Рішення

від 22.03.2023 по справі 912/7/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/7/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К., розглянувши справу:

за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області,

до:

відповідача-1 - Закритого акціонерного товариства «Агроавтосервіс»,

відповідача-2 - Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області;

про визнання недійсними розпорядження голови районної державної адміністрації та державного акту на право постійного користування землею;

за участю:

- секретаря судового засідання Лещенка О.А.,

- представників: прокуратури Поташенка А.В., позивача не з`явився, відповідача-1 Ульянова Р.А., відповідача-2 не з`явився;

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПРОКУРОРА

30.12.2022 (відповідно до поштової квитанції № 2800008794751, а.с. 148) керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся в інтересах держави в особі Приютівської селищної ради до ЗАТ «Агроавтосервіс» та Олександрійської районної державної адміністрації та просить суд:

- визнати недійсним розпорядження голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 04.12.1996 № 495-р «Про вилучення та надання земельних ділянок для сільськогосподарських потреб»;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії І-КР № 002061 від 10.12.1996, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею під № 13, відповідно до якого ЗАТ «Агроавтосервіс» надано у постійне користування земельну ділянку площею 691,4 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави, оскільки Позивач не вжив своєчасні та необхідні заходи щодо цього;

- 04.12.1996 голова Олександрійської районної державної адміністрації виніс розпорядження № 495-р «Про вилучення та надання земельних ділянок для сільськогосподарських потреб», яким вилучив у Агрофірми «Мазтранссервіс» земельну ділянку загальною площею 691,4 га і надав її Акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс» для сільськогосподарського виробництва;

- на підставі прийнятого розпорядження АТЗТ «Агроавтосервіс» отримало державний акт на право постійного користування землею серії І-КР № 002061 від 10.12.1996;

- голова районної адміністрації не був представником районної ради, а тому не міг діяти від її імені, а тому положення статті 241 Цивільного кодексу України не можуть бути застосованими до спірних правовідносин;

- у постанові від 29.05.2019 по справі № 912/4109/16 Верховний Суду установив обставини перевищення повноважень головою Олександрійської районної державної адміністрації при наданні земельної ділянки АТЗТ «Агроавтосервіс» на підставі вказаного державного акту на землю, оскільки такими землями розпоряджалися територіальні громади;

- відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приютівської селищної ради земельна ділянка загальною площею 691,4 га поділена на 36 земельних ділянок, загальною площею 586,4253 га;

- обраний спосіб захисту відповідає частині 3 статті 152 Земельного кодексу України та частині 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скасування (визнання недійсними) документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав є підставою для проведення державним реєстратором реєстрації припинення речового права;

- Приютівська селищна рада рішенням від 11.12.2020 № 44 прийняла до своєї власності спірні земельні ділянки, здійснила державну їх реєстрацію у березні 2021 року, чим довідалася про наявні порушення, а тому саме з дати державної реєстрації слід обраховувати перебіг строку позовної давності;

- при розгляді справи необхідним є врахування рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» та рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в яких проаналізований принцип «належного урядування» та його застосування; за змістом рішень цей принцип не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхні власна недбалість;

- на його думку, з володіння держави у незаконний спосіб вибула земельна ділянка значної площі (691,4 га), а тому ця обставина не може бути залишена без реагування та відновлення законності і справедливості.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА-1

ЗАТ «Агроавтосервіс» позовні вимоги не визнає та зазначає, що:

- у постанові від 16.01.2019 по справі № 912/4109/16 Центральний апеляційний господарський суд визнав за ним право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 691,4 га, а тому він користується цим правом з 1996 року; висновки суду не можуть бути проігнорованими;

- при вирішенні спору необхідно врахувати стандарти поведінки, оскільки з моменту прийняття спірних актів сплинув значний проміжок часу, протягом якого відповідні органи не ставили під сумнів їх законність;

- зокрема, Олександрійська районна рада з грудня 2006 року знала про оспорювані рішення, оскільки саме вона вела книгу реєстрації державних актів на землю;

- Приютівська сільська рада фактично є правонаступником прав Олександрійської районної ради та інших органів, у яких знаходилися повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою, та всі відповідні попередні органи, при дотримані принципу добросовісності могли вжити своєчасні та належні заходи для висловлення незгоди з прийнятими актами, але цього не зробили;

- при оформленні права постійного користування він покладався на правомірність дій та компетентність посадових осіб Олександрійської районної державної адміністрації, а тому дії Прокурора на цей час є недобросовісними;

- оспорюване рішення є правочином; Олександрійська районна рада визнала його, оскільки протягом 10 років розпорядження землею не вжила заходів оспорювання права; цим вона погодила вчинений правочин;

- у відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право постійного користування земельною ділянкою визнається майном, а тому користування ним протягом 25 років зобов`язує суд встановити чи відповідає позбавлення власності суспільному інтересу та чи є такий захід пропорційним; на його думку, при значній тривалості користування земельною ділянкою дії Прокурора є втручанням у право власності та являються непропорційними;

- Прокурор захист інтересів держави пов`язує із «задоволенням суспільної потреби у відновленні законності», але не вказує чому відновлення є актуальним саме зараз після сплину 26 років;

- у спорі необхідно врахувати ту обставину, що оспорюване рішення районна адміністрація прийняла 04.12.1996 (дата відсутності повноважень), а вже 25.12.1996 їй такі повноваження були делеговані районною радою; це вказує на незначний проміжок часу відсутності права у районної адміністрації на розпорядження землею;

- районна адміністрація, як повноважний орган, зареєструвала державний акт на землю, чим проявила своє позитивне відношення до передачі земельної ділянки у постійне користування, а товариство тривалий час відкрито користувалося нею та сплачувало земельний податок; це вказує на добросовісність його дій, а дії Прокурора направлені на застосування надмірної формальності та бюрократичного застосування правових норм, оскільки стосуються оцінки незначного проміжку часу відсутності повноважень у районної адміністрації по відношенню до значного часу користування землею; з викладених обставин у випадку задоволення позову баланс між приватним та суспільним інтересом не буде дотриманий;

- вимога Прокурора не відповідає праву належного урядування, оскільки державні органи діяли не вчасно та не послідовно не вирішували питання незаконності набуття права у належний строк; виправлення минулих помилок не повинне бути тягарем для Відповідача;

- щодо заявлених вимог пропущений строк позовної давності, оскільки оспорюються акти прийняті у 1996 році.

ПРЕДМЕТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

З огляду на зміст викладених обставин, предмет заявлених вимог та позицій сторін, суд уважає, що наявний між сторонами спір потребує відповіді на головне питання: можливості ініціювати судовий розгляд щодо законності актів державного органу на передачу землі у постійне користування, які прийняті (видані) з перевищенням повноважень, при попередньому розгляді іншої справи, в якій, із установленням факту допущеного порушення при набутті відповідного права та одночасним застосуванням принципу «належного урядування», право визнане.

Для відповіді на це питання потребується судовий аналіз:

- правонаступництва Позивача у спірних правовідносинах;

- правової визначеності у праві постійного користування Відповідачем спірною земельною ділянкою;

- оцінки значності (незначності) порушень, допущених Олександрійською районною державною адміністрацією, при передачі земельної ділянки у користування;

- ефективності способу захисту порушених прав, обраного Прокурором.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою від 04.01.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та сторонам установив строки для надання процесуальних заяв.

У встановлений строк ЗАТ «Агроавтосервіс» подало відзив на позов, а Прокурор відповідь на відзив. У свою чергу, Олександрійська районна державна адміністрація відзив на позов не подала, але у заяві від 06.02.2023 (а.с. 189) просила прийняти рішення на розсуд суду.

Безпосередньо підготовче засідання суд провів 08.02.2023, 22.02.2023, а розгляд справи по суті 22.03.2023.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

04.12.1996 голова Олександрійської районної державної адміністрації виніс розпорядження № 495-р «Про вилучення та надання земельних ділянок для сільськогосподарських потреб» (а.с. 46). За його змістом Акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс» надана земельна ділянка загальною площею 691,4 га для сільськогосподарського виробництва (пункт 2); воно підлягає затвердженню на наступній сесії районної ради народних депутатів (пункт 3).

Як слідує з листа Державного архіву Кіровоградської області № 191/331/01-40 від 13.10.2022 (а.с. 54) у протоколі від 25.12.1996 найближчої сесії після 04.12.1996 відсутня інформація про розгляд Олександрійською районною радою народних депутатів та затвердження відповідного розпорядження.

10.12.1996 Олександрійська районна державна адміністрація видала Акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс» державний акт на право постійного користування землею серії І-КР № 002061 (а.с. 47) щодо користування земельною ділянкою загальною площею 691,4 га для сільськогосподарського виробництва. У якості підстави видачі акту у ньому наявна інформація: «відповідно до рішення Олександрійської райдержадміністрації від 04.12.1996 № 495-р». Акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 13.

25.12.1996 Олександрійська районна рада прийняла рішення № 116 «Про передачу районній державній адміністрації повноважень районної ради народних депутатів щодо вилучення і надання земельних ділянок» (а.с. 51), яким передала Олександрійській районній державній адміністрації повноваження щодо надання та вилучення земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України.

11.12.2020 Приютівська селищна рада прийняла рішення № 44 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Приютівської об`єднаної територіальної громади в особі Приютівської селищної ради» (а.с. 63), яким затвердила акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 03.12.2020 та прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 2936,8767 га.

З інформаційних довідок № 299592107 від 15.02.2022 (а.с. 64-65), № 299592237 від 15.02.2022 (а.с. 66-67), № 299597045 від 15.02.2022 (а.с. 68-69), № 299591266 від 15.02.2022 (а.с. 70-71), № 299590063 від 15.02.2022 (а.с. 72-73), № 299589933 від 15.02.2022 (а.с. 74-75), № 299590590 від 15.02.2022 (а.с. 76-77), № 299589757 від 15.02.2022 (а.с. 78-79), № 299590457 від 15.02.2022 (а.с. 80-81), № 299590717 від 15.02.2022 (а.с. 82-83), № 299597270 від 15.02.2022 (а.с. 84-85), № 299586560 від 15.02.2022 (а.с. 86-87), № 299584763 від 15.02.2022 (а.с. 88-89), № 299584533 від 15.02.2022 (а.с. 90-91), № 299584367 від 15.02.2022 (а.с. 92-93), № 299584172 від 15.02.2022 (а.с. 94-95), № 299584929 від 15.02.2022 (а.с. 96-97), № 299585579 від 15.02.2022 (а.с. 98-99), № 299585113 від 15.02.2022 (а.с. 100-101), № 299591576 від 15.02.2022 (а.с. 102-103), № 299592494 від 15.02.2022 (а.с. 104-105), № 299590872 від 15.02.2022 (а.с. 106-107), № 299585371 від 15.02.2022 (а.с. 108-109), № 299590993 від 15.02.2022 (а.с. 110-111), № 299592361 від 15.02.2022 (а.с. 112-113), № 299591910 від 15.02.2022 (а.с. 114-115), № 299591134 від 15.02.2022 (а.с. 116-117), № 299591402 від 15.02.2022 (а.с. 118-119), № 299582832 від 15.02.2022 (а.с. 120-121), № 299596176 від 15.02.2022 (а.с. 122-123), № 299587383 від 15.02.2022 (а.с. 124-125), № 299596806 від 15.02.2022 (а.с. 126-127), № 299583599 від 15.02.2022 (а.с. 128-129), № 299583822 від 15.02.2022 (а.с. 130-131), № 299591704 від 15.02.2022 (а.с. 132-133), № 299591809 від 15.02.2022 (а.с. 134-135) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 17.03.2021 здійснена державна реєстрація права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3520384600:02:000:9401, 3520384600:02:000:9402, 3520384600:02:000:9404, 3520384600:02:000:9405, 3520384600:02:000:9407, 3520384600:02:000:9408, 3520384600:02:000:9409, 3520384600:02:000:9411, 3520384600:02:000:9412, 3520384600:02:000:9413, 3520384600:02:000:9414, 3520384600:02:000:9415, 3520384600:02:000:9416, 3520384600:02:000:9417, 3520384600:02:000:9418, 3520384600:02:000:9419, 3520384600:02:000:9420, 3520384600:02:000:9421, 3520384600:02:000:9422, 3520384600:02:000:9423, 3520384600:02:000:9434, 3520384600:02:000:9435, 3520384600:02:000:9436, 3520384600:02:000:9658, 3520384600:02:000:9659, 3520384600:02:000:9660, 3520384600:02:000:9661, 3520384600:02:000:9662, 3520384600:02:000:9663, 3520384600:02:000:9664, 3520384600:02:000:9665, 3520384600:02:000:9666, 3520384600:02:000:9667, 3520384600:02:000:9668, 3520384600:02:000:9669, 3520384600:02:000:9670 за Приютівською селищною радою.

Як слідує із постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 912/4109/16 за позовом Закритого акціонерного товариства «Агроавтосерсвіс» до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Олександрійської районної державної адміністрації про визнання права постійного користування земельною ділянкою, заборону розпорядження земельними ділянками (а.с. 12-19) Суд розглянув наявний спір та залишив без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019, прийняту у цій справі.

Суд констатує, що Прокурор не надав до справи у якості доказів (документів) відповідну постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та безпосередньо рішення Господарського суду Кіровоградської області для їх аналізу, а тому суд враховує лише інформацію, яка наявна у наведеній постанові Верховного Суду від 29.05.2019.

Зокрема, згідно з постановою:

- 11.10.2018 Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив; у якості підстави для відмови суд вказав, що Олександрійська районна рада не приймала рішення про передачу Закритому акціонерному товариству «Агроавтосерсвіс» земельної ділянки загальною площею 691,40 га, а державний акт на землю не є підставою виникнення права на неї (пункти 2, 2.1.);

- 16.01.2019 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив: визнав, з-поміж іншого, за товариством право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 691,40 га; Апеляційний суд вказав, що хоча Олександрійська районна державна адміністрація і прийняла розпорядження від 04.12.1996 № 495-р з перевищенням повноважень, але право постійного користування виникло на підставі державного акту на землю, а не розпорядження; Апеляційний суд також підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» та дійшов висновку, що допущене районною державною адміністрацією порушення при наданні земельної ділянки у користування не може бути підставою для невизнання права користування земельною ділянкою та позбавлення цього права (пункт 3, 3.1.).

- у свою чергу, Верховний Суд, хоча і залишив постанову без змін, але не погодився із позицією Апеляційного суду щодо підстави виникнення права на користування земельною ділянкою у ЗАТ «Агроавтосерсвіс»; він вказав, що відповідне право виникає з рішень органів, а посвідчується державним актом (пункт 27);

- Верховний Суд також вказав, що допущені районною державною адміністрацією порушення при наданні ЗАТ «Агроавтосерсвіс» земельної ділянки у користування не можуть бути підставою невизнання за ним права користування нею та позбавлення цього права з огляду на практику Європейського суду з прав людини (пункт 31).

Як слідує з листа Приютівської селищної ради (а.с. 24) та довідки (а.с. 25-34) до нього, земельна ділянка загальною площею 691,4 га, яка надана за державним актом серії І-КР № 002061, поділена на 58 окремих земельних ділянок. Аналогічна інформація наявна в довідці Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 38-42).

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо прокурорського представництва

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Вона визначає, що представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отож, з огляду на викладене, прокурор повинен дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

У спорі Прокурор визначив Позивача у якості органу, який мав здійснювати захист інтересів держави, а тому суд надає оцінку повноважності відповідного представництва.

Система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР. За його змістом:

- селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування (частини 1 статті 10);

- орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1);

- сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25);

- на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, з-поміж інших, питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26).

У свою чергу, відповідно до пункту «а» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Суд установив, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності Приютівської селищної ради, а тому, з огляду на викладене, Приютівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси відповідної територіальної громади та може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування у земельних правовідносинах.

Листом № 12.55-58-640вих-22 від 08.02.2022 (а.с. 20-21) Олександрійська окружна прокуратура звернулася до Приютівської селищної ради з вимогою про надання інформації про вжиття заходів стосовно оспорювання передачі у постійне користування ЗАТ «Агроавтосервіс» земельної ділянки площею 691,4 га.

Згідно з листом № 125-02-09 від 14.02.2022 (а.с. 22-23) Приютівська селищна рада повідомила Прокуратуру що нею не вживалися заходи у судовому порядку через відсутність фінансування та технічної можливості.

29.11.2022 Олександрійська окружна прокуратура повторно звернулася до Приютівської селищної ради з листом № 12.55-58-200вих-22 (а.с. 55-56) з вимогою про вжиття належних заходів щодо вказаної земельної ділянки.

Листом № 763-02-09 від 13.12.2022 (а.с. 57) Приютівська селищна рада повідомила Прокуратуру про відсутність у неї можливості звернення до суду з позовом.

Як слідує з листа Олександрійської окружної прокуратури за вих. № 12.55-58-5593вих-22 від 21.12.2022 (а.с. 137) Прокуратура повідомила Селищну раду про звернення до суду в її інтересах стосовно недійсності розпорядження Олександрійської районної державної адміністрації від 04.12.1996 № 495-р та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-КР № 002061 від 10.12.1996.

З викладеного слідує, що Позивач тривалий час не вживав заходи для звернення до суду з відповідним позовом, а тому Прокурор, дотримався законодавчих положень щодо порядку прокурорського представництва в суді.

Щодо правонаступництва Позивача у спірних правовідносинах

Загальні положення щодо права власності, його набуття урегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Правом власності за частиною 1 статті 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник має право відповідно до частини 2 статті 319 УК України вчинити щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності згідно з частиною 1 статті 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Безпосередньо право власності на землю (земельну ділянку) у відповідності до частини 2 статті 373 ЦК України набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право за змістом частини 4 цієї ж статті використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) за частиною 1 статті 374 ЦК України є, з-поміж інших, держава та територіальні громади.

Спеціальним законодавчим актом, який регулює земельні правовідносини, у тому числі щодо права на землі, їх набуття є Земельний кодекс України.

За змістом частини 1 статті 78 ЗУ України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Суб`єктами права власності на землю відповідно до пунктів «б» та «в» статті 80 ЗК України є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (частина 1); територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності (підпункт «а» частини 5).

У справі суд установив, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 8-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Приютівської селищної ради № 44 від 11.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Приютівської об`єднаної територіальної громади в особі Приютівської селищної ради» спірні земельні ділянки передані у власність від держави Приютівській селищній раді.

Отож, Приютівська селищна рада за наслідками отримання земельних ділянок та державної реєстрації прав на них, здійсненої 16.03.2021, набула право власності на спірні земельні ділянки, а саме право володіти, користуватися і розпоряджатися ними.

Як слідує зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1); підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, правочини, юридичні факти, акти цивільного законодавства (частини 2 та 3).

До того ж, згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Межі здійснення права власності на майно окреслені приписами статті 319 ЦК України. За частинами 4 та 7 цієї статті власність зобов`язує та власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Проте, ці норми прямо не вказують на збереження обов`язків для нового власника майна, які існували у попереднього його власника, перед іншими особами щодо цього ж майна. У контексті передачі спірної земельної ділянки у постійне користування попереднім власником (державою) та наступним переходом права власності на них до іншого власника (територіальної громади) відповідь на питання про перехід відповідних обов`язків, які випливають з постійного користування, є однією з ключових у спорі.

Так, частинами 1 та 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлені деякі правила застосування законодавства при вирішення спорів та розгляді справ. А саме, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, а якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Глава 15 Земельного кодексу України, яка має назву: «Право користування землею», розрізняє два види користування землею «право постійного користування» та «право оренди».

За частиною 1 статті 92 ЗК України правом постійного користування є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а за частиною 1 статті 93 ЗК України правом оренди земельної ділянки є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Водночас, відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством; права та обов`язки постійних землекористувачів визначені земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню; перехід права власності на земельну ділянку, яка передана у постійне користування, не є встановленою законом підставою для припинення такого права.

Неможливість припинення права постійного користування земельною ділянкою за наслідками переходу права власності на неї тісно пов`язана з обов`язками, які були наявними у попереднього власника.

Наближеними, подібними для урегулювання відповідних обов`язків є положення статті 770 ЦК України, якою регулюються правовідносини правонаступництва у разі зміни власника речі, переданої у найм. Застосування саме цієї норми пов`язане не тільки з подібністю, але й тим, що «найм» (оренда) є поряд з «правом постійного користування землею» одним із видів «права користування землею». Наведена правова норма встановлює, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

На підставі викладеного, із застосуванням аналогії закону суд висновує, що Приютівська селищна рада, з набуттям права власності на земельні ділянки, набула не тільки права, але й обов`язки, що їх стосуються. Зокрема, такими є обов`язки, які пов`язані з наданим ЗАТ «Агроавтосервіс» правом постійного користування земельною ділянкою загальною площею 691,4 га, на основі якої утворені земельні ділянки (як об`єкти цивільних прав) за наведеними кадастровими номерами, коло яких широке та не є необхідним у дослідженні у межах цієї справи.

Іншими словами Приютівська селищна рада стала правонаступником попереднього власника (держави, від імені якої землями розпоряджалися Олександрійська районна ради народних депутатів та ГУ Держгеокадастр у Кіровоградській області), а саме у взаємовідносинах щодо права постійного користування земельною ділянкою ЗАТ «Агроавтосервіс».

Суд установив, що у межах справи № 912/4109/16 ЗАТ «Агроавтосервіс» захистив своє право постійного користування спірною земельною ділянкою: постановою Апеляційний суд визнав за ним таке право. Але, захист права відбувся відносно попереднього власника земельної ділянки держави, від імені якої, як розпорядник землі, виступало ГУ Держгеокадастр у Кіровоградській області.

Проте, з урахуванням матеріального правонаступництва, яке Приютівська селищна рада набула за викладеними вище правовими положеннями та обставинами, судові рішення у справі безпосередньо стосуються її. При цьому, суд враховує, що процесуальне правонаступництво у справі № 912/4109/16 у відповідності до частини 1 статті 52 ГПК України хоча і не здійснене, але зацікавлені особи (при наявності «іншого випадку заміни особи у відносинах» зміни власника земельної ділянки) можуть його ініціювавати на будь-якій стадії процесу. Відсутність процесуальної заміни відповідача у справі № 912/4109/16 не може впливати на сам факт набуття матеріального правонаступництва.

Щодо правової визначеності у праві постійного користування землею ЗАТ «Агроавтосервіс»

Судові рішення, що набрали законної сили, відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України є обов`язковими на всій території України.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, установлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

У справі № 912/4109/16 ЗАТ «Агроавтосервіс» приймало участь у розгляді у якості позивача, а тому обставини, які його стосуються не підлягають повторному доказуванню.

Попередньо суд вказав, що судовими рішеннями у справі № 912/4109/16 за ЗАТ «Агроавтосервіс» визнане право постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому вони підлягають виконанню та врахуванню при визначенні прав і обов`язків осіб, яких вони стосуються.

До того ж, суди при розгляді справи здійснили аналіз дотримання законності при набутті відповідного права. Зокрема, установили головні обставини справи, а саме, що хоча порушення законодавства при наданні у користування земельної ділянки і було допущено Олександрійською районною державною адміністрацією, але воно не є підставою для невизнання за ЗАТ «Агроавтосервіс» права постійного користування та позбавлення цього права.

У пункті 31 постанови від 29.05.2019 у справі № 912/4109/16 Верховний Суд вказав, що при захисті прав та інтересів ЗАТ «Агроавтосервіс» необхідним є врахування практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, згідно з яким: застосовується принцип «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та у належний і якомога більш послідовний спосіб; потреба виправити «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладається на легітимність добросовісних дій державного органу.

Одночасно з таким висновком Верховний Суд у пункті 35 тієї ж постанови зазначив, що у справі попередні суди не установили обставини як припинення права постійного користування, так і скасування підстав набуття такого права.

Отже, Верховний Суд при одночасному врахуванні принципу «належного урядування», який у спірних правовідносинах полягав у неможливості позбавлення особи набутого, хоча і з порушенням законодавства права, але при тривалому користуванні ним і невжитті державними органами належних своєчасних заходів контролю, допустив можливість надання додаткової оцінки факту законності набуття самого права, у тому числі обставин скасування підстав набуття.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини при розгляді справ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип «правової визначеності», який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28.11.1999). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22.11.1995). Надана судам роль в ухваленні судових рішень полягає у розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11.04.2013; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21.10.2013).

Цей принцип у контексті спірних правовідносин полягає у тому, що судові рішення справі № 912/4109/16 щодо визнання за ЗАТ «Агроавтосервіс» права постійного користування земельною ділянкою на майбутнє у всіх правовідносинах з будь-якими органами та особами, дотичними до такого права, підлягають застосуванню як установлений факт наявності відповідного права у цієї особи без сумнівів у його відсутності.

Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності,доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності (пункти 6.16. та 6.18 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14).

Безпосередньо «правова визначеність» передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Водночас, за висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 21.11.2012 у справі 6-134цс12, з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду у пункті 55 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, яка хоча і прийнята не у подібних правовідносинах, але в ній висловлені загальні принципи щодо «визнання права» як способу захисту, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

- визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (пункт 56);

- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58);

- задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності; тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх; а тому такий спосіб захисту є виключно превентивним (пункт 59).

Отож, у випадку вирішеного судом спору про визнання права постійного користування земельною ділянкою за ЗАТ «Агроавтосервіс» відповідні судові рішення забезпечують правову визначеність у правовідносинах, у тому числі за участі осіб, які дотичні до спірної земельної ділянки. Сторони правовідносин після прийняття рішень можуть у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. У зв`язку з цим, за результатами розгляду справи № 912/4109/16 суд вирішив усі наявні спірні правовідносини щодо права постійного користування та забезпечив його захист на майбутнє. Судовий захист відбувся з одночасною оцінкою допущеного порушення при набутті відповідного права, тобто оцінкою розпорядження Олександрійської районної адміністрації № 495-р від 04.12.1996, яке прийняте з перевищенням повноважень.

Тому задоволення позову про визнання права постійного користування на земельну ділянку із застосуванням принципу «належного урядування», з одночасною оцінкою незаконності його набуття внаслідок перевищення державним органом власних повноважень при наданні земельної ділянки у користування, в одній справі не може бути підставою для повторного ініціювання справи, предметом якої є той же аналіз як актів про передачу земельної ділянки у користування, виданих державним органом з перевищенням повноважень, так і незаконності набуття права. У випадку допущення повторності відповідної оцінки у іншій справі нівелюється сам принцип «належного урядування», який застосований у першій справі, оскільки допускається можливість аналізу тих самих обставин належності, своєчасності, ефективності, послідовності дій державних органів у реагуванні на допущені порушення (при тому, що порушенням надана оцінка і вони визнані наявними у першій справі).

Щодо незначності порушень при набутті права

У справі № 912/4109/16 суди не надавали оцінки незначності порушень при прийнятті Олександрійською районною адміністрацією розпорядження № 495-р від 04.12.1996, а тому суд вважає за можливе та необхідне здійснити їх аналіз.

Зокрема, суд установив, що Олександрійська районна державна адміністрація розпорядження № 495-р прийняла 04.12.1996, тобто на час, коли вона не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою. Відповідні повноваження у неї виникли лише з моменту делегування їх рішенням Олександрійської районної ради від 25.12.1996 № 116 «Про передачу районній державній адміністрації повноважень районної ради народних депутатів щодо вилучення і надання земельних ділянок». Водночас, з виданого державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.12.1996 слідує, що інший його примірник переданий на зберігання до Олександрійської районної ради.

Отож, Олександрійська районна рада починаючи з дня видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою знала про перевищення повноважень Олександрійською районною державною адміністрацією.

Безпосередньо перевищення повноважень слідує з положень Земельного кодексу України, у редакції станом на прийняття оспорюваного розпорядження та видачі державного акту на землю.

Так, згідно частинами 2 та 3статті 3 ЗК Українирозпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Статтею 4 ЗК Українивстановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Відповідно достатті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим (частин 1). Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку (частина 2). У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (частина 5).

Пунктом 1 частини 1 статті 11 ЗК України встановлено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями17і19цьогоКодексу.

Своєю чергою, частиною 3 статті 19 ЗК України передбачено, що районні Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського використання.

Отже, на час прийняття спірного розпорядження та видачі державного акту Олександрійська районна державна адміністрація не мала повноважень на передачу земельної ділянки ЗАТ «Агроавтосервіс». Проміжок часу, в який у неї не було повноважень є незначним. Проте, подальші дії Олександрійської районної ради щодо реєстрації державного акту у книзі їх реєстрації, отримання на зберігання примірника акту, делегування Олександрійській районній державній адміністрації повноважень на розпорядження землею, тривале визнання за ЗАТ «Агроавтосервіс» права постійного користування земельною ділянкою вказують на сприйняття дій по розпорядженню землею як таких, що вчинені у межах її волевиявлення. Ці дії, хоча і не є правочином у розумінні положень цивільного законодавства, але складають частину процедури направленої на виникнення прав та обов`язків щодо постійного користування земельною ділянкою. До того ж, ЗАТ «Агроавтосервіс» тривалий час відкрито користувалося земельною ділянкою.

З викладеного суд висновує, що допущені порушення при наданні ЗАТ «Агроавтосервіс» земельної ділянки у постійне користування при прийнятті і видачі оспорюваних актів мали місце, але вони у контексті викладеного є незначними, а тому не можуть бути підставою для визнання їх недійними. Ці обставини вказують на те, що хоча Олександрійська районна державна адміністрація і діяла з перевищенням повноважень, але відповідальність за такі дії та незначні порушення не може покладатися на ЗАТ «Агроавтосервіс», яке зі своєї сторони, діяло добросовісно (інше Прокурор не довів), покладаючись на обізнаність державних органів у питаннях порядку надання земельної ділянки у постійне користування. Відсутність сумнівів у ЗАТ «Агроавтосервіс» в обізнаності державних органів про наявність власних повноважень якраз і проявляється у тому, що Олександрійська районна державна адміністрація не відмовила у прийнятті його заяви та інших документів для вирішення відповідного питання, а у подальшому видала державний акт на право користування землею.

Щодо неефективності обраного способу захисту

Частина 1 статті 20 ГК України зобов`язує державу забезпечувати захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Зокрема, за частиною 2 цієї ж статті кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів, які захищаються, з-поміж інших способів, шляхом визнання недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

За частинами першою та другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права й інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 Суд надав правовий висновок стосовно застосування правових положень щодо правильності, належності та ефективності обрання способів захисту, а саме:

- права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (пункт 6.5),

- розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (пункт 6.6),

- якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункт 6.7.).

На підставі викладених правових положень та висновків суд виснує, що право прокурора (позивача) на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту позивача (прокурора) без необхідності повторного звернення до суду (застосування принципу максимальної економії).

У цій справі Прокурор обрав спосіб захисту, який є неефективним, оскільки зініціював повторний судовий розгляд та оцінку законності набуття ЗАТ «Агроавтосервіс» права постійного користування земельною ділянкою за актом державного органу, якому у справі № 912/4109/16 суд уже надав оцінку і установив факт прийняття його з перевищенням повноважень. Повторність судового розгляду також проявляється у необхідності повторної оцінки «належного урядування» державних органів, які протягом тривалого часу не використали наявні у них повноваження щодо виправлення порушень діючого законодавства при наданні земельної ділянки у користування. Така повторність окреслюється і тим, що у справі № 912/4109/16 визнання права постійного користування відбулося за наслідками застосування принципу «належного урядування» при одночасному встановленні обставин перевищення повноважень. Відповідна повторність порушує принцип «остаточності» судового рішення та вказує на недотримання верховенства права у спірних правовідносинах.

У цьому контексті суд зазначає, що застосовуючи термін «оцінка», не має на увазі «правову оцінку», яка надається певному факту при розгляді іншої справи, та яка не є обов`язковою у відповідності до частини 7 статті 75 ГПК України. Відповідною «оцінкою» суд уважає установлені у справі № 912/4109/16 обставини прийняття державним органом акту з перевищенням повноважень, наявності підстав для застосування принципу «належного урядування» та набуття ЗАТ «Агроавтосервіс» права постійного користування земельною ділянкою.

Неефективність обраного способу захисту також проявляється у тому, що за наслідками визнання недійсними розпорядження та державного акту на право постійного користування землею не досягається остаточність захисту прав територіальної громади, оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні ЗАТ «Агроавтосервіс», а її вилучення не є предметом спору. Суд вважає, що саме за наслідками вилучення (повернення) земельної ділянки забезпечується захист прав її власника. У зв`язку з цим посилання Прокурора на належність способу захисту через можливість внесення запису до Державного реєстру речових прав про скасування документів, на підставі яких проведена державна реєстрація, є помилковими. Лише за наслідками внесення до реєстру відповідних відомостей не досягається бажаний результат судового захисту, яким у даному випадку був би повернення земельної ділянки із користування.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що Прокурор обрав спосіб захисту, який є неефективним, оскільки:

- Приютівська селищна рада, за наслідками набуття права власності на земельні ділянки та матеріального правонаступництва, також набула права та обов`язки, які дотичні до права постійного користування ними ЗАТ «Агроавтосервіс», та яке підтверджене судовими рішеннями у справі № 912/4109/16;

- за результатами розгляду справи № 912/4109/16 суд вирішив усі наявні спірні правовідносини щодо права постійного користування, забезпечив його захист на майбутнє;

- судовий захист у справі № 912/4109/16 відбувся із застосування принципу «належного урядування» з одночасним установленням факту допущеного порушення при набутті відповідного права, тобто оцінкою розпорядження Олександрійської районної адміністрації № 495-р від 04.12.1996 та державного акту на землю, які прийняті (видані) з перевищенням повноважень;

- повторне ініціювання судового розгляду щодо законності розпорядження Олександрійської районної адміністрації № 495-р від 04.12.1996 та державного акту на землю, які прийняті (видані) з перевищенням повноважень, при попередньому застосуванню принципу «належного урядування» не є ефективним способом судового захисту, оскільки нівелює принципи «правової визначеності» та «остаточності судового рішення», як складових частин верховенства права у спірних правовідносинах;

- за наслідками визнання недійсними розпорядження та державного акту на право постійного користування землею не досягається остаточність захисту прав територіальної громади, оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні ЗАТ «Агроавтосервіс», а її вилучення (повернення) не є предметом спору.

З огляду на наведене позовні вимоги являються безпідставними та задоволенню не підлягають.

При цьому суд не здійснює аналіз інших доводів сторін, оскільки вони не стосуються зроблених висновків.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Прокурора, які здійснені Кіровоградською обласною прокуратурою, на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 2121 від 13.12.2022 у сумі 4962 грн, які відповідно до приписів статті 129 ГПК України підлягають покладенню на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суд склав 23.03.2023

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити:

- керівнику Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області: в електронній формі до Електронного кабінету;

- Приютівській селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області: вул. Шкільна, б.4, смт Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28034;

- ЗАТ "Агроавтосервіс": Дніпропетровське шосе, 4, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000;

- Олександрійській районній державній адміністрації Кіровоградської області: вул. Шевченка, 132, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000.