Рішення

від 22.03.2023 по справі 120/11116/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 р. Справа № 120/11116/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

30.12.2022 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 1), Державної міграційної служби України (відповідач 2), в якій позивачка просить:

- визнати протиправними дій відповідача 1 щодо обробки персональних даних позивачки, внесених до Єдиного державного демографічного реєстру (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, стать, місце народження тощо), та відмови видалити з Реєстру такі персональні дані, а також присвоєний позивачці унікальний номер запису в Реєстрі;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру, щодо невжиття заходів із знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я позивачки, яка зберігається в Реєстрі (прізвища, імені, по батькові, дати народження, статі, місця народження тощо), у тому числі знищення (видалення) унікального номера запису в Реєстрі;

- зобов`язати відповідача 2, як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру, знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я позивачки, яка зберігається в Реєстрі (прізвища, імені, по батькові, дати народження, статі, місця народження тощо), у тому числі знищення (видалення) унікального номера запису в Реєстрі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка звернулася до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо повернення паспорту у формі ID-картки та відкликання раніше наданої згоди на обробку персональних даних. Однак листом від 12.04.2022 отримала відмову, оскільки Закон України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру.

18.10.2022 позивачка звернулася до відповідачів із зверненнями щодо питання видалення персональної інформації та УНЗР з Єдиного державного демографічного реєстру. Листом від 10.11.2022 за № С-91/6/0501-22/0501.9/289-22 відповідач 1 повідомив, що Закон України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням Реєстру. Крім того, листом від 14.11.2022 за № С-10449-22/6.1/5692-22 відповідач 2 зауважив, що вичерпний перелік підстав для видалення або знищення персональних даних встановлений частиною другою статті 15 Закону України "Про захист персональних даних". Відтак відсутні підстави для видалення із Реєстру УНЗР отриманого позивачкою під час оформлення паспорта громадянина України.

Позивачка з вказаними відмовами не погоджується та вважає дії відповідачів протиправними.

Ухвалою суду від 04.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ч. 4 ст. 161 КАС України. Так, суд встановив, що до позовної заяви позивачка не додала окремі документи, на які міститься посилання у позовній заяві та які значаться у переліку додатків до адміністративного позову, але фактично не долучені. У зв`язку з цим позивачці надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання суду належним чином завіреної копії паспорта позивачки, як громадянки України, серії НОМЕР_1 .

19.01.2023 від позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано належним чином засвідчену копію вищезазначеного паспорта позивачки.

Таким чином, позивачка усунула недоліки позовної заяви та у повному обсязі виконала ухвалу суду від 04.01.2023 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.02.2023 поштою від Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Пунктами 9, 10, 11 Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації № 784 від 18.10.2017 визначено, що у разі коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Заявник для внесення інформації до Реєстру за власним бажанням звертається до територіального органу/територіального підрозділу розпорядника Реєстру за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідач вказує на те, що 24.09.2016 позивачка звернулась до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області для отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки. За цією заявою інформація про позивачку була внесена до Єдиного демографічного реєстру з автоматичним присвоєнням унікального номера запису у реєстрі № 2000090602201. Крім того за добровільною заявою-анкетою 16.01.2017 позивачка отримала у Жмеринському відділі Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 , терміном дії до 16.01.2027. Разом з тим 08.04.2022 цей паспорт знищений у зв`язку із непридатністю для подальшого використання.

Також відповідач зазначає, що 25.03.2022 позивачка звернулась до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із вимогами про видалення з Єдиного демографічного реєстру персональної інформації та УНЗР. Крім того, 18.10.2022 позивачка одночасно звернулась до відповідачів з аналогічними вимогами.

Відповідач звертає увагу на те, що у пункті 6 частини другої статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Відтак, на думку відповідача, вимога позивачки про видалення персональної інформації та УНЗР з Єдиного державного демографічного реєстру задоволенню не підлягає.

07.02.2023 поштою до суду надійшов відзив ДМС України, в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що 24.09.2016, при зверненні до Жмеринського відділу УДМС у Вінницькій області із заявою-анкетою для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивачка надала згоду на обробку персональних даних шляхом підписання відповідної заяви. Оскільки інформація про позивачку вносилася до Реєстру вперше, то Жмеринським відділом УДМС у Вінницькій області здійснено ідентифікацію особи, після завершення якої в автоматичному режимі сформовано УНЗР № 2000090602201 та зафіксовано відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).

Позивач наголошує, що з моменту отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки 04.10.2016 та до моменту зверненням до підрозділу із заявою про втрату його у 2021 році, позивачка не зверталась до УДМС у Вінницькій області та ДМС України з питань того, що внесенні до Реєстру дані були отриманні з порушенням вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та Закону України "Про захист персональних даних", або з питань того, що інформація, яка міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі, є недостовірною.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачка не надала до суду відповідних доказів на підтвердження порушення внесення УДМС у Вінницькій області її персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру або доказів того, що відповідна інформація, яка міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі, є недостовірна.

Отже, на думку відповідача 2, оскільки інформація про позивачку отримана з її дозволу та без порушень вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" і Закону України "Про захист персональних даних", та є достовірною, в ДМС України відсутні підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо особи позивачки з Реєстру.

17.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка заперечує доводи та аргументи відповідачів, викладені у відзивах, та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Додатково позивачка просить не брати до уваги письмові докази, надіслані суду у вигляді додатків до відзиву, оскільки, як зазначає позивачка, відповідні документи не були надіслані на її адресу.

23.02.2023 до суду від відповідача 2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яком представник відповідача, окрім іншого, вказує на те, що відповідачем разом з відзивом на позовну заяву були надіслані і копії доданих до нього доказів, що підтверджується квитанціями від 03.02.2023.

28.02.2023 до суду надійшла заява позивачки, в якій позивачка повторно просить суд не брати до уваги письмові докази у вигляді додатків до відзиву, посилаючись на те, що поштова квитанція про відправлення відзиву не є належним доказом отримання позивачкою відповідних документів.

Відтак, вирішуючи питання щодо можливості прийняття відзивів на позовну заяву та доданих до них доказів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Як видно з матеріалів справи, відповідачами на підтвердження надсилання відзиву позивачці надано фіскальні чеки (квитанції) АТ "Укрпошта", а саме відповідачем 1 квитанцію від 03.02.2023 про надіслання позивачці рекомендованого листа № 2101322583069 з повідомленням про вручення та відповідачем 2 квитанцію від 03.02.2023 про надіслання позивачці рекомендованого листа № 2101322583069 з повідомленням про вручення. Факт отримання відзивів позивачкою не заперечується.

Суд наголошує, що нормами процесуального закону не визначено обов`язку суду перевіряти питання щодо отримання/неотримання іншими учасниками справи відповідного поштового відправлення та досліджувати їх вміст.

Відтак, на переконання суду, долучені до відзивів фіскальні чеки (квитанції) є належними документами, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачці, а також виконання вимог ч. 3, 4 ст. 162 КАС України.

Отже, судом не встановлено правових підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 9 ст. 79, ч. 6 ст. 162 КАС України, у вигляді не взяття судом до уваги відзиву відповідачів на позовну заяву та доданих до них доказів при вирішенні цієї справи по суті.

При цьому суд враховує, що докази, отримані судом від відповідача, були оформлені у матеріали справи і позивачка не була позбавлена можливості скористатися своїми процесуальними правами, визначеними ч. 3 ст. 43 КАС України, зокрема правом на ознайомлення з матеріалами справи та одержання з них копій, або ж правом заявити перед судом клопотання про надіслання необхідних документів (доказів) поштою.

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, а також надані ними докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

Як зазначає позивачка та підтверджують відповідачі, позивачка ОСОБА_1 отримала у Жмеринському відділі Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі Жмеринський відділ УДМС у Вінницькій області) паспорт громадянина України у формі ID-картки та біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

У зв`язку зі втратою паспорта громадянина України у формі ID-картки та з метою отримання паспорта зразка 1994 року, позивачка звернулась до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі № 102/2879/22 зобов`язано Жмеринський відділ УДМС у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

На виконання вказаного судового рішення Жмеринським відділом УДМС у Вінницькій області видано позивачці паспорт громадянина України зразка 1994 року.

25.03.2022 позивачка звернулась із заявою до Жмеринського відділу УДМС у Вінницькій області, в якій вказала на те, що вона повертає біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 . Крім того, позивачка зазначила, що відкликає згоду на обробку її персональних даних, надану нею раніше при отримання паспортів громадянина України у формі ID-картки та паспорту громадянина України для виїзду за кордон. До заяви позивачка додала паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

Листом від 12.04.2022 Жмеринський відділ УМДС у Вінницькій області відмовив у задоволенні заяви позивачки, посилаючись на те, що Закон України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачає підстави та право особи вимагати видалення вже внесених даних з Реєстру.

18.10.2022 позивачка звернулася до відповідачів із зверненнями щодо питання видалення персональної інформації та УНЗР з Єдиного державного демографічного реєстру.

Листом від 10.11.2022 за № С-91/6/0501-22/0501.9/289-22 відповідач 1 повідомив, що Закон України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням Реєстру.

Листом від 14.11.2022 за № С-10449-22/6.1/5692-22 відповідач 2 зауважив, що вичерпний перелік підстав для видалення або знищення персональних даних встановлений частиною другою статті 15 Закону України "Про захист персональних даних", а тому відсутні підстави для видалення із Реєстру УНЗР отриманого позивачкою під час оформлення паспорта громадянина України.

Позивачка з вказаними відмовами не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд, аналізуючи вказані конституційні положення при вирішенні справи № 826/15715/18, дійшов висновку, що діяльність органів державної влади реалізується у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудований на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції, є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначені Законом України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI "Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі Закон № 5492-VI ).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 5492-VI єдиний державний демографічний реєстр це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів реєстру, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон (пп. б п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

За частинами першою-другою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша статті 16 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частин 4 і 5 статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

Вказана інформація у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 18 жовтня 2017 року затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі Порядок № 784).

Пункт 3 Порядку № 784 передбачає, що метою ведення Реєстру є ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення документів, а також у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, ведення обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи.

Внесення до Реєстру інформації про особу та видані їй документи здійснюється уповноваженими суб`єктами у разі: оформлення документів, якщо на цей час зазначена інформація не внесена до Реєстру або змінилася; реєстрації місця проживання чи місця перебування; реєстрації актів цивільного стану; за бажанням особи, якщо інформація про неї не внесена до Реєстру (пункт 8 Порядку № 784).

Пунктами 9, 10, 11 Порядку № 784 визначено, що у разі коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).

Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Заявник для внесення інформації до Реєстру за власним бажанням звертається до територіального органу/територіального підрозділу розпорядника Реєстру за зареєстрованим місцем проживання.

Інформація про особу, зміни і доповнення вносяться до Реєстру в хронологічному порядку окремими записами за унікальним номером запису в Реєстрі.

У внесенні інформації до Реєстру може бути відмовлено у випадках, визначених Законом. Відмова у внесенні інформації до Реєстру, в тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон" № 152 від 07 травня 2014 року встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 0240/3048/18-а дійшов висновку, що відмова від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія передбачена лише у процедурі отримання паспорта громадянина України, тоді як паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" є за формою іншим документом і виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. У цій справі Верховний Суд вважав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року припинено.

Пунктом 2 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 669 від 26 листопада 2014 року визначено, що у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.

Судом встановлено, що, отримуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , позивачка ОСОБА_1 надала згоду на обробку її персональних даних, однак в подальшому вирішила відкликати таку згоду, подавши відповідачам заяву про це. Обґрунтовуючи таку заяву позивачка зазначила, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" згода суб`єкта персональних даних є добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості). Однак всупереч цієї вимоги її ніхто не проінформував про всі ризики внесення персональної інформації до ЄДДР, а тому її згода була несвідома, без врахування всіх можливих ризиків, що відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про захист персональних даних" є підставою для видалення або знищення таких персональних даних.

Однак суд зазначає, що законодавство України є загальнодоступне, перед набранням чинності будь-яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов`язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи до компетентних органів заяву для оформлення будь-яких документів.

Щодо посилань позивачки на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17), то суд зазначає, що вказана правова позиція стосується визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, а відтак до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Разом з тим у постанові від 21.08.2020 у справі № 260/99/19 Верховний Суд зазначив:

"...щодо задоволених позовних вимог про анулювання єдиного унікального номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональних даних особи, зареєстрованих в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру оскільки спеціальним законом, а саме Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації. Суд апеляційної інстанції зазначив, що присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону України № 5492-VІ та/чи робити з нього винятки. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування у цій справі правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17 (на яку посилається позивач), як зразкової справи, відсутні.".

Позивачка також зазначає, що відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" № 2297-VI обробка її персональних даних після відзиву такого дозволу є незаконною.

Однак суд враховує, що у пункті 6 частини 2 статті 8 Закону № 2297-VI передбачено, що пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних можливо, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас позивачка будь-яких доказів щодо незаконності чи недостовірності обробки її персональних даних не надала, а тому суд погоджується з доводами відповідачів про відсутність підстав для вчинення ними дій щодо видалення/анулювання таких даних із наведених вище підстав.

Таким чином, позовні вимоги щодо знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я позивачки, яка зберігається в Реєстрі (прізвища, імені, по батькові, дати народження, статі, місця народження тощо) та була внесена туди правомірно і за згодою самої позивачки, в тому числі знищення (видалення) унікального номера запису в Реєстрі, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивачка немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач 1: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) ;

3) відповідач 2: Державна міграційна служба України (код ЄДРПОУ 37508470, місцезнаходження: вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001).

Повне судове рішення складено 22.03.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович