Рішення

від 21.02.2023 по справі 908/2414/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/163/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 Справа № 908/2414/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (Якіра), буд. 10-а, офіс 13)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 123582,83 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представники сторін:

від позивача Михайлик С.І., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АН № 1105985 від 24.01.2023;

від відповідача Шульга Ю.О., на підставі довіреності № 189 від 15.12.2022;

29.11.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н від 22.11.2022 (вх. № 2642/08-07/22 від 29.11.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 159878,72 грн. попередньої оплати за непереданий товар за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 справу № 908/2414/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2022 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2414/22 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/163/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.01.2023 судом прийняті до розгляду зменшені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя 123582,83 грн. попередньої оплати за непереданий товар за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/2414/22 в судовому засіданні з повідомленням сторін, ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/2414/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 08.02.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 розгляд справи відкладався до 21.02.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», м. Київ про участь представника позивача в судовому засіданні 21.02.2023 по справі № 908/2414/22 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

Судове засідання 21.02.2023 проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку.

До системи відеоконференцзв`язку 21.02.2023 приєднався представник позивача, представник відповідача приймав участь в судовому засіданні безпосередньо в приміщення господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 21.02.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 173, 175, 193 ГК України, ст., ст. 11, 15, 509, 525, 526, 626, 655, 656, 662, 664, 671, 672, 689, 712 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021 щодо поставки обумовленого договором товару на суму сплаченої позивачем попередньої оплати. Так, 23.03.2021 між сторонами у справі укладений договір на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити у власність позивача, а позивач зобов`язався сплатити і прийняти брухт чорних та кольорових металів, номенклатура, кількість, вартість якого визначена у специфікації, що є невід`ємним додатком до договору. За умовами п. 3.1 договору товар поставляється партіями. Згідно з п. 4.1 договору оплата за товар (партію товару) здійснюється покупцем (позивачем) протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником (відповідачем) відповідного рахунку. Пунктом 3.3 договору сторони обумовили, що вивіз товару здійснюється транспортом покупця протягом 4 робочих днів після оплати відповідно до п. 4.1 договору. Таким чином, як стверджує позивач, умовами договору сторони передбачили, що у продавця виникає обов`язок поставки товару після здійснення покупцем попередньої оплати за нього. Як стверджує позивач, на виконання умов договору в 2021 році ним здійснювалася попередня оплата виставлених відповідачем рахунків на поставку брухту кольорових і чорних металів. Однак у зв`язку із складнощами логістики та через епідемію короновірусної інфекції весь оплачений позивачем товар до кінця 2021 року в повному обсязі поставлений не був. Відповідно до умов п. 9.1 договору строк його дії до 31.12.2021. Згоди щодо продовження строку дії договору сторонами досягнуто не було, відповідна додаткова угода до договору не укладалася. Проте, відповідач забезпечив позивачу можливість вивезення товару після закінчення строку дії договору. Після початку збройної агресії Російської Федерації проти України та введення на території України режиму воєнного стану частина складів відповідача, на яких знаходиться оплачений позивачем товар, опинилася на території Запорізької області, яка знаходиться під тимчасовою окупацією. У зв`язку із цим між сторонами мало місце листування з приводу можливості відвантажити позивачу залишки оплаченого позивачем брухту. При цьому, сторонами не була досягнута згода щодо можливості заміни частину брухту іншим на залишок суми заборгованості. 01.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 0701-4-3 з вимогою щодо повернення суми попередньої оплати на яку не був поставлений товар у зв`язку із неможливістю безпечного здійснення відвантаження товару. Листом від 27.07.2022 № 001-04/1496 відповідач повідомив про можливість вивезення частини металобрухту, а також про відсутність частини металобрухту на суму 131537,96 грн. Протягом серпня 2022 року позивачем було відвантажено весь запропонований та наданий відповідачем для відвантаження товар, який був оплачений. Станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі за відповідачем рахувалося 159878,72 грн. заборгованості за оплачений, проте непереданий товар за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021. Після відкриття судом провадження у справі № 908/2414/22 відповідачем передано позивачу брухт на суму 36295,89 грн. На підставі викладеного, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача 123582,83 грн. попередньої оплати за непереданий товар за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021, покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн., а також 15000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву вих. № б/н від 10.01.2023 (вх. № 652/08-08/23 від 12.01.2023). У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що відповідно до умов договору на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021 вивіз товару здійснюється транспортом позивача протягом 4 робочих днів після оплати. Згідно п. 1.4, 3.1 договору товар постачається партіями. Відповідач самостійно визначає об`єкт кожної партії товару. Як передбачено умовами п. 5.1 договору приймання товару відбувається згідно з вимогами ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови» та ДСТУ 3211-2009 «Брухт та відходи кольорових металів та сплаві» для даного виду товару на території відповідача у присутності представників позивача. Як зазначає відповідач, він збирав у своїх структурних підрозділах товар для вивозу та виставляв позивачу рахунки на попередню оплату, в яких були зазначені конкретний обсяг товару, який позивач може самостійно вивезти зі структурних підрозділів відповідача. Загалом позивачу були виставлені рахунки на суму 3 579 328,71 грн., які позивачем сплачені в повному обсязі. Проте, саме позивачем запропонований до вивезення товар не був вивезений у строки, обумовлені в договорі. Таким чином, саме позивач порушив умови договору в частині строку, який визначений п. 3.3 договору. За таких обставин, відповідач вважає, що саме з вини позивача виникла спірна ситуація, оскільки саме позивач в порушення умов п. 3.3 договору не вивіз вчасно зібраний для нього товар за місцем його знаходження. Отже, відповідач не порушив взятих на себе зобов`язань за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021 , не порушив права позивача, а тому відсутня вина відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач посилається на той факт, що обставини тимчасової окупації частини території Запорізької області, в тому числі тих де розташовані структурні підрозділи відповідача, ведення бойових дій та введення воєнного стану на території України є обставинами непереборної сили, які впливають на зобов`язання обох сторін договору. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а тому просить суд в позові відмовити повністю. Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., оскільки вважає таку суму завищеною та такою, що не відповідає обсягу та змісту наданої правничої допомоги.

Позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана суду Відповідь н відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Таким чином, після обрання позивачем варіанту поведінки у вигляді повернення попередньої оплати за товар, відповідач не має права вимагати вивезення накопиченого ним металобрухту та має повернути позивачу суму попередньої оплати, на яку товар поставлений не був. Крім того, повернення грошових коштів жодним чином не завдає відповідачу шкоди, оскільки в його розпорядженні залишається товар, який він може накопичити та повторно реалізувати. Також позивач просить суд врахувати, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснити поставку товару за договором у відповідності до погодженого сторонами асортименту та в межах зазначених строків. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

09.02.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Заперечення (вих. № б/н від 06.02.2023, вх. № 2797/08-08/23 від 09.02.2023), в яких відповідач просить суд відмовити в задоволені позову із посиланням на ті обставини, що у спірних правовідносинах має місце саме прострочення позивача як кредитора, оскільки сама він не вчинив дій щодо виведення товару, тому відсутнє прострочення виконання з боку відповідача.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті в судовому засіданні 21.02.2023.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

23.03.2021 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», (Постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 840321 (далі за текстом Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця, а Покупець зобов`язався сплатити і прийняти брухт чорних та кольорових металів (товар). Номенклатура, кількість, вартість товару визначені у специфікації, що додається до Договору і складає його невід`ємну частину.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі використання печатки) і діє до 31.12.2021.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Згідно з п. 1.4 Договору товар передається партіями. Постачальник самостійно визначає об`єкт кожної партії товару.

За умовами п. 2.1 Договору сторони домовилися, що ціна Договору складає 4 044 444,22 грн. без ПДВ.

Відповідно до п., п. 3.1, 3.2 Договору товар поставляється партіями. Постачальник самостійно визначає об`єм кожної партії товару. Постачальник повідомляє Покупця про наявність товару із зазначенням місця його знаходження. Вивіз товару здійснюється транспортом Покупця протягом 4 робочих днів після оплати відповідно до п. 4.1 Договору. На передану партію товару складається накладна на відпуск товару.

Пунктами 4.1-4.3 Договору визначено, оплата за товар (партію товару) здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів з моменту надання Постачальником відповідного рахунку. У разі несплати Покупцем рахунку протягом 5 банківських днів з моменту його надання Постачальником, Постачальник може скористатися правом, передбаченим п. 9.3 Договору. Датою оплати по цьому Договору визначається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. По взаємній письмовій згоді сторін можливі інші форми розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України.

Датою постачання товару є дата, вказана в накладній на відпуск товару. Право власності на товар і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до Покупця з моменту приймання товару в обумовленому цим Договором місці і оформлення всіх необхідних документів. (п., п. 5.4, 5.5 Договору)

З наданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що сторонами у справі складена і підписана Специфікація - Додаток до Договору на поставку товару в загальному розмірі 4 044 444,22 грн. без ПДВ. У вказаній Специфікації сторонами визначені: найменування товару, кількість, одиниці виміру, ціна без ПДВ, код УКТ ЗЕД та загальна вартість товару, що постачається відповідачем позивачу за умовами Договору поставки № 840321 від 23.03.2021.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунки на оплату за товар на загальну суму 3 579 328,71 грн., які позивачем оплачені в повному обсязі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень № 142 від 06.04.2021, № 143 від 06.04.2021, № 188 від 23.04.2021, № 189 від 23.04.2021, № 187 від 23.04.2021, № 197 від 28.04.2021, № 304 від 18.06.2021, № 305 від 18.06.2021, № 400 від 19.07.2021, № 399 від 19.07.2021, № 491 від 27.08.2021, № 492 від 27.08.2021, № 530 від 20.09.2021, № 527 від 20.09.2021, № 528 від 20.09.2021, № 529 від 20.09.2021,№ 636 від 16.11.2021, № 637 від 16.11.2021 і № 638 від 16.11.2021. (а.с. 18-36, том 1)

Відповідачем вказаний факт не заперечується.

Обумовлений Договором товар позивачем отриманий від відповідача, проте не в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск товару на загальну суму 3 455 745,88 грн. (а.с. 37-69, 111-145, 155 том 1)

Станом на час вирішення спору судом відповідачем не наданий позивачу товар на суму 123 582,83 грн.

Листами вих. № 1216-2-6 від 16.12.2021 і вих. № 1220-2-6 від 20.12.2021 позивач із посиланням на труднощі з логістикою та карантинними обмеженнями, пов`язаними з короновірусною інфекцією, звернувся до відповідача з пропозицією про продовження строку діє Договору на 2022 рік.

Як вбачається з листування між сторонами згоди щодо продовження строку дії Договору сторонами досягнуто не було, відповідна додаткова угода до Договору не укладалася. Проте, відповідач не заперечив забезпечити позивачу можливість вивезення товару після закінчення строку дії Договору.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжений до 20.05.2023.

Після початку збройної агресії Російської Федерації проти України та введення на території України режиму воєнного стану частина складів відповідача, на яких знаходиться оплачений позивачем товар, опинилася на території Запорізької області, яка знаходиться під тимчасовою окупацією.

Протягом 20222 року між сторонами велося листування з приводу можливості відвантажити позивачу залишок оплаченого ним брухту. Проте, сторонами не була досягнута згода щодо можливості заміни частину брухту іншим на залишок суми заборгованості.

01.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 0701-4-3 з вимогою щодо повернення суми попередньої оплати на яку не був поставлений товар у зв`язку із неможливістю безпечного здійснення відвантаження товару.

Листом від 27.07.2022 № 001-04/1496 відповідач повідомив про можливість вивезення частини металобрухту, а також про відсутність частини металобрухту на суму 131537,96 грн.

21.09.2022 листом вих. № 0921-4-1 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення протягом 14 днів з моменту отримання цієї вимоги суми попередньої оплати за Договором поставки № 840321 від 23.03.2021, на яку товар відповідачем поставлений не був.

Оскільки відповідачем сума попередньої оплати, на яку товар поставлений не був, позивачу не повернута, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 123 582,83 грн. грошових коштів (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог).

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 3.3 Договору вбачається, що сторонами чітко визначена умова оплати товару шляхом здійснення попередньої оплати.

Матеріалами справи доведено, що по Договору поставки № 840321 від 23.03.2021 позивачем перераховано відповідачу 3 579 328,71 грн. грошових коштів як попередня оплата за товар. Фактично позивачем отримано від відповідача товар на загальну суму 3 455 745,88 грн.

Отже, станом на час вирішення спору судом, залишок попередньої оплати, на яку товар не поставлений, становить 123 582,83 грн.

Слід також зазначити, що відповідачем не заперечується, що обумовлений Договором поставки № 840321 від 23.03.2021 товар на всю суму сплаченої позивачем попередньої оплати останньому поставлений не був.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, надання позивачу для відвантаження всього обсягу товару, передбаченого умовами Договору поставки № 840321 від 23.03.2021, що відповідає всім характеристикам за кількістю, якістю та асортименту, які визначені Договором та Специфікацією до нього, суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України шляхом вставлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, на яку товар поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 123 582,83 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, щодо того, що саме з вини позивача виникла спірна ситуація, оскільки саме позивач в порушення умов п. 3.3 Договору не вивіз вчасно зібраний для нього товар за місцем його знаходження, а тому відсутня вина відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, спростовуються вище наведеними висновками суду.

Крім того, при вирішенні даного спору суд вважає за необхідне врахувати, що повернення грошових коштів жодним чином не завдає відповідачу шкоди, оскільки в його розпорядженні залишається товар, який він може накопичити та повторно реалізувати.

Стосовно доводів відповідача, що обставини тимчасової окупації частини території Запорізької області, в тому числі тих де розташовані структурні підрозділи відповідача, ведення бойових дій та введення режиму воєнного стану на території України є обставинами непереборної сили, тобто форс-мажорними обставинами, які впливають на виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 20.05.2023.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Відповідно до п., п. 7.3, 7.4 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Документом, який засвідчує настання форс-мажору (обставин непереборної сили) та строку його (їх) дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.

У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість забезпечити поставку всього обсягу товару, за який позивачем сплачена попередня оплата, з моменту початку збройної агресії Російської Федерації.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на повернення йому відповідачем суми попередньої оплати за Договором поставки № 840321 від 23.03.2021, на яку товар відповідачем не поставлений.

За таких обставин, оскільки обов`язок Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 123 582,83 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 123 582,83 грн. є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження стягнення суми 15 000,00 грн. судових витрат позивачем надано суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» в особі в.о. Голови Об`єднання Потєй І.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», додаткової угоди № 8 від 21.10.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018, рахунку-фактури № СФ-0000087 від 25.10.20222 на оплату 15 000,00 грн. за надані правові послуги та платіжного доручення № 222 від 27.10.2022 на оплату 15 000,00 грн. на оплату послуг за договором про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018.

За умовами п., п. 1.1-1.3 договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018 Адвокатське об`єднання «Курчин і Партнери» (Виконавець) зобов`язується надавати правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» (Клієнт), представляти інтереси клієнта на підставах, в порядку та обсязі, визначеному у договір чи додаткових угодах до цього Договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, що вказані в договорі чи додаткових угодах до цього договору. Правова допомога, що надається на підставі цього договору чи додаткових угод до цього договору може мати одноразовий чи систематичний характер і складається з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Клієнтом. Види, характер, обсяг, порядок надання і строки правової допомоги визначаються сторонами в умовах даного договору чи додаткових угоди до цього договору.

21.10.2022 між Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» підписано додаткову угоду № 8 до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018, відповідноь до якої сторони погодили наступний обсяг послуг з правової допомоги, вартість яких визначена в п. 2 цієї угоди:

- підготовка позовної заяви ТОВ «Стілсервіс» до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення попередньої оплати за товар;

- підготовка відповіді на відзив, заперечень та інших заяв по суті справи;

- підготовка процесуальних документів;

- участь адвоката в судових засіданнях, в тому числі в режимі відео конференції.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 8 від 21.10.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018 керуючись умовами укладеного договору сторони дійшли згоди стовно розміру оплати послуг з правової допомоги Виконавця: вартість послуг, визначених в п. 1 даної угоди, складає 15 000,00 грн. без ПДВ та не залежить від обсягу наданої допомоги та кількості відпрацьованих годин.

Отже розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018 та додатковій угоді № 8 від 21.10.2022 до нього у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.

Сума 15 000,00 грн. сплачена позивачем на користь Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» згідно з платіжним дорученням № 222 від 27.10.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на складність справи та зміст наданої правової допомоги.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За результатами вирішення спору позовні вимоги задоволені повністю.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Таким чином, дослідивши зміст наданої Адвокатським об`єднанням «Курчин і Партнери» професійної правничої допомоги, про яку зазначено в додаткової угоди № 8 від 21.10.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Приймаючи до уваги предмет спору, обсяг наданих Адвокатським об`єднанням послуг та виконаних робіт (відповідно до додаткової угоди № 8 від 21.10.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.10.2018,), суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 15 000,00 грн. є співрозмірним категорії спору, наданому об`єму адвокатських послуг.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Заперечення відповідача проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 123582,83 грн. попередньої оплати за непереданий товар за договором на поставку брухту кольорових та чорних металів № 840321 від 23.03.2021задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс», (04119, м. Київ, вул. Деревлянська (Якіра), буд. 10-а, офіс 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39445402) 123582 (сто двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн. 83 коп. попередньої оплати, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору, 15000 (п`ятнадцять тисяч) 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 21» березня 2023 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.