Постанова

від 21.03.2023 по справі 440/1752/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 р.Справа № 440/1752/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012", Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р. (ухвалене суддею Супрун Є.Б., повний текст якого складено 12.08.2022 р.) по справі № 440/1752/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро 2012" (в подальшому - ТОВ "Агро 2012") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (в подальшому ГУ ДПС), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 07.09.2021 р. № 00064250701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальному розмірі 2765768,56 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 2502632,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 263136,12 грн.; 07.09.2021 р. № 00064260701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 1700 грн.; від 19.01.2022 р. № 00004400701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 46467,48 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р. позов задоволено.

Позивач, не погодившись із обставинами, встановленими судом, та мотивами, з яких суд першої інстанції виходив при прийняті рішення, просив змінити мотивувальну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р., виключивши обставини, встановлені судом та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції. Крім того, позивач не погоджується зі зменшенням розміру професійної правничої допомоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р. та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ АГРО2012 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Агро 2012" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.05.2012 р., про що в єдиному державному реєстрі вчинено запис за №15731020000000437, зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.07.2021 р. № 1552-п, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1. ст. 81, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України, призначено проведення планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період діяльності 01.04.2018 р. по 31.03.2021 р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період за період з 11.05.2012 р. по 31.03.2021 р., з 14.07.2021 р., тривалістю 10 робочих днів.

На підставі вищевказаного наказу на перевірку та направлень на перевірку фахівцями контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агро 2012" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 р. по 31.03.2021 р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.05.2012 р. по 31.03.2021 р., відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на 2021 рік, за результатами якої складено акт № 6040/16-31-07-01-10/38147838 від 10.08.2021 р., висновками якого, зокрема, встановлено наступні порушення ТОВ "Агро 2012": пп. 14.1.1291п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2502632,44 грн., у т.ч. за 2-4 квартал 2018 року - 136803,50 грн., за 2019 року - 915740,97 грн., за 2020 року - 1115219,46 грн., за 1 кв. 2021 року - 334868,51 грн.; пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України в частині неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2018 рік - річну, за 2019 рік - річну, за 2019 рік - при набутті права власності на нерухоме майно у березні місяці, за 2019 - при набутті права власності на нерухоме майно у липні місяці, за 2020 рік - річну, за 2021 рік - річну.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем 07.09.2021 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00064260701, яким за порушення пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України (в частині неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України) Товариству донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700 грн.; №00064250701, яким за порушення пп. 14.1.1291п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 2765768,56 грн., в т.ч. основне податкове зобов`язання - 2502632,44 грн, штрафні (фінансові) санкції - 263136,12 грн.

Позивач, не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, за результатами якого рішенням ДПС України, №29235/6/99-00-06-03-02-06 від 28.12.2021 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 №000064250701 та №00064260701 та збільшено грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2021 р. №00064250701 в частині застосування штрафу на суму 46467,48 грн.

Відповідачем 19.01.2022 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 00004400701, яким до ТОВ "Агро 2012" застосовано штрафну (фінансову) санкцію за період січень-лютий 2020 у розмірі 46467,48 грн.

Позивач, не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на правильність та обґрунтованість висновків податкової перевірки з приводу порушення позивачем пп. 14.1.1291п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України в частині не декларування та не сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 2502632,44 грн. суд, з огляду лише на практику Верховного Суду, змушений скасувати спірні податкові повідомлення-рішення з формальних підстав.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про підстави та мотивизадоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пп. 78.5-78.8 ст. 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на час винесення оскаржуваного наказу), установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 89 від 03.11.2021 р. «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24.04.2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто, вказаною постановою розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну позапланову перевірку, ніж зазначений у Податковому Кодексі України.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, яка на час винесення оскаржуваного наказу була чинною та, її дія не зупинялася.

Крім того, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили ніж постанова Кабінету Міністрів України № 89 і остання їй суперечить, то саме норми Податкового кодексу України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, тобто, проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 28.12.2022 р. у справі № 420/22374/21, від 23.02.2023 р. у справі № 600/1402/22-а.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, зі змінами, установлено з 19.12.2020 р. до 30.04.2023 р. на території України карантин.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, які прийняті за результатами проведення документальної планової перевірки платників податків діяв мораторій на проведення таких перевірок, у зв`язку з чим вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 09.09.2021 р., укладеного з адвокатом Андрушко І.П., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4717 від 29.11.2011 р.; додаток № 1 до вказаного договору, умовами якого встановлено розмір правничої допомоги 5000 грн., рахунку на оплату від 09.09.2021 р. на суму 5000 грн.; платіжне доручення № 5448 від 10.09.2021 р. на суму 5000 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, враховуючи співмірність сплаченого судового збору з ціною позову, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області в розмірі 2500 грн.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст.315,317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р. з підстав і мотивів задоволення позову, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 37215 грн., підлягає стягненню на користь позивача за за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі відповідача, спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р. по справі № 440/1752/22 змінити з підстав та мотивів задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012", викладених в мотивувальній частині цієї постанови..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 37215 (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 23.03.2023 року