Постанова

від 23.03.2023 по справі 300/103/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/103/23 пров. № А/857/1222/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т .В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 300/103/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністра оборони України, Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Ужгородського районного управління поліції Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Львівській області, інші особи ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_2 засновник підприємства ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_3 керівник підприємства ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_4 інспектор з кадрових питань (кадровик) рівненського регіонального відділення ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_5 регіональний директор Рівненського регіонального відділення (філії) ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_6 керівник охорони на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» заступник начальника підрозділу рівненського регіонального відділення ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_7 старший охоронник ТОВ «Ельба-Захід» на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_8 старший охоронник ТОВ «Ельба-Захід» на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_9 генеральний директор ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_10 менеджер сектору безпеки ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_11 керівник Компанії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Петльований В`ячеслав Борисович Представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Перша державна нотаріальна кантора, Мулярський Андрій, ОСОБА_12 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністра оборони України, Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Ужгородського районного управління поліції Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Львівській області, інші особи ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_2 засновник підприємства ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_3 керівник підприємства ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_4 інспектор з кадрових питань (кадровик) рівненського регіонального відділення ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_5 регіональний директор Рівненського регіонального відділення (філії) ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_6 керівник охорони на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» заступник начальника підрозділу рівненського регіонального відділення ТОВ «Ельба-Захід», ОСОБА_7 старший охоронник ТОВ «Ельба-Захід» на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_8 старший охоронник ТОВ «Ельба-Захід» на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_9 генеральний директор ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_10 менеджер сектору безпеки ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_11 керівник Компанії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Петльований В`ячеслав Борисович Представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Перша державна нотаріальна кантора, Мулярський Андрій, ОСОБА_12 , та відповідно до заяви про зміну предмету позову просив суд:

1. Визнати неправомірним діяння/бездіяльність посадових осіб ТОВ «Ельба-Захід», щодо порушення ведення військового обліку на підприємствах установах та організаціях;

2. Визнати неправомірним дії/бездіяльність ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» щодо відсутності узгодження списків за посадами, професіями та особами з числа їхніх охоронників в питанні бронювання військовозобов`язаних на їхньому об`єкті стосовно взаємодії з ТОВ «Ельба-Захід»;

3. Визнати неправомірними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав Людини щодо не розгляду 4 заяв;

4. Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відсутності узгодження своїх дій з ТОВ «Ельба-Захід» з питання персоніфікованого обліку військовозобов`язаних, механізм видачі повістки ОСОБА_13 , який був здійснений не в режимі ділового листування а спонтанно, що робить недійсним даний документ, таким чином з нього неможливо встановити авторство та легітимність, скасувати дію даного документу, та повернути ОСОБА_14 на робоче місце, на об`єкт охорони ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» від ТОВ «Ельба-Захід»;

5. Визнати неправомірними дії/бездіяльність ТОВ «Ельба-Захід» щодо ненадання бронювання військовозобов`язаному працівнику ОСОБА_13 та зобов`язати терміново надати йому на руки дане бронювання, з веденням його за спеціальним персоніфікованим обліком військовозобов`язаних т.я. людина залишилася фактично без права вибору перед Законом з вини відповідачів;

6. Визнати неправомірними дії/бездіяльність ТОВ «Ельба-Захід» щодо ненадання бронювання військовозобов`язаному працівнику ОСОБА_12 та зобов`язати терміново надати йому на руки дане бронювання, т.я. людина залишилася фактично без права вибору перед Законом з вини відповідачів;

7. Розглянути факт відправки в зону бойових дій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ст.15 ККУ через ненадання їм бронювання військовозобов`язаних як окреме кримінальне правопорушення з вини відповідачів;

8. Поновити на робочому місці ОСОБА_16 та ОСОБА_14 з відправкою їх на свої робочі місця з зони проведення бойових дій;

9. Звільнити з роботи держпрацівника ОСОБА_17 ;

10. Забезпечити позивачу отримання бронювання військовозобов`язаного з веденням по спеціальному персоніфікованому обліку військовозобов`язаного у випадку поновлення на роботі ухвалою Івано-Франківського міського Суду на об`єкті ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» фірми ТОВ «Ельба-Захід»;

11. Визнати недійсними результати медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо придатності до військової служби в військовий час з призначенням повторної медичної комісії з врахуванням факту проблем з прикусом та зубами у ОСОБА_14 ;

12. Призначити компенсацію моральної шкоди ОСОБА_13 та ОСОБА_18 в розмірі 2 000 000 грн., від ТОВ «Ельба-Захід» кожному, крім того ОСОБА_13 в розмірі 500 000 грн., від ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ОСОБА_13 в розмірі 500 000 грн. від ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3 000 000 грн. для ОСОБА_14 від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав Людини.

13. Призначити ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди через ігнорування суті написаного в моїх листах від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в розмірі 100 000 грн..

14. Призначити статуси учасника бойових дій ОСОБА_13 та ОСОБА_18 ;

15. Невнесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

16.01.2023, до відкриття провадження у справі, на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої останній просить суд не розглядати позовні вимоги 1, 2, 5, 6, 8, 10, 12, а також прийняти до вказаного нову підставу та предмет позову з позовною вимогою про невнесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Івано-Франківського адміністративного суду від 17 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись із ухвалою Івано-Франківського адміністративного суду від 17 січня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зокрема просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена всупереч ст.8 та ст.27 та ст.3 Конституції України, оскільки характером злочинів які висвітлені позивачем в позовній заяві є помста позивачу учасниками процесу, серед яких зокрема може бути і представник Нацполіції - а саме капітан роти спецпризначення Івано-Франківської обласної ГУНП Кожушок Андрій Зіновійович. Позивач також позивач вважає, що суд першої інстанції, звужуючи норми прямої дії статті 27 та статті 3, а також статті 8 Конституції України постановив ухвалу щодо виправдання кримінального злочину по ст.15 та ст.127 Кримінального Кодексу України, на думку позивача, така ухвала постановлена на виправдання незаконних діянь представників секретаріату Уповноваженого з прав людини в Україні, звужує конституційні обов`язки позивача що до звернення до суду за захистом особистих інтересів та захистом права на життя громадян України в кримінальному злочині, який заявлений до Нацполіції, оскільки всупереч ст. 124 ЦПКУ Нацполіція не внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань; судом причина нерозгляду заявленої позовної вимоги щодо невнесення в єдиний реєстр досудових розслідувань суддею чітко не зазначена, текст та думки суду в ухвалі, на думку позивача носять явно «утилітарний» характер, для того, щоб переконати позивача в тому, що кримінальні дії осіб, які порушують право на життя людини є правильними, і позивач повинен замовчувати всі питання щодо помсти йому та іншим людям в кримінальному злочині для того, щоб на руках позивача була пролита кров осіб, які не були підписантами наклепницької колективної заяви щодо позивача.

Також на думку апелянта, постановлена ухвала свідчить про явну неповагу до позивача як учасника процесу, до потерпілих осіб в кримінальному злочині, неповагу до Конституційних гарантій які захищає держава.

Резюмуючи суть та характер оскаржуваної ухвали, апелянт також приходить до висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції щодо порушень правил об`єднання позовних вимог, оскільки вважає, що від означених позовних вимог він відмовився, тобто від позовних вимог, які суперечать правилам адміністративного судочинства, що зокрема зазначено в ухвалі від 17 січня 2023 у цій справі.

Окрім того вважає, що суду апеляційної інстанції необхідно вивчити характер дій суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки оскаржувана ухвала постановлена поза робочий час.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції врахував, що заявлення кількох вимог в одній позовній заяві можливо, якщо такі позовні вимоги пов`язані між собою, якщо такі вимоги можливо вважати основними та похідними, тобто вирішення таких позовних вимог є обґрунтованим з точки зору повного та всебічного розгляду справи, досягнення мети захисту прав, свобод та інтересів особи, що звернулась за судовим захистом.

Також суд вважав, що в долучених до позовної заяви документах відсутні належно оформлені докази, в розумінні частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності у особи, що підписала позовну заяву, права на представництво інтересів ОСОБА_14 та ОСОБА_12 у суді та підписання від їх імені позовної заяви, оскільки частина позовних вимог стосується порушених на думку позивача їх прав.

Відтак, встановивши вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в частині позовних вимог підписана особою право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку та порушено правила об`єднання позовних вимог при пред`явленні позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частино четвертою статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у даній позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, зокрема, щодо визнання неправомірними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав Людини щодо нерозгляду 4 заяв; визнання неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відсутності узгодження своїх дій з ТОВ «Ельба-Захід» з питання персоніфікованого обліку військовозобов`язаних, механізм видачі повістки ОСОБА_13 , який був здійснений не в режимі ділового листування а спонтанно, що робить недійсним даний документ, таким чином з нього неможливо встановити авторство та легітимність, скасувати дію даного документу, та повернути ОСОБА_14 на робоче місце, на об`єкт охорони ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» від ТО «Ельба-Захід»; розгляд обставин відправки в зону бойових дій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ст.15 ККУ через ненадання їм бронювання військовозобов`язаних як окреме кримінальне правопорушення з вини відповідачів; звільнення з роботи держпрацівника ОСОБА_17 ; визнання недійсними результати медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо придатності до військової служби в військовий час з призначенням повторної медичної комісії з врахуванням факту проблем з прикусом та зубами у ОСОБА_14 ; призначення компенсації моральної шкоди ОСОБА_13 в розмірі 500 000 грн. від ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3 000 000 грн., для ОСОБА_14 від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав Людини; призначення ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди через ігнорування суті написаного в листах від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в розмірі 100 000 грн; призначення статусів учасника бойових дій ОСОБА_13 та ОСОБА_18 , невнесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду з даним позовом, частина позовних вимог підлягає розгляду в порядку різного судочинства.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду в межах одного судового провадження окружним адміністративним судом заявлених позивачем позовних вимог, які не пов`язані одна з одною ні предметом, ні підставою виникнення, ні учасниками спору, а також підсудністю.

Також, суд першої інстанції вважав, що в частині вимог спірні правовідносини не мають ознак публічно-правових відносин, оскільки є кримінально-правовими, позаяк частина заявлених позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтуються на незгоді позивача з діями та бездіяльністю працівників Нацполіції щодо розгляду його заяв та не внесення відомостей до ЄРДР.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наведених мотивів в цій частині вимог, колегія суддів зазначає наступне.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Як вище зазначено судом, п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України визначає на які справи поширюється юрисдикція адміністративних судів.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Водночас лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ потрібно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.

Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 9 частини першої статті 3 КПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно із частиною другою статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року № 640/13968/20.

Крім того, тотожних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді подібної справи № 820/2892/18, (адміністративне провадження № К/9901/28231/20, постанова від 10 грудня 2020 року), яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування судом.

Матеріалами справи підтверджується, що у позовній заяві ОСОБА_1 , серед іншого, заявляє вимоги про розгляд факту відправки в зону бойових дій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ст.15 ККУ через ненадання їм бронювання військовозобов`язаних, та вважає такі дії як окреме кримінальне правопорушення з вини відповідачів та невнесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань на його заяву від 29.12.2022 на підставі КПК України з питань порушень учасниками процесу ТОВ «Ельба» та ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», а також їх особами з числа учасників справи, а також пов`язаними зі злочинами що до порушень статті 27 КУ а також ст. 15 та 127 ККУ працівників Нацполіції щодо нерозгляду написаного ним в листі від 29.12.2022 року щодо махінацій з листом-відзивом на позовну заяву по справі 344/2302/22 про поновлення позивача на роботі та ненадання бронювання внаслідок заходу покарання особам з числа непідписантів колективної заяви щодо позивача. Тобто, з підстав порушення відповідачами та їх співробітниками положень КПК України.

Тобто, вказані обставини вказують на те, що предметом дослідження у цій справі є дії службових осіб відповідачів, які за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для позивача певні правові наслідки, у зв`язку з чим із таких правовідносин не може виникати публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Характер спірних правовідносин та вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

У межах спірних правовідносин позивач і відповідачі діють як учасники кримінального провадження, права та обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому вірним є висновок суд першої інстанції, що спір в цій частині вимог не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Суд також зазначає, що та обставина, що відповіді на заяви позивача, які надавались суб`єктами владних повноважень відповідно до Закону України «Про звернення громадян», не змінює суті спірних правовідносин, оскільки незалежно від того, якими нормами керувався відповідач, надаючи відповідь на заяви позивача, це не впливає на його процесуальний статус, а відтак і на те, що його дії і рішення за результатами розгляду цієї заяви можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному КПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/406/18 (№ 11-1199апп18), від 27 березня 2019 року у справі № 818/1421/18 (№ 11-1476апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 813/1596/18 (№11-1478апп18), від 21 серпня 2019 року у справі № 160/7546/19 (№ 11-294апп19), яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відтак, вірним є висновок суду, що позовні вимоги про порушення відповідачами положень норм КК України та КПК України не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту, слід звернутися до суду в порядку кримінального судочинства.

Щодо позовних вимог, які заявлені ОСОБА_1 , та стосуються зокрема розгляду факту відправки в зону бойових дій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 через ненадання їм бронювання військовозобов`язаних, визнання недійсними результати0 медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо придатності до військової служби в військовий час з призначенням повторної медичної комісії з врахуванням факту проблем з привкусом та зубами у ОСОБА_14 ; призначення статусів учасника бойових дій ОСОБА_13 та ОСОБА_18 .

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що такі вимоги стосуються безпосередньо захисту порушених прав, свобод та інтересів інших осіб, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , а не позивача. Однак в долучених до позовної заяви документах відсутні належно оформлені докази, в розумінні частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності у особи, що підписала позовну заяву, права на представництво інтересів ОСОБА_14 та ОСОБА_12 у суді та підписання від їх імені позовної заяви.

Пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, правильно застосував положення статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Також, колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 300/103/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 23 березня 2023 року