Ухвала

від 23.03.2023 по справі 640/26712/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/26712/21

адміністративне провадження № К/990/9147/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №640/26712/21 за позовом Дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«MEDIA DIRECTION» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 14.03.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №640/26712/21, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову Дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«MEDIA DIRECTION» у повному обсязі.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи №640/26712/21 за позовом Дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«MEDIA DIRECTION» до Головного управління ДПС у м. Києві є вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 600000,00грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, на поточний рахунок позивача на підставі заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені №35179680 від 16.08.2021; зобов`язання Головне управління ДПС у м. Києві, підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 600000,00грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, на підставі заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені №35179680 від 16.08.2021 та подати його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022, позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 600000,00грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, на підставі заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені №35179680 від 16.08.2021 та подати його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовано тим, що оскільки Дочірнє підприємство «Медіа Дирекція»/«MEDIA DIRECTION» подало заяву про повернення надміру плачених сум податку протягом 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми і у нього відсутній податковий борг, відповідач зобов`язаний у визначений статті 43 Податкового кодексу України строк підготувати висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення: пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України - рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).

Зокрема, обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій здійсненим по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, вказує, що суди неправильно застосувати положення пунктів статті 43 Податкового кодексу України з урахуванням положень Порядку №422 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), або Порядку №5 (чинного на момент подання касаційної скарги та доводить, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних положень законодавства у подібних правовідносинах.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що раніше подані відповідачем касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 04.10.2022, від 15.12.2022 та від 16.02.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328, частинами другою-третьою статті 353 КАС України.

Під час перевірки вчетверте поданої відповідачем касаційної скарги встановлено, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, контролюючий орган стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави. Зокрема, відповідач не зазначає належного обґрунтування у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права та не вказує яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також належним чином не обґрунтовує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

У свою чергу, Суд повторно звертає увагу податкового органу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Так, згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Проте, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено.

За змістом касаційна скарга зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права; цитування обставин справи, встановлених порушень та норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, як убачається зі змісту вчетверте поданої контролюючим органом касаційної скарги, останній посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дійсним фактичним обставинам справи, доводам та доказам контролюючого органу, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Більш того, Верховний Суд наголошує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять оцінку тим доводам і доказам про які йдеться у касаційній скарзі контролюючого органу.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №640/26712/21.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №640/26712/21 за позовом Дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«MEDIA DIRECTION» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер