Справа № 523/13038/17
Провадження №2/523/254/23
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань Бєлік Л.В.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Лисевич С.В.,
позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,- адвоката Шепель В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності та позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства «Агрофірма ім. С.М. Кірова» (нова назва - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове»), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, в обґрунтування позовної заяви зазначила наступне: Зі згоди відповідача по справі, а саме: Сільськогосподарського товариства «Агрофірма ім. С.М. Кірова» у вересні 1999 року, вона та її син вселились до квартири АДРЕСА_1 , де відкрито проживали і вона проживає на цей час. Відповідно до усної згоди вона та її син оселились у вищевказаній квартирі з подальшим отриманням її у власність, однак відповідач не прийняв такого рішення, а лише обіцяв прийняти його згодом.
Разом з цим, вона та її син за власні кошти та власними зусиллями дану квартиру зробили придатною для проживання та відремонтували будинок. У зв`язку з тим, що власник житла - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове» відмовляє їй в наданні документів щодо оформлення права власності на спірне приміщення вона змушена звернутись до суду з даним позовом щодо визнання права власності за набувальною давностю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за №523/13038/17 розподілено судді Шепітко І.Г.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.09.2017 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму.
В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.09.2005 року посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Санжевою Т.А. реєстровий номер № 2-48, квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_6 . В даній квартирі, загальною площею 37, 6 кв.м., прописані та проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом з цим, сусідню квартиру АДРЕСА_3 , яка знаходиться за цією ж адресою сім`я використовувала з дозволу керівництва, як підсобне приміщення та підтримувала її в належному стані, при цьому вони неодноразово звертались з проханням щодо дозволу на вселення до даної квартири та укладення договору найму. Однак, в кінці липня на початку серпня 2017 року ОСОБА_1 змінила в квартирі АДРЕСА_3 замки та перевезла до квартира свої речі, в квартирі постійно не проживає та своїми діями перешкоджає родині користуватись даною квартирою та земельною ділянкою. ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання та є власником 1/3 частки будинку АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності. У зв`язку з тим, що родина є великою та перебуває на квартирному обліку, а ОСОБА_1 має власне житло позивачі звернулись до суду з позовом щодо визнання права користування квартирою АДРЕСА_3 , зобов`язання укласти договорі найму та виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 523/4441/18 за позовом ОСОБА_2 розподілено судді Сувертак І.В.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи.
З клопотанням про об`єднання цивільних справ звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , та просили суд об`єднати в одне провадження цивільну справу № 523/4441/18 та цивільну справу № 523/13038/17.
Відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 03.12.2018 року клопотання про об`єднання справи за № 523/4441/18 (головуюча суддя Сувертак І.В.) зі справою № 523/13038/17 (головуючий суддя Шепітко І.Г.) задоволено. Справи об`єднані в одне провадження, об`єднаному провадженню надано єдиний номер судової справи № 523/13038/17 та передано на розгляд судді Шепітко І.Г.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/13038/17 від 20.02.2019 року (головуючий суддя Шепітко І.Г.) цивільну справу за об`єднаними позовами призначено до розгляду в підготовче засідання. Справа неодноразово призначалась до слухання.
Згідно ч. 7 ст.33 ЦПК України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до положення ч. 11 ст. 33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При повторному автоматизованому розподілі, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси 14.11.2019 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання. Сторонам надіслано копію ухвали суду (а.с.110-111 том №2).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2020 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.179-180 том №2).
В ході розгляд справи 09.11.2022 року (вх. № 7922) надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову ОСОБА_1 за підписом представника третьої особи ОСОБА_2 , адвоката Шепеля В.С. Згідно пояснень представник третьої особи зазначив, що наявні в матеріалах справи копії документів, доданих до позову є недопустимими доказами, оскільки не посвідчені належним чином, а відтак позивачем не доведені обставини позову (а.с.70-71 том №3).
Також, 09.11.2022 року (вх. № 7927) на адресу суду за підписом адвоката Шепель В.С., що діє в інтересах ОСОБА_2 , подано відповідь на відзив, згідно якого представник зазначив, що сім`я позивача за об`єднаним позовом неодноразово зверталась до Сільськогосподарського ТОВ Агрофірма ім. С.М. Кірова нині ТОВ «Агрофірма Усатове» з проханням укласти договір найму, та з їх дозволу вселитись до квартири АДРЕСА_1 . Представник зазначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонд, в порядку передбаченому законодавством. Представник зазначає, що позивач хворіє на тяжку хворобу та відповідно відноситься до категорії громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до ст. 54 ЖК України, якщо в квартирі, в якій проживає два і більше наймачів, звільнилось неізольоване приміщення, вона надається наймачеві суміжного приміщення. На підставі викладеного представник просить позов ОСОБА_8 , та інших позивачів задовольнити в повному обсязі (а.с.72-73 том №3)
В судовому засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Лисевич С.В., позовні вимоги позивача підтримали в повному обсязі, просили позов про визнання права власності задовольнити в повному обсязі. Представник зазначив, що ОСОБА_1 , не самовільно, а зі згоди власника зайняла житлове приміщення, за власні кошти зробила ремонт та відповідно зробила житло придатним для проживання, відкрито та безперервно користується квартирою, відповідачі, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, позовні вимоги визнали, а відтак, є підстави для задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою, виселення без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму просив відмовити в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.
Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 просили власний позов задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_2 суду додатково пояснив, що через погані умови для проживання в нього погіршився фізичний стан, він важко хворіє та йому фактично не має де жити, все своє життя він ділить кімнату з братом, а відтак, саме їх родина потребує поліпшення умов для проживання, а тому кімната в якій незаконно проживає ОСОБА_1 , має бути передана їм для проживання.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове» в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно (а.с.91том № 3), представник відповідача надав суду заяву (а.с.44 -45том №1) згідно якої відповідач зазначив, що позовні вимоги про визнання права власності відповідач визнає. Та зазначив, що житловий будинок по провулку 3-й Флотський знаходиться на балансі СГ ТОВ «Агрофірма» ім. С.М. Кірова був побудований в 1940 році і потребував капітального ремонту на, що у підприємства не було коштів, внаслідок реорганізації радгоспу ім. С.М.Кірова, паювання земель с/г призначення в розподілу майна між працівниками. Разом з цим, з реорганізацією радгоспу, суттєво зменшились і кількість робочих місць, а тому дані обставини зробили не можливим працевлаштувати позивача до радгоспу та видати їй ордер на житлове приміщення. Помешкання про яке просила позивача та в яке вселились, тривалий час пустувало та руйнувалось, що й стало підставою для надання дозволу на вселення.
В листі зазначено, що Агрофірма ім. С.М. Кірова не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, беручи до уваги, тривалість її проживання у вказаній квартирі, та те, що позивач на капітальний ремонт витратила власні кошти.
Представник відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в судове засідання також не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно (а.с.90 том № 3). До цього, неодноразово відповідач звертався на адресу суду з клопотаннями щодо можливості розгляду справи за його відсутності, зокрема 23.07.2021 року вх. № 21793 (а.с.18 том №3). Згідно поданого клопотання представник відповідача зазначив, що відповідачем було висловлено позицію щодо укладання договору найму на квартиру АДРЕСА_3 у житловому будинку. В матеріалах справи є позиція відповідача щодо предмету позовних вимог від 12.02.2018 року де відповідач не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 (а.с.47 том №1). З урахуванням викладеного представник позивача зазначає, що просить розглянути справу за їх відсутності.
Представник третьої особи: Суворовської районна адміністрація Одеської міської ради в судове засідання також не з`явився, про час та місце слухання справи третя особа повідомлена належним чином та своєчасно (а.с.89 том № 3). Разом з цим, 10.06.2021 року (вх. № 17290) на адресу суду надійшла заява за підписом представника Суворовської районної адміністрації щодо можливість розгляду справи за відсутності Суворовської районної адміністрації ОМР (а.с.140-141 том №2).
Представник третьої особи Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно (а.с.88), до суду не з`явився про причини не явки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача представника позивача за первісним позовом, які просили позов про визнання права власності задовольнити та відмовити в задоволенні об`єднаного позову, позивачів за об`єднаним позовом, які просили власну позовну заяву задовольнити та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та докази надані на підтвердження та спростування обставин позовних вимог в їх сукупності, заслухавши пояснення свідків, встановивши обставини справи, факти та правовідносини які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності, відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму, з огляду на наступне.
Вирішуючи позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд виходить з наступного.
Судом встановлено що в 1999 році на умовах усної угоди позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_9 , здійснили капітальний ремонт в квартирі АДРЕСА_1 та вселились до вищевказаної квартири.
Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_5 , вартість об`єкта станом на 01.08.2017 року становить 242997 гривень без ПДВ (а.с.8-20 том № 1).
Судом встановлено, згідно листа за підписом Директора СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» Шклярук О.Ф. від 03.02.2018 року (зареєстрованого в суді 13.02.2018 року), що житловий будинок по АДРЕСА_6 знаходиться на балансі СГ ТОВ «Агрофірма» ім. С.М. Кірова був побудований в 1940 році і потребував капітального ремонту на, що у підприємства не було коштів, внаслідок реорганізації радгоспу ім. С.М.Кірова, паювання земель с/г призначення в розподілу майна між працівниками. Разом з цим, з реорганізацію радгоспу, суттєво зменшились і кількість робочих місць, а тому, дані обставини зробили не можливим працевлаштувати позивача до радгоспу та видати їй ордер на житлове приміщення. Помешкання про яке просила позивача та в яке вселились, тривалий час пустувало та руйнувалось, що й стало підставою для надання дозволу на вселення.
Отже, з огляду на досліджений лист в останньому зазначено, що станом на 2018 рік позивач у вказаній квартирі проживає понад 10 років, за твердженням позивача вона до кварти вселилась в 1999 році.
Згідно довідки від 13.12.2018 року остання видана в тому, що у зв`язку з декомунізацією СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М.Кірова» перейменована в ТОВ «Агрофірма Усатове» (а.с.47 том № 2).
На підтвердження факту проживання позивача в квартирі, судом досліджується Акт підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 , в якому ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 , які проживають за адресою: АДРЕСА_8 провулок підтверджують, що ОСОБА_1 , з 1999 року проживає за вищевказаною адресою. Підписи в Акті засвідчені директором СГ ТОВ Агрофірма ім. С.М. Кірова ОСОБА_18 (а.с.21 том №1).
Судом досліджується лист Фонду Державного майна України Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 12.12.2018 року вих. № 10-07-00660 за підписом начальника регіонального відділення О.М.Косьміна. Згідно даного листа зазначено, що Регіональне відділення здійснювало приватизацію СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» у відповідності до ЗУ «Про управління об`єктами державної власності» є органом управління державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, однак залишилось на його балансі, в тому числі й спірним майном. В листі зазначено, що ОСОБА_1 , вселилась в 1999 році в приміщення за згодою посадових осіб СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова». Доводити добросовісність давнішнього володільця немає потреби, оскільки добросовісність і розумність його поведінки презумується, якщо інше не встановлено судом, тому регіональне відділення просить задовольнити позовні вимоги (а.с.47-48 том №1).
Таким чином, судом встановлено, що балансоутримувачі майна, особисто підтверджують факт надання згоди на проживання ОСОБА_1 , в квартирі та підтверджують факт її проживання в спірній квартирі з 1999 року. В листі відповідач СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» зазначає, що позивач за власні кошти зробила капітальний ремонт квартири, зробила житло придатним до проживання, користується ним відкрито та добросовісно.
Відповідно до ст. 344 ЦК України набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням вимог, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10-ти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - якщо інше не встановлено цим кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки ЦК України набрав чинності з 01.01.2004 року, норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року, а отже, визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 01.01.2001 року.
Як встановлено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , вселилась з дозволу власника до квартири в 1999 році, а відтак строк відкритого та безперервного володіння позивачем нерухомим майном, враховуючи норми ЦК України на дату розгляду справи становлять 22 роки.
Отже, виходячи з зазначеного, судом встановлено, що з 1999 року позивач у справі самостійно опікується житловим приміщенням та самостійно несе витрати по його утриманню, та починаючи з 1999 року безперервно, відкрито та добросовісно користується чужим майном.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ними володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також інших ситуаціях.
Судом також встановлено, що власник майна в силу обставин, а саме реорганізація радгоспу не зміг видати ОСОБА_1 ордер на вселення.
Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Відповідно до ст. 344 ЦК України набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням вимог, встановлених законом.
Відповідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини 4 статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в листі № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, зазначено, що для набуття права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнішній володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.
Крім іншого, у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року (справа № 357/1902/16-ц) суд дійшов висновків щодо можливості пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15,16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦПК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право на звернення до суду з позовом про визнання за нею право власності.
З даного приводу, судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що позивач є добросовісним володільцем майна, відкрито та безперервно користується майном, комунальні послуги сплачує в повному обсязі, доглядає за майном, проводить поточні ремонти, зробила капітальний ремонт тощо.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України. Тобто, об`єктом набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є чуже майно, а умовами виникнення права власності за давністю володіння є: відкритість, безперервність, тривалість та добросовісність володіння.
Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом десяти років. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Згідно п.13 зазначеної постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Щодо відкритості володіння спірним майном, судом було досліджено Акт згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 , з 19.09.1999 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Своїми силами та коштами відновила житлове приміщення, яке почало руйнуватися і привела до ладу прилеглу територію (двір) до приміщення. Утримує майно в належному стані (а.с.21 том №1).
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 41 Конституції України обумовлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Суд вважає, що позивач набула права власності за набувальною давністю, оскільки добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі 22 років, і це не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Вартість складу визначено майна, відповідно до звіту про оцінку майна, становить: 242997 гривні (а.с.8-17).
Судом також встановлено, що підтверджується довідкою від 01.08.2019 року (а.с.97 том №2), що за адресою: АДРЕСА_7 зареєстровані особи відсутні.
Відповідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Твердження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що вони тривалий час користувались приміщенням квартири АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні 13.11.2020 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_19 , матеріалами адміністративної справи № 523/18904/15 в якому зазначено що у квартирі АДРЕСА_3 мешкає ОСОБА_9 та іншими доказами.
Щодо поясненьпредставника третьоїособи адвокатаШепеля В.С.,що наявнів матеріалахсправи копіїдокументів,доданих допозову єнедопустимими доказами,оскільки непосвідчені належнимчином якце передбаченост.78ЦПК України,суд зазначаєнаступне. ОСОБА_1 звернуласьз позовомдо суду18.09.2017року тазгідно ст.64ЦПК Українив редакції03.08.2017року,що діялана датуподачі позову,письмовими доказамиє будь-якідокументи,акти,довідки,листування службовогоабо особистогохарактеру абовитяги зних,що містятьвідомості прообставини,які маютьзначення длясправи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Ніхто із учасників процесу не заявляв клопотання оглянути оригінали наявних доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини на які вона посилалась, як на підставу позовних вимог, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму, суд виходить з наступного.
Так, згідно уточненої позовної заяви від 30.11.2018 року (а.с.273-275 том №1) позивачі в обґрунтування позову щодо визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти з ними договір найму, виселення ОСОБА_1 з квартири зазначають, що згідно договору купівлі-продажу від 24.09.2005 року ОСОБА_6 , (мати) купила квартиру АДРЕСА_2 .
Сім`я складається з 5-ти осіб, та перебуває на квартирному обліку за місцем мешкання при Суворовський районній адміністрації ОМР з 30.10.2015 року. Позивачі вказують, що не одноразово звертались до керівництва СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» з питанням надання їм дозволу на вселення до квартири АДРЕСА_3 , оскільки квартири знаходяться під одним дахом та стінами.
ОСОБА_1 , в 2017 році перевезла речі до квартири, змінила замки. Однак, в квартирі не проживає, приходить інколи до квартири та чинить сім`ї позивача перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 та земельною ділянкою.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 23.09.2005 року ОСОБА_6 , купила квартиру АДРЕСА_2 . Яка в цілому складається з 2-х кімнат, загальною площею 37, 6 кв.м., в тому числі житловою 24.1 кв.м(а.с.166 том №1).
Згідно листа Суворовської районної адміністрації Одеської ради від 11.04.2018 року ОСОБА_6 , повідомлено, що вона складом сім`ї 5 осіб, з 30.10.2015 року перебуває на квартирному обліку в Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради по загальній групі черговості. Номер квартирної черги 5314. В листі зазначено, що відомості про звільнення квартири АДРЕСА_3 за даною адресою, в адміністрації відсутні (а.с.184 том №1).
Судом досліджується лист Фонду Державного майна України Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській Області від 14.03.2018 року вих. № 18-10-0115 на ім`я ОСОБА_2 , згідно якого зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_9 в процесі приватизації не увійшов до складу приватизованого майна СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова», але залишився на його балансі та є державною власністю.
Наказом від 06.10.2009 року № 952 Регіональне відділення прийнято рішення щодо передачі зазначеного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Отже, враховуючи викладене, з питання укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_3 у вищевказаному будинку, заявнику роз`яснено про звернення до СГ СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» (а.с.182-183 том №1).
Судом досліджується лист за підписом директора СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» О.Ф.Шклярука на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на звернення з приводу можливості укласти договір найму квартири АДРЕСА_3 у вищевказаному будинку. В листі зазначено, що ТОВ «Агрофірма Усатове», яка є правонаступником СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» не може укласти з заявниками договір найму квартири АДРЕСА_3 , оскільки згідно ст. 37 ЖКУ, може надавати житлові приміщення з метою поліпшення житлових умов громадянам, які працюють на підприємстві. Так, як заявники не працювали на підприємстві і згідно законодавства не має підстав для надання їм житла, що є на балансі підприємства. Крім того в листі зазначено, що заявниками в незаконний спосіб побудовано житлове приміщення розміром 25 кв.м., на прибудинковій території (а.с.185 том № 1).
Отже, з огляду на досліджені листи, заяви та звернення судом встановлено, що ОСОБА_20 відмовлено в укладенні договору найму на квартиру АДРЕСА_3 .
Згідно положення стаття 54 ЖК України - якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.
Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34 ЖК України), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім`ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.
Судом досліджується відзив на позовну заяву за підписом ОСОБА_1 , згідно якого остання зазначає, що отримала згоду від керівництва СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» на проживання в квартирі АДРЕСА_3 на яку незаконно претендує позивач, ще в 1998 році, до квартири вселилась в 1999 році, після зробленого в ній капітального ремонту.
ОСОБА_1 , зазначає, що позивачі в квартирі АДРЕСА_3 не проживали, та відповідно не мають права претендувати на квартиру, в якій вона проживає, та яку за власний кошт відремонтувала (а.с.195-196 том № 1).
Згідно відзиву на позовну заяву за підписом директора ТОВ «Агрофірма Усатове» Назарчук А.Є., останній зазначив, що позовні вимоги про визнання права користування приміщення, виселення та укладення договору найму є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник зазначає, що ані ОСОБА_2 , ані члени його сім`ї не є працівниками підприємства і саме тому взяті на облік, як такі, що потребують поліпшення житлових умов, за місцем свого проживання при Суворовській районній адміністрації ОМР, а відтак відповідно до пп.5,6 ст. 15, ст. 51 ЖК України мають право на надання, їм в користування жилого приміщення саме з житлового фонду Одеської міської ради, а не з відомчого житлового фонду, до якого зокрема, належить будинок АДРЕСА_9 зі спірною квартирою АДРЕСА_3 . Наявність у позивачів з Суворовською районної адміністрацію ОМР правовідносин щодо взяття сім`ї на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов виключає право у наданні жилого приміщення з відомчого житлового фонду, не зобов`язує ТОВ «Агрофірма Усатове» надати позивачам в користування квартиру АДРЕСА_3 .
Крім іншого, представник зазначив, що квартира на яку претендує позивач АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_1 , і квартира АДРЕСА_6 , яка перебуває у праві власності ОСОБА_6 є ізольованими жилими приміщеннями у чотириквартирному житловому будинку, а не в комунальній (загальній) квартирі. А тому, положення ст. 54 ЖК України до даних відносин застосуванню не підлягає.
У відзиві зазначено, що квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_6 , купила у фізичної особи, при цьому керівництво не надавало згоди позивачем будь-якого дозволу на користування квартирою АДРЕСА_3 в якій між іншим проживає ОСОБА_1 , зі згоди керівництва СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова».
На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Так, відповідно до ст. 15 ЖК України до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду належить зокрема, здійснення обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу (частина четверта статті 134), затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири (частина шоста статті 137, частина перша статті 141).
Статтею 51 ЖК України передбачено порядок надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевих рад.
Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів місцевих рад, представників громадських об`єднань, трудових колективів.
Судом встановлено, що позивачі перебувають на квартирному обліку. Номер черги 5314, а відтак, дані обставини свідчать про те, що останні мають право на надання жилих приміщень в будинках житлового фонду місцевих рад.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не передана до житлового фонду Одеської міської ради, знаходиться на балансі Товариства та входить до відомчого фонду.
Крім іншого, судом не приймають до уваги посилання позивачів на застосування до спірних правовідносин положення ст. 54 ЖК України, оскільки дані правовідносини стосується саме наймачів.
Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_6 перебуває у власності ОСОБА_6 .
Наймач це фізична або юридична особа, яка відповідно до умов договору найму (оренди) житла отримує житлове приміщення у користування на певний строк за плату. Якщо наймачами житла є кілька осіб, їх обов`язки за договором найму (оренди) житла є солідарними.
Нормами стаття 54 ЖК України передбачені підстави надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі.
Якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.
З даного слідує, що посилання позивачів на зазначену норму закону є безпідставними, оскільки дані норми регулюють відносини саме між наймачами, якими позивачі за об`єднаним позовом не являються, позивачами не надано доказів на укладення між ними та власником житлового фонду договору найму тощо.
Судом досліджуються показання свідків, допитаних в судовому засіданні.
Згідно пояснень свідка ОСОБА_10 , остання суду пояснила, що за адресою: АДРЕСА_6 проживає з 1961 року, ОСОБА_1 , особисто знає більше 20 років. ОСОБА_1 , проживає в квартирі АДРЕСА_3 , раніше, її син також прожив в квартирі. До часу поки ОСОБА_1 , не вселилась в квартиру там було все спустошено. Зазначила, що ОСОБА_2 ніякого відношення до квартири АДРЕСА_3 не має.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що знає ОСОБА_1 , та знав її покійного сина, вони разом працювали. Зазначив, що за адресою проживання ОСОБА_1 , допомагав робити ремонт, міняли дах, робити внутрішні роботи (а.с.203-205 том №2).
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що в 2005 році до домоволодіння приїхали ОСОБА_20 , вони знесли паркан та шкодили. Після смерті сина ОСОБА_1 , стали підіймати на неї руки, випускали собаку, щоб остання не могла зайти до квартири. В свою квартиру вони заселила квартирантів, до квартири приїздіть періодично. Зазначила, що син ОСОБА_1 робив ремонт в квартирі, міняв вікна ставив паркан (а.с.215-217 том №2).
Згідно пояснень свідка ОСОБА_22 , останній зазначив, що ОСОБА_23 проживав в другій полові будинку, в квартирі АДРЕСА_6 , в квартирі не був. Пояснив, що за квартирою дивилась сім`я ОСОБА_20 . В 2004 році перестав спілкуватись з ОСОБА_24 . В гості до ОСОБА_20 приходив пару раз (а.с.85-86 том №3).
Отже, з огляду на пояснення допитаних свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 , та її син ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали в квартирі АДРЕСА_3 . Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_19 дали свідчення щодо того, що останні проживали за вказаною адресою понад 20 років. З огляду на свідчення свідка ОСОБА_21 , судом встановлено, що з 2005 року між родиною ОСОБА_1 , та родиною ОСОБА_20 наявний конфлікт, що виникав на підґрунті проживання та користування житлом.
Матеріали справи містять в собі достатньо доказів щодо наявності конфлікту між сторонами, однак, судом дані обставини не досліджуються, оскільки не мають відношення до предмету спору, яким є право власності, зобов`язання укласти договір найму та виселення, а відтак факт наявності конфлікту не має відношення до предмету позовних вимог за обома позовами.
З огляду на свідчення ОСОБА_22 , останній підтвердив проживання в спірній квартирі ОСОБА_9 , який як встановлено судом помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідок зазначив, що з ОСОБА_9 , перестав спілкуватись в 2004 році, та що той проживав в другій половині будинку. Крім іншого, судом критично оцінюються покази свідка з приводу чого, що квартира була в поганому стані та за нею дивились саме Бобкови, оскільки, свідок зазначив, що в квартирі АДРЕСА_3 не був. Був лише в квартирі АДРЕСА_6 .
З огляду на зазначене, з урахуванням пояснень свідків, позивачами за об`єднаним позовом в ході розгляду справи не доведено та не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позові. Крім іншого, посилання на застосування до спірних відносин положення ст. 54 ЖК України спростовані, матеріалами справи, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Статтею ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 , фактично володіє спірним майном протягом 20 років поспіль, та в подальшому має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, однак на теперішній час оформити право власності у позасудовому порядку не має можливості, а тому, суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено давність, відкритись та добросовісність володіння спірним майном.
В задоволенні об`єднаного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму, слід відмовити, оскільки даний позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89-90, 141, 259, 263-265, 272, 273, 354 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_7 за набувльною давністю.
Судові витрати понесені позивачем з розглядом справи віднести за рахунок позивача.
Об`єднанні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 23.03.2023р.
Суддя:
Суд | Суворовський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2023 |
Оприлюднено | 27.03.2023 |
Номер документу | 109763630 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Суворовський районний суд м.Одеси
Мурманова І. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні