Постанова

від 23.03.2023 по справі 240/20495/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20495/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

23 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Г.К.С." до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Г.К.С." (далі ПП "Г.К.С.") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області ( ГУ ДПС у Житомирській області, Управління), в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2022 № 0025521805, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок банку;

-зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у розмірі 37632 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 15.06.2022 № 0025521805.

В решті позову, відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

При цьому, від представника відповідача надійшло чергове клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в якому, окрім іншого останній, у разі відмови в задоволенні колопотання, відкласти справу на іншу дату.

Надаючи правову оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом унормовано також пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу.

Також статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Так, апеляційний розгляд даної справи був призначений на 15.03.2023.

02.03.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в задоволенні якої ухвалою від 14.03.2023 відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено будь-яких мотивованих обґрунтувань неможливості прибуття в судове засідання представника останнього та не надано жодного належного доказу на підтвердження обставин, що перешкоджають представнику відповідача прибути в судове засідання для участі у розгляді апеляції.

В день судового засідання (15.03.2023) представником Управління подано клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що з технічних причин ухвала про відмову в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції надійшла до ГУ ДПС у Житомирській області в поза робочий час.

Клопотання представника відповідача задоволено, а апеляційний розгляд справи відкладено на 22.03.2023.

17 та 20 березня 2023 року представником ГУ ПФУ подано повторні клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, з наведенням тих же обгрунтувань, що й в клопотанні від 02.03.2023.

Ухвалою від 20.03.2023 в задоволенні клопотання відмовлено.

22.03.2023 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд справи в режимі відеоконференції, в якому зазначено мотиви, аналогічні тим, що містилися в попередніх клопотаннях, та яким судом вже надано правову оцінку, а відтак дане клопотання, виходячи із норм ч.2 ст.167 КАС України, колегією суддів залишено без розгляду.

Відповідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21 січня по 16 лютого 2022 року посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено камеральну перевірку ПП "Г.К.С." з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2021 року, за наслідками якої складено акт від 16.02.2011 № 2426/06-30-18-05/354999098.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що всупереч п. 200.4 "б" ст. 200 ПК України, ПП "Г.К.С." відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за грудень 2021 року в розмір 37632 грн."

15.06.2022 ГУ ДПС у Житомирській області відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В3" від № 0025521805.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України), який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України врегульовано, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

При цьому, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

П. 73.3 ст.73 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

В той же час, за змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто вказана норма передбачає, що в нашому випадку камеральна перевірка повинна була проводитись тільки на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

А відтак, як обгрунтовано зазначено позивачем, в Управління не було законних підстав для подання запиту.

Не зазначено і відповідачем жодної із підстав, передбачених ст.73 ПК України, за наявності яких у останнього виникає право на подання письмового запиту про подання інформації, який надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин.

При цьому, як стверджує ПП "Г.К.С." жодного запиту від ГУ ДПС у Житомирській області на адресу останнього не надходило, що не спростовано відповідачем ні в суді першої, ні апеляційної інстанції.

Поряд з цим, як підставно зауважено судом першої інстанції, з акту від 16.02.2011 № 2426/06-30-18-05/354999098 не вбачається, що дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість свідчать про те, що заявлена до бюджетного відшкодування сума 37632 грн. не була фактично сплачена позивачем у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

В той же час, відповідно наданих позивачем суду документів, податок на додану вартість у сумі 37632 грн. був фактично сплачений у листопаді - грудні 2021 року постачальникам ПП "Темп" та ПП "Граніт Полісся".

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що відповідачем, належними та допустимим доказами не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 44, 77, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.