Рішення

від 13.03.2023 по справі 918/1131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р. Справа № 918/1131/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

до Рівненської міської ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М"

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Гіліс І.В.;

від відповідача-1 - Шпак А.А., довіреність № 08-22 від 03.01.2023 р.;

від відповідача-2 - Чехомська О.І., довіреність від 19.01.2023 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 13 березня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі - Рада, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" (далі - Товариство, відповідач-2), в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Рівненської міської ради від 03.11.2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна";

- визнати недійсним Договір оренди землі від 02.12.2022 року, укладений між Рівненською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 площею 0,4100 га, розташованої в м. Рівне на вул. Князя Володимира, 72-Д;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" повернути Рівненській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 площею 0,4100 га, розташовану в м. Рівне на вул. Князя Володимира, 72-Д, на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що оспорюване рішення прийнято Радою з порушенням вимог земельного законодавства щодо порядку надання землі комунальної власності. Так, всупереч вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Рада без проведення земельних торгів надала Товариству земельну ділянку площею, яка в 1200 разів перевищує площу розташованої на ній нерухомості відповідача-2. На переконання прокурора приписи частини 2 статті 134 ЗК України передбачають можливість надання у користування на позаконкурентних засадах лише земельних ділянок, на яких безпосередньо розташоване нерухоме майно орендаря з площею для його обслуговування, що не перевищує площі нерухомості. Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної орендарю будівлі прохідної, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів. Відтак прокурор вважає, що рішення Рівненської міської ради від 03.11.2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийняте з порушенням чинного земельного законодавства України. Також прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 02.12.2022 року, який укладений між відповідачами на підставі оскаржуваного рішення, та про повернення, переданої відповідачу-2 з порушенням вимог земельного законодавства, земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.

Крім того прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 7 443 грн 00 коп.

В позовній заяві прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно якого прокурор вказує, що судові витрати у даній справі складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 7 443 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 3 січня 2023 року позовну заяву прокурора від 27.12.2022 року № 50-56-8511вих-22 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 січня 2023 року.

20 січня 2023 року від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 18.01.223 року № 02-01 з додатками (а.с. 68-94), в якому просить в задоволенні позову відмовити. Зокрема відповідач-2 зазначає, що в серпні 2022 року Товариство звернулось з заявою до Ради про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 площею 0,4100 га, розташованої в м. Рівне на вул. Князя Володимира, 72-Д, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки). Пунктом 3 рішення Ради від 03.11.2022 року № 2731 Товариству було передано в оренду земельну ділянку площею 4100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки). Відповідач-2 вважає, що вказане рішення Ради є законним і обґрунтованим. Як зазначає відповідач-2, підставою для звернення з відповідною заявою до Ради стало наявність у власності Товариства на вищевказаній земельній ділянці нерухомого майна, а саме: будівлі прохідної літ. "А-1" м. Рівне, вул. Князя Володимир, 72-Д, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 26342956246. Також відповідач-2 звертає увагу на те, що на момент звернення Товариства з заявою, щодо укладення договору оренди, земельна ділянка площею 0,41 га у відповідних межах була сформована з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031, цільове призначення: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Радою 14.06.2012 року Управлінням Держземагентства у державному земельному кадастрі і сформована, як об`єкт права власності відповідно до ст. 79 ЗК України. Також відповідач-2 звертає увагу на те, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (в редакції чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). До того ж, як зазначає відповідач-2, право власності на нерухоме майно: будівлю прохідної літ. "А-1" вул. Князя Володимир,72-Д було набуте Товариством відповідно до Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні під час продажу майна у справі про банкрутство, серія та № 20 від 10.01.2014 року, виданого Приватним нотаріусом Плетньовим В.О. на підставі Акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 24.09.2013 року і протоколу проведення аукціону від 23.09.2013 року № 71-09/13-Н і зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014 року, р.н об`єкту нерухомого майна 263742956246. Як зазначає відповідач-2, вказане майно до моменту продажу належало Комунальному підприємству "Допомога" код ЄДРПОУ 33001158 на праві господарського відання, засновником вказаного підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виступала Рада. Відповідно, попереднім власником нерухомого майна: будівлі прохідної по вул. Князя Володимира, 82 Д, була територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради, яке на праві господарському віданні було закріплене за Комунальним підприємством "Допомога". Також відповідач-2 звертає увагу на те, що згідно Технічного паспорту на будівлю прохідної літ. "А-1" від 14.03.2013 року, виготовленого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації для продажу майна на аукціон (24.09.2013р.) і до набуття права власності Товариством, розділ Технічного паспорту Схематичний план земельної ділянки, будівля прохідної розміщена на земельній ділянці площею 4100 кв.м., кадастровий номер 5610100000:01:008:0031. Крім того відповідач-2 звертає увагу на те, що відповідно до Технічного паспорта, розділ "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд", до допоміжних споруд, що обслуговують будівлю належать: ґанок, огорожа, ворота. До того ж, як зазначає відповідач-2, згідно пункту 4 підрозділу 1 Розділу II Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" від 24.05.2001 року № 127, господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі і згідно з ст. 186. ЦК України співвідносяться, як головна річ і приналежність. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Також відповідач-2 звертає увагу на те, що згідно п. 13 розділу V (Складання схеми розташування будівель та споруд) Наказу від 24.05.2001 № 127 кожна земельна ділянка або територія має межі - закриті (огорожі, мури, паркани тощо) і відкриті (канави, рови, вішки, межеві знаки тощо). Відтак, відповідач-2 зазначає, що на момент передачі у власність земельна ділянка з кадастровим № 5610100000:01:008:0031, на якій розташовувалась будівля прохідної, мала закриті огорожею межі. Як вважає відповідач, оскільки попереднім власником будівлі прохідної по вул. Князя Володимира, 82Д була територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради, Товариство, яке набула права власності на нерухоме майно, має право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,41 га з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 була зареєстрована Управлінням Держземагентства у м. Рівному на праві власності за Рівненською міською радою 14.06.2012 року і на праві оренди за Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" у державному земельному кадастрі і сформована, як об`єкт цивільних прав відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, долученим до позовної заяви договором. Відповідач-2 вважає, що посилання позивача на те, що попередній орендар набув право користування на земельну ділянку, як об`єкту цивільних прав саме для будівництва та обслуговування автостоянки, а не для обслуговування приміщення прохідної 3,5 кв.м є хибним. Зокрема відповідач-2 зазначає, що Рішенням Ради № 1539 від 22.11.2011 року, земельна ділянка була вилучена у Комунального підприємства "Допомога" через систематичну несплату орендної плати та передана в оренду Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки). Як стверджує відповідач-2, земельна ділянка надана для розміщення двох різних типів об`єктів, будівель і споруд. На думку відповідача-2, будівля прохідної є невід`ємною частиною автостоянки, приміщенням для розміщення чергових та інвентарю, і забезпечує функціонування відкритої площадки на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031, як автостоянки. Отже, відповідач-2 вважає, що сама відкрита площадка не є будівлею оскільки не має несучих та огорожувальних конструкцій, а є інженерною спорудою, а тому твердження позивача, що земельна ділянка виділена виключно для будівництва та обслуговування автостоянки, а не обслуговування будівель є хибним, оскільки автостоянка, як об`єкт дорожнього сервісу, включає в себе у тому числі і будівлі, необхідні для її функціонування. При цьому, відповідач-2 вважає, що позивач не врахував того, що земельна ділянка належала на праві власності Територіальній громаді м. Рівне та була надана в оренду для попереднього орендаря з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), а в силу приписів ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відтак, відповідач-2 стверджує, що цільове призначення земельної ділянки передбачає використання земельної ділянки у тому числі для обслуговування будівель. Щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Великої Палати у справі № 910/5201/19 від 20.07.2022 року, відповідач-2 зазначає, що вказана справа містить інші обставини, інший предмет спору, а також нормативно-правове регулювання правовідносин, тобто правовідносини у справі не є подібними з правовідносинами у справі, що є предметом розгляду в справі № 918/1131/22. На думку відповідача-2, посилання позивача на необхідність проведення конкурсу для передачі в користування спірної земельної ділянки є безпідставним, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності в разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

24 січня 2023 року від відповідача-2 на адресу суду надійшло клопотання від 20.01.2023 року № 03-01 (а.с. 96), в якому просив перенести розгляд справи на пізніший термін у зв`язку з перебування представника Товариства до 31.01.2023 року у відпустці.

Ухвалою суду від 30 січня 2023 року підготовче засідання відкладено на 13 лютого 2023 року.

30 січня 2023 року від представника відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 24.01.2023 року № 08-210/1 з додатками (а.с. 110-119), в якому просить в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю. Зокрема представник відповідача-1 зазначає, що об`єкт нерухомого майна: будівлі прохідної літ. "А-1" за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, який належить на праві власності Товариству, знаходиться на земельній ділянці площею 4100 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031. Як зазначає представник відповідача-1, спірна земельна ділянка комунальної власності Ради відповідно до ст. 791 ЗК України є сформованою, зокрема їй присвоєно кадастровий номер, визначено площу, меж та відповідну інформації. внесено до Державного земельного кадастру. Представник відповідача-1 звертає увагу на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031, яка належить на праві власності Рівненській міській територіальній громаді в особі Рівненської міської ради, була надана в оренду для попереднього орендаря з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), а тому в силу приписів ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), тому як зазначає представник відповідача-1, рішення Рівненської міської ради від 03.11.2022 року № 2731 було прийнято згідно вимог чинного законодавства, зокрема ст. 377 ЦК України, 120 ЗК України, та було передано Товариству в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 на тих самих умовах, в тих самих межах та з таким же цільовим призначенням, які були у попереднього власника нерухомого майна. Також представник відповідача-1 вказує, що спірне рішення було підготовлено на підставі заяви Товариства, а також відповідних правовстановлюючих документів, відповідно до вимог ЗК України. Відтак, представник відповідача-1 вважає, що Рада, виконуючи свої повноваження, 03.11.2022 року прийняла рішення № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу ТОВ "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна", оскільки були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні Товариству земельної ділянки в оренду.

30 січня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 25.01.2023 року № 50-56-602вих-23 з доказами надіслання відповідачам (а.с. 121-132), в якій зазначає, що вичерпний перелік обставин та підстав, існування яких не потребує проведення земельних торгів при передачі земельних ділянок комунальної власності, визначені в ч. ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України. Разом з тим, як зазначає позивач, ч. 2 ст. 134 ЗК України не передбачає виключення щодо передачі не на конкурентних засадах земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки). Позивач вважає, що посилання відповідача-2 на норму ст. 377 ЦК України є безпідставним з огляду на наступне. Відповідно до свідоцтва про право власності від 10.01.2014 року на об`єкт нерухомого майна: будівлі прохідної загальною площею 3,5 кв.м, слідує, що вказаний об`єкт нерухомого майна набутий Товариством відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 24.09.2013 року і протоколу про проведення аукціону, складеного Рівненською товарною біржою від 23.09.2013 року за № 71-09/13-Н та розташований за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 82Д. Однак, як зазначає позивач, вказане свідоцтво не містить жодних даних щодо земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, даних щодо цільового призначення земельної ділянки, на якій розташована будівля, її кадастрового номера тощо. Крім того позивач зазначає, що з наявного Договору оренди землі від 04.05.2011 року № 56101000400453, укладеного на підставі рішення Ради № 1539 від 22.12.2012 року, між Радою та Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" слідує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 відсутні об`єкти нерухомого майна. Також позивач стверджує, що спірна земельна ділянка, яка вільна від забудови, не є інженерною спорудою, про що зазначив відповідач-2 у відзиві на позовну заяву. Крім того позивач звертає увагу на те, що попередній орендар, Житлово-комунальне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Галузеве", набував право користування на земельну ділянку площею 4100 м.кв. без проведення земельних торгів на підставі перебування останнього в комунальній власності, а не на підставі розміщення на земельній ділянці нерухомого майна. Як зазначає позивач, з п. 3 Договору оренди від 04.05.2011 року № 56101000400453, укладеного на підставі рішення Ради № 1539 від 22.12.2012, між Радою та Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" слідує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 відсутні об`єкти нерухомого майна. Відтак, позивач стверджує, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав саме для будівництва та обслуговування автостоянки, а не для обслуговування приміщення прохідної площею 3,5 м.кв. Позивач звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка з видом використання для обслуговування будівлі прохідної, як об`єкт цивільних прав в силу ст. 79-1 ЗК України, під час підготовки та прийняття Радою спірного рішення про передачу земельної ділянки в оренду Товариству не формувалася, проектна документація на відповідну земельну ділянку не розроблялася. Також позивач звертає увагу на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 10.01.2014 року на нерухоме майно, будівля прохідної площею 3,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 82Д, а не за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 72Д. Вказана адреса змінена відповідно до наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 24.06.2022 року. Як зазначає позивач, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно особа може набути право користування земельною ділянкою поза конкурсом лише під нерухомим майном та площею, необхідною для його обслуговування і експлуатації. В то час, як зазначає позивач, розмір земельних ділянок, необхідних для обслуговування розміщеного на них майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно саме за цільовим призначенням.

6 лютого 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 03.02.2023 року № 50-56-838вих-23 з доказами надіслання відповідачам (а.с. 134-143), в якій викладені заперечення на відзив на позовну заяву відповідача-1 та є аналогічними запереченням, викладеним у відповіді на відзив від 25.01.2023 року № 50-56-602вих-23.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 лютого 2023 року.

13 лютого 2023 року від представника відповідача-2 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання від 13.02.2023 року № 03-02 з додатком, в якому просить долучити до матеріалів справи Наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.06.2022 року № 132 "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна".

У судовому засіданні 27 лютого 2023 року оголошувалася перерва до 13.03.2023 року.

13 березня 2023 року від представника відповідача-2 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов виступ у судових дебатах від 13.03.2023 року № 12-03.

У судовому засіданні 13 березня 2023 року прокурор підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Ради у судовому засіданні 13 березня 2023 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник Товариства у судовому засідання 13 березня 2023 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників Ради та Товариства, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, в розумінні приписів наведених норм господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, тим, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки, тобто, спірна угода, укладена представницьким органом територіальної громади, порушує економічні права територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор мав не тільки право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави шляхом звернення з позовом у цій справі.

Також на думку прокурора, оскаржуваним рішенням щодо надання у користування земельної ділянки без проведення торгів та укладеним на його виконання договором оренди землі порушено інтереси держави у сфері контролю з використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Враховуючи те, що захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного рішення Рівненської міської ради, не узгоджується з інтересами зазначеного органу за основною вимогою про визнання незаконним та скасування спірного рішення, а тому остання не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.

Відтак, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій Рівненської міської ради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, вбачається, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Рішенням Рівненської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1539 "Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А, розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки в оренду" на підставі пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата земельного податку або орендної плати, - лист Державної податкової інспекції у м. Рівному від 14 лютого 2011 року № 5603/15-341) припинено право оренди земельної ділянки площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А, яка рішенням Рівненської міської ради від 8 квітня 2010 року № 3422 "Про продовження договору оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А" надана Комунальному підприємству "Допомога" для обслуговування автостоянки. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року № 041058300208, укладений між Комунальним підприємством "Допомога" та Рівненською міською радою. Передати Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Пунктом 3 вказаного рішення вирішено передати Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Рішенням Рівненської міської ради від 3 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна" припинено право оренди земельної ділянки площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:008:0031), яка була надана Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки), з правом укладання договору суборенди (договір оренди землі від 14 червня 2012 року № 561010004000453). Вирішено вважати таким, що припинив свою дію договір оренди землі від 14 червня 2012 року № 561010004000453, укладений між Рівненською міською радою та Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве".

Пунктом 3 вказаного рішення на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 січня 2014 року № 4202847 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду на 49 (сорок дев`ять) років (без умови щодо автоматичного поновлення договору оренди землі) земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д (з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), з правом укладання договору суборенди.

Земельну ділянку передано за рахунок земель комунальної власності територіальної громади міста Рівного, вилучених відповідно до пункту 1 цього рішення.

Вказане рішення прийнято відповідно до статей 12, 122, 123, 124, 141, 134 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна" від 24 червня 2022 року № 132, та з врахуванням заяви ТОВ "Автоімперія-М".

В заяві від 01.08.2022 року Товариство просило в Ради передати в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,41 га за адресою: Україна, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-А (кадастровий номер 5610100000:01:008:0031) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код 12.04) (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) з правом укладення договору суборенди за рахунок земель запасу комунальної власності територіальної громади міста Рівного.

В пояснювальній записці до проєкту рішення Рівненської міської ради "Про припинення права оре земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу ТОВ "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д на якій розташований об`єкт нерухомого майна" зазначено, що проєкт рішення підготовлено на підставі заяви ТОВ "Автоімперія-М" від 1 серпня 2022 року та документів, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д.

Також в пояснювальній записці зазначено, що на земельній ділянці розташована будівля прохідної загальною площею 3,5 м2, яка перебуває у власності ТОВ "Автоімперія-М" відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2014 року № 4202847, зареєстрованого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим Володимиром Олександровичем.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" є власником нерухомого майна - будівлі, будівлі прохідної, літ. "А-1", об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 3,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 82д.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, серії та номер: 20, виданий 10.01.2014 року, видавник: Приватний нотаріус Плетньов В.О.

Наказом Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.06.2022 року № 132 змінено адресу: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 82д будівлі прохідної, що знаходиться в м. Рівне на вул. Князя Володимира, на адресу: Україна, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, Рівненська територіальна громада, вул. Князя Володимира, 72-Д.

На підставі рішення Ради від 03.11.2022 року № 2731, 2 грудня 2022 року між Радою та Товариством укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що оспорюване рішення прийнято Радою з порушенням вимог земельного законодавства щодо порядку надання землі комунальної власності. Так, всупереч вимог статей 124, 134 ЗК України Рада без проведення земельних торгів надала Товариству земельну ділянку площею, яка в 1200 разів перевищує площу розташованої на ній нерухомості відповідача-2. На переконання прокурора приписи частини 2 статті 134 ЗК України передбачають можливість надання у користування на позаконкурентних засадах лише земельних ділянок, на яких безпосередньо розташоване нерухоме майно орендаря з площею для його обслуговування, що не перевищує площі нерухомості. Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної орендарю будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів. Також прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з видом використання будівлі прохідної, як об`єкт цивільних прав в силу ст. 79-1 ЗК України, під час підготовки та прийняття Радою спірного рішення не сформована.

В даному випадку предметом спору, а отже і предметом доказування в силу норм ГПК України, є питання стосовно наявності підстав прийняття Рівненською міською радою оскаржуваного рішення про надання в оренду земельної ділянки за процедурою передбаченою ст. ст. 122, 123 124 та ч. 2 ст. 134 ЗК України, без проведення земельних торгів.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 ЗК України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( частина 2 статті 123 ЗК України).

За приписами частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки на якій воно розташоване без проведення земельних торгів в порядку визначеному положеннями ст. ст. 122, 124 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент прийняття Радою оскаржуваного рішення, право власності на будівлю прохідної, літ. "А-1", загальною площею 3,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 72-Д, є чинним та не скасованим.

Крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка вже мала кадастровий номер 5610100000:01:008:0031 та відомості про яку були зареєстровані у публічній кадастровій карті, що свідчить про її факт сформованості.

З врахування наведених обставин та приписів чинного законодавства, оскільки станом на момент прийняття Радою оскаржуваного рішення на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля прохідної, літ. "А-1", право власності на яку зареєстровано за відповідачем-2, право оренди не земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:008:0031 за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах.

Твердження прокурора щодо того, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав саме для будівництва та обслуговування автостоянки, а не для обслуговування приміщення прохідної площею 3,5 м.кв., а також те, що земельна ділянка з видом використання для обслуговування будівлі прохідної, як об`єкт цивільних прав не формувалася, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Рішенням Рівненської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1539 "Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А, розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки в оренду" Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" передано в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Рішенням Рівненської міської ради від 3 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" передано в оренду на 49 (сорок дев`ять) років (без умови щодо автоматичного поновлення договору оренди землі) земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д (з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), з правом укладання договору суборенди.

В листі Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 07.12.2022 року № 07.12.2022 року № 01-06/113 зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 не розроблявся, оскільки відповідно до ст. 123 ЗК України надання в користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Таким чином, спірна земельна ділянка (кадастровий номер 5610100000:01:008:0031) була сформована як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Право власності на нерухоме майно: будівлю прохідної, літ "А-1", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, набуте Товариством у відповідності до Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні під час продажу майна у справі про банкрутство, серія та № 20 від 10.01.2014 року, виданого Приватним нотаріусом Плетньовим В.О. на підставі Акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 24.09.2013 року і протоколу проведення аукціону від 23.09.2013 року № 71-09/13-Н і зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014 року, р.н об`єкту нерухомого майна 263742956246. Вказане майно до моменту продажу належало Комунальному підприємству "Допомога" код ЄДРПОУ 33001158 на праві господарського відання, засновником вказаного підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань виступала Рівненська міська рада.

У відповідності до ч. 3 ст. 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно попереднім власником нерухомого майна: будівлі прохідної по вул. Князя Володимира, 72-Д, була територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради, яке на праві господарського відання було закріплене за Комунальним підприємством "Допомога"

Згідно Технічного паспорту на Будівлю прохідної літ. "А-1" від 14.03.2013 року, виготовленого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації, для продажу майна на аукціон (24.09.2013 року) і до набуття права власності Товариством, розділ Технічного паспорту Схематичний план земельної ділянки, будівля прохідної розміщена на земельній ділянці площею 4100 кв.м., кадастровий номер 5610100000:01:008:0031.

Відповідно до Технічного паспорта, розділ "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд", до допоміжних споруд, що обслуговують будівлю належать: ґанок, огорожа, ворота.

Згідно пункту 4 підрозділу 1 Розділу II Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" від 24.05.2001 року № 127, господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі і згідно з ст. 186 ЦК України співвідносяться, як головна річ і приналежність. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Згідно п. 13 розділу V (Складання схеми розташування будівель та споруд ) Наказу від 24.05.2001 року № 127 кожна земельна ділянка або територія має межі - закриті (огорожі, мури, паркани тощо) і відкриті (канави, рови, вішки, межеві знаки тощо).

Таким чином, на момент передачі у власність земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031, на якій розташовувалась будівля прохідної, мала закриті огорожею межі.

Зважаючи на те, що попереднім власником будівлі прохідної по вул. Князя Володимира, 72-Д була територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради, Товариство, яке набуло права власності на нерухоме майно, має право на користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,41 га з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 була зареєстрована Управлінням Держземагентства у м. Рівному на праві власності за Рівненською міською радою 14.06.2012 року і на праві оренди за Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" у державному земельному кадастрі і сформована як об`єкт цивільних прав відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України.

Приймаючи до уваги, що станом на момент прийняття Радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав (кадастровий номер 5610100000:01:008:0031), на земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля прохідної літ. "А-1" загальною площею 3,5 кв.м., право власності на яку зареєстровано за другим відповідачем, то право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:008:0031, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах, а відтак доводи прокурора про те, що спірне рішення прийнято всупереч положенням ч. 1 ст. 134 ЗК України, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а відтак такі вимоги задоволенню не підлягають.

Господарський суд звертає увагу, що, виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування у випадку розташування на такій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна належних на праві власності зазначеним особам.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 року у справі № 910/10500/19.

Щодо доводів прокурора про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі будівлі, яка на ній знаходиться, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно технічного паспорту будівлю прохідної літ. "А-1", яка знаходиться по вул. Князя Володимира, 72-Д у м. Рівне, її загальна площа складає 3,5 кв.м.

Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

У постанові від 01.07.2020 року у справі № 910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотання сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Крім того, державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року за № 44; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону № 104 від 26.04.2019 року, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 року № 80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження обставин неспівмірності розміру земельної ділянки, розміру будівлі, що на ньому знаходиться, також прокурором не заявлялося до суду клопотання про призначення експертизи з метою визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі.

Прокурор обмежився виключно посиланнями на ті обставини, що розмір земельної ділянки значно перевищує площу будівлі, що на ній знаходиться.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі. При цьому прокурором не доведено і того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Рівне - власника земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, Рівненська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Ради щодо передачі Товариству в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, суд вважає, що зазначене рішення Ради не має самостійного характеру, і фактично було реалізоване шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та вичерпало свою дію.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 по вул. Князя Володимира, 72-Д в м. Рівне, площею 0,4100 га, укладеного між Радою та Товариством, а також зобов`язання Товариства повернути зазначену земельну ділянку Раді суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. ст.203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Законів України "Про власність", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 ЗК України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року по справі № 916/2129/15.

Як вже було встановлено судом, підстав для визнання пункту 3 спірного рішення Ради незаконним та його скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки відсутні.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, прокурором всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві.

За результатами з`ясування обставин, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено недоведеність прокурором належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для надання в користування спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах), оскільки: 1) на орендованій земельній ділянці знаходиться належний відповідачу-2 на праві власності об`єкт нерухомості - будівля, будівля прохідної, літ. "А-1", площею 3,5 кв.м., тоді як стаття 134 ЗК України не містить застереження щодо порядку визначення розміру такої земельної ділянки, не обмежуючи такий розмір виключно площею розташованого на ній нерухомого майна; 2) прокурор не надав доказів необхідності використання відповідачем-2 меншого розміру земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості, зокрема шляхом проведення експертизи, а отже, не спростував правомірності встановлення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкта нерухомого майна саме в розмірі 0,41 га; 3) сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктом нерухомості та необхідною для його обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною.

З огляду на зазначене, у задоволенні позову суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем, тобто прокурором.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.