Постанова

від 14.03.2023 по справі 937/2887/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.03.2023 Справа № 937/2887/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/2887/21 Головуючий у 1 інстанції: Сметаніна А.В.

Провадження № 22-ц/807/82/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.

секретар: Ільїна Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ільєнко Ольги Миколаївни, треті особи: Громадська організація «Добробут», Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ільєнко Ольги Миколаївни, треті особи: Громадська організація «Добробут», Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідачем вчинені протиправні дії та прийнято незаконне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57055094 від 12 березня 2021 року. Так, позивач зазначала, що до неї перейшло право власності на однокімнатну квартиру на п`ятому поверсі за АДРЕСА_1 на законних підставах, а саме на підставі наступних документів: рішення Мелітопольської міськради № 21 від 15 квітня 2003 року; акту приймання-передачі Управлінням комунальної власності від 19 червня 2003 року; рішення Громадської організації «Добробут» № 13 зі змінами №17 від 31 жовтня 2004 року; рішення Громадської організації «Добробут» № 42 від 07 березня 2019 року про надання ОСОБА_1 згоди на оформлення права власності на вказане нерухоме майно після проведення перепланування та понесення у зв`язку із цим відповідних витрат; рішення правління Громадської організації «Добробут» №175 від 29 лютого 2020 року про передачу ОСОБА_1 у власність однокімнатної квартири на п`ятому поверсі за АДРЕСА_1 ; акту приймання-передачі № 10/02 від 09 березня 2021, відповідно до якого ОСОБА_1 перейшло право власності на однокімнатну квартиру на п`ятому поверсі за АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що на підставі наведених вище документів до позивача перейшло право власності на однокімнатну квартиру на п`ятому поверсі за АДРЕСА_1 , таке речове право підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі прав, яке виникає з моменту такої реєстрації відповідно до закону, у зв`язку з чим вона звернулася до державного реєстратора.

Однак, 12 березня 2021 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ільєнко О.М., розглянувши подану нею заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №57055094 з тих підстав, що подані позивачем документи не надають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Позивач непогодилась зтакими висновкамидержавного реєстратора,посилаючись нате,що державнийреєстратор,відповідно довимог ЗУ«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» наділенийправом встановититі юридичніфакти,які виникаютьбезпосередньо зподаних документів,і ненаділений правомдосліджувати документи,подані неюдля проведеннядержавної реєстраціїправа власностіна квартиру,на предметїх юридичноїприроди,змісту правовідносин,що виниклиміж неюта Громадськоюорганізацією «Добробут»,наявності правовихпідстав дляїх видачі.Висновки державногореєстратора правна нерухомемайно,які викладеніу прийнятомуним рішенніпро відмовуу проведеннідержавної реєстраціїправ нанерухоме майно, про те, що квартира не може бути передана у власність членам організації, не відповідають колу повноважень державного реєстратора, наданого йому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким державний реєстратор не надає оцінку, а тому вони не можуть слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, посилання відповідача на положення пункту 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким нібито запроваджено дію мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року), як на підставу для відмови у державній реєстрації прав на квартиру є помилковим та не ґрунтується як на нормах закону, так і поданих документах, оскільки будівля гуртожитку АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності Громадській організації «Добробут» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц, а отже, дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на цю будівлю не поширюється, оскільки вона відноситься до об`єктів права приватної власності, а положення цього Закону регулюють виключно правовий режим гуртожитків, які віднесені до державної чи комунальної власності.

Окрім того, оскільки заходи забезпечення позову були вжиті на підставі заяви позивачів, якими були Громадська організація «Добробут» та члени організації, в тому числі ОСОБА_1 , для забезпечення гарантій реалізації їх прав та інтересів за пред`явленим позовом, щодо яких відбувається реєстрація переходу права власності на частину будівлі гуртожитку квартиру АДРЕСА_1 , наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно як підстава для відмови в державній реєстрації прав не може бути застосована в силу вимог ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57055094, прийняте 12 березня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ільєнко О.М., яким відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 ; зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ільєнко О.М. розглянути подану ОСОБА_1 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2021 року за реєстраційним номером 44438220 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , а також документи, подані для державної реєстрації права власності та прийняти належне у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм та процесуального права та неправильне застосування матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що у державного реєстратора був доступ до всіх джерел інформації та відповідно до п. 12 Порядку він мав звернутися із запитами та отримати відповіді на такі запити. Також, на думку скаржниці, наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, будівлю гуртожитку по АДРЕСА_2 не спростовує того факту, вже неодноразово дослідженого судами, що члени організації ГО «Добробут» є співвласниками нерухомого майна.

11 квітня 2022 року до апеляційного суду надійшли пояснення ГО «Добробут» до апеляційної скарги ОСОБА_1 , у яких третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відзивів у справі не надходило.

Учасники справив судовезасідання нез`явились,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленівідповідно довимог чинногозаконодавства (а.с.228,229),своїх представниківдо судуне направили. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані ОСОБА_1 державному реєстратору Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ільєнко О.М. не відповідали вимогам законодавства, а також, у зв?язку із наявністю зареєстрованого обтяження на будівлю гуртожитку АДРЕСА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не підлягало державній реєстрації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення Мелітопольської міської ради № 21 від 15.04.2003 будівлю гуртожитку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , передано у колективну власність членам громадській організації «Добробут» (а.с.17).

Відповідно до прийнятого рішення Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради 19 червня 2003 року передало членам Громадській організації «Добробут» у колективну власність гуртожиток АДРЕСА_2 , що підтверджується копією акту приймання-передачі від 19 червня 2003 року (а.с.18-19).

Виконавчий комітет Мелітопольської міськради 26 липня 2003 року видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке засвідчує, що будівля гуртожитку АДРЕСА_2 , належить на праві колективної власності громадській організації «Добробут» (а.с.22, зворот).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності ГО «Добробут» на вказане майно було зареєстровано у Реєстрі 26.07.2003 (а.с.22).

За рішенням загальних зборів членів Громадської організації «Добробут» за кожним співвласником була закріплена площа для проведення будівельних робіт з перепланування та узгоджена під особисті підписи, про що свідчить доповнення до протоколу № 13 від 25.04.2004 зі змінами № 17 від 31.10.2004. За ОСОБА_1 була закріплена квартира АДРЕСА_4 загальною площею 34,6 кв.м (а.с.23-25).

Між ОСОБА_1 та Громадською організацією «Добробут» 25 травня 2004 року за № 76 був укладений договір на реконструкцію і утримання квартири АДРЕСА_4 (а.с.26).

19 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Громадською організацією «Добробут» була укладена додаткова угода за № 16 до Договору № 76 про реконструкцію та утримання квартири від 25 травня 2004 року, якою було доповнено його зміст пунктом 4.1.4, відповідно до якого, Громадська організація «Добробут» зобов`язана виділити співвласнику у власність його долю нерухомого майна в натурі (згідно технічного паспорту на перебудовану квартиру), при наявності підтверджуючих документів проведеної реконструкції, технічного паспорту та повної сплати членських внесків згідно дольової участі в проведенні реконструкції та утримання організації (а.с.27).

На підставі Рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації «Добробут» ОСОБА_1 надано згоду на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_5 , де її доля складає 34,6/4487, за умови відсутності заборгованості за комунальні послуги, що підтверджується Витягом з протоколу № 42 від 07 березня 2019 року (а.с.29).

12 січня 2020 року виготовлений Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , який містить поверховий план та технічну характеристику нерухомого майна (а.с.30-34).

Згідно акту обстеження №281 від 12 січня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 не належить до самочинного будівництва згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09.08.2012 «Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна» (а.с.35).

Згідно технічного висновку про стан будівельних несучих та огороджувальних конструкції квартири АДРЕСА_1 і можливістю її безпечної експлуатації, по результатам обстеження технічний стан основних будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі в цілому знаходиться в задовільному стані. Технічний стан будівельних та огороджувальних конструкції квартири АДРЕСА_4 задовільний. Можлива безпечна експлуатація квартири АДРЕСА_4 за призначенням. Роботи по реконструкції квартири виконані згідно проектної документації, акту комісії по підтвердженню поверхового закріплення квартир та відповідності квартири проекту реконструкції та не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення об?єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (а.с.36-39).

Відповідно до протоколу № 175 засідання правління Громадської організації «Добробут» від 26 лютого 2020 року вирішено передати ОСОБА_1 як члену організації у власність однокімнатну квартиру на п`ятому поверсі за АДРЕСА_1 , після завершення перепланування у відповідності до затвердженого проекту (а.с.41).

На виконання цього рішення Громадська організація «Добробут» на підставі Акту приймання-передачі від 09 березня 2021 року за № 10/02 передала ОСОБА_1 у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 після завершення перепланування у відповідності до проекту та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 від 12 січня 2020 року, засвідченого приватним нотаріусом Шевченко О.В. (а.с.42).

З метою реєстрації права власності на однокімнатну квартиру на п`ятому поверсі за АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ільєнко О.М. за № 57055094 від 12.03.2021 було відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14).

Відповідно до вказаного рішення підставами відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно є те, що:

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Крім того, в рішенні про відмову в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно мається посилання на положення пункту 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким запроваджено дію мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року). А також на Закон України «Про громадські об?єднання» від 22.03.2012 року, який передбачає відсутність майнового інтересу у членів (учасників) громадських об?єднань, а саме, що члени (учасники) громадського об?єднання не мають права на частку майна громадського об?єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об?єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватись для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об?єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбаченихстаттею 31 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов?язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком, необхідних для державної реєстрації права власності, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 22 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленогочастиною третьоюстатті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно доч.2ст.24вказаногоЗакону,занаявностіпідстав длявідмовивдержавній реєстраціїправдержавнийреєстратор приймаєрішенняпровідмову вдержавнійреєстраціїправ. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно ч.5 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Матеріалами справи підтверджено, що однією із підстав для відмови у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 стала та обставина, що подані ОСОБА_1 документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових права на нерухоме майно.

Відповідно до інформації, що міститься у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 лютого 2019 року за № 156229525, будівля гуртожитку літ. А-9 під АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності Громадській організації «Добробут» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц (а.с.28).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що наявність зареєстрованого права власності на об?єкт нерухомості, будівлю гуртожитку літ. А-9, розташований по АДРЕСА_2 , реєстраційний об?єкт нерухомого майна 1759809023107 у Державному реєстрі речових прав за суб?єктом права ГО «Добробут» не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових права на нерухоме майно саме за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Іншою підставою для відмови у державній реєстрації права власності на квартиру стала наявність запису в Державному реєстрі речових прав про обтяження на будівлю гуртожитку, що розташований в будинку АДРЕСА_2 .

Частиною 4 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року визначено підстави, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (тобто за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно), не застосовується.

Проаналізувавши випадки, визначені ч.4 ст. 24 Закону, за якими відмова в державній реєстрації прав при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не застосовується, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обтяження, яке наявне в ДРРП на будівлю гуртожитку, що розташований в будинку АДРЕСА_2 не підпадає під перелік вказаних випадків, оскільки, згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, 15.07.2015 року зареєстровано обтяження на будівлю АДРЕСА_2 на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про забезпечення позову від 10.07.2015 року №320/2324/15 (а.с.57).

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 2 Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Крім того, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених устатті 27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» .

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державним реєстратором Ільєнко О.М. було правомірно відмовлено в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 з підстав наявності зареєстрованого обтяження на будівлю будинку АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що заходи забезпечення позову були вжиті на підставі заяви позивачів, якими були Громадська організація «Добробут» та члени організації, в тому числі ОСОБА_1 , для забезпечення гарантій реалізації їх прав та інтересів за пред`явленим позовом, щодо яких відбувається реєстрація переходу права власності на частину будівлі гуртожитку квартиру АДРЕСА_1 , не спростовують законність рішення державного реєстратора про відмови в державній реєстрації прав за наявності зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно та відсутності підстав, визначених ч.4 ст. 24 Закону від 01 липня 2004 року.

Таким чином, відмова державного реєстратора Ільєнко О.М. у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 правомірно ґрунтувалась на п.4 та п.6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов?язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком, необхідних для державної реєстрації права власності, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що документи, подані ОСОБА_1 державному реєстратору Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ільєнко О.М. не відповідали вимогам законодавства, а також, у зв?язку із наявністю зареєстрованого обтяженню на будівлю гуртожитку АДРЕСА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не підлягало державній реєстрації.

Крім того, колегія суддів враховує, що правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання регулюються Законом України „ Про громадські об`єднання" від 22 березня 2012 року №4572-VI, а одним із принципів утворення громадських об`єднань є відсутність майнового інтересу їх членів (учасників).

Той самий принцип має своє відображення і в статуті ГО «Добробут».

Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

У зв`язку з вищевикладеним, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення скаржницею вищенаведених правових нормта необхідності переоцінки доказів у справі.

Докази та обставини, на які посилається скаржниця в апеляційній скарзі, вже були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2021 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: