Ухвала

від 23.03.2023 по справі 404/1298/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/1298/23

Номер провадження 2-з/404/6/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванова Н.Ю., розглянувши заяву адвоката Швеця Романа Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ПрАТ «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, просив суд: стягнути з відповідача - ПрАТ «Європейський страховий альянс» на його користь 160 000 грн. страхової суми за шкоду заподіяну майну у межах ліміту визначеного полісом АР/3065463 від 20 січня 2023 року; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 111 791 грн. в рахунок відшкодування різниці між фактичним розміром заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди і страховою виплатою; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 27 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача - ПрАТ «Європейський страховий альянс» на його користь 20 000 грн. в рахунок відшкодування витрат пов`язаних з наданням правничої (правової) допомоги; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 20 000 грн. в рахунок відшкодування витрат пов`язаних з наданням правничої (правової) допомоги; стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму судового збору в рахунок відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 березня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

21 березня 2023 року на виконання вимог ухвали судді про залишення позову без руху представником позивача подано до суду відповідні документи.

Провадження по справі відкрито ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Адвокат Швець Р.Ю. разом з позовом подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_1 , № кузова шасі НОМЕР_2 , який знаходиться у користуванні винного у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного транспортного засобу.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, а також додані до позову письмові докази, суд дійшов до наступного.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити інших осіб розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно змісту Закону України «Про виконавче провадження» елементами арешту майна є його опис, оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам. Отже, арешт передбачає обмеження в праві користування майном.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності, представник заявника не навів обґрунтованих доводів, які б давали підстави для задоволення його заяви.

В поданій заяві представник заявника обмежився тільки загальним формулюванням та поняттям підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача, права якого можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

На підставі чого, суд вважає за необхідне у задоволенні застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно відмовити, оскільки арешт передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й заборону користування майном, що на думку суду є невідповідним заходом.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог представника заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 353-355 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви адвоката Швеця Романа Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 23.03.2023 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова