Ухвала

від 20.12.2023 по справі 440/1752/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 440/1752/22

адміністративне провадження № К/990/40645/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 440/1752/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро 2012» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України і зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовані норми Кодексу адміністративного судочинства України у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 22.04.2019 у справі №806/2143/18, від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19, від 05.06.2020 у справі №280/5161/19, від 22.12.2018 у справі № 826/856/18, від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття ж 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас й частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не визначив чітко, які саме норми права, на його погляд, були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно, не обгрунтував, у чому полягало таке неправильне застосування, натомість навів обставини справи, процитував положення законодавства із вказівкою на окремі витяги із постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (без доведення при цьому подібності правовідносин).

В той же час відповідачем не взято до уваги, що суд при ухваленні додаткової постанови від 12.06.2023 врахував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17, постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 02.09.2020 у справі №826/4959/16, від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19, від 11.02.2021 у справі №520/9115/19, від 03.02.2022 у справі №640/19536/18. Обґрунтування, чому, на переконання податкового органу, висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин касаційна скарга не містить.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів при вирішенні питання розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу адвоката, понесених в суді апеляційної інстанції, тобто, до їх переоцінки, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, та знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

До того ж як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 25.07.2023 касаційну скаргу повернуто скаржнику як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

За результатами проведеного аналізу змісту вдруге поданої касаційної скарги, судом з`ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Більш того, подана касаційна скарга фактично є ідентичною тій, яку повернуто вищезазначеною ухвалою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі № 440/1752/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро 2012» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.С. Пасічник