Ухвала

від 20.03.2023 по справі 346/5414/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня 2023 року

м. Київ

справа № 346/5414/19

провадження № 61-14974св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

особа, яка не брала участі у справі та подала касаційну скаргу - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суд Івано-Франківської області від 01 грудня 2020 року у складі судді Веселова В. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Максюта І. О., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , який на випадок своєї смерті склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_7 - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 .

Звернувшись до нотаріуса в інтересах малолітньої доньки про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом вона отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею не подано документів що підтверджують право власності померлого ОСОБА_3 на спадкове майно.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 , 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0749 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд

в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 та право власності на 1/4 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 ; 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0749 га. призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; 1/2 цеху по обробці деревини з допоміжними приміщеннями загальною площею 180,8 кв. м. в АДРЕСА_1 ; 1/2 земельної ділянки площею 0,1428 га. призначеної для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; 1/2 транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TRANSPORTER, номер кузова НОМЕР_1 ,

1994 р. випуску, зареєстрованого 12 листопада 2013 року, 1/2 транспортного засобу марки PEUGEOT, моделі 3008, номер кузова НОМЕР_2 , 2012 р. випуску, зареєстрованого 13 січня 2015 р.; 1/2 транспортного засобу марки OPEL, моделі MOVANO, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 р. випуску, зареєстрованого 23 серпня 2016 р.; 1/2 транспортного засобу марки FORD, моделі TRANSIT, номер кузова НОМЕР_4 , 1992 р. випуску, зареєстрованого 07 липня 2015 р. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 право власності по 1/3 частці житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , 1/3 частці земельної ділянки площею 0,0749 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2623286701:01:001:0134 в АДРЕСА_1 ; 1/3 цеху по обробці деревини з допоміжними приміщеннями загальною площею 180,8 кв. м., що знаходиться:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1297564026232); -1/3 земельної ділянки площею 0,1428 га. призначеної для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 2623286701:01:001:0135 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 798221226232); 1/3 транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TRANSPORTER, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 1994 р. випуску, з об`ємом двигуна 2400 куб. см. зареєстрованого 12 листопада 2013 року, 1/3 транспортного засобу марки PEUGEOT, моделі 3008, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_6 , 2012 р. випуску, з об`ємом двигуна 1560 куб. см. зареєстрованого

13 січня 2015 р.; 1/3 транспортного засобу марки OPEL, моделі MOVANO, номер НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , 2012 р. випуску, з об`ємом двигуна 2299 куб. см. зареєстрованого 23 серпня 2016 р.; 1/3 транспортного засобу марки FORD, моделі TRANSIT, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_9 1992 р. випуску, з об`ємом двигуна 2496 куб. см. зареєстрованого 07 липня 2015 р. після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом щодо кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони, будучи спадкоємцями після смерті свого батька, мають рівні права щодо його спадщини.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суд від 01 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на:

1/2 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 ;

1/2 частку земельної ділянки площею 0,0749 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2623286701:01:001:0134

в АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на:

1/4 (одну четверту) частку житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

1/4 (одну четверту) частку земельної ділянки площею 0,0749 га. призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2623286701:01:001:0134, що знаходиться: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 798209126232);

1/2 (одну другу) цеху по обробці деревини з допоміжними приміщеннями загальною площею 180,8 кв. м., що знаходиться: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1297564026232);

1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,1428 га призначеної для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 2623286701:01:001:0135 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 798221226232);

1/2 (одну другу) транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TRANSPORTER, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 1994 р. випуску, з об`ємом двигуна 2400 куб. см. зареєстрованого 12 листопада 2013 року;

1/2 (одну другу) транспортного засобу марки PEUGEOT, моделі 3008, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_6 , 2012 р. випуску, з об`ємом двигуна 1560 куб. см. зареєстрованого 13 січня 2015 р.;

1/2 (одну другу) транспортного засобу марки OPEL, моделі MOVANO, номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_8 , 2012 р. випуску, з об`ємом двигуна 2299 куб. см. зареєстрованого 23 серпня 2016 р.;

1/2 (одну другу) транспортного засобу марки FORD, моделі TRANSIT, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_9 1992 р. випуску, з об`ємом двигуна 2496 куб. см. зареєстрованого 07 липня 2015 р.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зібраними доказами по справі встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_3 склав заповіт на частину свого майна, то згідно статтею 1223 ЦК України інша частина спадкового майна, яка не охоплена заповітом спадкується за законом між спадкоємцями першої черги в рівних частках - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 у судовому порядку права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31 серпня 2021 року ОСОБА_5 - особа, яка не брала участі у справі, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила оскаржені рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності зі спадкодавцем, оскільки побудований в період шлюбу з ним, але не був введений в експлуатацію, тому їй належить 1/2 частина цього будинку.

Після розлучення між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 існувала домовленість про передачу будинку їх спільному сину ОСОБА_3 . ОСОБА_3 було складено заповіт на його користь, тому спір щодо поділу будинку не виникав. Але 11 січня 2016 року її колишнім чоловіком ОСОБА_3 складено заповіт щодо 1/2 частки зазначеного будинку на користь дочки ОСОБА_1 , про що вона не знала. Постановою апеляційного суду визнано право власності в порядку спадкування на 3/4 зазначеного будинку за ОСОБА_1 , тобто і на 1/4 частки, яка належить їй. Суд виходив з того, що ОСОБА_3 належав цілий будинок і не дослідив обставин ким і коли від побудований.

Дізнавшись, що спадкоємці претендують на весь будинок, в березні 2021 року вона звернулась із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку майна, що була об`єктом спільної сумісної власності.

Тому апеляційним судом прийнято рішення про її права і інтереси, як співвласниці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами

АДРЕСА_1 , і її не залучено до участі у цій справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ..

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідок Старогвіздецької сільської ради ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 2007 року до дня смерті. Йому належав житловий будинок в АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 в даному господарстві ніхто не був зареєстрований.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 , належить, зокрема земельна ділянка площею 0,1428 кадастровий номер 2623286701:01:001:0135 в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0749 га, кадастровий номер 2623286701:01:001:0134 в АДРЕСА_1 .

Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Галян Г. М. 11 січня 2016 року за реєстровим № 42, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частку земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

23 січня 2018 року ОСОБА_2 звернулась від імені малолітньої дочки

ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом

06 лютого 2018 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій

№ 85/02-31 приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О. В. відмовлено ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій.

ОСОБА_4 , якому рішенням суду (яке набрало законної сили 03 вересня

2018 року) було визначено додатковий строк 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини, у вказаний строк такої заяви не подав, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).

Зазначені норми цивільного процесуального права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Тлумачення частини першої та четвертої статті 389 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки лише після розгляду апеляційною інстанцією її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за виключенням випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.При цьому особа, яка не брала участі у справі, має обґрунтувати, що судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків (див. ухвалу Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Отже особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов`язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_5 вважає, що апеляційний суд при ухвалені нового рішення у цій справі не дослідив обставин, ким і коли побудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами

АДРЕСА_1 ; стверджує, що цей будинок побудований в шлюбі, тому належав і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності зі спадкодавцем. У зв`язку з цим вона в березні 2021 року звернулась із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку майна, що була об`єктом спільної сумісної власності;

касаційна скарга ОСОБА_5 не містить належного обґрунтування, яким чином апеляційний суд мав дослідити та встановити обставини, ким і коли побудований спірний будинок і що цей будинок побудований в шлюбі, на відповідні докази не посилається. Не надає ОСОБА_5 таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин відсутні підстави для висновку, що судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 було ухвалено судом апеляційної інстанції, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що оскарженою постановою апеляційного суду не вирішувалось питання про права та (або) обов`язки ОСОБА_5 , касаційне провадження за її касаційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суд Івано-Франківської області від

01 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

22 березня 2021 року у справі № 346/5414/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат