Рішення

від 21.03.2023 по справі 641/2451/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1078/2023 Справа № 641/2451/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Зюкіної К.А.,

представника позивача Мизиненко І.О.,

представників відповідача Столярова В.Г., Кочнєвої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/2451/21

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Кооператив автогаражів "Харків"

про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.04.2021 року звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Кооперативу автогаражів «Харків» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 7908,72 грн , грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 5593,68 грн. та стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він з 30.03.2016 року працював на посаді голови правління Кооперативу автогаражів «Харків» з оплатою праці згідно штатного розпису. 19 травня 2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулась реєстрація зміни голови правління. Отже, позивач займав посаду голови правління Кооперативу автогаражів «Харків» з 30.03.2016 року по 19.05.2020 року. КА «Харків» здійснював позивачу зарахування та виплату заробітної плати, але за березень та травень 2020 року фактична виплата заробітної плати позивачу не здійснювалася, за вказаний період заборгованість складає 7908,72 грн. Крім того, за період з 01.12.2018 року по 19.05.2020 року позивачем не було використано щорічну відпустку у кількості 34 дні . Таким чином, ним пред`явлена до стягнення грошова компенсація за невикористані 34 дні щорічної відпустки у сумі 5593,68 грн.

17 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позову, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що господарським судом Харківської області рішення загальних зборів уповноважених осіб членів кооперативу №18 від 27.03.2016 року КА «Харків», яким ОСОБА_1 обрано головою правління кооперативу, визнано недійним. 26.01.2020 року позачерговими загальними зборами обрано нового голову правління кооперативу. Позивач ухилявся від передачі правлінню кооперативу бухгалтерських документів, блокував доступ до адміністративної будівлі, де зберігалися документи, жодних коштів, що повинні міститися у касі кооперативу новому правлінню передано не було. На сьогоднішній день триває досудове розслідування щодо кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 1 КК України. Таким чином, усі документи, що можуть спростувати наявність заборгованості по заробітній платі, перебувають у ОСОБА_2 , а тому позивач не мав повноважень на видачу довідок або ж нарахування заробітної плати з 03.03.2020 року. Крім того, позивач не мав права відповідно до статуту кооперативу одноосібно визначати розмір посадових окладів адміністрації та бухгалтерії. Відповідно до звітів, які бухгалтер ОСОБА_3 та керівник ОСОБА_1 надавали до контролюючих органів, заробітна плата за березень 2020 року виплачена в повному обсязі. Щодо витрат на правову допомогу представник відповідача просить зменшити їх суму на десять відсотків, оскільки вважає суму витрат у розмірі 5000 грн. завищеною і такою, що не відповідає обсягу наданої правової допомоги.

31 травня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що зміна керівника кооперативу відбулася 19 травня 2020 року, отже, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань» позивач законно займав посаду голови правління кооперативу з 30.03.2016 року по 19.05.2020 року. Протокол позачергових загальних зборів уповноважених членів кооперативу №4 від 26.01.2020 року, згідно якого прийнято ряд рішень, в тому числі вирішено призначити головою правління та підписантом ОСОБА_4 , визнаний недійним постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року та скасовано держану реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну керівника кооперативу. Наданий представником відповідача податковий розрахунок не є належним доказом виплати позивачу заробітної плати за березень 2020 року. Копія статуту в матеріалах справи не містить відмітки Державного реєстратора про державну реєстрацію установчих документів статуту. З 2016 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет» підвищувалися мінімальні заробітні плати, підвищувався індекс інфляції та, враховуючи коефіцієнт підвищення заробітної плати керівника підприємства, заробітна плата позивача підлягала обов`язковому корегуванню, що не потребувало додаткового затвердження загальними зборами членів кооперативу. Стосовно клопотання представника відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу, позивач зазначив, що ця сума встановлена у договорі у фіксованому розмірі , не є надмірною та завищеною.

14 червня 2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідачем зазначено, що твердження позивача відносно зайняття ним посади керівника кооперативу до 19.05.2020 року законно, тобто до внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не ґрунтується на чинному законодавстві та судовій практиці. Таким чином, позивач достеменно знав про порушення, які мали місце при проведенні загальних зборів кооперативу 27.03.2016 року, проте призначив себе головою правління, визначив рівень заробітної плати та сам собі її виплачував. Також представник відповідача зазначила, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності заборгованості по заробітній платі. Щодо чинності договору про надання правової допомоги зазначила, що рішень щодо визнання даного договору ані судами, ані сторонами договору не приймалося, а тому даний договір є чинним.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без виклику сторін.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.05.2021 року розгляд справи призначений в судове засідання з повідомленням сторін.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.06.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

На виконання розпорядження голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу передано до Ленінського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19.10.2022 року справу прийнято до провадження судді Ткачука Ю.А.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29.12.2022 року вказану цивільну справу передано до Комінтернівського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.02.2023 року справу прийнято до провадження судді Ященко С.О. та призначено розгляд справи у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити. Додатково зазначила, що виплата заробітної плати здійснювалась виключно на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечують, просять в задоволенні позову відмовити. Крім того, представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні зробила заяву в порядку ч. 8ст. 141 ЦПК Українипро подання доказів сплати судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.03.2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови правління кооперативу автогаражів «Харків» (наказ №07-к від 28.03.2016 року), що підтверджується також записом в його трудовій книжці.

Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом КГ «Харків» № 7 від 20.12.2019 року, посадовий оклад голови правління у 2020 році складав 6450 грн.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000003 за березень 2020 року голові правління нараховано до виплати 6450грн., з яких утримано податків 1257,75грн., належить до виплати 5192,25грн., разом до видачі 5135,03грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Згідно з розрахунково платіжною відомістю №НЗП-000005 за травень 2020 року голові правління нараховано до виплати 3374,50грн. посадового окладу, 6948,67грн. за чергову відпустку, з яких утримано податків 2013,02грн., заборгованість перед працівником 5192,25грн., належить до виплати 7908,72грн., разом до видачі 13502,40грн., розписка в отриманні коштів відсутня.

Відповідно до виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року відображено зарахування на картковим рахунок заробітної плати 03.01.2020 року, 16.01.2020 року, 04.02.2020 року, 20.02.2020 року, 11.03.2020 року.

ОСОБА_1 02.02.2021 року на адресу КГ «Харків» направлена вимога про сплату йому заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 13502,40грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2020 року керівником і підписантом кооперативу автогаражів «Харків» є ОСОБА_4 .

Зі змісту постанови Верховного суду від 03 березня 2020 року, якою постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі№ 922/756/19 залишено без змін, вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 . Задоволено позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів «Харків», оформлене протоколом №18 від 27.03.2016 р. Визнано недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів «Харків», оформлене протоколом №18 від 27.03.2016 р. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Скасовано другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 року у справі №922/756/19. Позовні вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 залишені без розгляду. Задоволено позовні вимоги ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів «Харків», оформлене протоколом №18 від 27.03.2016р. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі №922/756/19 залишено без змін.

25.06.2020 року головою правління Кооперативу автогаражів Столяровим В.Г. до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 382 КК України щодо неправомірних дій ОСОБА_1 .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року по справі № 922/1949/20 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів"Харків", оформлені протоколом №4 від 26.02.2020, та скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язана зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів, про що зроблено запис 19.05.2020 за номером 14801070007023853 приватним нотаріусом Самощенко О.І в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідно до протоколу №4 позачергових загальних зборів уповноважених членів кооперативу автогаражів "Харків" , серед іншого, прийнято рішення про звільнення з посади Голови правління та вирішено виключити із списку підписантів гр. ОСОБА_1 з 26.02.2020, вирішено призначити Головою правління та підписантом ОСОБА_4 з 27.02.2020.

Таким чином, між сторонами виникли трудові правовідносини, порушення трудових прав ОСОБА_1 зумовило його звернення до суду, спірні правовідносини регулюютьсяКодексом законів про працю України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті3та статтею4 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12Закону України «Про оплату праці»Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленимстаттею 12 Закону України «Про оплату праці».

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться устатті 94 КЗпП Україниістатті 1Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені устатті 12 Закону України «Про оплату праці».

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12Закону України «Про оплату праці»Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другійстатті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснено нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Приписами ч. 1ст. 115 Кодексу законів про працю Українивстановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частина першастатті 83 КЗпП Українита частина першастатті 24 Закону України «Про відпустки»передбачають, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до пункту 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зістаттею 83 КЗпП Українивона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (стаття 182-1 КЗпП України), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Інші, крім зазначених, відпустки надаються лише за призначенням і грошовою компенсацією замінюватись не можуть.

Приписамист. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписамист. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління КА «Харків» у грудні 2019 року після набрання законної сили постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 або у лютому 2020 року за наслідками проведення позачергових загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів«Харків» від 26.02.2020 року. Представник Кооперативу автогаражів«Харків» Столяров В.Г. у судовому засіданні зазначив, що йому достеменно невідомо про прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 , відомості щодо зміни керівника були зареєстровані тільки у травні 2020 року.

Крім того, суд зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року по справі № 922/1949/20 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів«Харків», оформлені протоколом №4 від 26.02.2020, яким, серед іншого, звільнено з посади Голови правління та вирішено виключити із списку підписантів гр. ОСОБА_1 з 26.02.2020, вирішено призначити Головою правління та підписантом ОСОБА_4 з 27.02.2020.

Будь-яких інших доказів щодо зміни керівника і підписанта кооперативу автогаражів «Харків», крім витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2020 року, сторони до матеріалів справи не надали.

З огляду на викладене, суд вважає не спростованими належними та допустимими доказами посилання позивача на виконання ним своїх трудових обов`язків на посаді голови правління Кооперативу автогаражів«Харків» у березні та травні (до 19.05.2020) 2020 року.

При цьому суд також зазначає, що розрахунково платіжними відомостями №НЗП-000003 за березень 2020 року, №НЗП-000005 за травень 2020 року та випискою за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року доведено, що оплата праці ОСОБА_1 за березень та травень 2020 року не здійснювалась.

Матеріалами справи доведено порушення Кооперативом автогаражів «Харків» строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати, а тому і порушення законодавства про працю, зокремаст. 115 КЗпП України.

Враховуючи доведеність в межах даної справи невиплати позивачеві нарахованої заробітної плати, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Кооперативу автогаражів «Харків» на користь позивача не виплаченої заробітної плати за березень, травень 2020 року у розмірі 7908,72 грн.

Також суд дійшов висновку про те, що згідно приписів статті 83 КЗпП Українита статті 24 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки у розмірі, що обрахований у розрахунково платіжній відомості №НЗП-000005 за травень 2020 року.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд враховує, що позивачем пред`явлено до стягнення саме невиплачену заробітну плату, з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Щодо розподілу судових витрат, то представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні зробила заяву в порядку ч. 8ст. 141 ЦПК Українипро подання доказів сплати судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне призначити судове засідання на 31.03.2023 року о 11-00 год. та встановити відповідачу строк для надання таких доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць

Керуючись ст. ст.4,10 - 13,76 - 81,263 - 265,268,273,293,294,315-319 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути зКооператива автогаражів"Харків"на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7908грн. 72коп., грошову компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5593 грн. 68 коп., а всього 13502грн. 40коп.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 31 березня 2023 року о 11-00 в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова. Встановити Кооперативу автогаражів "Харків" строк до 26.03.2023 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_11 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кооператив автогаражів "Харків"(адреса: вул. Ньютона, 94, м.Харків, код 22645756) .

Повний текст рішення складено 23.03.2023 року.

Суддя С. О. Ященко