Постанова

від 15.03.2023 по справі 918/459/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/459/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - Бєлкін Л. М. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 (судді: Саврій В. А. - головуючий, Коломис В. В., Дужич С. П.)

на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.10.2021 (суддя Церковна Н. Ф.)

та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 (суддя Церковна Н. Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"

до: 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся",

2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни

про визнання права на іпотеку та внесення запису про державну реєстрацію речових прав,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (далі - ТОВ "ФК "Профкапітал", Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" (далі - ПСП "Полісся", Відповідач-1) та Державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни (далі - Державний реєстратор, Відповідач-2) про:

- визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу (які складаються з: будівлі прохідної загальною площею 23,2 кв. м, приміщення № 1 загальною площею 1 781,5 кв. м, приміщення № 2 загальною площею 3 427,9 кв. м, приміщення № 3 загальною площею 330,9 кв. м, будівлі вагової загальною площею 16,5 кв. м, будівлі котельні загальною площею 101,5 кв. м, будівлі кормоцеху загальною площею 348,7 кв. м, приміщення блоку № 2 загальною площею 231,6 кв. м, будівлі пташника № 3 загальною площею 1 762,9 кв. м, будівлі пташника № 4 загальною площею 1 765,2 кв. м, будівлі пташника № 5 загальною площею 1 573,6 кв. м, будівлі пташника № 6 загальною площею 1 756,3 кв. м, розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, 9, та перебувають у власності ПСП "Полісся") на підставі договору іпотеки від 16.12.2005 № 1612-2, укладеного між іпотекодавцем - Приватною агропромисловою фірмою "Брошукова" (далі - ПАФ "Брошукова") та іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк"), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В. і зареєстрованого у реєстрі за № 4310;

- зобов`язання Державного реєстратора зареєструвати за ТОВ "ФК "Профкапітал" право іпотеки на ці будівлі та споруди.

1.2. Наведені вимоги обґрунтовано тим, що за результатами аукціону з продажу прав вимог ПАТ "Західінкомбанк" за кредитним портфелем між банком та Позивачем було укладено договір про відступлення прав вимоги за яким банк відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ПАФ "Брошукова", які ґрунтуються на кредитному договорі № 1312-2 від 13.12.2005, укладеними між банком та ПАФ "Брошукова". Одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором, банк відступив за відповідним правочином новому кредитору права вимоги за договорами, які є забезпеченням виконання кредитного договору, зокрема, за іпотечним договором № 1612-2 від 16.12.2005, укладений між банком та іпотекодавцем - ПАФ "Брошукова". Разом з тим, ТОВ "ФК "Профкапітал" стало відомо, що у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно власником спірних об`єктів нерухомості, які на думку Позивача є предметом іпотеки, обліковується ПСП "Полісся".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.10.2021 у справі №918/459/21 відмовлено у задоволені позову.

2.2. Місцевий суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.02.2012 у справі № 5019/2145/11 задоволено позовні вимоги ПСП "Полісся" до ПАФ "Брошукова" та Закритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Жобрин" (далі - ЗАТ "СГП "Жобрин") про визнання права власності і витребування майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.12.2005, укладений між ЗАТ "СГП "Жобрин" та ПАФ "Брошукова" щодо спірних нежитлових приміщень; витребувано з незаконного володіння ЗАТ "СГП "Жобрин" на користь позивача (ПСП "Полісся") нерухоме майно, в тому числі визначене іпотечним договором № 1612-2 від 16.12.2005 як заставне. Судове рішення у справі № 5019/2145/11 набрало законної сили. При цьому наведеним рішенням встановлено, що будівлі, які знаходяться в с. Жобрин, Рівненського р-ну Рівненської області на вул. Центральній (70-річчя жовтня), 9 без правових підстав використовуються ЗАТ "СГП "Жобрин", оскільки останнім право власності не набуто, а договори щодо користування не укладались. Судовим рішенням у справі №5019/2145/11 також встановлено, що ПАФ "Брошукова" не було законним власником нерухомого майна, яке передано ним в іпотеку, відтак на законного власника ПСП "Полісся" не можуть поширюватися вимоги за зобов`язаннями ПАФ "Брошукова". Остання не могла передавати спірне нерухоме майно в іпотеку, оскільки власником було ПСП "Полісся". Тобто ПСП "Полісся" не є новим набувачем прав та обов`язків іпотекодавця в розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку", а є первісним власником нерухомого майна, яке ПАФ "Брошукова" передав в іпотеку ПАТ "Західінкомбанк" в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Оскільки, ПСП "Полісся" є первісним та законним власником спірного нерухомого майна, а тому відсутні правові підстави для застосування у даній справі положень статті 23 Закону України "Про іпотеку".

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 у справі № 918/459/21 задоволено заяву представника ПСП "Полісся" про ухвалення додаткового рішення. Присуджено до стягнення з ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь ПСП "Полісся" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

2.4. Врахувавши складність справи та предмет позову, значення справи для усіх її сторін, обсяг наданих адвокатом послуг, участь адвоката у судових засіданнях та інші обставини, місцевий суд на підставі поданих Відповідачем-1 документів визнав обґрунтованим стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на нерухомість та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції також змінив додаткове рішення від 08.11.2021, стягнувши з ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь ПСП "Полісся" 16 000 грн витрат на правову допомогу.

2.6. Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, справу №918/459/21 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.7. Верховний Суд дійшов висновку, що господарський суд апеляційної інстанції, визнавши право іпотеки і фактично іпотекодавцем ПСП "Полісся", не досліджував обставин зміни іпотекодавця з ПАФ "Брошукова" на Відповідача-1. Без дослідження питання переходу обтяження від ПАФ "Брошукова" до ПСП "Полісся" неможливо достеменно встановити порушення Відповідачем-1 права на іпотеку Позивача і, відповідно, вирішити питання застосування/незастосування позовної давності.

2.8. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 20.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 у справі № 918/459/21.

2.9. Наведена постанова обґрунтована тим, що, як встановлено господарськими судами з врахуванням змісту судових рішень у справі №5019/2145/11, переходу права власності від ПАФ "Брошукова" до ПСП "Полісся" не відбулося. ПАФ "Брошукова" не могла передавати спірне нерухоме майно в іпотеку, оскільки власником було ПСП "Полісся". Тобто останнє не є новим набувачем прав та обов`язків іпотекодавця в розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку", а є первісним власником нерухомого майна, яке ПАФ "Брошукова" передала в іпотеку ПАТ "Західінкомбанк" в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. У спірних правовідносинах відсутня обов`язкова умова, з якою законодавство пов`язує перехід прав та обов`язків іпотекодавця за іпотечним договором, а саме перехід права власності на спірне нерухоме майно від іпотекодавця до нового власника. Оскільки ПСП "Полісся" є первісним та законним власником спірного нерухомого майна, відсутні правові підстави для застосування положень статті 23 Закону України "Про іпотеку", враховуючи, що ПСП "Полісся" не набуло статусу іпотекодавця за договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Західінкомбанк" та ПАФ "Брошукова", а отже, Відповідач-1 не несе обов`язків перед Позивачем за цим правочином.

При цьому, на виконання вказівок Верховного Суду, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ФК "Профкапітал" було пропущено строк позовної давності, однак, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень про позовну давність, сплив якої може стати самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених Позивачем до Відповідача-2, оскільки жодних протиправних дій Державного реєстратора, які б порушували права ТОВ "ФК "Профкапітал", у даному випадку під час розгляду спору не встановлено.

Крім того суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заяви ПСП "Полісся" щодо ухвалення додаткового рішення.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на неврахування апеляційним судом висновків суду касаційної інстанції про застосування статті 261 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про іпотеку", статей 75, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 16.10.2018 у справі № 916/4625/15, від 18.10.2018 у справі № 18.10.2018 у справі № 910/17423/17, від 10.03.2020 у справі № 906/586/17, від 15.05.2017 у справі № 643/4395/16-ц, від 16.11.2022 у справі №916/1860/21, від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, від 11.11.2019 у справі № 756/15538/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 691/830/16-ц, у аналогічних правовідносинах.

3.3. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо того: чи може мати преюдиційне значення рішення суду у справі для особи, якщо визнано, що у цій справі не вирішувалося питання прав та обов`язків такої особи; чи можуть бути застосовані норми про віндикаційний позов до витребування майна на користь тієї особи, яка не була його первісним власником, тобто на користь особи, якій майно передано у користування; чи можуть бути при повторному розгляді справи застосовані правові позиції Верховного Суду, сформульовані в інших справах, якщо при первісному касаційному розгляді справи суд касаційної інстанції вже висловився щодо неподібності правовідносин у справі, яка розглядається, та справах, взятих для порівняння; яким чином потрібно застосувати при вирішенні цього спору норми частини другої статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та п. 13. Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 N 62; чи можливо в порядку індикаційного позову витребовувати майно на користь особи, яка вважає себе власником спірного майна, але здійснила його відчуження добровільно; чи може правовий режим власності регулюватися листами; чи обмежується строком позовної давності момент звернення до державного реєстратора з вимогою зареєструвати право іпотеки, і з якого моменту обчислюється строк позовної давності для звернення до суду у випадку відмови у такій реєстрації.

3.4. Крім того, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових позицій, викладених в постановах суду касаційної інстанції від 11.11.2019 у справі № 756/15538/15-ц та від 15.05.2017 у справі № 643/4395/16-ц, у разі їх незастосування під час розгляду його касаційної скарги.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-2 просить відмовити в її задоволенні.

3.6. Від ПСП "Полісся" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач-1 зазначає про необхідність закриття касаційного провадження за вказаною скаргою в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а в частині інших підстав - про необхідність залишення скарги без задоволення.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі кредитного договору № 1312-2 від 13.12.2005 ПАТ "Західінкомбанк" (кредитор) надало ПАФ "Брошукова" (позичальник) кредит у вигляді відкриття мультивалютної відкличної поновлювальної кредитної лінії максимальним лімітом у розмірі 2 000 000,00 грн.

Пунктом 2.1. зазначеного кредитного договору, в редакції додаткового договору від 16.12.2005, визначено, що в забезпечення зобов`язань позичальника за даним кредитним договором кредитором прийнято, зокрема, іпотечний договір № 1612-2 від 16.12.2005, укладений між кредитором та ПАФ "Брошукова".

4.2. Відповідно до договору, в іпотеку надано будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, які складаються з: будівлі прохідної загальною площею 23,2 кв. м, приміщення № 1 загальною площею 1 781,5 кв. м, приміщення № 2 загальною площею 3 427,9 кв. м, приміщення № 3 загальною площею 330,9 кв. м, будівлі вагової загальною площею 16,5 кв. м, будівлі котельні загальною площею 101,5 кв. м, будівлі кормоцеху загальною площею 348,7 кв. м, приміщення блоку № 2 загальною площею 231,6 кв. м, будівлі пташника № 3 загальною площею 1 762,9 кв. м, будівлі пташника № 4 загальною площею 1 765,2 кв. м, будівлі пташника № 5 загальною площею 1 573,6 кв. м, будівлі пташника № 6 загальною площею 1 756,3 кв. м, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, буд. 9.

4.3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.02.2012 у справі №5019/2145/11 задоволено позовні вимоги ПСП "Полісся" до ПАФ "Брошукова" та ЗАТ "СГП "Жобрин" про визнання права власності і витребування майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.12.2005, укладений між ЗАТ "СГП "Жобрин" та ПАФ "Брошукова" щодо спірних нежитлових приміщень; витребувано з незаконного володіння ЗАТ "СГП "Жобрин" на користь позивача (ПСП "Полісся") нерухоме майно, в тому числі, визначене іпотечним договором № 1612-2 від 16.12.2005 як заставне. Вказане рішення набрало законної сили.

У зазначеному рішенні встановлено, що будівля прохідної, приміщення № 1, приміщення № 2, приміщення № 3, будівля вагової для зважування худоби, будівля котельні, будівля пташника № 4, будівля пташника № 5, будівля пташника № 6, будівля цеху ЗЦМ, будівля кормоцеху, приміщення блоку № 2, будівля пташника № 3, будівля гаражів пожежного депо, які знаходяться в с. Жобрин, Рівненського р-ну Рівненської області на вул. Центральній (70-річчя жовтня), 9; будівлі ферми, яка знаходяться за адресою: вул. Річна, 30, с. Углище, Рівненського району, а саме: будівля прохідної, будівля пташника, будівля пташника № 1, будівля пташника № 2, насосна станція, будівля вагової для зважування худоби; та будівлі автотракторного гаражу, що знаходяться за адресою: вул. Центральна 86, с. Жобрин Рівненського р-ну, а саме: будівлі автотракторного гаражу прохідна, гаражі для комбайнів, мийка, авто гаражі, гаражі для тракторів, авто вага до 30 тонн - без правових підстав використовуються ЗАТ "СГП "Жобрин", оскільки ним право власності не набуто, а договори щодо користування не укладались.

Спірне майно від ПСП "Полісся" пайовикам не передавалось за актом, останні не оформили в установленому порядку на нього право власності, про що достовірно відомо ЗАТ "СГП "Жобрин" та ПАФ "Брошукова", відтак в контексті вимог статті 388 Цивільного кодексу України останні не є добросовісними набувачами.

4.4. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.01.2017 за заявою Публічного акціонерного товариства "Держаний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" порушено провадження у справі № 918/1383/16 про банкрутство ЗАТ "СГП "Жобрин", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Дяченко Яну Володимирівну.

10.04.2017 до місцевого господарського суду у вказаній справі надійшла заява ПАТ "Західінкомбанк" № 316-19 від 07.04.2017 про визнання грошових вимог кредитора на суму 3 483 458,26 грн. У заяві вказано, що в забезпечення виконання умов кредитного договору № 1312-2 від 13.12.2005 між банком та боржником було укладено іпотечний договір № 1312-3 від 13.12.2005, реєстраційний № 4227, відповідно до п. 3.1. якого боржник надав в забезпечення виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, що знаходиться в селі Жобрин, вул. Центральна, 9 (які складаються з: будівлі прохідної загальною площею 23,2 кв. м, приміщення № 1 загальною площею 1 781,5 кв. м, приміщення № 2 загальною площею 3 427,9 кв. м, приміщення № 3 загальною площею 330,9 кв. м2, будівлі вагової загальною площею 16,5 кв. м, будівлі котельні загальною площею 101,5 кв. м, будівлі кормоцеху загальною площею 348,7 кв. м, приміщення блоку № 2 загальною площею 231,6 кв. м, будівлі пташника № 3 загальною площею 1 762,9 кв. м, будівлі пташника № 4 загальною площею 1 765,2 кв. м, будівлі пташника № 5 загальною площею 1 573,6 кв. м, будівлі пташника № 6 загальною площею 1 756,3 кв. м). До заяви долучено копію іпотечного договору № 1312-3 від 13.12.2005.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.05.2017 у справі №918/1383/16 затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ "СГП "Жобрин", де серед іншого зазначено ПАТ "Західінкомбанк" з грошовими вимогами в сумі 3 483 458,26 грн, у тому числі 803 874,98 грн неустойка (штраф, пеня) - черговість задоволення вимог шоста; 2 679 583,28 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та внесені окремо до реєстру. Судовий збір в сумі 3 200,00 грн - черговість задоволення вимог перша. У мотивувальній частині ухвали зазначено, що ПАТ "Західінкомбанк" з грошовими вимогами в сумі 3 483 458,26 грн (підтверджено кредитним договором № 1312-2 від 13.12.2005 з додатковими договорами до кредитного договору, іпотечним договором № 1312-3 від 13.12.2005 з додатковими договорами, виконавчим написом нотаріуса від 14.03.2011 № 475, розрахунком заборгованості). Указана ухвала набрала законної сили та не оскаржена ПАТ "Західінкомбанк".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 29.05.2017 у справі №918/1383/16, серед іншого, затверджено звіт розпорядника майна Дяченко Я. В. про проведену роботу в процедурі розпорядження майном; визнано банкрутом ЗАТ "СГП "Жобрин" (вул. Центральна, 7, с. Жобрин, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35310, ІК 33733690); відкрито ліквідаційну процедуру ЗАТ "СГП "Жобрин" строком на 12 місяців.

4.5. 15.02.2019 за результатами аукціону з продажу прав вимог ПАТ "Західінкомбанк" за кредитним портфелем - лот № F44GL37362, між банком та ТОВ "ФК "Профкапітал" укладено договір № 2018-12-29-000001-9 про відступлення прав вимоги.

Згідно з додатком № 160 до вказаного договору банк відступив, а новий кредитор - ТОВ "ФК "Профкапітал" набуло право вимоги до ПАФ "Брошукова". Права вимоги, які відступилися, ґрунтуються на кредитному договорі № 1312-2 від 13.12.2005 з додатковими до нього договорами (угодами), укладеними між банком та ПАФ "Брошукова".

4.6. Одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором банк відступив новому кредитору - ТОВ "ФК "Профкапітал" права вимоги за договорами, які є забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, зокрема, за згаданим вище іпотечним договором №1612-2 від 16.12.2005, укладений між банком та іпотекодавцем - ПАФ "Брошукова".

4.7. Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1612-2 від 16.12.2005, укладений між банком та новим кредитором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №119, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 22.02.2019 № 157282687.

4.8. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 у справі №918/1383/16 задоволено заяву ТОВ "ФК "Профкапітал" про заміну кредитора у вказаній справі. Здійснено заміну первісного кредитора - ПАТ "Західінкомбанк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Профкапітал". Зобов`язано ліквідатора ЗАТ "СГП "Жобрин" Драгун Ірину Іванівну внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 918/1383/16 частково задоволено апеляційну скаргу ПСП "Полісся". Скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 у вказаній справі в частині задоволенні заяви ТОВ "ФК "Профкапітал" про заміну кредитора у справі №918/1383/16 з ПАТ "Західінкомбанк" на ТОВ "ФК "Профкапітал" з вимогами до ЗАТ "СГП "Жобрин" в сумі 2 679 583,28 грн - вимоги, що забезпечені заставою боржника та внесені окремо до реєстру. У цій частині в задоволенні заяви відмовлено.

При цьому у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що, звертаючись з заявою про визнання грошових вимог кредитора, ПАТ "Західінкомбанк" зазначав іпотечний договір № 1312-3 від 13.12.2005 реєстраційний №4227 відповідно до п. 3.1. якого боржник надав в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором (майнова порука) будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, який знаходиться в с. Жобрин, вул. Центральна, 9. До заяви долучалася копія іпотечного договору № 1312-3 від 13.12.2005. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2017 у справі № 918/1383/16, якою затверджувався реєстр вимог кредиторів, було зазначено, що грошові вимоги ПАТ "Західінкомбанк" підтверджуються іпотечним договором № 1312-3 від 13.12.2005. Указана ухвала набрала законної сили та не оскаржувалась ПАТ "Західінкомбанк". Ураховуючи викладене, долучена до матеріалів заяви ТОВ "ФК "Профкапітал" про заміну кредитора засвідчена копія договору від 18.04.2019 про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким відступлено права вимоги за іпотечним договором № 1312-2 від 13.12.2005 реєстраційний №4227, що стосується цілісного майнового комплексу, який складається з будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Углище, вулиця Річна, будинок 30, не є належним доказом переходу грошових вимог, що забезпечені заставою майна від ПАТ "Західінкомбанк" до ТОВ "ФК "Профкапітал" у даній справі за іпотечним договором № 1312-3 від 13.12.2005 реєстраційний номер № 4227, який стосується цілісного майнового комплексу, що складається з будівель та спору, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Центральна, будинок 9. Жодного іншого нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1312-3 від 13.12.2005 реєстраційний номер 4227, який стосується цілісного майнового комплексу, що складається з будівель та спору, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Центральна, будинок 9, та є підставою грошових вимог ПАТ "Західінкомбанк", що забезпечені заставою майна у даній справі, як суду першої так і апеляційної інстанцій не надано. Отже, відсутні правові підстави вважати, що ТОВ "ФК "Профкапітал" набуло право вимоги до ЗАТ "СГП "Жобрин" як забезпечений кредитор у справі про банкрутство останнього. Заявником клопотання про заміну кредитора не доведено, що він є правонаступником забезпеченого кредитора - ПАТ "Західінкомбанк" у справі № 918/1383/16 про банкрутство ЗАТ "СГП "Жобрин".

4.9. 07.05.2021 ТОВ "ФК "Профкапітал" звернулося до Державного реєстратора із заявою (вих. № 070521/3 від 07.05.2021), у якій просило:

- зареєструвати обтяження речових прав на нерухоме майно - іпотеку щодо наступного нерухомого майна - будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, які складаються з: будівлі прохідної загальною площею 23,2 кв. м, приміщення № 1 загальною площею 1 781,5 кв. м, приміщення № 2 загальною площею 3 427,9 кв. м, приміщення № 3 загальною площею 330,9 кв. м, будівлі вагової загальною площею 16,5 кв. м, будівлі котельні загальною площею 101,5 кв. м, будівлі кормоцеху загальною площею 348,7 кв. м, приміщення блоку № 2 загальною площею 231,6 кв. м, будівлі пташника № 3 загальною площею 1 762,9 кв. м, будівлі пташника № 4 загальною площею 1 765,2 кв. м, будівлі пташника № 5 загальною площею 1 573,6 кв. м, будівлі пташника № 6 загальною площею 1 756,3 кв. м, які знаходяться за адресою Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, 9;

- підстава виникнення іпотеки - договір іпотеки серія та номер 1612-2, виданий 16.12.2005, видавник Приватний нотаріус Омельяненко І. В.; стаття 23 Закону України "Про іпотеку";

- відомості про суб`єктів: майновий поручитель (іпотекодавець) - ПСП "Полісся"; боржник - ПАФ "Брошукова"; іпотеко держатель - ТОВ "ФК "Профкапітал"; (відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 2704569, 16.12.2005 12.25.27, реєстратор: Рівненський районний нотаріальний округ).

4.10. Рішенням Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.05.2021 № 58032382 ТОВ "ФК "Профкапітал" відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова обґрунтована тим, що безпосередньо іпотечний договір № 1612-2 від 16.12.2005 не містить згадки про іпотекодавця - ПСП "Полісся".

4.11. Ураховуючи наведені обставини, 07.06.2021 ТОВ "ФК "Профкапітал" звернулося до Господарського суду Рівненської області з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права,колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимога про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на спірні будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, яке виникло на підставі договору іпотеки від 16.12.2005 № 1612-2, укладеного між іпотекодавцем - ПАФ "Брошукова" та іпотекодержателем - ПАТ "Західінкомбанк", вимоги за яким, на думку Позивача, було відступлено йому.

5.3. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.4. У статті 546 Цивільного кодексу України передбачено можливість забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечення здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, якими є порука, неустойка, гарантія, застава, притримання, завдаток та інші види, передбачені договором або законом.

5.5. Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

5.6. Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України).

5.7. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України"Про іпотеку").

5.8. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

5.9. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

5.10. За змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина перша).

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина друга).

5.11. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, переходу права власності на спірне нерухоме майно від ПАФ "Брошукова" (іпотекодавця за іпотечним договором № 1612-2 від 16.12.2005, укладеним з ПАТ "Західінкомбанк") до ПСП "Полісся" не відбулося. ПАФ "Брошукова" не могла передавати вказане нерухоме майно в іпотеку, оскільки власником було ПСП "Полісся". Тобто останнє не є новим набувачем прав та обов`язків іпотекодавця в розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку", а є первісним власником нерухомого майна, яке ПАФ "Брошукова" передала в іпотеку ПАТ "Західінкомбанк" в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

У спірних правовідносинах відсутня обов`язкова умова, з якою законодавство пов`язує перехід прав та обов`язків іпотекодавця за іпотечним договором до іншої особи, а саме перехід права власності на спірне нерухоме майно від іпотекодавця до нового власника. Оскільки ПСП "Полісся" є первісним та законним власником спірного нерухомого майна, відсутні правові підстави для застосування положень статті 23 Закону України "Про іпотеку", враховуючи, що ПСП "Полісся" не набуло статусу іпотекодавця за наведеним договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Західінкомбанк" та ПАФ "Брошукова", а отже, Відповідач-1 не несе обов`язків перед Позивачем за цим правочином.

5.12. Зазначені обставини щодо відсутності переходу права власності на спірне нерухоме майно місцевий і апеляційний суди встановили виходячи зі змісту судових рішень у справі № 5019/2145/11.

5.13. Так, судами попередніх інстанцій досліджено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.02.2012 у справі №5019/2145/11 задоволено позовні вимоги ПСП "Полісся" до ПАФ "Брошукова" та ЗАТ "СГП "Жобрин"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.12.2005, укладений між ЗАТ "СГП "Жобрин" і ПАФ "Брошукова" щодо спірних нежитлових приміщень; витребувано з незаконного володіння ЗАТ "СГП "Жобрин" на користь позивача (ПСП "Полісся") нерухоме майно, в тому числі, визначене іпотечним договором № 1612-2 від 16.12.2005 як заставне. Вказане рішення набрало законної сили.

При цьому у зазначеному рішенні встановлено, що будівля прохідної, приміщення № 1, приміщення № 2, приміщення № 3, будівля вагової для зважування худоби, будівля котельні, будівля пташника № 4, будівля пташника № 5, будівля пташника № 6, будівля цеху ЗЦМ, будівля кормоцеху, приміщення блоку № 2, будівля пташника № 3, будівля гаражів пожежного депо, які знаходяться в с. Жобрин, Рівненського р-ну Рівненської області на вул. Центральній (70-річчя жовтня), 9; будівлі ферми, яка знаходяться за адресою: вул. Річна, 30, с. Углище, Рівненського району, а саме: будівля прохідної, будівля пташника, будівля пташника № 1, будівля пташника № 2, насосна станція, будівля вагової для зважування худоби; та будівлі автотракторного гаражу, що знаходяться за адресою: вул. Центральна 86, с. Жобрин Рівненського р-ну, а саме: будівлі автотракторного гаражу прохідна, гаражі для комбайнів, мийка, авто гаражі, гаражі для тракторів, авто вага до 30 тонн - без правових підстав використовуються ЗАТ "СГП "Жобрин", оскільки ним право власності не набуто, а договори щодо користування не укладались.

Спірне майно від ПСП "Полісся" пайовикам не передавалось за актом, останні не оформили в установленому порядку на нього право власності, про що достовірно відомо ЗАТ "СГП "Жобрин" та ПАФ "Брошукова", відтак в контексті вимог статті 388 Цивільного кодексу України останні не є добросовісними набувачами.

Договір купівлі-продажу від 16.12.2005, укладений між ЗАТ "СГП "Жобрин" та ПАФ "Брошукова" є недійсним і майно знаходиться в користуванні останньої без правових підстав.

5.14. Згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а відтак сторони вищевказаного договору не набули жодних прав та обов`язків за ним щодо відповідного майна.

5.15. Водночас, місцевим і апеляційним судами встановлено, що рішення Господарського суду Рівненської області від 20.02.2012 у справі №5019/2145/11 було підставою для внесення запису про право власності на спірне нерухоме майно за ПСП "Полісся" 30.12.2012.

5.16. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

5.17. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Подібні за змістом правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 15.10.2019 у справі №813/8801/14, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 17.12.2019 у справі №641/1793/17, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18.

5.18. Таким чином, преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 438/723/17).

5.19. Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Рівненської області від 20.02.2012 у справі № 5019/2145/12, яке набрало законної сили, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути враховані судами як преюдиційні при розгляді цієї справи, оскільки у вказаному судовому рішенні встановлювались обставини щодо незаконного вилучення ЗАТ "СГП "Жобрин" та ПАФ "Брошукова" нерухомого майна у ПСП "Полісся".

5.20. Водночас, як обґрунтовано зазначили суди, ТОВ "ФК "Профкапітал" не навело аргументів, які б могли поставити під сумнів обставини, встановлені у судовому рішеннями у справі № 5019/2145/11, що спростовує доводи Позивача про порушення місцевим і апеляційним судами положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України при розгляді цієї справи.

5.21. З викладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду у даній справі про необхідність дослідження переходу обтяження від ПАФ "Брошукова" до ПСП "Полісся" встановив, що спірне нерухоме майно було передано в іпотеку ПАФ "Брошукова" з посиланням на договір купівлі-продажу від 16.12.2005, який був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №5019/2145/11, а відтак ПАФ "Брошукова" не могла передавати спірне нерухоме майно в іпотеку, оскільки власником було ПСП "Полісся". Тобто останнє не набуло статусу іпотекодавця за договором іпотеки № 1612-2 від 16.12.2005, укладеним між ПАТ "Західінкомбанк" та ПАФ "Брошукова", і Відповідач-1 не несе обов`язків перед Позивачем за цим правочином.

5.22. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову.

5.23. При цьому Суд також погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених Позивачем до Відповідача-2, оскільки жодних протиправних дій Державного реєстратора, які б порушували права ТОВ "ФК "Профкапітал", у даному випадку під час розгляду спору не встановлено.

5.24. Що стосується доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм, які стосуються позовної давності, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом хоча і досліджувалися відповідні обставини, однак не було застосовано наведені правові норми у зв`язку з встановленням відсутності підстав для задоволення позову.

5.25. Посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 11.11.2019 у справі № 756/15538/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 691/830/16-ц, незастосування яких під час розгляду касаційної скарги, на думку Позивача, є підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів оцінює критично, оскільки: по-перше, предметом позовів у наведених справах були вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки чи іпотеки припиненою, що свідчить про неподібність правовідносин у вказаних справах та справі, яка переглядається; по-друге, довільне вибіркове цитування правових позицій суду касаційної інстанції без будь-якого обґрунтування з огляду на норми статті 302 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5.26. Водночас, доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано також інших висновків Верховного Суду, викладених в постановах, на які посилається заявник, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

5.27. Підставою для касаційного оскарження судових рішень є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.28. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

5.29. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які він посилається.

5.30. Посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги на відсутність висновків Верховного Суду щодо питань, наведених у його скарзі, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

5.31. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.32. Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.33. Таким чином, наведення довільного переліку питань, яким заявник намагається надати правове значення в контексті спірних правовідносин з метою спонукання Суду до встановлення нових фактичних обставин та переоцінки обставин і перегляду рішень у справі №5019/2145/11 у невстановлений законом спосіб, без належного обґрунтування із зазначенням конкретних норм права щодо застосування яких відсутній висновок суду касаційної інстанції, не може вважатися підставою для касаційного оскарження судових рішень в розумінні вказаних норм чинного процесуального законодавства.

5.33. Так само колегія суддів вважає безпідставним посилання ТОВ "ФК "Профкапітал" в якості підстави для подання його касаційної скарги на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 7 Закону України" Про колективне сільськогосподарське підприємство" і п. 13. Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки предметом позову у цій справі є, зокрема, вимога про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, а відтак судами не застосовувалися наведені норми при вирішенні цього спору по суті.

5.34. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки та переоцінки обставин у справі № 5019/2145/11 у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

5.35. Що стосується оскарження Позивачем додаткового рішення місцевого суду, то колегія суддів зазначає наступне.

5.36. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

5.37. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

5.38. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

5.39. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.40. У частині третій статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

5.41. Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.42. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.43. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.44. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.45. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.46. За змістом положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.47. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

5.48. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

5.49. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

5.50. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

5.51. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

5.52. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.53. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

5.54. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

5.55. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

5.56. Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

5.57. Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2021 представником ПСП "Полісся" через відділ канцелярії та документального забезпечення місцевого суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі. Так, у своїй заяві представник Відповідача-1 просив суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн.

У свою чергу, 03.11.2021 від Позивача на адресу суду надійшли заперечення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

5.58. Врахувавши складність справи та предмет позову, значення справи для усіх її сторін, обсяг наданих адвокатом послуг, участь адвоката у судових засіданнях та інші обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, на підставі поданих Відповідачем-1 документів визнав обґрунтованим стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

5.59. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

5.60. Водночас, посилання в касаційній скарзі в якості підстави для її подання на те, що судом апеляційної інстанції було застосовано норми статті 129 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах, на які посилається заявник, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося, неврахування висновку суду касаційної інстанції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

5.61. За таких обставин висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви представника ПСП "Полісся" щодо ухвалення додаткового рішення є законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувану додаткове рішення необхідно залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 у справі №918/459/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий