 грн.

На підставі вказаного рішення Ірпінським міським судом Київської області 21.06.2016 року видано виконавчий лист № 367/6494/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним Договором № 028/25-387 від 11.09.2007 року в сумі 78 212,71 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17 липня 2015 року 1795 648, 05 грн. та судові витрати в сумі 3654,00грн.

На підставі виконавчого листа № 367/6494/15-ц від 21.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 51647148 від 13.07 2016 року про відкриття виконавчого провадження.

Згідно документів з електронної реєстраційної справи №154366632109, що містяться в матеріалах справи, 04.05.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» в особі уповноваженої Мальцевої А.В., звернулось до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової Олександри Валеріївни із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

04.05.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна зареєструвала за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що стверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40937807 від 04.05.2018, інформацією з Державногореєстру речоіих прав на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності на вказаний вище об`єкт нерухомості за ПАТ «Укрсоцбанк» державним реєстратором зазначено договір іпотеки, серія та номер 4702з від 11.09.2007 року, видавник Ковальчук С.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; письмова вимога, серія та номер 908, виданий 21.03.2018 року, видавник ПАТ «УКРСОЦБАНК»; рекомендоване поштове повідомлення, серія та номер б/н, виданий 21.03.2018 видавник : ПАТ «УКРПОШТА».

Частина перша статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина перша статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Пункти 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком Кредитного договору № 028/25-387 від 11.09.2007 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором та на підставі Договору іпотеки № 028/15-504,банкзвернув стягненняна предметіпотеки,право власностіна якеза банкомзареєстроване державнимреєстратором.

Позивач вважає, що його право порушене тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки та право власності зареєстроване за відповідачем у порушення статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладенні договору іпотеки, з порушенням пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553, а також з порушенням вимог Закону України № 629-VIII від 16 липня 2015 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладенні договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 вказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Таким чином, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.

Відповідно до п. 4.5.3. укладеного між сторонами іпотечного Договору № 028/15-504 від 11.09.2007, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, зазначене застереження, надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Так, частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Із внесенням змін до цієї норми згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її положеннями передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Отже, у даному випадку, правовою підставою переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 12 травня 2006 року) міг бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, та який був би правовою підставою для реєстрації права власності квартири за банком.

Встановивши, що між банком і позивачем відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання, та є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, суд дійшов висновку про те, що дії державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на спірну квартиру не можна вважати законними.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 та висновками Верховного Суду, викладені у постановах від 23 вересня 2020 року у справі №200/18401/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18777/18 від 18 травня 2022 року у справі №357/4329/19/19, від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, щодо позасудового врегулювання зобов`язань ПАТ «Укрсоцбанк».

Крім цього, можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки пов`язана з дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі №757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20), від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) викладено висновок, що за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до пункту 6.2 Іпотечного договору усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відправлення зв`язку одержувача.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

З наведеного слідує, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та отримання останнім письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» вих.№908 від 21.03.2018, адресованого ОСОБА_2 про обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором та в ньому також міститься попередження ОСОБА_2 , що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Проте, підтвердження щодо отримання ОСОБА_2 вказаного повідомлення матеріали справи не містять, як і доказів фактичного направлення ОСОБА_2 зазначеного повідомлення Банком також не надано.

Так, згідно матеріалів справи, звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено 04.05.2018 року, а вимога датована 21.03.2018 року, при цьому заходів для повідомлення боржника про намір звернення стягнення у іншому порядку, крім поштового відправлення, які також передбачені умовами Іпотечного договору, Банк протягом періоду з 21.03.2018 року по 04.05.2018 не вживав.

Таким чином, судом встановлено, що у справі відсутні докази про надсилання та вручення ОСОБА_2 рекомендованого відправлення з вимогою іпотекодержателя про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також,07червня 2014року набравчинності ЗаконУкраїни «Промораторій настягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Пунктом 4Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» передбачено,що протягомдії цьогоЗакону іншізакони Україниз питаньмайнового забезпеченнякредитів діютьз урахуваннямйого норм.

При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на реалізацію права іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12729/15-ц (провадження №14-317цс18) підтвердила заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку».

Представником позивача надано до суду довідку про склад сім`ї від 23.09.2014 УЖКГ «Біличі», згідно якої вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син.

Крім того, квартира АДРЕСА_1 , має загальну площу 26,8 кв.м., що також підпадає під дію зазначеного вище Закону.

Доказів наявності у позивача іншого нерухомого майна матеріали справи не містять та, у свою чергу, відповідачем не надано таких доказів.

Також суд відхиляє доводи відповідача, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося у добровільному порядку, оскільки підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується позивачем як місце постійного проживання та у власності ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) відсутнє інше нерухоме житлове майно, відтак квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згоду на відчуження предмету іпотеки ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) не надавала.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№ 1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок №1127).

Так,відповідно дочастини третьоїстатті 10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державнийреєстратор,серед іншого,встановлює відповідністьзаявлених праві поданих/отриманихдокументів вимогамзаконодавства,а такожвідсутність суперечностейміж заявленимита вжезареєстрованими речовимиправами нанерухоме майнота їхобтяженнями,зокрема:відповідність обов`язковогодотримання письмовоїформи правочинута йогонотаріального посвідченняу випадках,передбачених законом;наявність фактувиконання умовправочину,з якимизакон та/абовідповідний правочинпов`язує можливістьвиникнення,переходу,припинення речовогоправа,що підлягаєдержавній реєстрації;перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктами 18, 23 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952-IV, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Так, відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Як встановлено судом, факт наявності повідомлення від 21.03.2018 року про усунення порушення умов Кредитного договору № 02/25-387 від 11.09.2007, адресованого банком ОСОБА_2 не можуть свідчити про факт надсилання/отримання.

З оглядуна вказане,станом на04.05.2018 длядержавної реєстраціїза АКБ«Укрсоцбанк» прававласності напідставі іпотечногодоговору,який міститьзастереження прозадоволення вимогіпотекодержателя шляхомнабуття прававласності наспірну квартиру,державному реєстраторуне булонадано документів,необхідних дляпроведення державноїреєстрації прававласності наспірне житловеприміщення,в тому числідокумента, що підтверджував би наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та позичальником письмової вимоги кредитора, а тому були відсутні визначені законом підстави для прийняття оскарженого рішення.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від

20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), постановою Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 127/565/19.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він його передав, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Отже, вирішуючи справу про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з його волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що належне позивачу майно вибуло з її володіння поза її волею з порушенням норм чинного законодавства та набуте відповідачем АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та яке нині має назву АТ «Сенс Банк», без відповідних на те правових підстав, обґрунтованою є вимога про витребування у відповідача цього майна на користь позивача.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням наведеного, звернення стягнення на предмет іпотеки та рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_2 майно у власність АКБ «Укрсоцбанк» (його правонаступник АТ «Альфа-Банк», нині назва АТ «Сенс Банк»), було прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. всупереч Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядок №1127.

Відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40937807 від 04.05.2018 року, вчинене державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. про реєстраціюправа власностіза АКБ«Укрсоцбанк» (йогоправонаступник АТ«Альфа-Банк»,нині назва АТ«Сенс Банк»)права власностіна квартиру АДРЕСА_1 ,загальною площею26,8кв.м.,підлягає скасуванню з поновленням права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 та витребуванням квартири АДРЕСА_1 , із чужого незаконного володіння АКБ «Укрсоцбанк» (його правонаступник АТ «Альфа-Банк», нині назва АТ «Сенс Банк»).

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності, достовірності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про задоволення позову.

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, сплатила суму судового збору у розмірі 2114,40 гривень, яка відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 15, 16, 388, ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, статтями 2-5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 174, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності, задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40937807 від 04.05.2018 року, номер запису про право власності: 26001578, вчинене державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Поповою Олександрою Валеріївною.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 ,із чужого незаконного володіння.

Поновити правовласності наквартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути зАкціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 2114,40 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.В. Мерзлий