Рішення

від 14.03.2023 по справі 333/7785/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Сідорової А.В.,

справа № 333/7785/21

провадження № 2/333/235/23

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідачі Товариство з обмежено. Відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович

представники відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада», приватний виконавець Проценка Дмитра Юрійовича про визнання права власності на майно. Позов мотивований тим, що позивач є співвласником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2015 року було задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада» про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» суму 348 034 грн. 59 коп. боргу за кредитом, 101570 грн. 90 коп. боргу по відсоткам, 7 826 грн. 17 коп. пені. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» суму судового збору. Позивач стороною справи не був.

За цим рішенням суду приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області порушено виконавче провадження №64283297, за цим виконавчим провадженням позивач не є боржником чи будь яким учасником.

01 жовтня 2021 року позивач від ОСОБА_4 отримав копію постанови виконавця від 01.10.2021 року про арешт та опис нерухомого майна, згідно до якої виконавець наклав арешт на всю квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

В постанові виконавець виклав недостовірну інформацію про те, що квартира належить на праві власності тільки боржнику - ОСОБА_4 .

Отже, на думку позивача, виконавець не визнає його право власності на нерухоме майно. Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Саме на такий спосіб захисту права власності особи, яка не є учасником виконавчого провадження вказав Верховний суд в постанові від 24.05.2021 року по справі № 12/12136/18.

З посиланням на зазначене, позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , та усунути перешкоди у користуванні нею.

Від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи вказане наступним.

07 червня 2007 року Акціонерний банк «АвтоЗАЗбанк» (правонаступник - ПАТ «БАНК КІПРУ») та ОСОБА_4 уклали Кредитний договір № 50/07 з подальшим внесенням змін та доповнень. Банк виконав свої зобов`язання та надав кредитні кошти. В подальшому були укладені додаткові угоди щодо умов вищевказаного договору.

06 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК КІПРУ», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Акціонерного банку «АвтоЗАЗбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, внаслідок якого відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 50/07 від 07 червня 2007 року позичальником згідно якого є ОСОБА_4 та відповідними договорами забезпечення.

07 червня 2007 року між Акціонерний банк «АвтоЗАЗбанк» (правонаступник - ПАТ «БАНК КІПРУ») та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 65/07, відповідно до умов якого було передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 22 квітня 1996 року, виданого Комунарською районною адміністрацією м. Запоріжжя, що стверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством ЗМБТІ 01.06.2007 року за № 14749430.

У зв`язку з неналежним виконанням обов`язків за Кредитним договором у листопаді 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулись до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_4 та ТОВ «Тріада» про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2015 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто заборгованість з ОСОБА_4 в сумі 348 034 грн. 59 копійок, 101570,90 грн. за відсотками, 7826,17 грн. пені.

В рамках вищезазначеного судового рішення відкрито виконавче провадження №64283297.

В рамках вищезазначеного виконавчого провадження, 11.03.2021 року було винесено постанову про арешт майна боржника, та накладено арешт на1/2 квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та проведено опис вищезазначеного майна в рамках виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

З посиланням на зазначене, а також те, що заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач спростовує твердження відповідача та зазначає про те, що приватним виконавцем накладено арешт на усю спільну квартиру, однак позивач не є учасником вказаного виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт, через що, на думку позивача, обраний ним спосіб захисту відповідає вимогам закону.

Згідно ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

01 серпня 2022 року ухвалою суду підготовче засідання по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позиція сторін по справі, заяви (клопотання) учасників справи.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримують.

Від представника позивача та представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» надійшли заяви про проведення судового засідання за їх відсутності, кожен підтримує правову позицію, яка викладена у відповідних заявах по суті.

Від приватного виконавця надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутності.

Представник ТОВ «Тріада» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, з огляду на положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи по суті за відсутності представника відповідача ТОВ «Тріада».

На підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича перебуває виконавчий лист №333/9600/14-ц, виданий 22 січня 2021 року Комунарським районним сумом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_4 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму 348 034 грн. 59 коп. боргу за кредитом, 101570 грн. 90 коп. боргу по відсоткам, 7 826 грн. 17 коп. пені.

Постановою ВП №64283297 від 26 січня 2021 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №333/9600/14-ц, виданий 22 січня 2021 року Комунарським районним сумом м. Запоріжжя.

В рамках виконавчого провадження ВП №64283297 приватним виконавцем Проценком Д.Ю. винесено постанову від 11 березня 2021 року про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить боржнику: реєстраційним номер майна: 12536014 Тип майна: квартира адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , яке перебуває у спільній сумісній власності, в частині, що належить боржнику: ОСОБА_4 , у межах звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 506156,53 грн.

Згідно відомостей з державного реєстру прав власності на нерухоме майно №281833160 від 28 жовтня 2021 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, частка власності кожного 1/1.

ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження ВП №64283297.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи..

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття арешту з нього може звернутись особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статтей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника.

В силу частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд вважає, що за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому вимоги ОСОБА_1 повинні розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заперечення проти арешту майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Враховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судови збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 51, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада», приватний виконавець Проценка Дмитра Юрійовича про визнання права власності на майно залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 березня 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва