Ухвала

від 15.03.2023 по справі 757/3792/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1364/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/3792/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року, -

за участі:

представників власників майна - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, вилучене 26.01.2023 року під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Деметра Інвестмент» (код ЄДРПОУ 39765450), ПП «Сельком» (код ЄДРПОУ 32954645), ДП «Запоріжжя-Агро» (код ЄДРПОУ 34127231) за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова (Панельна), 7, офіс 555, 556, 557, 558 (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2023 року скасувати, повернути майно (документи), що належать власникам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та витребувати у слідчого відеозапис обшуку, в межах якого було вилучено та арештовано майно для дослідження під час розгляду апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що обшук приміщення, в ході якого було виявлено та вилучено арештоване майно, проводився з порушеннями, які зафіксовані в запереченнях до протоколу про проведення обшуку. Крім того, слідчими було вилучено невідому кількість документів та їх вид (оригінали, копії), а під час обшуку була неможливою ідентифікація усіх документів, які належать власникам у зв`язку з тим, що слідчий у протоколі не описав індивідуальні реквізити документів через їх надмірну кількість.

Апелянт звертає увагу суду, що розгляд клопотання про арешт майна в порушення вимог ст. 172 КПК України здійснювався слідчим суддею без повідомлення та виклику в судове засідання власників такого майна.

Як зазначає представник, під час розгляду клопотання слідчим суддею не було досліджено та надано оцінку протоколу обшуку та заперечення до нього, а саме те, що під час обшуку було вилучено не лише майно юридичних, а й фізичних осіб. Тобто суд не дослідив, яким особам належить майно, коли накладав арешт і чи відповідають дійсності факти та обставини, які зазначені прокурором у клопотанні про арешт матеріалам обшуку та його відео фіксації.

Крім того автор апеляційної скарги зазначає, що у проведенні обшуку брали участь неуповноважені особи, а саме оперативні співробітники СБ України, а відтак участь у проведенні ними обшуку призводить до незаконності слідчої дії.

Представник також вказує на те, що в ухвалі Печерського районного суду від 13.01.2023 року про надання дозволу на проведення обшуку, не було прямого дозволу на відшукання майна, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а відтак на його думку наявні підстави для повернення тимчасово вилученого майна.

В доповненнях до апеляційної скарги представник ОСОБА_8 звертає увагу суду на порушення, здійснені органом досудового розслідування під час проведення обшуку, а відтак стверджує про необґрунтованість протоколу, складеного за результатами проведення вказаної слідчої дії.

Крім того зазначає, що під час обшуку слідчим було вилучено речі та документи, які не входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а отже вважаються тимчасово вилученим майном. Тобто орган досудового розслідування звернувся до суду з клопотанням про арешт майна з порушенням процесуальних строків такого звернення, а відтак тимчасово вилучене майно підлягало негайному поверненню особі, у якої його було вилучено.

Апелянт зазначає також, що в матеріалах провадження відсутні докази, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості чи набуте кримінально протиправним шляхом.

В судове засідання прокурор не з`явився, направив клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з зайнятістю у судовому засіданні Печерського районного суду міста Києва у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу в рамках іншого кримінального провадження. При цьому не надав жодного підтвердження відомостей, на які посилається у клопотанні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання прокурора є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційної скарги та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власників майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000281 від 09.04.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України.

26.01.2023 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем знаходження ТОВ «Деметра Інвестмент» (код ЄДРПОУ 39765450), ПП «Сельком» (код ЄДРПОУ 32954645), ДП «Запоріжжя-Агро» (код ЄДРПОУ 34127231) за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова (Панельна), 7, офіс 555, 556, 557, 558. В ході проведення сказаного обшуку будо виявлено та вилучено речі та документи, що не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про дозвіл на проведення обшуку, яле які є доказами фактів та обставин ведення господарської діяльності підприємствами на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим за законодавством держави-агресора й вказує на наявність ознак фінансування держави-агресора.

27.01.2023 року постановою слідчого вказане тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 року.

30.01.2023 року прокурор першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно.

Клопотання сторони обвинувачення мотивовано необхідністю у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

30.01.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора.

Задовольняючи клопотання сторони обвинувачеення про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, про необхідність у накладенні арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12022000000000281, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти на нього арешт.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 167 України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, в рамках оперативного супроводження кримінального провадження в ході здійснення контррозвідувальних та оперативно-пошукових заходів встановлено, що на території Донецької та Запорізької областей здійснює фінансово-господарську діяльність група компаній, яка складається з ТОВ «Деметра інвестментс» (код ЄДРПОУ 39765450), ПП «Сельком» (код ЄДРПОУ 32954645) та Дочірнього підприємства «Запоріжжя-агро» (код ЄДРПОУ 34127231), що спеціалізуються на вирощуванні зернових культур з подальшою їх реалізацією за кордон.

З метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності, фактичними власниками вищезазначених підприємств здійснено зміну корпоративних прав ПП «Сельком» та ДП «Запоріжжя-Агро», які спочатку продаються на користь ПАТ «ЗНВКІФ «Аріс», а потім перереєстровуються на офшорну компанію Сан Фінанс Інк (Sun Finance Inc) (Маршалові острови, Траст Компані Комплекс, дорога Аджелтейк, острів Аджелтейк, Маджуро), кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_11 .

Згідно матеріалів досудового розслідування до вчинення вказаних злочинів причетні засновники та службові особи ПП «Сельком», ДП «Запоріжжя-агро» та ТОВ «Деметра інвестментс», зокрема ОСОБА_11 , яка має подвійне громадянство, в тому числі громадянство рф та підроблене місце реєстрації у м. Києві, голова Машгушської селищної ради до 24.02.2022 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 та інші особи.

26.01.2023 року в ході проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Деметра Інвестмент» (код ЄДРПОУ 39765450), ПП «Сельком» (код ЄДРПОУ 32954645), ДП «Запоріжжя-Агро» (код ЄДРПОУ 34127231) за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова (Панельна), 7, офіс 555, 556, 557, 558 виявлено та вилучено ряд предметів та документів, які як зазначає орган досудового розслідування у клопотанні, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Тому доводи представника про те, що матеріали справи не містять підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу не знаходять свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи представника про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності законних підстав для накладення арешту на вилучене майно на даній стадії досудового розслідування. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, що виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Деметра Інвестмент» (код ЄДРПОУ 39765450), ПП «Сельком» (код ЄДРПОУ 32954645), ДП «Запоріжжя-Агро» (код ЄДРПОУ 34127231) за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова (Панельна), 7, офіс 555, 556, 557, 558, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі представника власника майна, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, вилучене 26.01.2023 року під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Деметра Інвестмент» (код ЄДРПОУ 39765450), ПП «Сельком» (код ЄДРПОУ 32954645), ДП «Запоріжжя-Агро» (код ЄДРПОУ 34127231) за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова (Панельна), 7, офіс 555, 556, 557, 558 (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4