Рішення

від 14.03.2023 по справі 904/404/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023м. ДніпроСправа № 904/404/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн", м. Виноградів, Закарпатська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл", м. Дніпро

про стягнення коштів

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Головаха К.К.

Представники:

від позивача: Сільченко Т.І.;

від відповідача: Єпрем`ян Л.В.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" про стягнення коштів у розмірі 9 641 436, 35 грн, з яких: 9 531 756 грн сума попередньої оплати, 15 668, 64 грн 3 % річних та 94 011, 71 грн неустойка.

Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.03.2022.

Ухвалою суду від 15.04.2022 призначено підготовче судове засідання на 18.05.2022.

11.05.2022 позивач подав клопотання про зупинення провадження справи на підставі частини 3 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.06.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі № 904/404/22 зупинено до припинення перебування керівника ТОВ "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" гр. ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2022 у справі № 904/404/22 задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2022 у справі № 904/404/22 скасовано. Справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.09.2022 поновлено підготовче провадження у справі № 904/404/22. Призначено до розгляду в засіданні на 17.10.2022.

Ухвалою суду від 17.10.2022 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 15.11.2022.

Ухвалою суду від 15.11.2022 справу № 904/404/22 повернуто до стадії підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 13.12.2022.

01.12.2022 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Також, 01.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" подало відзив на позовну заяву.

02.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн" надійшло клопотання про розподіл судових витрат

Протокольною ухвалою від 13.12.2022 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.01.2023.

Засобами електронного зв`язку 22.12.2022 (засоби поштового зв`язку 26.12.2022)від Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн" надійшла відповідь на відзив та заперечення щодо залучення третьої особи у справу № 904/404/22.

Ухвалою суду від 17.01.2023 в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" про залучення третьої особи без самостійних вимог відмовлено. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 14.02.2023.

13.02.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 14.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2023.

В ході судового засідання 14.03.2023розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 14.03.2023у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Договору поставки № 13082021 від 13.08.2021 в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставки товар мав бути переданим Відповідачем Позивачу на його складі, про що свідчить використання умов DDP- склад Покупця м. Виноградів.

Згідно умов п. 2.7 Договору поставки приймання-передача товару засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Датою отримання партії товару є дата видаткової накладної.

Крім того, відповідно до розділу 7 Договору встановлено порядок обміну документами між сторонами, що має відбуватися в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) та електронної печатки (ЕП). Відповідно до пп. 7.3.1 Договору постачальник зобов`язаний підписати ЕЦП та ЕП і направити покупцеві видаткову накладну в день відвантаження товару.

Таким чином, викладені відповідачем обставини передачі товару та оформлення документів, пов`язаних з його передачею, абсолютно суперечать умовам Договору поставки.

Узагальнена позиція відповідача

Відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 3 177 252 грн, в іншій частині позову просить відмовити.

ТОВ «КП «Тайгер Стіл» зі свого боку підготувало та здійснило поставку (відвантаження) до ТОВ «Соларе Юкрейн» сонячних панелей у загальній кількості 1 240 шт на суму 6 354 504 грн.

Так, 03.09.2021 відповідно до видаткової накладної № 2185 ТОВ «КП «Тайгер Стіл» поставило (відвантажило) на користь ТОВ «Соларс Юкрейн» сонячні панелі у кількості 620 шт на суму в розмірі 3 177 252 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної від 22.10.2021 № 2186 ТОВ «КП «Тайгер Стіл» поставило (відвантажило) на користь ТОВ «Соларс Юкрейн» сонячні панелі у кількості 620 шт на суму в розмірі 3 177 252 грн, у тому числі з ПДВ.

Вищезазначені накладні не підписані позивачем.

Також, на підтвердження доставки на користь ТОВ «Соларс Юкрейн» двох партій товару 03.09.2021 та 22.10.2022 ТОВ «MB ЛОГІСТИК» надало на месенджер «TELEGRAM» представнику відповідача електронні копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) ЦМР від 03.09.2021 та 22.10.2022, а саме міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) ЦМР № 276/2від 03.09.2021 - контейнер за № ZCSU7559120 та міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) ЦМР № 306/2 від 22.10.2022 - контейнер за № SEGU4893699.

Крім того, здійснення транспортно-експедиторських послуг підтверджується рахунками на оплату № 154 від 03.09.2021 та № 210 від 22.10.2021, платіжним дорученням №1763 від 17.09.2021 та квитанцією № 595 від 01.12.2021.

Також відповідач звертає увагу, що 03.09.2021 ТОВ «КП «Тайгер Стіл» разом з першою партією (першим контейнером) товару передало ТОВ «Соларс Юкрейн» підписані зі свого боку два екземпляри договору поставки № 13082021 від 13.08.2021 для їх подальшого підпису з боку ТОВ «Соларс Юкрейн» і повернення одного екземпляра, та підписані два екземпляри видаткових накладних № 2185 від 03.09.2021 для їх подальшого підпису збоку ТОВ «Соларс Юкрєйн» і повернення одною екземпляру.

22.10.2021 ТОВ «КП «Тайгер Стіл» разом із другою партією (другим контейнером) товару передало ТОВ «Соларс Юкрейн» підписані зі свого боку два екземпляри видаткових накладних № 2186 для їх подальшого підпису з боку ТОВ «Соларс Юкрейн» і повернення одного екземпляру.

Третю партію товару на залишок сплачених і грошових коштів ТОВ «КП «Тайгер Стіл» не відвантажило через неповернення від ТОВ «Соларс Юкрейн» підписаного екземпляру Договору поставки № 13082021 від 13.08.2021 та підписаних екземплярів видаткових накладних № 2185 від 03.09.2021 та № 2186 від 22.10.2021 та відповідних екземплярів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) ЦМР.

Тому, саме з підстав неповернення на користь ТОВ «КП «Тайгер Стіл» підписаних екземплярів Договору поставки № 13082021 віт 13.08.2021, видаткових накладних № 2185 та № 2186 та міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) ЦМР від 03.09.2021 та 22.10.2022, ТОВ «КП «Тайгер Стіл» притримало поставку залишку товару на користь ТОВ «Соларc Юкрейн».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

13.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн" (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" (далі відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 13082021 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується у термін, встановлений договором, передати у власність покупця сонячні панелі (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору, номенклатура, асортимент, сортамент, ціна за одиницю, загальна кількість товару визначається у рахунках на оплату (далі рахунки) постачальника або специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору, при цьому кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних.

Постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями. Поставка товару за договором здійснюються на умовах DDР - склад покупця, м. Виноградів, Закарпатська область, якщо інше не зазначено у рахунках або специфікаціях (пункти 2.1 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що строк поставки товару складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами у рахунках або специфікаціях.

Відповідно до пункту 3.1 договору, сума договору складається із загальної вартості товару, вказаної у видаткових накладних на всі його партії, що були поставлені постачальником покупцю за Договором у період його дії і орієнтовно становить 20 000 000, 00 (двадцять мільйонів грн 00 коп) гривень.

Оплата товару здійснюється у вигляді 100 % попередньої оплати, якщо інше не обумовлене сторонами у специфікаціях. Строк оплати товару встановлено в рахунку, якщо інше на зазначено у специфікаціях. Факт оплати товару є підтвердженням покупця умов, викладених в рахунку. За письмового згодою товар може поставлено із зобов`язанням покупця оплатити товару протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання (пункти 3.6 3.7 договору).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку порушення строку поставки товару покупцю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості товару, який не поставлений за кожен день порушення строку.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2021 р, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного розрахунку між сторонами (пункт 13.1 договору).

Відповідно до умов договору поставки відповідач надав позивачу рахунки на оплату від 13.08.2021 №№ 13082021/1, 13082021/2 та 13082021/3 кожний на суму 3 177 252 грн.

Рахунки визначають товар, що повинен бути поставлений на умовах DDР м. Виноградів, Закарпатська область, а саме - сонячні панелі: LRS-72HBD-540M, потужністю540 Вт кожна за ціною 0,49 грн за Вт з ПДВ. Кожний рахунок передбачає поставку 620 панелей на загальну суму 3 177 252 грн (з ПДВ). Умови оплати - 100% передоплата.

Всього за договором поставки та узгодженими сторонами рахунками позивач мав сплатити відповідачу 9 531 756 грн (дев`ять мільйонів п`ятсот тридцять одну тисячу сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Позивач повністю оплатив замовлений товар на підставі наданих йому рахунків:

- рахунок № 13082021/1 від 13.08.2021 на суму 3 177 252 грн був оплачений платіжними дорученнями № 83 від 16.08.2021 на суму 697 252,00 грн, № 323 від 16.08.2021 на суму 2 480 000 грн, № 350 від 26.08.2021 на суму 200 000 грн. Загалом сплачено за рахунком 3 377 252 грн;

- рахунок № 13082021/2 від 13.08.2023 на суму 3 177 252 грн оплачений платіжними дорученнями № 92 від 26.08.2021 на суму 850 000грн, №352 від 27.08.2021 на суму 1 100 000 грн, № 395 від 15.09.2021 на суму 1 027 252 грн загалом 2 977 252 грн.

- рахунок № 13082021/3 від 13.08.2021 на суму 3 177 252 грн оплачений платіжними дорученнями № 100 від 16.09.2021 на суму 1 000 000 грн, № 101 від 17.09.2021 на суму 1 000 000 грн, № 103 на суму 1 177 252 грн. Загалом сплачено 3 177 252 грн.

Таким чином, позивач сплатив за рахунками № 13082021/1,13082021/2, 13082021/3 від 13.08.2021 на користь відповідача 9 531 756 грн (дев`ять мільйонів п`ятсот тридцять одну тисячу сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) та повністю виконав свої зобов`язання щодо повної попередньої оплати замовленого товару.

Протягом 14 календарних днів після здійснення повної оплати замовленого товару, відповідно до домовленості сторін, що викладена у пункті 2.3договору поставки, відповідач зобов`язаний був виконати свої зобов`язання із поставки товару.

Однак, як зазначає позивач, поставка з боку відповідача не відбулася.

Позивач направив відповідачу письмову вимогу від 24.12.2021 б/н про виконання зобов`язань за договором. У разі відмови від поставки і передачі товару ТОВ «Соларс Юкрейн» вимагав повністю повернути суму 9 531 756 грн на розрахунковий рахунок підприємства.

В підтвердження направлення вимоги позивач надав поштову накладну № 6102409658198, фіскальний чек від 24.12.2022 та опис вкладення до цінного листа № 6102409658198.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми попередньої оплати у розмірі 9 531 756 грн позивач просить суд стягнути 3 % річних у розмірі 15 668, 64 грн та неустойку в розмірі 94 011, 71 грн.

Відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 3 177 252 грн в частині стягнення основного боргу.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (позивачу), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що надані відповідачем видаткова накладна № 2185 від 03.09.2021 на суму 3 177 252 грн та видаткова накладна № 2186 від 22.10.2021 на суму 3 177 252 грн не відповідають вимогам, що пред`являються законом до первинних документів, а саме вказані видаткові накладні були складені ТОВ "КП «Тайгер Стіл" у односторонньому порядку та не були погоджені позивачем, оскільки не містить підпису уповноваженої особи ТОВ "Соларс Юкрейн" і такий підпис не скріплений печаткою позивача. Надані представником відповідача копії зазначених видаткових накладних не засвідчені належним чином відповідно до вимог ГПК України та Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Крім того, відповідно до пунктів 7.1 7.2 договору, з метою виконання Договору, Сторони дійшли згоди, що виставлення, направлення, отримання, підписання та обмін Документом (договір, додаткова угода до договору, специфікація, рахунок на оплату, видаткова накладна, акт про надані послуги, акт звірки взаєморозрахунків та Інше) відбувається в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) та електронної печатки (далі - ЕП). Сторони визнають, що документи, підписані ЕЦП та ЕП, є належно оформленими електронними первинними документами та прирівнюються до первинних документів бухгалтерського обліку, підписаними уповноваженими особами Сторін на паперовому носії. Сторони визнають, що ЕЦП та ЕП документа визнається рівнозначною власноручному підпису власника сертифіката та «живої» печатки і породжує для підписанта юридичні наслідки у вигляді встановлення, зміни та припинення прав і обов`язків відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 7.3.1 Договору постачальник зобов`язаний підписати ЕЦП та ЕП і направити покупцеві видаткову накладну в день відвантаження товару.

Проте ТОВ «КП «Тайгер Стіл» не надано жодних доказів про направлення ТОВ «Соларс Юкрейн» видаткових накладних відповідно до умов договору.

Отже, видаткові накладні № 2185 від 03.09.2021 на суму 3 177 252 грн та № 2186 від 22.10.2021 на суму 3 177 252 грн, на які посилається відповідач у якості доказу поставки товару позивачу, не відповідає вимогам, що пред`являються до первинних документів бухгалтерського обліку та є неналежним доказом у розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України.

Щодо наданих відповідачем міжнародно-транспортних накладних та актів надання послуг, підписаних між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" та Товариством з обмеженою відповідальністю «МВ ЛОГІСТИК», судом також не приймаються до уваги, оскільки з останніх не вбачається, що саме на виконання умов договору поставки № 13082021 від 13.08.2021 було підписано вищезазначені документи та поставлено відповідний товар.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відповідно до викладеного факт поставки товару не є підтвердженим.

Позивач направив відповідачу письмову вимогу від 24.12.2021 б/н про виконання зобов`язань за договором. У разі відмови від поставки і передачі товару ТОВ «Соларс Юкрейн» вимагав повністю повернути суму 9 531 756 грн на розрахунковий рахунок підприємства.

В підтвердження направлення вимоги позивач надав поштову накладну № 6102409658198, фіскальний чек від 24.12.2022 та опис вкладення до цінного листа № 6102409658198.

Відтак, у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на час розгляду справи доказів повернення суми попередньої оплати від представників сторін не надійшло.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 9 531 756 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення неустойки

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 94 011, 71 грн неустойки у відповідності до пункту 8.2 договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З огляду на зазначене, заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є штрафом за неналежне виконання відповідачем господарського зобов`язання.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, що у випадку порушення строку поставки товару покупцю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості товару, який не поставлений за кожен день порушення строку (п. 8.2 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (штрафу) судом встановлено, що позивач у відповідності до пункту 8.2 договору розрахував суму штрафу арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Суд зазначає, що присудження до стягнення неустойки в розмірі 94 011, 71 грн, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства, є адекватною мірою відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, оскільки така відповідальність погоджена сторонами пунктами 8.2 договору.

Щодо відсотків річних

Господарський суд зазначає, що закон, зокрема положення ст. 536, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами.

Отже передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Також слід врахувати, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 (провадження №3-295гс16), стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Отже, заявлені позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 15 668, 64 грн за період з 01.01.2022 по 20.01.2022відповідають вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вище наведені висновки суду, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню в розмірі 15 668, 64 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

За змістом позовної заяви позивачем визначено попередній орієнтований розрахунок судових витрат у розмірі 90 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи долучено договір № 2021/12/03 від 20 грудня 2021 року (арк.с.179) про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соларс Юкрейн» та Адвокатським об`єднанням «Роланд».

Відповідно до п.1 договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу у формах, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором , в порядку, встановленому чинним законодавством, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.п. 2.2.3 договору, клієнт зобов`язаний оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень та оплачувати правничу (правову) допомогу у відповідності до умов розділу 3 договору.(п.п.2.2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання згідно з цим Договором складає 136 000,00 грн (сто тридцять шість тисяч гривень 00 копійок), ПДВ не передбачено.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об`єднання у наступному порядку:

Аванс у розмірі 45 000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень) - протягом 5-ти календарних днів з моменту укладення цього Договору на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Друга частина у розмірі 45 000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень) сплачується Клієнтом Адвокатському об`єднанню протягом 5-ти календарних днів після відкриття провадження по справі Господарським судом Дніпропетровської області на підставі відповідного рахунку Адвокатського об`єднання.

Третя частина у розмірі 36 000,00 грн (тридцять шість тисяч гривень) сплачується Клієнтом Адвокатському об`єднанню протягом 5-ти календарних днів після відкриття провадження по справі Центральним апеляційним господарським судом на підставі відповідного рахунку Адвокатського об`єднання.

Четверта частина у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) сплачується Клієнтом Адвокатському об`єднанню протягом 5-ти календарних днів після подання до органу примусового виконання судових рішень виконавчого документа по справі на підставі відповідного рахунку Адвокатського об`єднання.

Остаточний розрахунок між Сторонами здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів після вирішення судом першої інстанції (Господарський суд Дніпропетровської області) по суті на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Пунктом 3.3 договору визначено, що за наслідками надання правничої (правової) допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої правничої (правової) допомоги та її вартість. Оформлення Акту відбувається в такому порядку:

Адвокатське об`єднання направляє Клієнту Акт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення надання правничої (правової) допомоги або погодженого її етапу.

Клієнт протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання Акту зобов`язаний підписати та повернути його Адвокатському об`єднанню або направити письмову мотивовану відмову від підписання. У разі невиконання Клієнтом умови про направлення письмової мотивованої відмови Акт вважається підписаним обома Сторонами.

Відповідно до п. 3.4 договору, клієнт оплачує винагороду (гонорар, «гонорар успіху») та інші послуги, передбачені цим Договором, на підставі рахунків Адвокатського об`єднання. Рахунки виставляються шляхом надсилання поштою, кур`єром, електронною поштою або іншим способом на розсуд Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 3.5 договору, клієнт зобов`язується оплачувати погоджені Сторонами витрати Адвокатського об`єднання, які здійснюються у зв`язку з наданням послуг, додатково до гонорару Адвокатського об`єднання.

В підтвердження понесених витрат, адвокатським об`єднанням надано до матеріалів справи виписки та рахунки на оплату наданої правової допомоги (арк.с. 187- 190).

Відповідно до акту № 61 про надання правової допомоги від 28 листопада 2022 року, адвокатським об`єднанням надано наступні види правової допомоги:

1. Опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо взаємовідносин з контрагентом за договором поставки № 13082021 від 13 серпня 2021 року, а саме із ТОВ «КП «Тайгєр Стіл» в тому числі формування предмета та підстав позову 25 500 грн;

2. Підготовка позовної заяви про стягнення коштів за договором поставки № 13082021 від 13 серпня 2021 року 25 500 грн;

3. Підготовка копії позовної заяви із додатками відповідачу та відправлення позовної заяви відповідачу засобами поштового зв`язку (Укрпошта) 500 грн;

4. Відправлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви засобами поштового зв`язку - 500 грн;

5. Вжиття процесуальних засобів щодо продовження слухання справи по суті судом першої інстанції після зупинення провадження у справі оскарження відповідної ухвали суду від 21.06.2022, участь у судовому засіданні, підготовка та направлення відповідних документів 15 000 грн;

6. Підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема клопотання про розподіл судових витрат (підготовка додатків та відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду 1 500 грн;

7. Участь у судових засіданнях в справі в режимі відеоконференції (включаючи підготовку та направлення відповідних клопотань відповідачу та до суду 20 000 грн;

8. Моніторинг стану розгляду справи 3 000 грн.

Водночас представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" заперечив щодо заявлених позивачем втрат на правову допомогу та зазначив, що даний спір у справі не є складним, а відтак не потребує значного часу для опрацювання документів та формування стратегії, що коштує 25 500 грн.

На думку відповідача, даний позов є стандартним позовом про стягнення заборгованості, який не відрізняється від інших позовів такого типу, не є складним, який потребує ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права та не потребує значеного часу для його підготовки, а відтак вартість підготовки позову у розмірі 25 500 грн є значно завищеною та необґрунтованою.

Відповідач зазначив, що заявлена до стягнення сума в розмірі 90 000 грн як витрати на правничу допомогу не відповідають складності справи та наданим адвокатом послугам, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, є завищеним і неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень проти віднесення на нього витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання про зменшення розміру витрат не було заявлено.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VІ від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).

Суд не може погодитися із доводами позивача, що 90 000 грн є співмірним розміром витрат на правничу допомогу. В кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

Окрім того, позивач у позові просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з відправкою поштової кореспонденції у розмірі 200 грн за змістом позовної заяви.

Водночас позивачем в Акті № 61 про надання правової допомоги від 28 листопада 2022 року зазначено про підготовку копії позовної заяви із додатками відповідачу та відправлення позовної заяви відповідачу засобами поштового зв`язку (укрпошта) вартістю 500 грн та відправлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви засобами поштового зв`язку вартістю також 500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено поштовою кореспонденцією відповідачу позовну заяву із вартістю відправлення у 50 грн, що підтверджується даними «Укрпошта» (арк.с.7), клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції 40 грн (арк.с.126-128), клопотання про розподіл судових витрат 40 грн (арк.с.193), клопотання про залучення 3 особи 36 грн; відповідь на відзив 36 грн, що у загальній сумі становить 202 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такі послуги адвоката як підготовка копії позову відповідачу та їх відправлення не є самостійною послугою, а фактично має охоплюватись загальними витратами на професійну (правничу допомогу).

Тому, в частині стягнення з відповідача витрат пов`язаних з надсиланням процесуальних документів відповідачу, суд вважає за необхідне задовольнити частково дану вимогу та стягнути витрати пов`язані з надсиланням процесуальних документів відповідачу у розмірі 202 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Відтак, чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Виходячи з критеріїв розумності, враховуючи всі витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд доходить висновку про можливість зменшення суму витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 60 000 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору від суми визнаних позовних вимог у розмірі 3 177 252 грн (підлягає повернення судовий збір у розмірі 23 829, 39 грн), оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було визнано позов в частині.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 120 792,16 грн, судом покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" (49101, м. Дніпро, вул. Вознесенська, буд. 50; ідентифікаційний код 42897793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн"(90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Комунальна, буд.4; ідентифікаційний код 43124592) суму попередньої оплати в розмірі 9 531 756 грн, 3 % річних у розмірі 15 668, 64 грн, неустойку за прострочення поставки товару в розмірі 94 011, 71 грн,витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн, витрати пов`язані з відправкою поштової кореспонденції у розмірі 202 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 120 792, 16 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларс Юкрейн"(90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Комунальна, буд.4; ідентифікаційний код 43124592) суму сплаченого судового збору у розмірі 23 829, 39 грн (двадцять три тисячі вісімсот двадцять дев`ять гривень 39 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2023.

Суддя В.І. Ярошенко