Рішення

від 26.10.2007 по справі 53/303-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26"

жовтня 2007 р.                                                           

Справа № 53/303-07

вх. № 11432/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. 

відповідача - ОСОБА_2.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1., смт.

Сахновщина 

до  ФОП ОСОБА_2., с.

Степове  

про визнання договору купівлі-продажу укладеним

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про визнання договору купівлі-продажу б/н від

22.10.2005 року дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю

магазину загальною площею 85,6 м. кв., що складається з наступних приміщень:

сени площею 1,70 м. кв., службове приміщення площею 38,5 м. кв., службове

приміщення площею 39,8 м. кв. та кочегарка площею 5,60 м. кв., та яке

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позивач в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в

повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача

не заперечує.

Суд вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідив надані

до матеріалів справи документи, встановив наступне.

22.10.2005 року між Позивачем та Відповідачем було укладено

договір купівлі - продажу, предметом якого була не житлова будівля магазину

загальною площею 85,6 м. кв.,  що

складається з наступних приміщень: сени площею 1,70 м. кв., службове приміщення

площею 38,5 м. кв., службове приміщення площею 39,8 м. кв. та кочегарка площею

5,60 м. кв., та яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належало останньому на

праві  приватної власності.

На виконання умов Договору купівлі - продажу Відповідач передав

Позивачу, а останній в свою чергу прийняв вказане майно відповідно до Акту

приймання передачі від 27.10.2005 року.

Згідно ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом

регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що

регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України   Договір є укладеним, якщо сторони в належній

формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є

умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є

необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за

заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, що і мало місце у

данному випадку.

Згідно вимог ст. 657 Цивільного кодексу України Договір

купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 182 Цивільного кодексу України Право

власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх

виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відмова у

державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості,

ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть

бути оскаржені до суду.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України Зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні

встановлений строк   його виконання, то

воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим

для виконання сторонами.

На протязі двох місяців з моменту підписання договору, відповідач

ухилявся від нотаріального посвідчення чим порушив вищевказані норми права,

відповідач незважаючи на домовленість з позивачем для нотаріального посвідчення

не з'явився.

Таким чином, зазначеними діями продавець за договором (Відповідач)

ухиляється від нотаріального посвідчення та державної реєстрації

зазначеного  договору купівлі -продажу

від 22.10.2002 року, чим порушує ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу

України.

Частина 2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо

сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується

письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але

одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати

такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору

не вимагається.

Згідно абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

28.04.78. № 3 із наступними змінами і доповненнями “Про судову практику в

справах про визнання угод недійсними ”якщо  

угода, що потребує нотаріального посвідчення,  виконана повністю або частково однією з

сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі

ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (ч. 2 ст. 220 ЦК України) за вимогою сторони, яка виконала

угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це

правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з

істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом

обмеження

На час укладення угоди 22.10.2005 року між сторонами Договору

купівлі - продажу було досягнуто згоди по усім істотним умовам угоди (предмет,

ціна, строки виконання), а у Відповідача не було жодних передбачених законом

обмежень для відчуження зазначеного об'єкту нерухомості.

Згідно ст. 8 Цивільного кодексу України  якщо цивільні відносини не врегульовані цим

Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони

регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія

закону).  У разі неможливості використати

аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно

до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно п. 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від

12.03.99 р. N 02-5/111  “Про деякі

питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”  встановлює, що Чинне законодавство передбачає

реєстрацію угод окремих видів. Якщо незареєстрована угода повністю або частково

виконана, а сторона, яка одержала виконання, ухиляється від державної

реєстрації цієї угоди, друга сторона має право звернутися до господарського

суду за захистом своїх інтересів. У цьому випадку суд може визнати угоду, що не

пройшла державної реєстрації, дійсною, і такого рішення достатньо для

виникнення у реєструючого органу обов'язку щодо здійснення державної реєстрації

угоди, незважаючи на волю другої сторони. Таке рішення можливе лише у випадку,

коли відповідна угода укладена за встановленою формою, а її зміст відповідає

вимогам закону.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, майнові права

суб'єкта господарювання підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги позивача

обгрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та

такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу залишаються на позивача, оскільки позивач не наполягає на стягненні з

відповідача судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 182, 220, 525,

526, 530, 629, 657 Цивільного кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму

Верховного Суду України від 28.04.78. № 3 “Про судову практику в справах про

визнання угод недійсними”, п. 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України

від 12.03.99 р. N 02-5/111  “Про деякі

питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, ст.

ст. 1,12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 22.10.2005 року, предметом

якого була не житлова будівля магазину загальною площею 85,6 м. кв.,  що складається з наступних приміщень: сени

площею 1,70 м. кв., службове приміщення площею 38,5 м. кв., службове приміщення

площею 39,8 м. кв. та кочегарка площею 5,60 м. кв., та яке знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1 між Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1)

та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) укладеним.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код

НОМЕР_1) право власності  на не житлову

будівлю магазину загальною площею 85,6 м. кв., що складається з наступних

приміщень: сени площею 1,70 м. кв., службове приміщення площею 38,5 м. кв.,

службове приміщення площею 39,8 м. кв. та кочегарка площею 5,60 м. кв., та яке

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Суддя                                                         

                                  Прохоров С.А.